Постанова № 77872493, 01.11.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1680/18

Номер справи місцевого суду: 521/14528/16-ц

Головуючий у першій інстанції Леонов О.С.

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участі секретаря - Чепрас А.І.

з участю: представника позивачки ОСОБА_2 і представника відповідача публічного акціонерного товариства «Альфа Банк»

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 березня 2017 року (суддя Леонов О.С.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа: приватне акціонерне товариство «Альфа Страхування» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

25.08.2016 року ОСОБА_2 звернулась із позовом до публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» (далі-Банк), третя особа: приватне акціонерне товариство «Альфа Страхування» (далі-СК) про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору, а саме: визнання недійсним Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум») від 30.09.2014 року.

Позов обґрунтовано наступним.

30.09.2014 року Банк і позивачка уклали Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках обслуговування продукту «Максимум» (далі-кредитний договір) шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції Банку на комплексне банківське обслуговування, відповідно до умов якого Банк відкрив рахунок у гривні та випустив міжнародну платіжну картку строком на 2 роки з моменту випуску і встановив відновлювальну кредитну лінію по рахунку. Відповідно до п.5 Додатку всі відносини між позивачкою і Банком врегульовуються положеннями Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Тарифами, а також Правилами користування банківською платіжною карткою. Зазначений Додаток від 30.09.2014 року є приєднанням позивачки до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

При укладенні кредитного договору Банк порушив її права, як споживача, передбачені ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі-Закон), оскільки працівники Банка належним чином не ознайомили її з умовами кредитування, оформлення договору проходило протягом пів години, після чого їй був вручений кредитний договір з додатками до нього, які вона не читаючи через дрібний шрифт підписала, сподіваючись на добросовісність працівників Банку.

Посилаючись на те, що Банк не надав повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час його укладення, крім того, п.11 Тарифів про те, що за кожне допущене позичальником прострочення платежу він сплачує Банку штраф в розмірі 50 гривень, а також якщо прострочення платежу триває 5 днів, додатково до штрафу позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 150 гривень, тобто фактично за одне правопорушення позивач повинен двічі платити штраф 50 гривень і 150 гривень, умови кредитного договору щодо послуг страхування із нав'язаною відповідачем страховою компанією є несправедливими, позивачка просила позов задовольнити.

Позивачка і її представник, представник відповідача Банка і представник третьої особи СК не приймали участі у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.03.2017 року у позові відмовлено.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

В апеляційній скарзі представник позивачки просить рішення суду від 27.03.2017 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, а також на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга представника позивачки зазначає: суд не звернув уваги на невідповідність кредитного договору нормам, встановленим ч.2 ст. 11 Закону, оскільки перед укладенням договору кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі: про особу та місцезнаходження кредитора; кредитні умови, зокрема мету для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; не надано будь-якої довідки чи повідомлення, як окремого документу відповідно ч.2 ст. 11 Закону, крім того, зазначена інформація не доводилась і в усній формі; позивачка не отримувала договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, а також Правила користування банківською платіжною карткою і не ознайомлена з їхніми умовами; суд не звернув уваги на невідповідність кредитного договору нормам, встановленим ч.1 ст. 61 ЦК України в частині того, що ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки фактично за одне правопорушення, а саме прострочення платежу 5 і більше днів позивач повинен двічі платити штраф відповідно 50 грн. і 150 грн., тому п.11 Тарифів не відповідає вимогам ст. 61 Конституції України; суд не звернув уваги на доводи позивача про наявність в кредитному договорі пунктів, які не відповідають нормам встановленим в ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. ст.11,18 Закону; умови кредитного договору щодо послуг страхування із нав'язаною відповідачем страховою компанією є несправедливими; позивачка не погоджується з твердженням суду про те, що підтвердила свою згоду на добровільне страхування, оскільки п. 7 кредитного договору передбачає договірне списання сум грошових коштів з рахунку в розмірах, необхідних для щомісячної оплати страхового платежу; страхування є добровільним, тому Банк не має права нав'язувати послуги та включати їх до кредитного договору, отже п.7 договору є недійсним.

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача Банка просить відмовити у скарзі в повному обсязі, зазначаючи: відповідно до ст. 61 ч.3 ЦПК України є підстави для звільнення від доказування обставин, які встановлені заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.03.2017 року про стягнення із позивачки на користь Банка заборгованості за кредитним договором, зокрема щодо дійсності кредитного договору; посилання позивачки на п.11 Тарифів спростовуються обставиною, що всі нарахування штрафних санкцій вирішує суд в процесі стягнення заборгованості, який перевіряє їх законне нарахування; позивачка була ознайомлена з тарифами на видачу та обслуговування картки «Максимум» для фізичних осіб, про що свідчить її підпис на додатку до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, невід'ємною частиною якого є зазначені тарифи; ствердження про несправедливість умов договору в частині нав'язування страхової компанії також спростовуються підписом позивачки, яка добровільно погодилась на такі умови; однією із засад цивільного судочинства є свобода договору, правовідносини сторін врегульовані ст. ст. 203, 230, 638, 533, 1054 ЦК України і ст. ст. 1, 11, 15, 21 Закону; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору і істотними умовами кредитного договору є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, розмір й порядок нарахування та виплати процентів, відповідальність сторін (ст. ст. 627, 638, 1054 ЦК України); зі змісту оспорюваного договору вбачається, що передбачені ЦК України умови договору передбачені договором і погоджені сторонами; відповідно до кредитного договору сторони погодили його умови, позивачка ознайомлена і погодилась з умовами договору споживчого кредиту, перед укладенням договору позивачка ознайомилась з умовами кредитування; в суді не доведено, що відповідач при укладенні кредитного договору порушив права позивача на отримання повної та достовірної інформації щодо умов кредитування, відповідно до ст. 11 Закону, що зокрема спростовано п.6 Анкети-Заяви про акцепт, п.5 Додатку до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб; відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону споживач має право відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин, що оформлюється письмовим повідомленням і з відкликанням згоди на укладення договору споживач повинен повернути кошти або товари, одержані за договором та сплатити відсотки за період з часу отримання коштів до моменту їх повернення; позивачка не відкликала заяву на укладення кредитного договору, навпаки, 23.03.2015 року повторно звернулась до Банка і оформила ще одну ідентичну картку з аналогічними умовами.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.

30.09.2014 року Банк і позивачка уклали Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках обслуговування продукту «Максимум» шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції Банку на комплексне банківське обслуговування, відповідно до умов якого Банк відкрив позивачці рахунок у гривні та випустив міжнародну платіжну картку строком на 2 роки з моменту випуску і встановив відновлювальну кредитну лінію по рахунку (ліміт відновлювальної кредитної лінії становить 75 000 гривень, а.с.10-12, п.п.1,2.1 Додатку, а.с.11).

Відповідно до п.5 Додатку всі відносини між позивачкою і Банком врегульовуються положеннями Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Тарифами, а також Правилами користування банківською платіжною карткою (а.с.11).

Зазначений Додаток від 30.09.2014 року є складовою Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, підписанням Додатку клієнт підтвердив отримання ним цього Додатку та документів, що вказані в цьому пункті в дату його підписання (п.5 Додатку, а.с.11).

Судом апеляційної інстанції встановлені нові обставини і досліджені нові докази, які додані представником відповідача до заперечень на апеляційну скаргу.

До заперечень на апеляційну скаргу представник Банка надав: копію Додатку до Договорупро комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках обслуговування продукту «Максимум» з Анкетою-Заявою про акцепт Банка на укладення Договорупро комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках обслуговування продукту «Максимум» від 30.09.2014 року між Банком та ОСОБА_2, Довідку про умови кредитування з використанням картки «Максимум» (з прикладами використання кредитних коштів з розрахунком сукупної вартості кредиту) і копію рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21.03.2017 року.

Згідно Довідки про умови кредитування з використанням картки «Максимум» (з прикладами використання кредитних коштів з розрахунком сукупної вартості кредиту) від 30.09.2014 року, з якою позивачка була ознайомлена, що підтверджується її підписом, позивачка отримала наступну інформацію про: валюту рахунку; строк дії картки; строк дії кредитної лінії; максимальну суму кредиту; мету кредиту; форму забезпечення; здійснення оцінки майна; форму кредитування; тип процентної ставки; строки погашення кредиту, зокрема можливість дострокового погашення; пільговий період; розмір обов'язкового мінімального платежу; орієнтовну реальну процентну ставку по програмі «моментальна розстрочка на карту» % річних; максимальну сукупну вартість кредиту (враховуючи неможливість визначити модель поведінки клієнта по використанню та поверненню коштів відновлювальної кредитної лінії, сукупну вартість, розраховану за прикладом), а саме: тип картки, строк внесення платежу, суму щомісячного платежу орієнтовну реальну проценту ставку, абсолютне значення подорожчання кредиту.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.03.2017 року зі ОСОБА_2 на користь Банка суд стягнув заборгованість за кредитним договором від 30.09.2014 року в розмірі 15 077 гривень.

Між сторонами виникли правовідносини із правочину (кредитного договору), які регулюються нормами ЦК України.

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові виходив з того, що позивачка не надала належних і переконливих доказів в обґрунтування позову про визнання кредитного договору недійсним (а.с.32-35).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині зважаючи на наступне.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ч.1 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, ст. 638 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (с т. 1054 ЦК України).

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування (ст. 11 ч.2 Закону в редакції, чинній на час укладення кредитного договору).

Крім того, споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором. Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі. Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-які інші збори у зв'язку з відкликанням згоди. Кредитодавець зобов'язаний повернути споживачеві кошти, сплачені ним згідно з договором про надання споживчого кредиту, але не пізніше, ніж протягом семи днів (ст. 11 ч.6 Закону в редакції, чинній на час укладення кредитного договору).

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується доказами у справі, що 30.09.2014 року Банк і позивачка уклали Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках обслуговування продукту «Максимум» шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції Банку на комплексне банківське обслуговування, відповідно до умов якого Банк відкрив позивачці рахунок у гривні та випустив міжнародну платіжну картку строком на 2 роки з моменту випуску і встановив відновлювальну кредитну лінію по рахунку (ліміт відновлювальної кредитної лінії становить 75 000 гривень).

30.09.2014 року, згідно Довідки про умови кредитування з використанням картки «Максимум» (з прикладами використання кредитних коштів з розрахунком сукупної вартості кредиту), позивачка отримала від Банка необхідну інформацію з приводу кредитування, а саме, про: валюту рахунку; строк дії картки; строк дії кредитної лінії; максимальну суму кредиту; мету кредиту; форму забезпечення; здійснення оцінки майна; форму кредитування; тип процентної ставки; строки погашення кредиту, зокрема можливість дострокового погашення; пільговий період; розмір обов'язкового мінімального платежу; орієнтовну реальну процентну ставку по програмі «моментальна розстрочка на карту» % річних; максимальну сукупну вартість кредиту (враховуючи неможливість визначити модель поведінки клієнта по використанню та поверненню коштів відновлювальної кредитної лінії, сукупну вартість, розраховану за прикладом), а саме: тип картки, строк внесення платежу, суму щомісячного платежу орієнтовну реальну проценту ставку, абсолютне значення подорожчання кредиту.

Зважаючи на те, що перед укладенням кредитного договору 30.09.2014 року позивачка, як споживач, отримала від Банка необхідну, доступну та своєчасну інформацію про продукт, придбаний в кредит, беручи до уваги, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору і істотними умовами кредитного договору є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, розмір й порядок нарахування та виплати процентів, відповідальність сторін, крім того, зі змісту оспорюваного договору вбачається, що передбачені ЦК України умови договору визначені договором та погоджені сторонами, позивачка ознайомлена і погодилась з умовами кредитування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи представника позивачки в скарзі про те, що: Банк не надав будь-яку довідку чи повідомлення, як окремий документ, встановлений відповідно ч.2 ст. 11 Закону, зазначена інформація не доводилась і в усній формі; позивачка не отримувала Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, а також Правила користування банківською платіжною карткою і не ознайомлена з їхніми умовами; суд не звернув уваги на невідповідність кредитного договору нормам, встановленим ч.1 ст. 61 ЦК України в частині того, що ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки фактично за одне правопорушення, а саме прострочення платежу 5 і більше днів позивач повинен двічі платити штраф відповідно 50 грн. і 150 грн., тому п.11 Тарифів не відповідаю вимогам ст. 61 Конституції України; суд не звернув уваги на доводи позивача про наявність в кредитному договорі пунктів, які не відповідають нормам встановленим в ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. ст.11,18 Закону; умови кредитного договору щодо послуг страхування із нав'язаною відповідачем страховою компанією є несправедливими; позивачка не погоджується з твердженням суду про те, що підтвердила свою згоду на добровільне страхування, оскільки п. 7 кредитного договору передбачає договірне списання сум грошових коштів з рахунку в розмірах, необхідних для щомісячної оплати страхового платежу; страхування є добровільним, тому Банк не має права нав'язувати послуги та включати їх до кредитного договору, отже п.7 договору є недійсним, - не заслуговують на увагу.

В матеріалах справи наявна Довідка про умови кредитування з використанням картки «Максимум» (з прикладами використання кредитних коштів з розрахунком сукупної вартості кредиту) від 30.09.2014 року, з якою позивачка була ознайомлена, що підтверджується її підписом (а.с.121).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Істотними умовами кредитного договору є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, розмір й порядок нарахування та виплати процентів, відповідальність сторін.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що передбачені ЦК України умови договору визначені і погоджені сторонами договору, зокрема й п. 11 Тарифів Банку в частині сплати штрафів за порушення зобов'язання.

Позивачка ознайомлена та погодилась з умовами договору споживчого кредиту, з умовами кредитування, а також і з Тарифами Банку.

Так, відповідно до п.11 Тарифів Банку, штраф за прострочення внесення суми мінімального платежу, одноразово за кожний факт виникнення: в день виникнення прострочки - 50 гривень, а в разі, якщо сума простроченої заборгованості не погашена на протязі 5 календарних днів - 150 гривень (а.с.11 зворот).

Аналіз п.11 Тарифів Банку свідчить про те, що у даному випадку йдеться не про подвійну сплату штрафу, оскільки 50 гривен штрафу сплачується в день виникнення прострочки, а 150 гривень у разі, якщо сума простроченої заборгованості не погашена на протязі 5 календарних днів.

Ствердження представника позивачки про несправедливість умов договору в частині нав'язування страхової компанії спростовуються тим, що позивачка у свій час добровільно погодилась на такі умови, і, у встановленому законом порядку не відкликала заяву на укладення кредитного договору від 30.09.2014 року з підстав несправедливості умов договору.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Зважаючи на те, що позивачка не довела своїх вимог, відсутні підстави для висновку про порушення прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ст. 141 ч.ч.1,7 ЦПК України).

Позивачка, як споживач, звільнена від сплати судових витрат. Колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, тому судові витрати по справі підлягають відшкодуванню у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 березня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 13.11.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова