Ухвала суду № 77869782, 06.11.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________06.11.2018

Справа № 490/8382/17

н\п 1-кп/490/909/2017

У Х В А Л А

09 листопада 2018 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Чернієнка С.А.

при секретарі Тихонюку В.В.

за участю прокурора Цибух Т.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4

під час судового розгляду щодо обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12017150020003368, за обвинуваченням:

ОСОБА_3, який народився 28 квітня 1993 року у м. Миколаєві, є громадянином України, раніше не судимим, неодруженим, з його слів має на утриманні малолітню дитину, яка проживає окремо, разом із матір'ю, має базову загальну середню освіту, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1,

ОСОБА_1, який народився 21 липня 1992 року у с. Зелений Гай Жовтневого району Миколаївської області, є громадянином України, неодруженим, з його слів має на утриманні малолітню дитину, яка проживає окремо, разом із матір'ю, має повну загальну середню освіту, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, є раніше судимим 23 листопада 2015 року Центральним районним судом м. Миколаєва за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, від відбування якого на підставі ст. 75 КК України звільнений з випробуванням строком на два роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, зокрема у тому, що 29 липня 2017 року, близько 23 год. 00 хв., заходячись у дворі будинку № 71-А по пр. Центральному в м. Миколаєві, із погрозою застосування ножа здійснити напад на ОСОБА_5, у ході якого заволоділи мобільним телефоном останнього вартістю 3 900 грн..

До обвинувачених застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою.

Строки тримання під вартою обвинувачених спливають 17 листопада 2018 року.

Як випливає зі змісту ст. 331 КПК України, до спливу строку тримання під вартою обвинуваченого незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження цього строку, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурор при вирішенні вказаного питання вважала за необхідне продовжити строки тримання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під вартою, посилаючись на те, що вони обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину і ризики, з метою запобігання яким до обвинувачених застосовано тримання під вартою, станом на теперішній час не зменшилися.

Обвинувачені та їх захисники проти продовження строків тримання під вартою обвинувачених заперечували, вважали, що існування ризиків, задля запобігання яким до обвинувачених застосовано запобіжні заходи, не доведено, і що ці ризики фактично відсутні, а крім цього, що всім можливим ризикам у будь-якому разі можливо запобігти шляхом застосування до обвинувачених цілодобових домашніх арештів, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мають постійні місця проживання і родичів, які зможуть забезпечити їх перебування під домашнім арештом, та, посилаючись на наведене і на тривалість перебування обвинувачених під вартою, просили застосувати до обвинувачених такі запобіжні заходи. Крім цього, в своїх запереченнях проти продовження строку тримання під вартою, сторона захисту просила врахувати факт визнання судом очевидно недопустимими значну частину письмових доказів та, відповідно, вагомість загальної частини доказів, наданих стороною обвинувачення на доведення винуватості, на яких станом на теперішній час ґрунтується підозра ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину.

Як слідує зі змісту ст. 199 КПК України, суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні такого запобіжного заходу, не зменшилися.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, при цьому він офіційно не працює. У той же час, двоє з недопитаних судом свідків є його знайомими, а адреси проживання потерпілого і свідків відомими йому.

Більш того, допитаний судом під присягою та будучи попередженим про кримінальну відповідальність за давання суду завідомо неправдивих показань, потерпілий ОСОБА_5 вказав (категорично), що саме ОСОБА_3 під час нападу сів на лавку поруч з ним та, діставши з кишені ніж, приклав його лезом до шиї потерпілого, що вказує на обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні злочину щодо ОСОБА_5. Також, з показань потерпілого слідує, що двоє зі свідків є знайомими обвинувачених.

Наведені вище обставини вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні злочину, в якому його обвинувачують, та, одночасно, на наявність високого ступеню ймовірності того, що перебуваючи на волі ОСОБА_3, з метою уникнення покарання, яке йому загрожує у разі доведеності вини в інкримінованому йому злочині, буде переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілого і свідків з метою схиляння останніх до давання суду показань, які йому вигідні.

Саме останній ризик суд вважає цілком реальним та таким, якому не зможуть запобігти інші запобіжні заходи, менш суворі ніж тримання під вартою, оскільки такі запобіжні заходи, у тому числі й домашній арешт, не створять перешкоди спілкування цього обвинуваченого з вказаними особами, які б він не зміг подолати. Зокрема, вони не створять перешкод у спілкуванні ОСОБА_3 з цими особами шляхом розмов за допомогою засобів мобільного зв'язку, Інтернету тощо, або при відвідуванні за його місцем проживання знайомими йому свідками, а також через інших знайомих йому осіб.

Отже, станом на теперішній час обставини, враховані судом при вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 минулого разу, не зникли, будь-яких нових обставин, які б істотно впливали на ступінь вказаних вище двох ризиків судом не встановлено, а, відповідно, ці ризики не перестали існувати та не зменшилися.

При цьому, жоден з інших запобіжних заходів, менш суворих ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризику незаконного впливу ОСОБА_3 на свідків, оскільки жоден з альтернативних запобіжних заходів не позбавить його можливості спілкуватися зі свідками за допомогою телефонного зв'язку або через інших осіб тощо.

Таким чином, під час вирішення питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 судом встановлено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість їх запобігання шляхом застосування до цього обвинуваченого запобіжних заходів, менш суворих ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст. 183, 194, 199 КПК України є підставою для продовження строку його тримання під вартою.

ОСОБА_1 не працює та не має інших офіційних доходів для забезпечення свого життя, є раніше судимим за вчинення тяжкого корисливого злочину, обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, при цьому вчиненого у період випробування, встановленого судом при його звільненні від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, а тому у разі доведення винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, останньому загрожує надзвичайно суворе покарання. У той же час, свідки є його знайомими, а адреси проживання потерпілого і свідків відомими йому.

Враховуючи ці обставини, розглядаючи питання щодо наявності підстав для продовження строку тримання під вартою цього обвинуваченого минулого разу, суд дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме щодо високого ступеню ймовірності того, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 вчинить нові корисливі кримінальні правопорушення, а також з метою уникнення кримінального покарання, що йому загрожує у разі доведеності вини в інкримінованому йому злочині, він буде переховуватися від суду та впливати на потерпілого і свідків з метою схиляння останніх до давання суду показань, які йому вигідні.

Станом на теперішній час обставини, враховані судом при вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 минулого разу, не зникли, будь-яких нових обставин, які б істотно впливали на ступінь вказаних ризиків судом не встановлено, а, відповідно, ці ризики не перестали існувати та не зменшилися.

При цьому, жоден з інших запобіжних заходів, менш суворих ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризику незаконного впливу ОСОБА_1 на свідків, оскільки жоден з альтернативних запобіжних заходів не позбавить його можливості спілкуватися зі свідками за допомогою телефонного зв'язку або через інших осіб.

Таким чином, під час вирішення питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 судом встановлено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість їх запобігання шляхом застосування до цього обвинуваченого запобіжних заходів, менш суворих ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст. 183, 194, 199 КПК України є підставою для продовження строку його тримання під вартою.

Відповідно, клопотання сторони захисту про зміну застосованих до обвинувачених запобіжних заходів на домашні арешти, задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 194, 199, 331 КПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотань сторони захисту про зміну застосованих до обвинувачених запобіжних заходів на домашні арешти - відмовити.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 продовжити до 03 січня 2019 року включно.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 продовжити до 03 січня 2019 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками кримінального провадження.

Головуючий: