Рішення № 77863302, 15.11.2018, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/161/18

17

2-а/339/12/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Ганчар Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, інспектора роти Д4 БЗПП Міхоцького В.І., Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову АР № 626398 від 02.05.2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Вимоги обґрунтовує тим, що він працює водієм та 02 травня 2018 року під час керування пасажирським автобусом марки "Mercedes-Benz 311", реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався автомобільною дорогою Долина - Івано-Франківськ.

При в'їзді до м. Івано-Франківськ, дотримуючись ПДР, повернув з центральної дороги на ліво та рухався в в крайньому правому ряду, оскільки мав намір об'їхати затор, що утворився на світлофорі. Назустріч на вказаному перехресті рухався в крайній правій полосі по своєму напрямку службовий автомобіль поліції, який виїхав на дорогу Івано-Франківськ - Стрий, почавши доганяти його автомобіль з включеними маячками. Повернувши вліво, з'їхав на обочину, де і зупинився. До нього підійшов працівник поліції та повідомив, що він порушив правила дорожнього руху в тому, що не мав права повертати наліво, з'їзжаючи з дороги Івано-Франківськ -Стрий на дорогу Стрий - Галич, так як на цьому перехресті встановлений знак, що забороняє поворот на ліво. Однак вказаний працівниками поліції знак був відсутнім на цій ділянці дороги. Не зважаючи на його заперечення, працівник поліції склав відносно нього протокол про те, що він порушив вимоги знаку в'їзд заборонено, за що притягнуто його до адміністративної відповідальності.

Постанову отримав на місці, текст, що вписаний працівником поліції, не можливо прочитати.

Вважає, що не порушив вимоги Правил дорожнього руху України та не вчинив адміністративне правопорушення.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, подав заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його участі. Позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.52).

04.09.2018 року представник ГУНП в Івано-Франківській області направив відзив, в якому вказує, що належним відповідачем у даній справі є Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції, оскільки інспектор, уповноважений на складання постанови про адміністративне правопорушення Міхоцький В.В. перебуває в трудових відносинах з Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції, який не входить до структури Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, розгляд справи проводити без участі їх представника (а.с.24-26).

20.09.2018 року ухвалою суду до участі в справі залучено в якості співвідповідача Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції.

Представник співвідповідача та відповідач в судове засідання не з'явилися повторно, про час і місце слухання справи повідомлялися у встановленому законом порядку, про що свідчить повідомлення про одержання судових повісток (а.с. 68,70).

Відповідно до вимог ч. 3 ст.205 КАС України у разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Як зазначено в ч.3 ст. 268 КАСУ, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді.

За таких обставин суд приходить до висновку, що справу слід слухати у відсутності сторін на підставі наявних доказів, що відповідатиме вимогам ст.205 КАС України.

Суд, повно та всебічно з"ясувавши обставини справи, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію" поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію" під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що 02 травня 2018 року винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 255 грн. за ч.1 ст. 122 КУпАП, яку позивач оскаржив.

Оскільки копія постанови, що вручена позивачу, виконана неякісно, не є читабельною, тому згідно ухвали суду від 15.06.2018року у відповідача витребувано її оригінал (а.с.16-18).

06 липня 2018року відповідач направив повідомлення про те, що оскаржувана постанова надіслана до виконання у відділ державної виконавчої служби (а.с.29).

Відділ державної виконавчої служби на виконання ухвали суду від 25.10.2018 року направив завірену належним чином копію постанови від 02.05.2018 року на ОСОБА_1 ( а.с. 63).

Із змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 02.05.2018 року о 08 год.07хв. в м.Івано-Франківськ по вул.Галицькій, керуючи ТЗ, не виконав вимоги дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено», порушив п 8.4 в ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Разом з тим, дорожній знак 3.21 «В'їзд заборонено» забороняє в'їзд усіх транспортних засобів з метою: запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом; запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком5.8; організації відокремленого в'їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо; запобігання в'їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватись разом з табличкою 7.9; запобігання в'їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів, задіяних у провадженні відповідно до законодавства і за наявності відповідних на те законних підстав сільськогосподарської діяльності або інших робіт, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, ДМС, ДФС, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції і органів прокуратури під час виконання оперативних та службових завдань).

Згідно п 8.4 в ПДР України дорожні знаки поділяються на групи: заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Відтак, в оскаржуваній постанові інспектор поліції мав би конкретно вказати, яке саме порушення здійснив позивач, порушивши вимоги знаку "В"їзд заборонено" .

Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.

В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як зазначено вст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Також, згідно ст. 31 Закону України Про Національну поліцію, полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Згідно ч. 5 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Як вбачається з доводів позовної заяви, позивач стверджував, що не погоджувався з діями працівника поліції щодо винесення постанови, вважаючи, що в його діях відсутня подія та склад правопорушення.

Окрім того, в самій постанові позивач власноручно написав : "не згідний" (а.с.63).

Тому суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача.

Так, оскаржуючи вказану постанову, позивач вказував на те, що працівником поліції йому не надано жодного доказу, що він, керуючи автомобілем порушив вимоги дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено», а також не надано відео з камери, яка була в автомобілі поліції.

Дійсно, як встановив суд, із змісту вказаної постанови вбачається, що в ній міститься запис про те, що до постанови додається відео, яке насправді не було надано суду та не додано до відзиву ( а.с.63).

Тому суд, беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, згідно ухвали суду від 01.11.2018року визнав за необхідне витребувати відео, зазначене в додатках до оскаржуваної постанови постанови у відповідачів. При цьому, в ухвалі зазначено, що витребовуваний даказ необхідно надати протягом 3 днів з дня отримання копії даної ухвали. (а.с.66).

Отримавши вказану ухвалу 06.11.2018року, відповідачі вимоги суду не виконали, витребуваний доказ на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП у встановлений судом строк не надали.

Таким чином, суд приходить до висновку, що працівником поліції не було зібрано належних та допустимих доказів, які б могли підтвердити факт і встановити вину позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП .

При цьому, суд наголошує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватись виключно на висновках працівників поліції, за відсутності доказів винуватості особи, отриманих не інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

У даній справі, крім висновків відповідача, який склав постанову у справі про адміністративне правопорушення, відсутні будь-які допустимі докази на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, у зв'язку із чим, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та зазначено про необхідність з"ясовування всіх обставин, перелічених у ст. 247,280 КУпАП.

В судовому засіданні не здобуто доказів скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, таких доказів не надано суб'єктом владних повноважень на вимогу суду, чий акт оскаржується.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена 02 травня 2018року АР № 626398 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню, а адміністративна справа - закриттю на підставі ст. 247 ч.І КУпАП за відсутності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, оскільки відповідачем не надано суду достатньо доказів, які б вказували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного ст.19 Конституції України, ст. 254, 256, 283, 288, 293 КУпАП, керуючись ст.2,5,9, 77, 241-246, 268 КАС України суд,

ухвалив:

Позов задоволити.

Скасувати постанову серії АР № 626398 від 02.05.2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 у вигляді штрафу розміром 255 (двіста п'ятдесят п'ять) гривень за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Болехівський міський суд.

Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження, місце проживання:

ОСОБА_1 - АДРЕСА_1.

Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області - вул. Академіка Сахарова, 15 м. Івано-Франківськ.

Інспектор роти Д4 БЗПП лейтенант поліції Міхоцький В.І. - АДРЕСА_2.

Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції - вул. Юності, 23 м. Івано-Франківськ.

Суддя Головенко О.С.