Рішення № 77857427, 14.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

14 листопада 2018 р. справа № 520/8989/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження відповідно до ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про 1) визнання протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, оформлене протоколом від 27.09.2017р. про відмову в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1, 2) зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок розміру та поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009р., як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з підвищенням та індексацією пенсії відповідно до ст.ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», доплатою до пенсії за понаднормативний стаж відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», здійснити осучаснення пенсії, починаючи з 01.10.2017р. відповідно до пенсійної реформи України, -

встановив:

Вимоги позову обґрунтовані тим, що громадянин має право на отримання пенсії за віком навіть під час перебування за кордоном, через представника звернувся з цього приводу до тероргану ПФУ, але одержав протиправну відмову.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що подання заяв на поновлення виплати пенсії представником, який діє на підставі довіреності, що мало місце у даному випадку, не передбачено діючим законодавством. Також посилався на те, що до матеріалів звернення з приводу призначення пенсії не було додано паспорта громадянина України, а відтак, прийнята відмова ґрунтується на законі.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання в Ізраїль виплату пенсії ОСОБА_1 було припинено.

Дана обставина представником відповідача не заперечувалась.

Позивач через свого представника за довіреністю 18.07.2017р. письмовою заявою звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова з приводу поновлення пенсії за віком. Протоколом УПФУ в Московському районі м.Харкова про розгляд спірних питань, які виникають під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій від 27.09.2017р. владний суб’єкт відмовив у призначенні пенсії за віком.

Як з’ясовано судом, мотивом для прийняття спірного рішення владний суб’єкт обрав відсутність в матеріалах звернення паспорту громадянина України, а також подання документів не особисто заявником, а його представником за довіреністю.

Перевіряючи вчинену владним суб’єктом відмову на відповідність закону, зокрема, і ч. 3 ст. 2 КАС України (в редакції до 15.12.2017 р.) та ч. 2 ст. 2 КАС України (в редакції з 15.12.2017 р.), суд відзначає, що правовідносини з приводу соціального захисту громадянина у вигляді/у спосіб одержання коштів як виплат за пенсією унормовані приписами ст. 46 Конституції України, ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Керуючись положеннями викладених актів законодавства суд сприймає як безумовне право кожного громадянина України на одержання виплат за призначеною пенсією, і знаходження особи поза межами України незалежно від цілі і строку не може бути, на думку суду, кваліфіковано як підстава для припинення платежів за вже призначеною пенсією.

Проте, суб’єктивне право кожної особи на соціальне забезпечення у вигляді призначення пенсії, одержання платежів за призначеною пенсією, поновлення припинених виплат за раніше призначеною пенсією залежить, насамперед, від фактичних обставин об’єктивної істини.

Так, відповідно до п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1; далі за текстом - Порядок №22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.

Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою. Суд бере до уваги, що до відповідача звертався представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем, що підтверджується наявними у справі документами і не заперечено відповідачем.

Викладене зумовлює неспроможність доводу відповідача, що позивачем не подано заяву про поновлення виплати пенсії особисто або через законного представника.

Згідно з п. 2.8. Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до вищевказаної норми, при поновленні виплати пенсії до наявних документів особа може додати визначений перелік документів, як то довідки про заробітну плату та інші документи, що впливають на розмір пенсії.

Враховуючи те, що позивачу вже було призначено пенсію за віком з 1998 року, підстав для призначення вказаної пенсії на загальних підставах немає.

Посилання відповідача на п.2.9 Порядку №22-9 щодо обов'язку пенсіонера пред'явити паспорт при поданні заяви при поновленні пенсійних виплат є безпідставним, оскільки вказаний пункт Порядку регулює звернення особи за призначенням пенсії, а не порядок подання ним заяви про її поновлення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт зосередився виключно на відсутності одного документа - паспорта громадянина України, і не вирішив усіх інших питань, які мають юридичне значення для прийняття рішення про призначення пенсії або про відмову у призначенні пенсії, зокрема, про належність документів про останнє зареєстроване в Україні місце проживання заявника, про належність документів про стаж, про належність документів про вік, про належність документів про заробітну плату тощо.

При цьому, суд звертає увагу владного суб’єкта на положення ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Щодо посилання представника позивача на пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає, що відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що доказів надіслання та отримання ОСОБА_1 або її представником спірного рішення від 27.09.2017р. відповідачем до матеріалів справи не надано, а з матеріалів справи судом встановлено, що вказане рішення отримано представником позивача лише 08.10.2018р. (після звернення до відповідача від 27.09.2018р. про надіслання на адресу представника рішення про поновлення або відмову у поновленні виплат ОСОБА_1 пенсії за віком), то суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду із даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на сукупність зібраних доказів та зміст оскарженого рішення, суд вбачає підстави для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова оформлене у формі Протоколу від 27.09.2017р. щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 (місце проживання - Ізраїль, АДРЕСА_1, дата народження - 05.12.1942 р. )

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (місце знаходження - 61170, м. Харків, вул.Валентинівська, 22Б, код 22682655) розглянути по суті заяву представника ОСОБА_1 (місце проживання - Ізраїль, АДРЕСА_1, дата народження - 05.12.1942 р. ) за довіреністю - ОСОБА_2 від 18.07.2017 р. про поновлення виплати пенсії за віком від 13.09.2017р.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України.

Суддя Старосєльцева О.В.