Рішення № 77856627, 24.10.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/5523/17

Провадження № 2/336/273/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марко Я.Р., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання поруки припиненою, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість у сумі 532 593, 06 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 186 602, 91 грн., заборгованості за відсотками у сумі 297 523, 70 грн., розміру інфляційних втрат за кредитом у сумі 7 508, 43 грн., розміру інфляційних втрат за відсотками у сумі 40 958, 02 грн., а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 7 988, 90 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 15.02.2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (надалі за текстом – Банк) та громадянин ОСОБА_1 (надалі за текстом – Позичальник) уклали Договір кредиту № 334/08/8-К (далі за текстом – Кредитний договір).

Загальними Зборами Акціонерів 09.03.2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) Банку на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»

Відповідно до пункту 1.1. вказаного вище договору Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 178 138, 75 грн.

Свої зобов’язання позивач виконав, надавши грошові кошти Позичальникові, що підтверджується заявою на видачу готівки.

Окрім того, пунктом 1.1. Кредитного договору визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом.

В порушення умов Кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов’язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 19.04.2017 року має заборгованість, а саме: суму заборгованості за кредитом - 186 602, 91 грн., суму заборгованості за відсотками – 297 523, 70 грн., розмір інфляційних втрат за кредитом - 7 508, 43 грн., розмір інфляційних втрат за відсотками – 40 958, 02 грн.

За твердженням позивача, у зв’язку з систематичним порушенням ОСОБА_1 своїх обов’язків зі сплати кредиту відповідно до норм чинного законодавства та діючого Кредитного договору йому було нараховано неустойку.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1, що випливають з Кредитного договору, відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, 15.02.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 (надалі за текстом – Поручитель) було укладено Договір поруки № 334/08/8-П (надалі за текстом – Договір поруки), відповідно до умов якого ОСОБА_2, як поручитель, поручається за виконання ОСОБА_1 обов’язків, що виникли на підставі Кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Відповідно до умов Договору поруки, Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Позичальник.

Згідно з Кредитним договором, у разі невиконання чи неналежного виконання Позичальником будь-яких обов’язків, встановлених Договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та /або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати дострокового виконання зобов’язання з повернення кредиту за Договором.

Як зазначає позивач, на виконання умов Кредитного договору Позичальнику та Поручителю було направлено повідомлення-вимога про усунення порушення, але на дату подання позовної заяви повідомлення - вимога не виконана.

Таким чином, зважаючи на невиконання Позичальником зобов’язання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення з відповідачів заборгованості по кредиту, за відсотками, пені за невиконання умов договору.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.10.2017 року відкрито провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та призначено судове засідання.

До початку розгляду судом справи по суті 10.11.2017 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання правовідносин поруки, що виникли на підставі договору поруки № 334/08/8-П від 15.02.2008 року, припиненими.

В своїй позовні заяві ОСОБА_2 зазначає, що правовідносини поруки, які виникли між нею та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на підтаві договору поруки № 334/08/8-П від 15.02.2008 року, (надалі пго тексту - Договір поруки) повинні бути визнані припиненими, з наступних підстав.

Пунктом 6.1 Договору поруки передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту його укладання уповноваженими представниками Сторін та діє до виконання у повному обсязі зобов’язань за Договором кредиту та цим Договором».

Згідно з умовами Кредитного договору, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, банк залишив за собою право вимагати дострокового повернення кредиту, а отже самостійно встановлювати строк виконання основного зобов’язання (п.п. 2.8.3, 3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 Договору).

За твердженням позивача за зустрічним позовом, використовуючи зазначене право, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» ще у 2015 році звернулось до ОСОБА_3 з вимогою про дострокове повернення кредитів, що підтверджується ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.08.2016 року у справі № 755/14268/15-ц. З тексту вказаної ухвали вбачається, що банк заявив до третейського суду вимоги про дострокове стягнення кредиту за Договором кредиту № 334/08/8-К від 15.08.2018 року у повному обсязі.

Отже, за твердженням ОСОБА_2 Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» самостійно встановило строк виконання основного зобов’язання і цей строк розпочався не пізніше 2015 року. Дата зазначається позивачем орієнтовно, оскільки конкретний зміст листування банку з позичальником їй не відомо, відповідних документів остання не має.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, у шестимісячний строк, тобто до 30.06.2016 року, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» не пред’являло до неї жодних вимог як до майнового поручителя, а отже, на її думку, порука вважається припиненою у відповідності до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2017 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання поруки припиненою, до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднано в одне провадження зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання поруки припиненою з первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.11.2017 року витребувано у Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» наступні документи:

-Договір кредиту № 334/08/8-К від 15.02.2008 року, а також всі додатки до нього (у тому числі графік погашення кредиту) в оригіналі для огляду;

-таблицю розрахунку заборгованості за договором кредиту № 334/08/8-К від 15.02.2008 року, оформлену належним чином, із зазначенням станом на 01 число кожного місяця загальної суми чергового платежу, що підлягав сплаті, з розшифровкою складових частин цього платежу, зазначенням фактичного внесення коштів станом на цю дату, формули розрахунку кожного виду нарахувань і підстав для нарахування кожного платежу, починаючи з дня укладання договору;

-оригінали платіжних документів, що підтверджують внесення позичальником кожного чергового платежу за договором кредиту № 334/08/8-К від 15.02.2008 року, зокрема, у 2011 році та у 2016 році;

-копії письмових вимог, які надсилалися Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на адресу ОСОБА_1 протягом всього строку дії договору кредиту № 334/08/8-К від 15.02.2008 року;

-відомості про наявність чи відсутність у провадженні суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору про стягнення заборгованості за договором кредиту № 334/08/8-К від 15.02.2008 року та інформацію про результат вирішення такого спору.

05.12.2017 року на адресу Шевченківського районного суду м. Запоріжжявід позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом ПАТ «Укрсоцбанк» надійшли заперечення на зустрічну позовну заяву.

30.01.2018 року на адресу Шевченківського районного суду м. Запоріжжявід позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом ПАТ «Укрсоцбанк» надійшли письмові пояснення стосовно надання документів витребуваних ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.11.2017 року оригінали витребуваних документів на часткове виконання ухвали суду.

31.01.2018 року на адресу Шевченківського районного суду м. Запоріжжявід відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 надійшли письмові заперечення на додаткові пояснення позивача за первісним позовом ПАТ «Укрсоцбанк».

21.02.2018 року від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом ПАТ «Укрсоцбанк» надійшли письмові пояснення стосовно надання документів витребуваних ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.11.2017 року, а саме пояснення щодо періоду та порядку нарахування заборгованості.

14.03.2018 року на адресу суду від Дніпровського районного суду м. Києва надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів цивільної справи № 755/14268/15-ц за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу дубліката виконавчого листа (боржники ОСОБА_1, ОСОБА_2).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.07.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.07.2018 року клопотання представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про витребування письмових доказів – задоволенота витребувано у Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» наступні документи:

- оригінал Договору поруки № 334/08/8-П від 15.02.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк»;

- оригінал додаткового договору № 1 про внесення змін до Договору поруки № 334/08/8-П від 15.07.2009 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.08.2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання поруки припиненою відмовлено.

У судовому засідання 24.10.2018 року представник позивача за первісним позовом/представник відповідача за зустрічним позовом первісний позов підтримала в повному обсязі з підстав наведених в ньому, просила позов задовольнити, в зустрічних позовних вимогах просила відмовити.

Відповідач за первісним позовом / позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні зустрічні позовні вимоги просили задовольнити, в первісному позові просили відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 за первісним позовом в судове засідання не з’явився, про день, час та місце його проведення був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду не надсилав.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний та зустрічний позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частин 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 77, 78, 79 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як бачається з матеріалів справи 15.02.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (надалі за текстом – банк, кредитор) та ОСОБА_1 (надалі за текстом – позичальник) укладено Договір кредиту № 334/08/8-К, за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 178 138,75 грн., зі сплатою 14 (чотирнадцяти) процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості за кредиотм та процентів за його використання: починаючи з місяця, що слідує за місяцем надання кредиту, позичальник щомісячно 10 числа кожного місяця рівними частинами сплачує кредитору суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом і проценти за користування кредитом у розмірі 2 215,19 грн. (надалі за текстом - ануїтетний платіж, з кінцевим терміном погашення забогованості за кредитом до 14.02.2028 року (включно), на умовах визначених цим договором; розмір останнього ануїтетного платежу може відрізнятись від ануїтетного платежу, визначеного у п. 1.1. цього договору і дорівнює сумі фактичної заборгованості за кредитом, що залишилась після сплати всіх ануїтетних платежів та процентів за користування кредитом, нарахованих на зазначену суму.

15.07.2009 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір про внесення змін № 2 до Договору кредиту № 334/08/8-К за умовами якого сторони домовились викласти Кредитний договір в наступній редакції: кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 187 841,24 грн., зі сплатою 21,0 (чотирнадцяти) процентів річних, та кінцевим терміном погашення суми основної заборгованості до 14 лютого 20133 року (включно), на умовах визначених цим договором (пункт. 1.1. Кредитного договору).

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 05.05.2015 року по справі № 549/15 задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на корить ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 334/08/8-К від 15.02.2008 року в сумі 495160,29 гривень, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 186 602,91 грн., заборгованість за процентами, нарахованими за пеірод з 15.02.2008 року по 10.02.2015 року в розмірі 210 551,29 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 7 519,06 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 38 715,47 грн., інфляційні втрати за кредитом у розмірі 8 322,48 грн., інфляційні втрати за відсотками у розмірі 43 395,08 грн. та третейський збір в сумі 5351,06 гривень.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Підставами для закриття провадження у справі є обставини, які підтверджують: неправомірність виникнення процесу (пункти 1, 2, 5 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України); неможливість його подальшого продовження (пункти 6, 7 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України); недоцільність його продовження (пункти 3, 4 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 186 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому самому третейському суді виявився неможливим.

Аналогічна правова норма мала місце і на час звернення Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»з позовом до суду та на час відкриття провадження у справі судом (пункт 4 частини 1 статті 122 Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 27.10.2017 року).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.08.2015 року у справі № 755/14268/15-ц заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейского суду постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 05.05.2015 року по справі № 549/15 задоволено, видано виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на корить ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором № 334/08/8-К від 15.02.2008 року в сумі 495160,29 гривень та витрат повязаних з вирішенням спору третейським судом в сумі 5 351,06 коп.

З урахуванням наведеного вбачається, що підстави для відкриття провадження у справі судом 27.10.2017 року за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 186602,91 гривень та суми заборгованості за відсотками у розмірі 210551,29 гривень були відсутні, і вразі повідомлення позивачем за зустрічним позовом, про наявність рішення третейського суду, ухваленого між тими ж сторонами, з тих самих підстав і про той самий предмет спору, результатом розгляду позову стало б не рішення по суті, а ухвала про відмову у відкритті провадження у справі.

Однак, про наявність рішення третейського суду стало відомо лише в ході судового розгляду справи, після відкриття провадження у справі та витребування з Дніпровського районного суду м. Києва матеріалів цивільної справи, відтак, суд вважає за необхідне закрити провадження за первісним позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 186602,91 гривень та суми заборгованості за відсотками у розмірі 210551,29 гривень, нарахованих за період з 15.02.2008 року по 10.02.2015 року.

У відповідності до вимог частини 2 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, суд роз’яснює, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет, і з тих самих підстав не допускається.

Щодо позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення залишку заборгованості за відсотками у сумі 86972,41 гривень, інфляційних втрат за кредитом в сумі 7508,43 гривень та розміру інфляційних втрат за відсотками у розмірі 40958,02 гривень, суд зазначає наступне.

ОСОБА_5 Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. З огляду на вказане ОСОБА_5 Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за відсотками у сумі 86972,41 гривень задоволенню не підлягають.

Окрім того, позивач за первісним позовом, попри наявність судового рішення, позовні вимоги щодо інфляційних втрат підтримав на заявлених у позові підставах, доказів невиконання рішення суду, які могли бути підставою для нарахування коштів саме за невиконання боржниками судового рішення, не надав, відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині заявлених вимог.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Звернувшись з зустрічним позовом відповідач ОСОБА_2 вказала, що 15.02.2018 року між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір поруки № 334/08/8-П (надалі по тексту - Договір поруки), відповідно до якого прийняла на себе зобов’язання перед банком солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 у повному обсязі за зобов’язаннями за договором кредиту № 334/08/08-К від 15.02.2008 року, а саме: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених у договорі.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що у відповідності до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. В тексті договору поруки від 15.02.2008 року термін його дії не встановлений.

Оскільки, згідно з пп. 2.8.3, 3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 Договору банк залишив за собою право вимагати дострокового повернення кредиту, а отже самостійно встановив строк виконання основного зобов’язання, реалізував своє право дострокової вимоги шляхом звернення до Третейського суду ще у 2015 році. У встановлений шестимісячний строк, тобто з 30.06.2016 року банк не пред’явив жодних вимог, до майнового поручителя, тому існують підстави задоволення зустрічного позову і визнання поруки припиненою.

Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що договір поруки припинений, адже банк не звернувся до неї, як до поручителя, з вимогою протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобовязання, суд вважає безпідставними, оскільки, як вже встановлено судом, ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за договором кредиту № 334/08/08-К від 15.02.2008 року.

У додаткових поясненнях до зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 посилається на те, що додатковим договором №1 про внесення змін до договору поруки від 15.07.2009 року змінено умови первісного кредитного договору від 15.02.2008 року та збільшено суму повернення банку коштів до 188000 гривень під 21% річних строком до 14.02.2033 року, проте вона, як поручитель своєї письмової згоди на збільшення обсягу відповідальності не надавала.

Окрім того, ОСОБА_2 зазначає про те, що згідно з додатковим договором №1 від 15.07.2009 року та пункту 1.1.1. Кедитного договору, ОСОБА_1 повинен був здійснити черговий платіж за кредитним договором не пізніше 10.09.2010 року. Таким чином, починаючи з 10.11.2010 року у ПАТ «Укрсоцбанк» виникло право вимоги дострокового погашення кредиту, відсотків та інших платежів.

Приймаючи до уваги вищенаведене, на думку позивача за зустрічним позовом, відповідно до частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України, порука автоматично припиняється у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, відтак, важає, що порука припинилась 11.05.2011 року.

Згідно з пунктом 2.1 договору поруки від 15.02.2008 року сторонами було визначено зміст забезпеченого порукою зобов'язання, його розмір, строк та порядок виконання, а саме до 14.02.2028 року, або в інший термін дострокового погашення у випадках, передбачених Договором кредиту.

Крім того пунктом 3.1.2 договору поруки 15.02.2008 року встановлено обов'язок поручителя дострокового повернення кредиту у випадку невиконання позичальником зобов'язання забезпеченого порукою.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Оскільки відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України) повинні застосовуватись і до поручителя.

У зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором рішенням постійно діючої третейського суду при Асоціації українських банків від 05.05.2015 року задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на корить ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 334/08/8-К від 15.02.2008 року в сумі 495160,29 гривень та третейський збір в сумі 5351,06 гривень.

Зазначене вище свідчить про те, що з моменту висунення ПАТ «Укрсоцбанк» сторонам договору кредиту та договору поруки вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, до часу звернення з даним позовом банком не були порушені процесуальні строки, які б надавали підстави для задоволення вимог позивача, а саме припинення договору поруки з підстав визначених пункту 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що на момент звернення позивача до суду з зустрічними позовними вимогами про припинення зобов'язань за договором поруки (10.11.2017 року), вже існувало рішення суду (05.05.2015 року) про стягнення з поручителя (позивача) заборгованості за кредитним договором у солідарному порядку.

У статті 553 Цивільного кодексу України поруку визначено як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, і в даному випадку, порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного повернення кредиту за кредитним договором.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою визначені статтею 554 Цивільного кодексу України, а саме, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

З положень статті 554 Цивільного кодексу України вбачається, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (частина 2 статті 555 Цивільного кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За змістом вище зазначеної норми Цивільного кодексу України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього: збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

При цьому, обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами кредитного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Враховуючи встановлені обставини справи у їх сукупності, суд вважає хибними доводи позивача за зустрічним позовом щодо припинення зобов'язання за Договором поруки у зв'язку із збільшенням обсягу відповідальності поручителя внаслідок укладання додаткових угод до Кредитного договору без згоди останнього, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.07.2018 року клопотання представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про витребування письмових доказів – задоволено та витребувано у Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» наступні документи:

- оригінал Договору поруки № 334/08/8-П від 15.02.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк»;

- оригінал додаткового договору № 1 про внесення змін до Договору поруки № 334/08/8-П від 15.07.2009 року.

Відповідно до умов додаткового договору № 1 від 15.07.2009 року про внесення змін до Договору поруки № 334/08/8-П сторони прийшли до взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування, визначених договором: 1.1. Викласти п.п. 2.1.1. та п.п. 2.1.1 Договору в новій редакції "2.1.1. повернення кредиту в сумі 187 841,24 грн., з порядком погашення заборгованості за кредитом, визначеним в договорі кредиту, з кінцевим терміном погашення кредиту до 14 лютого 2033 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених Договором кредиту. 2.1.2. сплата процентів за користування кредитом, у розмірі 21,0 (двадцять один) процентів річних та комісій, визначених договором кредиту."

Місцем укладення вищевказаного додаткового договору зазначено м. Мелітополь, Запорізької області.

У судовому засіданні 23.07.2018 року ОСОБА_2 зазначила про те, що 15.07.2009 року не перебувала у м. Мелітополь, Запорізької області, згоди на збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання та зміни процентної ставки не надавала.

Відповідно до частини 1 статті 103 Цивільного процесуального кодексу України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Судом, приймаючи до уваги вищенаведене, з урахуванням приписів частини 5 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, було роз’яснено сторонам право щодо можливості заявляти клопотання про призначення відповідної експертизи, однак під час розгляду даної справи сторонами заяв про призначення відповідної судової експертиз у порядку, передбаченому статтею 103 Цивільного процесуального кодексу України, не подавалось.

Доказів на підтвердження того, що позивач за зустрічним позовом не підписувала додаткового договору № 1 від 15.07.2009 року про внесення змін до Договору поруки № 334/08/8-П, або що умови вказаного договору не відповідали її волі, ОСОБА_2 не надала.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач за зустрічним позовом не довів належними, достовірними та допустимими доказами факт укладання додаткових угод до Кредитного договору без згоди поручителя.

В порушення приписів статті 12 Цивільного процесуального кодексу України позивачем за зустрічним позовом не доведено, у спосіб встановлений статтею 76 цього ж Кодексу, законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 Доводи, викладені у позовній заяві ОСОБА_2 спростовані матеріалами, які знаходяться у справі та нормами чинного законодавства України, а отже, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання поруки припиненою, з підстав, якими позивача за зустрічним позовом обгрунтовувала свої позовні вимоги.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Провадження у цивільній справі за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019, адреса: м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Автомобільна, буд.3), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитом у розмірі 186 602, 91 грн., суми заборгованості за відсотками у розмірі 210 551, 29 грн. – закрити на підставі пункту 6 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.

У первісному позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за відсотками у сумі 86 972, 41 грн., розміру інфляційних втрат за кредитом у сумі 7 508, 43 грн. та розміру інфляційних втрат за відсотками у розмірі 40 958, 02 грн. – відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання поруки припиненою – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення суду складено 02.11.2018 року.

Суддя: Я.Р.Марко