Рішення № 77854906, 08.11.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 р. Справа №1840/3339/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Провозіна О.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області, третя особа - Садівська селищна рада Сумського району Сумської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1В.), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), третя особа - Садівська селищна рада Сумського району Сумської області, в якій просить визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області № 900/13-08 від 24.05.2018.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем невірно визначена сума податку в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, оскільки не застосований коефіцієнт 0,5, який передбачений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» у зв’язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню у повному обсязі.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

25.09.2018 відповідачем по справі надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України.

З метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, ухвалою суду від 04.10.2018 розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, у зв’язку з чим було призначено судове засідання.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа - Садівська селищна рада Сумського району Сумської області, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, явку свого представника не забезпечила, однак надіслала на адресу суду лист, у якому просила розглядати дану справу без представника сільської ради та зазначила, що при прийнятті судового рішення покладається на розсуд суду.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачка має у власності житлові будинки за адресами: Сумська область, Сумський район, с. Сад, вул. Малинова, буд. 45, загальною площею 437,5 кв.м. та Сумська область, Білопільський район, м. Білопілля, вул. Леніна, буд. 175, загальною площею 170,3 кв.м.

Відповідачем, на адресу позивача були сформовані податкові повідомлення - рішення форми «Ф» на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 24.05.2018 № 900/13-08 на суму 14000,00 грн. за житловий будинок в Сумському районі, с. Сад, вул. Малинова, буд. 45 та №0245143-1308-1815 на суму 1089,92 грн. за житловий будинок в м. Білопіллі, вул. Леніна, буд. 175.

Правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач обґрунтовує наступним.

Нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки фізичним особам, які є власниками об’єктів житлової нерухомості контролюючими органами здійснюється на підставі ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Об’єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п. п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу база оподаткування об'єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості на 120 кв. метра.

Також, згідно п. п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Кодексу сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, але до п. п. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 Кодексу, пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 для фізичних осіб не застосовуються до об’єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об'єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктами 266.4.1 цього підпункту.

Відповідно до п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Кодексу ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Затверджені ставки оприлюднюються на офіційних сайтах органів самоврядування.

Рішенням Садівської сільської ради від 11.07.2016 року встановлено з 01.01.2017 року податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об’єктів житлової та нежитлової нерухомості та його ставки.

Відповідно до вказаного рішення, податок на нерухоме майно, відмінний від земельної ділянки, за житлову нерухомість, якою володіли громадяни у 2017 році, сплачується за ставками визначеними на 2017 рік. Ставки податку для об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб по Садівській селищній раді встановлено у розмірі 1,0% від мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2018 (3200,00 грн.) за 1 кв. м., тобто - 32 грн. 00 коп. та для об’єктів нежитлової нерухомості в розмірі 1,0% від мінімальної заробітної плати за 1 кв.м., тобто теж складає - 32 грн. 00 коп.

База оподаткування: 437,5 кв. м. + 170,3 кв. м = 607,8 кв. м складає загальну площу об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності ОСОБА_1

Розрахунок суми податку щодо загальної площі кожного об’єкта нерухомості без врахування пільги із сплати податку:

- 437,5 кв. м. X 32,00 (ставка 1 кв. м згідно рішення Садівської селищної ради, для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості) = 14000,00 грн.;

- 170,3 кв. м. X 6,40 (ставка 1 кв. м згідно рішення Білопільської міської ради, для об’єктів житлової та нежитлової нерухомості) = 1089,92 грн.

Позивач, як в позовній заяві та і в судовому засіданні не заперечує та визнає факт володіння вищевказаними приміщеннями у відповідній площі, однак позивач зазначає, що відповідачем невірно визначена сума податку в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, оскільки не застосований коефіцієнт 0,5, який передбачений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році».

Суд, частково задовольняючи позовні вимоги позивача, свою позицію обґрунтовує наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

01.01.2015 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII. Згідно з даним нормативно-правовим актом запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України.

Зокрема, в силу положень підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному періоду, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості рішення щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України).

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

За приписами статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.

Водночас, відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору (пункт 10.3 статті 10 Податкового кодексу України).

Статтею 12 Податкового кодексу України визначені, зокрема повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.

Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом /підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зазначена норма узгоджується з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно із пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Рішенням Садівської сільської ради від 11.07.2016 року встановлено з 01.01.2017 року податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об’єктів житлової та нежитлової нерухомості та його ставки. Відповідно до вказаного рішення встановлено з 01.01.2017 року на території Садівської сільської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме для об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб - у розмірі 1,0 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м. бази оподаткування.

Одночасно, з 1 січня 2017 року набув чинності Закон України від 20 грудня 2016 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" (далі - Закон № 1791), пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого установлено, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік, відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5.

В 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (п. 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1791).

На виконання Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII, до вищевказаного Рішення Садівської сільської ради від 11.07.2016 року зміни не вносилися, його редакція не змінювалась.

Суд звертає увагу на те, що зі змісту пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII вбачається, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного, для застосування пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII, органом місцевого самоврядування має бути прийнято рішення про встановлення місцевих податків і зборів у 2017 році.

Оскільки рішення Садівської сільської ради від 11.07.2016 року, яким затверджено порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як складової податку на майно на території Садівської сільської ради, прийняте 11.07.2016 та є чинним на даний час, ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Садівської сільської ради у 2017 році застосовується з коефіцієнтом 0,5.

В силу положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів в обґрунтування правомірності визначення податкового зобов’язання в сумі 14000,00 грн. з урахуванням доводів позивача.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування позивачці 7000,00 грн. з 14000,00 грн. податкового зобов’язання з урахуванням застосування коефіцієнту 0,5%.

Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області судові витрати в розмірі 352 грн. 40 коп., сплачених згідно платіжного доручення №268 від 17.08.2018 (а.с.4).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (вул. Малинова, буд. 45, селище Сад, Сумський район, Сумська область, 42343, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40030, код ЄДРПОУ 39456414), третя особа - Садівська селищна рада Сумського району Сумської області (вул. Войти, 5, селище Сад, Сумський район, Сумська область, 42343, код ЄДРПОУ 05383323) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області № 900/13-08 від 24.05.2018 в частині визначення суми податкового зобов’язання 7000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 39456414) на користь ОСОБА_1 (вул. Малинова, буд. 45, селище Сад, Сумський район, Сумська область, 42343, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 12 листопада 2018 року.

Суддя С.М. Глазько