Рішення № 77853463, 14.11.2018, Мангушський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд Донецької області)

241/1759/18

2/241/482/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2018 року Першотравневий районний суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Апалькової О.М.

при секретарі Орчелота І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Мангуш цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком № 68 по вул. Гагаріна в с. Приазовське Мангушського району Донецької області.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 послався на наступні підстави.

Так, він є власником житлового будинку № 68 по вул. Гагаріна в с. Приазовське Мангушського району Донецької області згідно довідки совхозу «Приазовський» Першотравневого району від 20.05.1990 року, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 53530612 від 18.02.2016 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний № 135173649 від 22.08.2018 року.

Згідно облікової картки об'єкта погосподарського обліку на 2016-2020 роки № 031028-1 та виписки з погосподарської книги за 2016-2020 роки за № 1262 від 17.07.2018 року, виданою виконкомом Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області в будинку № 68 по вул. Гагаріна в с. Приазовське Мангушського району Донецької області зареєстровані: голова домогосподарства - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дружина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, племінник - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, онук- Курочкін ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, онук – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Однак ОСОБА_2 фактично ніколи до будинку не вселявся, речі не перевозив. З моменту реєстрації та по теперішній час (майже 18 років) за вказаною адресою не проживає, витрат по утриманню зазначеного будинку не несе. Реєстрація місця проживання відповідача в даному будинку створює для нього перешкоди в користуванні та розпорядженні майном.

Ніяких угод та домовленостей щодо користування відповідачем житлом між ними не укладалось.

Тому позивач ОСОБА_1 просить суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком № 68 по вул. Гагаріна в с. Приазовське Мангушського району Донецької області.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позов підтримав та просив позовні вимоги задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення повістки рекомендованою поштою, із заявами щодо відкладення розгляду справи до суду не звертався.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини.

Так, ОСОБА_1 є власником житлового будинку № 68 по вул. Гагаріна в с. Приазовське Мангушського району Донецької області згідно довідки совхозу «Приазовський» Першотравневого району від 20.05.1990 року, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 53530612 від 18.02.2016 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний № 135173649, дата реєстрації - 30.07.2018 року (а.с. 7-9).

Згідно виписки з погосподарської книги за 2016-2020 роки за № 1262 від 17.07.2018 року, виданою виконкомом Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області, в будинку № 68 по вул. Гагаріна в с. Приазовське Мангушського району Донецької області зареєстровані: голова домогосподарства - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дружина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, племінник - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, онук- Курочкін ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, онук – ОСОБА_6 В»ячеславович, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 11).

Згідно облікової картки об'єкта погосподарського обліку на 2016-2020 роки № 031028-1, виданою виконкомом Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області, в будинку № 68 по вул. Гагаріна в с. Приазовське Мангушського району Донецької області зареєстровані: голова домогосподарства - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дружина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, племінник - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, онук- Курочкін ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, онук – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 12-14).

Згідно довідки, виданої викнавчим комітетом Бердянської сільської ради № 1882 від 14.11.2018, ОСОБА_2, 28.10.1974 року зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, б. 68 з 09.08.2000 року по теперішній час. Але фактично з січня 2014 року по теперішній час за зазначеною адресою не проживає.

Судом встановлено, що відповідач понад один рік у житловому будинку № 68 по вул. Гагаріна в с. Приазовське Мангушського району Донецької області не проживає, не сплачує комунальні послуги, перешкоди в його проживанні в будинку позивачем не чинилися.

Відповідно до встановлених судом фактичних обставин, між сторонами склалися цивільні правовідносини.

Тому при розгляді справи слід керуватися нормами Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною 1 ст. 156 ЖК УРСР передбачено право членів сім'ї власника жилого будинку (Квартири) на користування жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири) лише у випадку спільного проживанняч разом з ним у будинку (квартирі). При цьому ЖК УРСР обмежено встановлює коло членів сім'ї.

Згідно ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР до членів сім'ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом із наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Отже у зазначених нормах обов'язковою підставою для їх застосування є спільне проживання власника житла та членів сім'ї власника жилого будинку (квартири).

Оскільки, виходячи з викладеного, відповідач ОСОБА_2 входить до кола членів сім'ї позивача та його може бути визнано членом його сім'ї, оскільки він проживав разом із ОСОБА_1 – власником житла, до січня 2014 року, а до цього часу вів з ним спільне господарство.

Разом з тим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-709цс16, яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України має застосовуватись судами до даних спірних правовідносин.

Так, відповідно до вимог, які викладені в ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідного до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Із цього вбачається, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Відповідно до частини 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом при відсутності члена сім'ї без поважних причин більш одного року, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання – це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців.

Фактично реєстрація місця проживання є фіксацією дійсної адреси проживання особи та здійснюєть за наслідком наявності у особи правових підстав користування відповідним житлом.

Як зазначено в пп. 33, 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014, застососвуючи ст. 391 ЦК України, суд має виходити із такого. Відповідно до положень ст.ст. 391, 396 ЦК України позов про усуненя порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння , підлягає задоволенню у разі, якщо позивач не доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Таким чином судом встановлено, що відповідач не проживає у вказному будинку з січня 2014 року - більше одного року та залишається у ньому зареєстрованим, не оплачує комунальні послуги, порушує права позивача, а тому перешкоджає вільному володінню й розпорядженню своєю власністю, тому суд вважає можливим усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні позивачусвоїм майном шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням – будинком № 68 по вул. Гагаріна в с. Приазовське Мангушського району Донецької області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 265 ЦПК України, ст.ст. 383, 391, 405 ЦК України та ст. 150 ЖК Української РСР, суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю ОСОБА_1 шляхом визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, таким, що втратив право користування житловим будинком № 68 по вул. Гагаріна в с. Приазовське Мангушського району Донецької області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Апалькова