Рішення № 77852908, 05.11.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 листопада 2018 р. Справа № 0240/3295/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Шалагінової М.С.

позивача: ОСОБА_1

за відсутності представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Тульчинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Тульчинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.03.1954 року Бюро ЗАГС Чудківського району Житомирської області у книзі реєстрації актів цивільного стану зроблено запис та видано свідоцтво про народження НОМЕР_2 ОСОБА_1 (дівоче прізвище позивача), де вказано: батько ОСОБА_3, національність "поляк" та мати - ОСОБА_4, національність "українка".

З метою зміни національності, відповідно до національності батька, який є по національності "поляк", позивач звернулася з заявою до Тульчинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Вінницькій області в якій просила внести зміни до свідоцтва про її народження та актового запису шляхом зазначення національності дитини "полька".

Листом №1742/16.26-36 від 28.06.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що станом на дату звернення, свідоцтва про народження та їх дублікати видаються на бланках, зразки яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 року за №1025, у відповідності до якої ні національність дитини, на національність батьків не зазначається, оскільки така графа відсутня як у записі акту, так і у свідоцтві про народження.

Не погоджуючись із такою позицією відповідача позивач звернулася до суду із наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною відмову Тульчинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області внести зміни до актового запису цивільного стану та свідоцтва про народження ОСОБА_1 від 05.03.1954 р. серії НОМЕР_2 щодо зазначення національності згідно національності батька "полька";

- зобов'язати відповідача внести зміни (доповнення) до актового запису про народження від 05.03.1954 р. зазначивши національність ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) "полька".

Ухвалою суду від 24.09.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

У строк встановлений судом відповідачем подано 17.10.2018 за вх. №460007 відзив згідно якого вважає позовні вимоги безпідставними та просить у їх задоволенні відмовити.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.

Порядок державної реєстрації актів цивільного стану, внесення до актових записів цивільного стану змін, їх поновлення і анулювання та засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану визначаються Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" N 2398-VI від 01 липня 2010 року та Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України N 96/5 від 12 січня 2011 року (далі - Правила).

Відповідно до статті 2 Закону N 2398-УІ актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Частинами третьою, п'ятою статті 9 Закону N 2398-УІ передбачено, що актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку. Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 22 Закону N 2398-УІ внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою, зокрема, особи, щодо якої складено актовий запис. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису.

Відповідно до п. 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством;

Згідно з п. 2.6 Правил разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

Пунктом 2.12 Правил передбачено, що на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Підпунктом 2.13.12 пункту п. 2.13 Правил, яким визначаються підстави для внесення змін в актові записи цивільного стану, зокрема передбачено, що таке внесення можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до пункту 2.15 Правил передбачено випадки, коли складається висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану, зокрема, відповідно до пункту 2.15.9 цього пункту висновок складається, якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).

Аналіз визначених норм дає обґрунтовані підстави вважати, що внесення змін до актових записів цивільного стану, в яких зазначені неправильні відомості, перебуває в компетенції відповідача.

У справі що розглядається Позивач просить внести зміни до актового запису про своє народження в частині саме її національності, тобто національності дитини.

Так, згідно Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Зразки актових записів цивільного стану затверджуються Кабінетом Міністрів України. Форма актових записів про народження, яка використовувалась у 1954 році, та форма актового запису про народження, що діє на теперішній час, не містила і не містить графу «національність дитини», оскільки право обирати національність належить саме особі і держава не має права втручатися у дане питання.

Відповідно до статті 3 Конституції України кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Статтею 3 Закону України "Про національні меншини в Україні" визначено, що до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про національні меншини в Україні" відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України прав і свобод, пов'язаних з їх належністю до національних меншин, регулюються Конституцією України, цим Законом, прийнятими на їх підставі іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України.

Згідно ст. 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 300 УЦ України Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

За змістом ст. ст. 11. 18 Закону України "Про національні меншини в Україні" громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається законом.

Статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, ратифікованої Законом України від 09 грудня 1997 p. N 703/97-ВР, кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Викладеним доводиться, що право вибору належності до певної національності належить саме особі, а відтак, вона сама повинна здійснити даний вибір. При складанні актового запису про народження, особа стосовно якої він складається, не є присутньою і може здійснювати будь-який вибір, оскільки новонароджена дитина, не має відповідного обсягу цивільної дієздатності.

Саме із вказаних підстав, актові записи про народження у 1954 році містили графу «національність» лише у відношенні батьків дитини, а графа щодо національності не передбачена.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.95 року "Про практику розгляду судами справ щодо встановлення неправильності запису в актах громадянського стану" зазначено, що при розгляді таких справ слід враховувати, що в актових записах про народження повинні міститись відомості про національність батьків, а якщо їх не було внесено чи неправильно зазначено то такий актовий запис має бути доповнено відповідно до рішення суду.

Тобто постановою Пленуму ВСУ акцентовано увагу на тому, що зміни до актового запису про народження вносяться за умови відсутності у ньому відомостей про національність саме батьків, а не дитини.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.3 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За сукупністю наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховую, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" відтак відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (23614, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) до Тульчинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (23600,м. Тульчин, вул. М. Леонтовича, 63, код ЄДРПОУ 21725813) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович