Рішення № 77852669, 14.11.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року м. Житомир справа № 0640/4356/18

категорія 10.3.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом №16 від 09.02.2018 року, та зобов'язання призначити і виплатити таку одноразову грошову допомогу розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.

Позивач зазначає, що під час виконання обов'язків військової служби в Республіці Афганістан переніс захворювання, що підтверджується архівною довідкою Архіву військово-медичних документів ( м.Санкт-Петербург) від 13.02.2008року. Рішенням органів МСЕК з 18.12.2009року Позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії. Позивач вважає, що таке встановлення другої групи інвалідності є підставою для отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму. На думку Позивача, Відповідач за результатами розгляду звернення Позивача оскаржуваним рішенням протиправно та безпідставно відмовив Позивачу у нарахуванні та виплаті такої одноразової грошової допомоги.

Ухвалою суду від 21.09.2018року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі і її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не прибув, направив клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник Міністерства оборони України, Відповідача в даній справі, в судове засідання не прибув, направив суду відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. У відзиві проти позову заперечується і зазначається, що Позивачу, як військовослужбовцеві строкової військової служби, інвалідність внаслідок захворювання встановлена в термін, що перевищує три місяці з моменту звільнення зі служби, а тому виключає можливість нарахування та виплати такої одноразової допомоги. Крім того, така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26.06.2018року у справі №750/5074/17.

Представник Третьої особи, Житомирського обласного військового комісаріату, в судове засідання не прибув, направив суду пояснення на позовну, у яких проти позову заперечується з аналогічних підстав, що наведені представником Відповідача.

Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, її розміру, регулюються правовими нормами Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей " від 20 грудня 1991 року N 2011-XII (надалі - Закон N 2011-XII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1, Позивач в даній справі, під час виконання обов'язків строкової військової служби в Республіці Афганістан переніс захворювання, що підтверджується архівною довідкою Архіву військово-медичних документів (м.Санкт-Петербург) від 13.02.2008року (а.с.21).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що рішенням Житомирської МСЕК-2 від 29.12.2009року за результатами повторного огляду Позивачу з 18.12.2009року встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (а.с.19).

Як зазначено в позові, саме таке рішення МСЕК, на думку Позивача, надає право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої правовими нормами ст.16 - 16-3 Закону N 2011-XII, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму громадян.

Такі доводи Позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

Безспірно, за приписами частини шостої статті 16 Закону N 2011-XII (у редакції на час встановлення Позивачу 2-ї групи) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

В контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону N 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Аналогічне правило закріплено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Крім того, п.2 Постанови N 499 прямо зазначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року N 975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, враховуючи те, що Позивачу встановлено II групу інвалідності 18 грудня 2009року, то до спірних правовідносин слід застосовувати Порядок N 499.

Висновок щодо такого трактування правових норм частини 2 статті 16 Закону N2011-XII, Порядку N 499 та Порядку N 975 міститься у постанові Верховного Суду від 26.06.2018року у справі N 750/5074/17 (адміністративне провадження N К/9901/44751/18) і відповідно до вимог ч.4 ст.242 КАС України підлягає врахуванню судом у даних спірних відносинах в даній адміністративній справі.

З цих підстав не підлягають врахуванню правові позиції, викладені у рішеннях Вищого адміністративного суду Україні, перелічені Позивачем в позові.

Судом встановлено, що Позивачу з 18.12.2009року встановлено другу групу інвалідності внаслідок перенесеного захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби. Як зазначено у позові та підтверджується даними військового квитка, Позивач строкову службу проходив в період з 20.09.1982року по 13.12.1984року (а.с.24).

Тобто, встановлення Позивачу інвалідності мало місце за межами трьох місяців з моменту звільнення зі строкової служби.

Крім цього, суд зазначає, що Позивачем пропущено трьохрічний термін на звернення для отримання спірної одноразової грошової допомоги.

Так, за приписами ч.8 ст.16-3 Закону N2011-XII прямо зазначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

В розумінні вимог п.3 Порядку N 975 днем виникнення права Позивача на звернення для отримання одноразової грошової допомоги є 18.12.2009року, а заява Позивачем була подана лише в 2017році, що зазначено Позивачем в позові.

Тобто, Позивачем пропущено трьохрічний термін на реалізацію права на звернення для отримання одноразової грошової допомоги.

Таким чином, позовні вимоги Позивача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.

В розумінні вимог ст.ст.139-143 КАС України, підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі, відсутні.

Керуючись статтями 2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.Ф. Нагірняк