Рішення № 77850488, 06.11.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2018 р. Справа № 924/605/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., при секретарі судового засідання Маєвській Н.В., розглянувши матеріали справи

за позовом акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Шепетівського району електричних мереж м. Шепетівка

до Військової частини (в/ч А 2375) Міністерство оборони України м. Шепетівка

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Квартирно - експлуатаційного відділу (КЕЧ) м. Хмельницький

про стягнення 103546,76грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії, 675,50 грн. пені, 798,94 грн. - 3% річних та 6655,06 грн. - інфляційних нарахувань

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю №526 від 25.05.2018р.

від відповідача: ОСОБА_2 – за довіреністю №2539 від 09.10.2018р.

ОСОБА_3 – за довіреністю №2028 від 17.08.2018р.

від третьої особи: не з’явився

У судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство енергопостачальна компанія "Хмельницькобленерго" в особі Шепетівського району електричних мереж м. Шепетівка звернулось до суду із позовом до Військової частини (в/ч А 2375) Міністерства оборони України м. Шепетівка, згідно якого просить стягнути з останнього 103546,76грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії, 675,50 грн. пені, 798,94 грн. - 3% річних та 6655,06 грн. - інфляційних нарахувань. В обґрунтування позовних вимог вказує про неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №1473 від 01.09.2016р., зокрема щодо повної та своєчасної оплати послуг з постачання електричної енергії.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.07.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №924/605/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Згідно ухвали суду від 06.09.2018р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Квартирно - експлуатаційний відділ (КЕЧ) м. Хмельницький.

Представник позивача (акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Шепетівського району електричних мереж) в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вказуючи на їх правомірність та обґрунтованість наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача (військової частини А 2375) у відзиві на позовну заяву від 14.08.2018р. заперечує щодо задоволення позовних вимог. При цьому, вказує, що даний позов подано до військової частини безпідставно, а належним відповідачем у даній справі є квартирно - експлуатаційний відділ м. Хмельницького, оскільки сам КЕВ здійснює оплати за спожиту військовою частиною електричну енергію.

Представник позивача (АТ "Хмельницькобленерго" в особі Шепетівського РЕМ) у відповіді на відзив від 17.08.2018р. звертає увагу суду, що договірні стосунки щодо постачання та розрахунків за використану електричну енергію укладені між АТ "Хмельницькобленерго" в особі директора Шепетівського РЕМ та безпосередньо військовою частиною А2375, у зв'язку із чим саме військова частина є відповідачем у даній справі.

Представник Квартирно - експлуатаційного відділу (КЕЧ) м. Хмельницький в судове засідання не з'явився, до суду надіслав лист від 05.11.2018р., згідно якого повідомив, що оскільки КЕВ не є стороною договору №1473 від 01.09.2016р., жодних пояснень з приводу позовних вимог надати не може. Розгляд справи просить проводити без участі КЕВ м. Хмельницький, та при вирішенні спору покладається на думку суду.

Представники відповідача (військової частини А2375) в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позов.

Крім того, представник відповідача вказує, що 103546,76грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії не є основним боргом по договору, а за своєю правовою природою є штрафною санкцією, з огляду на що, до вимоги про стягнення плати за перевищення договірних величин споживання електроенергії має застосовуватись позовна давність в один рік.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

29.04.2016р. командир військової частина А2375 Міністерства оборони України звернувся до директора Шепетівського РЕМ з заявою №1297, згідно якої просив про укладення договору на постачання електричної енергії до військової частини А2375.

01.09.2016р. між ПАТ "Хмельницькобленерго" в особі директора Шепетівського РЕМ (далі - постачальник) та військовою частиною А2375 (далі - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №1473 (далі - договір), згідно п. 1 якого простачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 320 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно із п.п. 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3., 2.3.4. договору споживач зобов’язується виконувати умови цього договору. Дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки: згідно обсягів постачання електричної енергії (додаток № 1). Оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №№ 10, 3 „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”. Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 4 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії”.

Як передбачено п. 3.1.1. договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.

Відповідно до п. 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3., 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Пунктом 4.2.2. договору сторони передбачили, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Відповідно до п. 5.1. договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 30 вересня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток 1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу”). У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.

Звернення споживача щодо коригування протягом поточного розрахункового періоду договірних величин розглядаються постачальником відповідно до передбаченого ПКЕЕ процедури (п. 5.5 договору).

У відповідності до п. 9.4 договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2016р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір підписано та скріплено відтиском печаток сторін.

Додатком 1 до договору сторони оформили Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу на 2016 рік. Так, у вересні 2016р. передбачено постачання 10,0 тис. кВт. год., в жовтні, листопаді та грудні 2016р. по 30 тис. кВт. год. В загальному за 2016р. 100,0 тис. кВт. год.

Згідно заявки абонента №1473 на покупку товарної продукції (електроенергії) для військової частини А2375 на 2018р., покупка електроенергії в наступному 2018р. становить 285,0тис. кВт. год., з яких в січні, лютому та березні 2018р. по 30 тис. кВт. год., в квітні 2018р. - 20 тис. кВт. год., в травні 2018р. - 15 тис. кВт. год., в червні, липні 2018р. по 10 тис. кВт. год., в серпні 2018р. - 20 тис. кВт. год., в вересні, жовтні, листопаді, грудні 2018р. по 30 тис. кВт. год.

Крім того, матеріали справи містять заяву на коригування КЕВ м. Хмельницький (в/ч А-2375) від 29.12.2016р., згідно якої останній просить збільшити договірну величину споживання електричної енергії в поточному 12-му місяці 2016р. до рівня 69,159 тис. кВт/год. Заява на коригування містить підпис та відтиск печатки військової частини.

На виконання своїх договірних зобов'язань позивач, постачав споживачу (відповідачу) електричну енергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про використану електричну енергію та рахунками-фактурами за період з вересня 2016р. по травень 2018р.

Зокрема, у грудні 2016 року відповідачем фактично спожито 69159 кВт/год електроенергії, у лютому 2018р. - 30307 кВт/год, та у квітні 2018р. - 23588 кВт/год.

Позивач стверджує, що вищевказані фактично спожиті обсяги електроенергії призвели до перевищення договірних величин споживання визначених сторонами у додатку 1 до договору №1473 від 01.09.2016р. та заявці абонента на 2018рік.

На підтвердження перевищення договірних величин позивач подав в матеріали справи акти про використану електричну енергію: від 20.12.2016р., згідно якого у грудні 2016р. відповідачем спожито 69139 кВт/год, акт від 20.02.2018р. у відповідності до якого споживання електроенергії відповідачем у лютому 2018р. становило 30307 кВт/год та акт від 20.04.2018р., згідно якого споживання електроенергії відповідачем у квітні 2018р. було на рівні 23588 кВт/год.

Також, позивачем подано рахунки - фактури №1473 від 02.07.2018р., згідно яких у грудні 2016р. відповідачем перевищено договірні величини споживання електроенергії на 39159 кВт/год, що еквівалентно 92567,17грн., у лютому 2018р. - 307 кВт/год., що еквівалентно 825,83грн. та у квітні 2018р. перевищення становило 3588 кВт/год, що еквівалентно 10153,76грн.

Крім того, матеріали справи містять договір №341 про закупівлю електричної енергії за бюджетні кошти, укладений 14.12.2016р. між КЕВ м. Хмельницький (замовник) та ПАТ "Хмельницькобленерго" (учасник) з додатком (реєстр договорів про постачання електричної енергії), договір про закупівлю електричної енергії за державні кошти №20 від 14.02.2017р, укладений між КЕВ м. Хмельницький та ПАТ "Хмельницькобленерго" з додатком №1 (реєстр договорів про постачання електричної енергії), а також листи КЕВ м. Хмельницький, згідно яких повідомлено ПАТ "Хмельницькобленерго" про перераховані кошти за спожиту електроенергію за період з жовтня 2016р. по травень 2018р., у тому числі і військовою частиною А2375.

У зв'язку з щомісячним порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасної та у повному обсязі оплати за спожиту активну електроенергію, а також наявністю заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії позивач звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути з Військової частини А 2375 103546,76грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії, 675,50 грн. пені, 798,94 грн. - 3% річних та 6655,06 грн. - інфляційних нарахувань.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, суд до уваги приймає наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи 01.09.2016р. між ПАТ "Хмельницькобленерго" в особі директора Шепетівського РЕМ та військовою частиною А2375 укладено договір про постачання електричної енергії №1473 за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 320 кВт, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до ст. 714 ЦК України, ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до п.1.2 Правил користування електричною енергію, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 (далі Правила) договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Пунктами 8.1 та 10.2 Правил передбачено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право: 1) на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України; 2) на всі види забезпечення виконання зобов'язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України; 3) на відшкодування у передбаченому законодавством України порядку несплаченої споживачем частини вартості електричної енергії, що постачається йому на рівні екологічної броні електропостачання. Споживач електричної енергії зобов'язаний: 1) користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); 2) оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Статтями 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Пунктом 5.1. договору („Порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності) передбачено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 30 вересня поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток 1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу”).

Судом враховується, що сторонами було погоджено обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2016р., шляхом підписання додатку №1 до договору від 01.09.2016р. та шляхом погодження позивачем заявки КЕВ м. Хмельницький (в/ч А2375) щодо купівлі електроенергії на 2018р. Відповідно до вказаного додатку, на грудень 2016р. відповідачу встановлено обсяг договірної величини споживання електричної енергії на рівні 30 тис. кВт.год. У лютому 2018р. на рівні 30 тис. кВт/год. та у квітні 2018р. - 20 тис. кВт/год, згідно вищевказаної заявки.

Однак, як вбачається із акту про використану електричну енергію від 20.12.2016р., відповідачем в грудні 2016р. було спожито 69159 кВт.год., тобто перевищено договірну величину споживання електричної енергії на 39159 кВт.год.

Також як слідує з акту про використану електричну енергію від 20.02.2018р. відповідачем в лютому 2018р. було спожито 30307 кВт.год., тобто перевищено договірну величину споживання електричної енергії на 307 кВт.год.

Крім того, згідно акта про використану електричну енергію від 20.04.2018р. відповідач у квітні 2018р. спожив 23588 кВт.год., тобто перевищено договірну величину споживання електричної енергії на 3588 кВт.год.

Відповідно до п. 6.16. Правил обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Згідно з підп. 7 п. 8.1 Правил постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача підвищеної оплати за електричну енергію за обсяг перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період відповідно до актів законодавства та умов договору.

Пунктом 4.2.2. договору про постачання електричної енергії від 01.09.2016р. сторони передбачили, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Враховуючи, що відповідачем було перевищено договірні величини споживання електроенергії, 02.07.2018р. позивачем були виставлені рахунки №1473 про оплату за перевищення споживання електроенергії: за грудень 2016р. на суму 92567,17грн. (за перевищення 39159 кВт.год.); за лютий 2018р. на суму 825,83грн. (за перевищення 307 кВт/год) та за квітень 2018р. на суму 10153,76 грн. (за перевищення 3588 кВт.год.).

Станом на дату вирішення спору вищевказані рахунки не оплачені, доказів протилежного матеріали справи не містять. З огляду на що, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 103546,76грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії підлягають задоволенню.

Подана в матеріали справи відповідачем заявка на коригування договірної величини споживання електричної енергії у грудні 2016р. від 29.12.2016р. судом оцінюється критично з огляду на таке.

У відповідності до п. 4.4. Правил споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Споживач, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживач постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії. За результатами розгляду споживачу надсилається повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин або обґрунтована відмова здійснення коригування. Повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин обсягу споживання та електричної потужності є невід'ємною частиною договору.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів надіслання заяви на коригування від 29.12.2016р. постачальнику (позивачу), а також відсутність доказів погодження постачальником підвищення військовій частині договірної величини споживання електричної енергії в грудні 2016р., підписана в односторонньому порядку заява на коригування від 29.12.2016р. не може бути підставою для такого збільшення.

Крім того, судом оцінюються критично доводи відповідача про те, що 103546,76 грн. не є основним боргом по договору а за правовою природою є штрафною санкцією, з огляду на що, до вимоги про стягнення плати за перевищення договірних величин споживання електроенергії має застосовуватись позовна давність в один рік.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Слід врахувати, що відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується до вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Згідно з пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. за № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», Цивільним кодексом України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.

Спеціальна позовна давність підлягає застосуванню лише у випадках, прямо передбачених законом.

Враховуючи приписи ст.ст.26, 27 Закону, а також положення пунктів 4.4, 6.14, 6.15, 8.1 Правил користування електричною енергію нарахування двократної вартості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії є встановленим законом спеціальним способом визначення вартості спожитої електричної енергії із застосуванням подвійного тарифу, а не видом відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Таким чином, враховуючи норми вищезазначеного законодавства та умови договору, санкції, які передбачені п.4.2.2 договору є оперативного - господарськими санкціями, а не неустойкою, в зв'язку з чим суд відмовляє відповідачу в застосуванні до даних правовідносин спеціальної позовної давності передбаченої ст. 258 ЦК України (щодо неустойки).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 23.04.2018 року у справі № 926/2121/17.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 675,50 грн. пені (за період з 31.01.2018р. по 30.04.2018р.), 798,94 грн. - 3% річних (за період з 30.09.2016р. по 31.05.2018р.) та 6655,06 грн. - інфляційних втрат (за вересень 2016р. - квітень 2018р.).

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3, 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Разом із тим, як вбачається із поданого позивачем розрахунку, при обрахунку пені останнім використано подвійну облікову ставку НБУ. Крім того, нарахування пені проведено в межах шестимісячного строку на заборгованість 2018 року. Таким чином, суд перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені, вважає його правомірним, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 675,50 грн. пені підлягають задоволенню.

Щодо заявлених 3% річних та інфляційних нарахувань, то судом враховується таке.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про постачання електричної енергії.

Перевіривши розрахунок позивача трьох відсотків річних в сумі 798,94 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв’язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Стосовно стягнення інфляційних нарахувань судом враховано, що з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань Пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у постанові №14 від 17.12.2013 р.

Зокрема у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Суд перевіривши розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, прийшов до висновку про його правомірність та задоволення позовних вимог в частині стягнення 6655,06грн. інфляційних нарахувань.

Таким чином, позовні вимоги акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Шепетівського району електричних мереж м. Шепетівка до Військової частини (в/ч А 2375) Міністерства оборони України м. Шепетівка про стягнення 103546,76грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії, 675,50 грн. пені, 798,94 грн. - 3% річних та 6655,06 грн. - інфляційних нарахувань підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог, витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Шепетівського району електричних мереж м. Шепетівка до Військової частини (в/ч А 2375) Міністерства оборони України м. Шепетівка, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Квартирно - експлуатаційного відділу (КЕЧ) м. Хмельницький про стягнення 103546,76грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії, 675,50 грн. пені, 798,94 грн. - 3% річних та 6655,06 грн. - інфляційних нарахувань задовольнити.

Стягнути з військової частини (в/ч А 2375) Міністерства оборони України (Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Українська, 110, код 26621260) на користь акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Шепетівського району електричних мереж Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Пліщинська, 170, код 22764844) 103546,76грн. (сто три тисячі п'ятсот сорок шість гривень 76 коп.) за перевищення договірних величин споживання електроенергії, 675,50 грн. (шістсот сімдесят п'ять гривень 50 коп.) пені, 798,94 грн. (сімсот дев'яносто вісім гривень 94 коп.) 3% річних, 6655,06 грн. (шість тисяч шістсот п'ятдесят п'ять гривень 06 коп.) інфляційних нарахувань та 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2018р.

Суддя С.В. Гладій

Віддрук. 4 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу, (30400, Хмельницька обл. ,м.Шепетівка, вул. Пліщинськка,170), 3 - відповідачу, (30401, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул.Українська, 110). 4- третій особі (м. Хмельницький, вул. Ціолковського,3/1)(реком. з повід.) Усі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.