Рішення № 77843302, 11.10.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1280/18

Справа №754/10152/17

РІШЕННЯ

Іменем України

11 жовтня 2018 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Клочко І.В.

за участю

секретаря судового засідання Шевчук М.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» до ОСОБА_1, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «ІЛЛІЧІВСЬКЕ», про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» через представника звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

30.08.2016 року між ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» та ОСОБА_3 був укладений Договір №0113-000517 добровільного страхування транспортного засобу (далі - Договір страхування), відповідно до якого позивачем застраховано транспортний засіб страхувальника - леків автомобіль, марки «Geely», д.н.з. НОМЕР_1.

07.11.2016 року в м. Києві на вул. Дегтярівська, 11-Г сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля, марки «Geely», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля, марки «КІА», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.12.2016 року ОСОБА_1 визнано винною в порушенні ПДР України і здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Отже, особою, винною у настанні страхового випадку, є відповідач ОСОБА_1

17.11.2016 року ТОВ «Юніверсал Асістанс» на замовлення СК «Український страховий стандарт» було складено звіт про оцінку №4152, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, власнику автомобіля, марки «Geely», д.н.з. НОМЕР_1, становить 16499,08 грн.

Відповідно до рахунку-фактури ТОВ «ІНТЕХСТАНДАРТ» від 15.11.2016 року, відновлювальний ремонт автомобіля, марки «Geely», д.н.з. НОМЕР_1, становить 19245,32 грн.

22.02.2017 року платіжним дорученням №1162 здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 19245,32 грн. відповідно до умов Договору страхування та положень чинного законодавства.

З огляду на викладене, позивач ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» через представника звернулось до суду з даним позовом, відповідно до вимог якого просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду.

2. Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» грошові кошти в розмірі 19245,32 грн.

3. Судовий збір в розмірі 1600 грн. покласти на відповідача.

Ухвалою судді від 22.08.2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем ОСОБА_1 були подані заперечення на позов з наступним обґрунтуванням. На момент ДТП цивільна відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ СТ «Іллічівське» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ7946873 від 13.04.2016 року. При цьому, саме ПрАТ СТ «Іллічівське» відповідно до вказаного полісу прийняло на себе обов'язок відшкодування шкоди, спричиненої відповідачем як страхувальником. Таким чином, шкода, спричинена транспортному засобу має відшкодовуватися страховою компанією, якою було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача. Крім того, ст. 1194 ЦК України чітко визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, має сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а не розмір страхового відшкодування. Таким чином, відповідач зазначає про те, що позивач мав спочатку звернутися до страхової компанії, якою було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача, а у разі недостатності суми страхового відшкодування - вимагати різницю з відповідача. Крім того, відповідач вказує на те, що відсутні підстави для стягнення з відповідача грошових коштів на підставі регресу, оскільки такі відносини вичерпно врегульовані спеціальним законом. Також відповідач зазначає про те, що з доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що автомобіль, марки «Geely», д.н.з. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3, за два тижні до ДТП за участю відповідача був учасником іншої ДТП, яка сталася 24.10.2016 року. Крім того, вартість відновлювального ремонту відповідно до звіту та ремонтна калькуляція №4152 є меншим ніж грошові кошти, сплачені за рахунком-фактурою (16500 грн., а не 19245 грн.). Немає жодних підтверджень, що вказані кошти сплачено за відновлювальний ремонт саме внаслідок шкоди, спричиненої відповідачем ОСОБА_1 З огляду на викладене, відповідач ОСОБА_1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні від 01.03.2018 року, за заявою відповідача ОСОБА_1 залучено до участі у справі в якості третьої особи ПрАТ СТ «Іллічівське».

03.10.2018 року до суду надійшли додаткові пояснення відповідача ОСОБА_1, відповідно до змісту яких остання звертає увагу суду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в аналогічних правовідносинах за результатами розгляду справи №755/18006/15-ц.

Представник позивача ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» в судове засідання не з'явився. В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без його присутності, відповідно до змісту якого просить суд задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 проти позовних вимог заперечували та просили суд відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи ПрАТ СТ «Іллічівське» в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Будь-яких заяв, клопотань третьої особи до суду не надходило.

За даних обставин, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності нез'явившихся осіб.

Заслухавши пояснення відповідача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, судом встановлено наступне.

30.08.2016 року між позивачем ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» та ОСОБА_3 був укладений Договір №0113-000517 добровільного страхування транспортного засобу, марки «Geely», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 12-21), який належить останньому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с. 46).

З копії тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_5 (а.с. 46) та листа Національної поліції України від 13.10.2017 року №182аз/41/2/02-2017, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що за участю автомобіля, марки «Geely», д.н.з. НОМЕР_1, сталася ДТП 24.10.2016 року.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 08.12.2016 року, відповідач ОСОБА_1 07.11.2016 року о 18:25 год. в м. Києві, по вул. Дегтярівська, 11, керуючи автомобілем, марки «КІА», д.н.з. НОМЕР_2, не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималася безпечної дистанції та допустила зіткнення з автомобілем, марки «Geely», д.н.з. НОМЕР_1, який рухався попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів, тим самим порушила п. 13.1 ПДР України.

Вказаною постановою суду ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за фактом спричинення даної ДТП (а.с. 5-6).

09.11.2016 року, ОСОБА_3, який є потерпілим від ДТП, звернувся до позивача ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» із повідомленням про настання випадку, який має ознаки страхового (а.с. 10-11).

У відповідності до рахунку-фактури №J9600002762 від 15.11.2016 року, складеного ТОВ «Інтехстандарт», вартість робіт з відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, марки «Geely», д.н.з. НОМЕР_1, складає 19245,32 грн. (а.с. 48-49).

Як вбачається зі звіту №4152 від 17.11.2016 року про оцінку колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, марки «Geely», д.н.з. НОМЕР_1, становить 16499,08 грн. (а.с. 22-45).

28.12.2016 року ОСОБА_3, який є потерпілим від ДТП, звернувся до ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с. 9).

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування до страхового акту №7360 від 11.01.2017 року, складеного ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», сума страхового відшкодування згідно умов Договору, укладеного між ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» та ОСОБА_3, склала 19245,32 грн. (а.с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи, страховий акт №7360 був складений ПрАТ «Український страховий стандарт» 22.02.2017 року (а.с. 7).

На підставі зазначених страхового акту та розрахунку ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» було сплачено на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування в розмірі 19245,32 грн. (а.с. 47).

У відповідності до полісу №АЕ/7946873 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.04.2016 року, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на момент ДТП, яка відбулась 07.11.2016 року, була застрахована в ПрАТ СТ «Іллічівське».

За своєю правовою природою зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої ДТП, є деліктним зобов'язанням. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у ст. 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача (ст. 1166 ЦК України).

Спеціальні делікти характеризуються такими особливостями: способом заподіяння шкоди; особою заподіювача шкоди; особою, яка відповідає за шкоду; об'єктом, якому заподіюється шкода; особливими умовами відповідальності тощо.

Видами спеціальних деліктів, зокрема, є шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, та шкода, що відшкодовується особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність.

Потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги до особи, яка завдала шкоди, або до страхової компанії, про відшкодування цієї шкоди.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 (далі - Постанова), передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні керуватися положеннями ст. 1166, 1187 ЦК України.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що потерпілою особою ОСОБА_3 на власний розсуд було обрано спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги про відшкодування шкоди, завданої ДТП, до страхової компанії - ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», в якій була застрахована його цивільна відповідальність, як особи, яка на відповідній правовій підставі володіла автомобілем, марки «Geely», д.н.з. НОМЕР_1, на момент виникнення ДТП.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Згідно зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Обов'язки страховика визначені у ст. 988 ЦК України, а страхувальника - у ст. 989 ЦК України.

У відповідності до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначених договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Підпунктом 33.1.1, 33.1.4 пункту 33.1. статті 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, зокрема, дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

У відповідності до п. 35.1 ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну

пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до приписів п.36.1 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

Згідно зі ст. 27 ЗУ «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд дійшов до наступних висновків.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Таким чином, вимога позивача (страховика потерпілого) до відповідача (завдавача шкоди) не є регресною та заснована на інших приписах законодавства.

Згідно з вимогами ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду за результатами перегляду справи №755/18006/15-ц у постанові від 04.07.2018 року.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на викладене, суд приймає до уваги твердження відповідача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, які заперечували проти відшкодування вже виплаченого позивачем ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» потерпілому ОСОБА_3 страхового відшкодування, оскільки саме на третю особу ПрАТ СТ «Іллічівське» як страховика відповідача покладений відповідний обов'язок у межах суми страхового відшкодування.

Враховуючи те, що позивач ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» не звертався до страховика відповідача, третьої особи по справі - ПрАТ СТ «Іллічівське», та не отримав його відмову у виплаті страхового відшкодування, відразу пред'явивши вимогу до відповідача ОСОБА_1 як до заподіювача шкоди, суд дійшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при поданні даної позовною заяви, не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 979, 988-990, 993, 1166, 1187, 1194 ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

п о с т а н о в и в :

Відмовити в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» до ОСОБА_1, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «ІЛЛІЧІВСЬКЕ», про відшкодування шкоди - повністю.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт», код ЄДРПОУ 22229921, місцезнаходження м. Київ, пров. Балтійський, 20.

Відповідач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_3, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1.

Третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «ІЛЛІЧІВСЬКЕ», код ЄДРПОУ - 25186738, місцезнаходження м. Київ, вул. Саксаганського, 38-Б.

Повний текст рішення суду складено 22.10.2018 року.

Суддя