Рішення № 77817301, 26.10.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3356/18

Справа №754/656/18

РІШЕННЯ

Іменем України

26 жовтня 2018 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Смолко А.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства "Київпастранс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.08.2017 о 16 год. 05 хв. на перехресті вул. Закревського та вул. Драйзера у м. Києві у зв'язку із зіткненням трамвая ТАТРА д.н.з. НОМЕР_4 з транспортним засобом «Хюндай Елантра» д.н.з. НОМЕР_1, який належить на праві власності позивачу, сталася дорожньо-транспортна пригода. Транспортному засобу «Хюндай Елантра» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок зіткнення заподіяно механічні пошкодження. Винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди, постановою Деснянського районного суду міста Києва від 09.11.2017року у справі № 754/10942/17 визнано ОСОБА_6.

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 працював водієм трамвая ТАТРА д.н.з. НОМЕР_4 у Комунальному підприємстві "Київпастранс". У зв'язку з цим та керуючись положеннями статті 1172 ЦК України позивач заявляє вимоги саме до Комунального підприємства "Київпастранс", з яким ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах. Відповідно до звітом про визначення вартості матеріального збитку вих. № 1742 від 25.08.2017року розмір матеріального збитку, заподіяного позивачу станом на 16.08.2017року, складає 61 705,87грн. Позивач також заявила вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 5000,00грн та про відшкодування витрат на проведення дослідження вартості матеріального збитку у розмірі 1500,00 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 23.01.2018року відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_5 до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

24.05.2018 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ТараскоТ. про залучення до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_6.

24.05.2018 року в судовому засіданні ОСОБА_6 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

23.02.2018року до суду від представника КП «Київпастранс» надійшов відзив, в якому зазначено, що позов є необґрунтованим, а відтак у його задоволенні має бути відмовлено, оскільки саме неправомірними діями ОСОБА_5, який, свідомо порушивши пункти 1.5., 11.8 та 15.9. Правил дорожнього руху, здійснив наїзд та зупинку на коліях, чим і створив аварійну ситуацію, що підтверджується схемою. Водночас водій трамвая став невільним заручником ситуації, створеної ОСОБА_5, і намагався усунути наслідки зіткнення з метою запобігання травмування пасажирів. За твердженням представника відповідача, саме груба необережність позивача, який передав право користування та управління транспортним засобом іншій особі, стала причиною порушення Правил дорожнього руху та створення аварійної ситуації. Представником відповідача також ставляться під сумнів результати звіту про визначення вартості матеріального збитку, оскільки неможливо достеменно встановити, чи дійсно пошкодження автомобіля позивача були отримані в результаті дорожньо-транспортної пригоди 16.08.2017року, оскільки в протоколі огляду КТЗ експертом зазначена адреса огляду автомобіля вул. Бальзака, 55-в, тобто домашня адреса позивача, що нівелює результати експертизи. Також представник відповідача зазначає, що позивачем разом з позовною заявою не додано жодних доказів, що підтверджують здійснення витрат на відновлювальний ремонт автомобіля.

05.03.2018року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в якому спростовуються доводи та аргументи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема, представник позивач наполягає, що транспортний засіб позивача не стояв безпосередньо на коліях, а рухався в крайній лівій смузі по вулиці Драйзера в місті Києві у напрямку проспекту Маяковського, на перехресті вул. Закревського та вул. Драйзера після увімкнення зеленого сигналу світлофора позивач почала рух, перетинаючи перехрестя, однак через наявність попереду транспортних засобів, які здійснювали маневр, позивач була змушена зупинитися перед трамвайними коліями, щоб дочекатися закінчення маневру транспортних засобів попереду. Водночас, як було встановлено постановою Деснянського районного суду міста Києва від 09.11.2017року у справі № 754/10942/17, а також підтверджується поясненнями водія трамваю ОСОБА_6, саме останній порушив пункти 2.3. б), 12.1., 12.3. Правил дорожнього руху, чим і спричинив зіткнення транспортних засобів. Представник позивача звертає увагу, що предметом даної цивільної справи є відшкодування відповідачем позивачу матеріальних збитків, які завдані працівником КП "Київпастранс", а не встановлення особи, винної у скоєнні ДТП. Позивач з посиланням на норми Цивільного кодексу України, правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 03.12.2014року у справі № 6-183цс14, а також з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності та диспозитивності вважає, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. Вказане дає підстави зробити висновок, що в результаті пошкодження власності позивача, що сталося внаслідок ДТП, яка мала місце 16.08.2017, позивачу заподіяна матеріальна шкода в розмірі 61 705,87грн. Представник позивача, серед іншого, у відповіді на відзив спростовує доводи представника відповідача щодо того, що позивач передав керування своїм автомобілем іншій особі ОСОБА_5, адже саме позивач перебувала за кермом належного їй транспортного засобу, прізвище ОСОБА_5 є дівочим прізвищем позивача, яке остання після реєстрації шлюбу змінила на ОСОБА_5. Також у відповіді на відзив спростовуються доводи та твердження відповідача щодо незабезпечення позивачем належного зберігання пошкодженого транспортного засобу, а також твердження з приводу неточності результатів експертизи.

Позивач ОСОБА_5 та представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні 26.10.2018 року підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві.

Представники відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судових засіданнях заперечували проти позовних вимог, просили відмовити в повному обсязі, посилаючись на зазначене у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, однак судова повістка від відповідача повернулася до суду з відміткою - "за закінченням терміну зберігання", тому судом повідомлялся через офіційний веб-портал «Судова влада України». До суду від ОСОБА_6 клопотань, заяв, пояснень не надходило.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статті 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково з огляду на таке.

Судом встановлено такі факти та їм правовідносини.

16.08.2017року о 16 год. 05 хв. ОСОБА_6 керував трамваєм ТАТРА д.н.з. НОМЕР_4 на перехресті вул. Закревського та вул. Драйзера у м. Києві, не вибрав безпечної швидкості руху та при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зупинки та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який належить на праві власності позивачу ОСОБА_5, внаслідок зіткнення заподіяно механічні пошкодження.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 09.11.2017року у справі №754/10942/17 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

У відповідності з ч. 4 та ч.6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_6 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Відтак, суд критично ставиться та не враховує доводи і аргументи, наведені представником відповідача у відзиві на позовну заяву, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини позивача, адже постановою Деснянського районного суду міста Києва від 09.11.2017 у справі № 754/10942/17, яка набрала законної сили, винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, визнано ОСОБА_6

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 працював водієм трамвая ТАТРА д.н.з. НОМЕР_4 та перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством "Київпастранс", цей факт підтвердили в судовому засіданні представники відповідача.

Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку вих. № 1742 від 25.08.2017року розмір матеріального збитку, заподіяного позивачу, станом на 16.08.2017рік, складає 61 705,87 грн.

Суд також не бере до уваги доводи представника відповідача стосовно сумнівності звіту про визначення вартості матеріального збитку вих. № 1742 від 25.08.2017року, адже останнім не було доведено належними, допустимими та достатніми доказами вказане твердження.

З моменту, коли сталася ДТП у позивача виникло право вимоги до безпосереднього заподіювача шкоди.

Така правова позиція висловлена колегіями суддів Верховного Суду України у постановах від 11.11.2015 року по справі №6-309цс15 та від 14.09.2016 року по справі №6-725цс16, відповідно до яких зазначено, що право вимоги як до безпосереднього заподіювача шкоди виникає з моменту, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача і йому завдано шкоди.

За положеннями ст. 1192 ЦК України суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами другою, третьою і четвертою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини завдавача шкоди. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

У тих випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, зобов'язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (частина перша статті 1172 ЦК України).

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.05.2018 у справі № 524/1629/16-ц.

Таким чином, встановивши, що водій трамвая ТАТРА д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_6 під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої транспортному засобу позивача Хюндай Елантра д.н.з. НОМЕР_1 було заподіяно механічних пошкоджень, перебував у трудових відносинах з відповідачем, що останнім не заперечується, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача та доходить висновку, що за шкоду, завдану працівником, несе відповідальність роботодавець - КП «Київспастранс».

Також, позивач просить суд про відшкодування моральної шкоди позивачу, обґрунтовуючи вимогу тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди її транспортний засіб отримав механічні пошкодження, що призвело до вимушених змін та незручностей у її житті та житті її сім'ї, душевних переживань, неможливості використання автомобіля за його призначенням, необхідності витрачання зайвих грошових коштів з сімейного бюджету на ремонт автомобіля, а також додаткових витрат для поїздок на роботу та з роботи додому.

Відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з положеннями частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, що її завдала за наявності її вини.

Відповідно до роз'яснень, наданих у пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_5 Комунальним підприємством «Київпастранс» дійсно було заподіяно моральну шкоду, внаслідок ДТП, однак, стороною позивача не було доведено обсягу моральних страждань, який би відповідав вимогам щодо відшкодування в розмірах 5000грн, а тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості є наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000грн.

З огляду на наведене, суд знаходить доведеним факт порушення прав позивача у зв'язку із заподіянням шкоди, що сталося внаслідок зіткнення транспортних засобів позивача та відповідача з вини ОСОБА_6, і тому вважає обґрунтованими позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 63 205,87грн, з яких 61705,87грн - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу та 1500,00грн - витрати на проведення автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу та моральної шкоди у розмірі 1000грн.

Відповідно ст.141 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80грн, які сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду.

Керуючись Конституцією України, статтями 16, 22, 23, 1167, 1172, 1187, 1188, 1192 ЦК України, статтями 7, 10, 12, 76, 81, 133, 141, 244-245, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Київпастранс», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_5 кошти в розмірі 63205,87грн (шістдесят три тисячі двісті п'ять гривень) 87коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 1000грн (одна тисяча гривень).

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 1408грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Деснянський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання за адресою: 02034, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_3.

Відповідач: Комунальне підприємство «Київпастранс», місце знаходження за адресою: 04070, м.Київ, Набережне шосе, 2; код ЄДРПОУ 31725604.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання за адресою: 02167, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код в матеріалах справи відсутній.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2018 року

Суддя В.В. Бабко