Рішення № 77838482, 08.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19966/17

Провадження № 2/522/4493/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Смоковій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом доОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та просив звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № РМL-502/060/2007 від 10.12.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Сімоновою О.Ю., 10.12.2007р., за реєстровим № 4160, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 10.12.2007 року за № 2555078, а саме: - двохкімнатну квартиру під АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі рішення по справі № 2-1051/2009 від 01.06.2009 року, Овідіопольського районного суду Одеській області, шляхом продажу цього майна на публічних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна на рівні не нижче за звичайних ринкових цін з метою задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в загальній сумі - 6 465 998,03 гривень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», що підтверджується ст. 1 Статуту Банку, зареєстрованого 30.06.2009 р. та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № РМL -502/060/2007, за умовами якого останній було надано кредит в розмірі 112 906,82 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором 10 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено Договір іпотеки № МL -502/060/2007, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно:

- двохкімнатну квартиру під АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на підставі Договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Сімоновою О.Ю., 10.12.2007р., зареєстрованого в реєстрі за № 4160.

Предметом іпотеки забезпечені всі зобов'язання позичальника перед іпотекодержателем по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями Кредитного договору, який забезпечений іпотекою згідно з договором іпотеки.

26 листопада 2010 року між Публічним акціонерним товариство «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н та договір відступлення права вимоги №б/н від 26.11.2010р., згідно яких, у відповідності ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України, АТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № МL -507/053/2008 від 07.07.2008р. та договором іпотеки № РМL-502/060/2007 від 10.12.2007р..

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі надавши відповідачу кредит в сумі 112 906,82 доларів США.

В свою чергу, боржник неналежно виконував взяті на себе зобов'язання, у зв'язку із чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи невиконання відповідачем основного зобов'язання, позивач вважає, що має право звернутися з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором боржника.

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив справу розглядати без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неможливості прибуття у судове засідання не повідомив.

Суд, відповідно до ст. ст. 223, 280, 281 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у її відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечував представник позивача.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Врахувавши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 10 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», що підтверджується ст. 1 Статуту Банку, зареєстрованого 30.06.2009 р. та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № РМL -502/060/2007, за умовами якого останній було надано кредит в розмірі 112 906,82 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором 10 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено Договір іпотеки № МL -502/060/2007, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно:

- двохкімнатну квартиру під АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на підставі Договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Сімоновою О.Ю., 10.12.2007р., зареєстрованого в реєстрі за № 4160.

Предметом іпотеки забезпечені всі зобов'язання позичальника перед іпотекодержателем по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями Кредитного договору, який забезпечений іпотекою згідно з договором іпотеки.

26 листопада 2010 року між Публічним акціонерним товариство «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н та договір відступлення права вимоги №б/н від 26.11.2010р., згідно яких, у відповідності ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України, АТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № МL -507/053/2008 від 07.07.2008р. та договором іпотеки № РМL-502/060/2007 від 10.12.2007р..

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі надавши відповідачу кредит в сумі 112 906,82 доларів США.

В свою чергу, боржник неналежно виконував взяті на себе зобов'язання, у зв'язку із чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У ході проведення представником позивача дій щодо примусового стягнення заборгованості з боржника, представнику стало відомо, що відповідне іпотечне майно було на підставі заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області, по справі № 2-1051/2009р. від 01.06.2009р., визнано спільною сумісною власністю, станом на теперішній час власником відповідного іпотечного майна виступає ОСОБА_2, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Відповідно до положень ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, ОСОБА_2, як новий власник об'єкту нерухомого майна, виступає у якості заставодавця перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

03.02.2015 року Приморським районним судом м. Одеси було винесено рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь 'ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № МL -502/060/2007 від 10.12.2007р. в загальному розмірі 6 462 344,03 гривень та судові витрати - 3654,00 грн. Відповідне рішення набрало законної сили 27.11.2015р., в Апеляційному суді Одеської області рішення не оскаржувалось.

Оскільки вищевказаним рішенням суду було встановлено суму боргу за кредитним договором, наявність боргу у такому розмірі, у відповідності до положень ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню, кредитор просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки у рамках цієї суми заборгованості, а саме не біліше ніж - 6 465 998,03 гривень.

Таким чином, з укладанням кредитного договору та іпотечного договору кредитор отримав законне право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на заставлене за іпотечним договором майном, а також стягнути з позичальника суму основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та пенею.

Відповідно до висновку про вартість майна від 19.09.2018 року, проведеного експертом середня ринкова вартість іпотечного майна складає 959 715,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Статтею 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Керуючись ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору 1 624,00 грн.

Керуючись Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Законом України «Про іпотеку», ст. ст. 509, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № РМL-502/060/2007 від 10.12.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Сімоновою О.Ю., 10.12.2007р., за реєстровим № 4160, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 10.12.2007 року за № 2555078, а саме: - двохкімнатну квартиру під АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі рішення по справі № 2-1051/2009 від 01.06.2009 року, Овідіопольського районного суду Одеській області, шляхом продажу цього майна на публічних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна на рівні не нижче за звичайних ринкових цін з метою задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в загальній сумі - 6 465 998,03 гривень..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 624,00 гривень (одна тисяча шістсот двадцять чотири грн. 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом 30 днів з дня його проголошення, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 12.11.2018 року.

Суддя В.І. Загороднюк

08.11.18