Рішення № 77838446, 31.10.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/10223/17

Номер провадження 2/522/1780/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді - Шенцевої О.П.,

при секретарі - Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування, перерозподіл часток у праві спільної часткової власності на квартиру, -

ВСТАНОВИВ:

09.03.2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Одеської міської ради, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, перерозподіл часток у праві спільної часткової власності на квартиру.

При цьому позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 (свідоцтво про смерть від 09 лютого 2016 року серія НОМЕР_1), який відповідно до розподілу часток у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 був власником 241/12000 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.10.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за №3-3334. Право власності зареєстровано за реєстраційним номером №14195483, номер запису: 408 в кн. 714пр-90. Відповідно до вказаного правовстановлюючого документу, загальна площа квартири складає 289,9 кв. м., житлова - 206,5 кв.м.

Однак, за результатами поточної інвентаризації, площа квартири АДРЕСА_1 наступна: загальна - 215, 2 кв.м., житлова - 145, 4 кв.м., що підтверджується довідкою КП «БТІ ОМР» від 26.12.2016 року. Зазначена розбіжність в площі квартири виникла внаслідок того, що згідно з розпорядженням Приморської РА ОМР була виділена частка квартири АДРЕСА_1 в самостійну квартиру АДРЕСА_2, на яку було видано свідоцтво про право власності від 16.02.2007 року № НОМЕР_2. Таким чином, загальна та житлова площа квартири фактично зменшилася, проте за життя ОСОБА_8 не встиг отримати правовстановлюючий документ із зазначенням площі після відповідних змін.

Не зважаючи на вищевикладене, ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Токіой І.В. Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області із заявою від 21 січня 2017 року № 140/02-31 з питання видачі на її ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, на 241/12000 частки в праві спільної часткової власності якої належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 - гр. України ОСОБА_8.

Державним нотаріусом Токіой І.В. Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 січня 2017 року № 272/02-31, у зв'язку зі зміною характеристики об'єкта нерухомого майна та надані Позивачем документи не відповідали фактичним даним на час звернення.

У зв'язку з вищевикладеним Позивач, ОСОБА_1 не може оформити та зареєструвати право власності на належну їй частку, у зв'язку з чим була вимушена звернутися до суду.

Представник позивачів у судовому засіданні просив слухати справу без фіксації судового процесу, проти винесення заочного рішення не заперечували.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлені у встановленому порядку, поважних причин неявки суду не представили, чим позбавив суд можливості вислухати пояснення та думку по суті.

Суд, у зв'язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, зі згоди представника позивачів, ухвалив слухати справу у відсутності відповідачів, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до довідки №479682.36 від 26.12.2016 року на квартиру АДРЕСА_1, зареєстровано право власності на наступні частки:

-723/4000 частини за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ міськвиконкому ОМР народних депутатів 20.07.1998 року, реєстраційний № 11-11225. Дата реєстрації 21.10.1998 року (книга 307пр, стор. 14, р. №408);

-241/4000 частин за ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_1 в рівних частках на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою ОДНК 15.10.2016 року, реєстровий № 3-3334. Дата прийняття рішення про реєстрацію 04.12.2009 року (номер запису: 408 в книзі: 715пр-90).

-126/1000 частин за ОСОБА_4, дата реєстрації 21.10.1998 року;

-165/1000 частин за ОСОБА_5, дата прийняття рішення про реєстрацію 20.04.2006 року;

-195/1000 частин за ОСОБА_6, ОСОБА_7, дата прийняття рішення про реєстрацію 05.11.2009 року.

Крім цього, 23.08.2007 року останні 273/1000 частини квартири АДРЕСА_1 були зареєстровані як самостійний об'єкт нерухомого майна (квартира АДРЕСА_2) за ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації ОМР №1102 від 08.04.2005 року «Про прийняття в експлуатацію квартири АДРЕСА_2». Але після виділення 273/1000 частин, перерахунок часток які залишилися після виділу, затверджений не був.

В судовому засіданні 12.06.2018 року Позивач заявив клопотання про проведення перерахунку часток співвласників квартири АДРЕСА_1 для подальшого перерозподілу часток в судовому порядку.

КП «БТІ ОМР» на виконання ухвали суду від 12.06.2018 року по даній справі, на адресу суду надало лист від 19.06.2018 року № 495157.72.18 в якому зазначено новий розрахунок часток квартири АДРЕСА_1, що складають:

- 628/6000 часток за ОСОБА_1;

- 628/6000 часток за ОСОБА_2;

- 471/6000 часток за ОСОБА_8;

- 157/6000 часток за ОСОБА_3.

Таким чином, відповідно до зазначеного вище листа КП «БТІ ОМР» від 19.06.2018 року № 495157.72.18, новий розрахунок часток квартири АДРЕСА_1, визначає що спадкове майно ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 складається з 471/6000 частини цієї квартири.

Разом з тим Позивачами, через канцелярію суду 11.10.2018 було надано уточнення позовних вимог, відповідно до яких Позивачі просять суд:

- затвердити перерахунок часток у праві спільної часткової власності між співвласниками квартири АДРЕСА_1 у наступному вигляді:

ОСОБА_1 - 628/6000;

ОСОБА_2 - 628/6000;

ОСОБА_8 - 471/6000;

ОСОБА_3 - 157/6000;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 471/6000 частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 215,8 кв.м., житловою площею 146,2 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

За змістом ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. За приписами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Визнання права та зміна правовідношення є встановленими ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів.

На підставі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, розрахунок часток у спільній власності на об'єкти нерухомого майна виконуються за заявами всіх співвласників об'єктів нерухомого майна.

У разі невідповідності розмірів часток, указаних у правовстановлюючих документах, реальним часткам за згодою всіх співвласників здійснюється розрахунок відповідних часток нерухомого майна з метою отримання відповідних правовстановлюючих документів. Право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах (1/2; 1/3; 3/5 тощо). При цьому вказані в правовстановлюючих документах розміри часток співвласників на об'єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю.

Пунктом 3.3 вказаної Інструкції встановлено, що за відсутності згоди всіх співвласників щодо зміни часток питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 357 ЦК України, частки в праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.

Статтею 319 ЦК України власникові гарантоване володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 355, ч. 1 ст. 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ч. 1 статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

При цьому, відповідно до статті 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпоряджатись своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Крім того, чинне законодавство не надає нотаріусу права здійснювати виділ частки. Таким чином, у разі смерті одного з учасників права спільної сумісної власності, передусім необхідно визначити частку померлого у спільному майні, яка і буде об'єктом спадкування. Проте не всі співвласники мають право у безспірному нотаріальному порядку оформити свідоцтво про право на частку. Таким правом з усіх можливих учасників спільної сумісної власності згідно Закону України «Про нотаріат», Наказом Мінюсту «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5, наділений лише другий з подружжя. Для цього нотаріус за місцем відкриття спадщини за заявою другого з подружжя, який пережив, видає свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя за правилами ст. 71 Закону України «Про нотаріат». Разом з тим, видачу нотаріусом свідоцтва про частку в спільному майні за заявою інших учасників спільної сумісної власності законодавство не передбачає, відтак слід припустити, що для успадкування частки у спільній сумісній власності після смерті іншого учасника спільної сумісної власності, крім подружжя, справа про визначення належної йому частки вирішуватиметься в суді.

Таким чином, оскільки при спадкуванні частки в майні, розмір якої не визначено, істотне значення має встановлення її розміру, що може бути зроблено також після відкриття спадщини, спадкоємець не позбавлений законом такого права, і його право на визначення частки померлого витікає з поняття спадкування, яким відповідно до ст. 1216 ЦК України, є перехід права та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013р. № 24-753/0/4-13 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та обтяжень здійснюється на підставі рішень судів, які набрали законної сили.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними, а також такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись: ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, ч.4 ст. 223,ч.2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, перерозподіл часток у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 - задовольнити;

Затвердити перерахунок часток у праві спільної часткової власності між співвласниками квартири АДРЕСА_1 у наступному вигляді:

- ОСОБА_1 - 628/6000;

- ОСОБА_2 - 628/6000;

- ОСОБА_8 - 471/6000;

- ОСОБА_3 - 157/6000;

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 471/6000 частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 215,8 кв.м., житловою площею 146,2 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя

31.10.18