Рішення № 77836819, 08.11.2018, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2359/18

08 листопада 2018 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Цвіркун О. С.

з участю секретаря Забейди А.В.

представника позивача - ОСОБА_1, відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про поверненння безпідставно набутого майна та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про повернення безпідставно набутого майна та стягнення коштів, в якому просив суд:

- витребувати від ОСОБА_5 безпідставно набуті речі: телевізор «Thompson» вартістю 2000 грн., швейну машину «Lucznik» вартістю 1000 грн., пральну машину «Зоря» вартістю 750 грн., пральну машинку «Малютка» вартістю 750 грн., DVD плеєр «ВВК» вартістю 500 грн.;

- стягнути з ОСОБА_6 на його користь безпідставно отримані від нього кошти в сумі 3000 грн.;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь безпідставно отримані від нього кошти в сумі 14 000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю заперечував, щодо задоволення позовних вимоги позивача. Пояснив суду, що позивач є його батьком, він проживав разом з ним та його сім’єю за адресою вул. Гагаріна, 52, м. Костопіль, Рівненська область у період з листопада місяця 2016 року по квітень 2018 року. Зазначив, що він не позичав у позивача кошти в сумі 3000 грн., як той зазначив у позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала повністю, з підстав викладених у відзиві на позов. Так, у відзиві відповідач вказала, що вона дійсно перебувала на стаціонарному лікуванні у м. Рівне та м. Київ, однак позивач не позичав їй жодних коштів. Позовні вимоги вважає безпідставними та голослівними. Вказала, що вона з її чоловіком ОСОБА_2, спільно доглядали за його батьком ОСОБА_3, позивачем по справі, який у період з листопада 2016 року по 04.04.2018 року проживав з ними за адресою вул. Гагаріна, 25, м. Костопіль. Щодо позовних вимог відносно її сина ОСОБА_5, зазначила, що телевізор який просить витребувати у нього позивач, ОСОБА_3 у квітні місяці 2018 року перевіз до себе у будинок у с. Маща, Костопільського району. Щодо відсутності у будинку позивача швейної машини, двох пральних машин та DVD плеєр, ні їй, ні іншим відповідачам по справі нічого не відомо.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги не визнає в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_2, всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, прийшов до переконання, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 безпідставно отримані від нього кошти в сумі 3000 грн. та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 безпідставно отримані від нього кошти в сумі 14 000 грн., суд приходить до висновку, що останні до задоволення не підлягають з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 у період з листопада 2016 року по квітень 2018 року проживав разом із своїм сином, відповідачем по справі, ОСОБА_2 та його сім’єю за адресою м. Костопіль, вул. Гагаріна, 52, Рівненська область. У квітні місяці 2018 року позивач ОСОБА_3 повернувся проживати до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач у позовній заяві зазначає, що його син, ОСОБА_2, за час спільного проживання, взяв у нього 3000 грн. на різні потреби, мотивуючи це тим, що поверне найближчим часом, а в лютому місяці 2018 року він позичив своїй невістці, ОСОБА_2, 14 000 грн. на лікування.

ОСОБА_3 до спірних правовідносин просив суд застосувати ч. 1 ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об’єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Як було зазначено вище, позивач у позовній заяві зазначає, що кошти у розмірі 3000 грн. та 14 000 грн. були позичені у нього його сином ОСОБА_2 та невісткою ОСОБА_2

Позикові відносини регулюються положеннями глави 71 ЦК України.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Суд вважає за вірне зазначити, що поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов’язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов’язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов’язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13 та від 11.11.2015 року у справі № 6-1967цс15.

Однак, стороною позивача не надано належного письмового доказу, що договір позики між ним та відповідачем ОСОБА_2, та між ним та ОСОБА_2 були укладені в письмовій формі, як це передбачено статтею 1047 ЦК України, оскільки вказані ОСОБА_2 у позовній заяві суми позики, 3000 і 14 000, у десять разів перевищують встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Окрім того, з досліджених в судовому засіданні телефонних розмов позивача з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_2, вбачається, що кошти, у незазначеному розмірі, позивач надавав ОСОБА_2 не у позику на лікування, як він зазначив у позові, а на витрати пов’язані з його утриманням та спільним проживанням, харчуванням, в період з листопада 2016 року по квітень 2018 року, із зазначеної суми у них залишилося 5000 гривень, які вони, як було встановлено, повернули.

Щодо заявленої вимоги позивача до ОСОБА_5 про витребування від нього безпідставно набуті речі: телевізор «Thompson» вартістю 2000 грн., швейну машину «Lucznik» вартістю 1000 грн., пральну машину «Зоря» вартістю 750 грн., пральну машинку «Малютка» вартістю 750 грн., DVD плеєр «ВВК» вартістю 500 грн., суд приходить до висновку, що останні до задоволенню не підлягають з таких підстав.

Як зазначалося вище відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У позовній заяві позивача зазначає, що коли він повернувся проживати в ІНФОРМАЦІЯ_2, то виявив, що в будинку відсутні наступні речі: телевізор «Thompson» вартістю 2000 грн., швейну машину «Lucznik» вартістю 1000 грн., пральну машину «Зоря» вартістю 750 грн., пральну машинку «Малютка» вартістю 750 грн., DVD плеєр «ВВК» вартістю 500 грн.

В обґрунтування пред’явлених вимог до ОСОБА_5 позивач посилається на те, що сусіди бачили, що речі з будинку виносив його внук ОСОБА_5

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статтей 79 та 80 докази мають бути достовірними та достатніми.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Ні позивачем при подачі позовної заяви, ні його представником у судовому засіданні, не було надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, щодо перебування у володінні ОСОБА_3 вказаних у позові речей, та доказів того, що зазначені речі перебувають у відповідача ОСОБА_5 та були ним безпідставно набуті.

З листа Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області від 23.04.2018 року за № 3390/212/01-2018 «Про результати розгляду звернення» вбачається, що ОСОБА_2 звертався до органів поліції з приводу неповернення речей його сином ОСОБА_2, а не внуком ОСОБА_5

Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що телевізор «Thompson», про який у позові згадує позивач знаходиться у його будинку у с. Маща, Костопільського району, Рівненської області.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог позивача повністю за безпідставністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1046, 1047, 1049, 1212 ЦК України, ст. 81, 141, 247, 258, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про поверненння безпідставно набутого майна та стягнення коштів – відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1

Відповідачі:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, вул. Гагаріна, 52, м. Костопіль, Рівненська область.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, вул. Гагаріна, 52, м. Костопіль, Рівненська область.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, м. Костопіль, Рівненська обл., вул. Гагаріна,52.

Повний текст рішення складено 13.11.2018 року.

СуддяОСОБА_7