Рішення № 77830297, 31.10.2018, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1290/15-ц

Провадження № 2/132/11/18

РІШЕННЯ

Іменем України

31.10.2018 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Павленко І.В.

при секретарі Олійник Т.В.

за участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Калинівка цивільну справу за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник АТ «ОТП Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.06.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №CNL-В00/095/2006 (далі кредитний договір 1), за умовами якого банк надав відповідачу кредит в сумі 47730 доларів США з фіксованою процентною ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 11% річних, строком користування до 07.06.2019 року. В свою чергу, позичальник зобов'язався належним чином використати його та повернути банку, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, які визначені у кредитному договорі.

Порядок надання кредиту був встановлений п.п.1.7.2.Частини №2 Кредитного договору 1, відповідно до якого: «Бак здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно з кредитною/ними заявкою/ами позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом дебетування кредитного рахунку позичальника та перерахування кредитних коштів за реквізитами, вказаними в кредитній/их заявці/ках позичальника»

Відповідно до кредитного договору 1, банк виконав взяті на себе зобов'язання та надав позичальнику кредит у розмірі 47730,00 дол.США, видача якого відбувалась двома траншами на підставі кредитних заявок відповідача від 08.06.2006 року на суму 2952,00 дол.США та від 13.06.2006 року на суму 44778,00 дол.США, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.

Крім того, згодом до кредитного договору 1 вносилися зміни та доповнення на підставі укладених між позивачем та ОСОБА_2 додаткових договорів. Проте, позичальником зобов'язання не виконуються, а саме не вносяться чергові платежі для виплати кредиту. Внаслідок допущених порушень у позичальника виникла заборгованість за кредитним договором 1, що станом на 02.03.2015 року становить 1042391,13 грн., з яких: 35797,51 дол.США, що еквівалентно 993849,85 грн. заборгованість по тілу кредиту; 1739,62 дол.США, що еквівалентно 48297,24 грн. заборгованість по нарахованим відсоткам.

Також 11.12.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №CNL-В00/281/2006 (далі кредитний договір 2), за умовами якого банк надав відповідачу кредит в сумі 24000,0 доларів США з фіксованою процентною ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 12,99% річних, строком користування до 10.12.2012 року. В свою чергу, позичальник зобов'язався належним чином використати його та повернути банку, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, які визначені у кредитному договорі.

Порядок надання кредиту був встановлений п.п.1.7.2.Частини №2 Кредитного договору 2, відповідно до якого: «Банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно з кредитною/ними заявкою/ами позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом дебетування кредитного рахунку позичальника та перерахування кредитних коштів за реквізитами, вказаними в кредитній/их заявці/ках позичальника».

Відповідно до кредитного договору 2, банк виконав взяті на себе зобов'язання та надав позичальнику кредит у розмірі 24000,00 дол.США, видача якого відбувалась двома траншами на підставі кредитних заявок відповідача від 11.12.2006 року на суму 19000,00 дол.США та від 20.12.2006 року на суму 5000,00 дол.США, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.

Крім того, згодом до кредитного договору 2 вносилися зміни та доповнення на підставі укладених між позивачем та ОСОБА_2 додаткових договорів. Проте, позичальником зобов'язання не виконуються, а саме не вносяться чергові платежі для виплати кредиту. Внаслідок допущених порушень у позичальника виникла заборгованість за кредитним договором 2, що станом на 03.03.2015 року становить 375809,20 грн., з яких: 13318,40 дол.США, що еквівалентно 357707,10 грн. заборгованість по тілу кредиту; 670,53 дол.США, що еквівалентно 18009,171 грн. заборгованість по нарахованим відсоткам.

За вказаних обставин на підставі ст.ст.15,16 ЦК України представник позивача звернувся в суд з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позові. Крім того, зазначив, що висновок експерта є неналежним та недопустимим доказом, оскільки він не базується на матеріалах справи, а тому при вирішенні спору його не слід брати до уваги. При цьому вважає, що належним доказом по справі є лише виписки по рахунках

Адвокат відповідачки ОСОБА_2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:ОСОБА_3 -ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала. Суду пояснила, що банком надавались розрахунки щодо заборгованості по кредитних договорах, проте вони були незрозумілими для відповідачки. На цій підставі відповідачкою було заявлено клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи. З висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №189/12/2017 року від 04.12.2017 року вбачається, що банком було порушено норми ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Проте висновок експерта не спростований, тому є належним доказом у справі. В зв'язку з чим в задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини п'ятої статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 08.06.2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №CNL-В00/095/2006 (далі кредитний договір 1), за умовами якого банк надав відповідачу кредит в сумі 47730 доларів США з фіксованою процентною ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 11% річних, строком користування до 07.06.2019 року. В свою чергу, позичальник зобов'язався належним чином використати його та повернути банку, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, які визначені у кредитному договорі.

Порядок надання кредиту був встановлений п.п.1.7.2. Частини №2 Кредитного договору 1, відповідно до якого: «Бак здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно з кредитною/ними заявкою/ами позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом дебетування кредитного рахунку позичальника та перерахування кредитних коштів за реквізитами, вказаними в кредитній/их заявці/ках позичальника»

Відповідно до кредитного договору 1, банк виконав взяті на себе зобов'язання та надав позичальнику кредит у розмірі 47730,00 дол.США, видача якого відбувалась двома траншами на підставі кредитних заявок відповідача від 08.06.2006 року на суму 2952,00 дол.США та від 13.06.2006 року на суму 44778,00 дол.США, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.

Крім того, згодом до кредитного договору 1 вносилися зміни та доповнення на піставі укладених між позивачем та ОСОБА_2 додаткових договорів. Проте, позичальником зобов'язання не виконуються, а саме не вносяться чергові платежі для виплати кредиту. Внаслідок допущених порушень у позичальника виникла заборгованість за кредитним договором 1, що станом на 02.03.2015 року становить 1042391,13 грн., з яких: 35797,51 дол.США, що еквівалентно 993849,85 грн. заборгованість по тілу кредиту; 1739,62 дол.США, що еквівалентно 48297,24 грн. заборгованість по нарахованим відсоткам.

Також 11.12.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №CNL-В00/281/2006 (далі кредитний договір 2), за умовами якого банк надав відповідачу кредит в сумі 24000,0 доларів США з фіксованою процентною ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 12,99% річних, строком користування до 10.12.2012 року. В свою чергу, позичальник зобов'язався належним чином використати його та повернути банку, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, які визначені у кредитному договорі.

Порядок надання кредиту був встановлений п.п.1.7.2.Частини №2 Кредитного договору, відповідно до якого: «Банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно з кредитною/ними заявкою/ами позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом дебетування кредитного рахунку позичальника та перерахування кредитних коштів за реквізитами, вказаними в кредитній/их заявці/ках позичальника».

Відповідно до кредитного договору 2, банк виконав взяті на себе зобов'язання та надав позичальнику кредит у розмірі 24000,00 дол.США, видача якого відбувалась двома траншами на підставі кредитних заявок відповідача від 11.12.2006 року на суму 19000,00 дол.США та від 20.12.2006 року на суму 5000,00 дол.США, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.

Крім того, згодом до кредитного договору 2 вносилися зміни та доповнення на підставі укладених між позивачем та ОСОБА_2 додаткових договорів. Проте, позичальником зобов'язання не виконуються, а саме не вносяться чергові платежі для виплати кредиту. Внаслідок допущених порушень у позичальника виникла заборгованість за кредитним договором 2, що станом на 03.03.2015 року становить 375809,20 грн., з яких: 13318,40 дол.США, що еквівалентно 357707,10 грн. заборгованість по тілу кредиту; 670,53 дол.США, що еквівалентно 18009,171 грн. заборгованість по нарахованим відсоткам.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно частини шостої вищезазначеної статті, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи те, що спір між сторонами виник з приводу заборгованості за кредитними договорами, а відповідач вважає, що позивачем надано до суду невірний розрахунок заборгованості, для вирішення спору між сторонами необхідні спеціальні знання, приймаючи до уваги положення Цивільного процесуального кодексу України в тому, що суд повинен сприяти у створенні особам, які беруть участь у справі, умов для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених обов'язків на підставі клопотання відповідачки ОСОБА_2, ухвалою Калинівського районного суду від 21.02.2018 року по справі було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання: Чи відповідає документальне оформлення кредитних договорів № CNL-В00/095/2006 від 08.06.2006 року та № CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006 року вимогам, визначеним законодавством України? Чи відповідають наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості позичальника перед банком за кредитними договорами № CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006 року та № CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006 року умовам укладених кредитних договорів з додатками та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цими кредитними договорами, виписці по рахунку №26206001593552? Чи підтверджується документально надання (видача) грошових коштів кредиту у сумі та грошовій одиниці відповідно до умов кредитних договорів № CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006 року та№ CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006 року? Яка фактична сума грошових коштів сплачена позичальником та в якій грошовій одиниці? Який дійсний розмір заборгованості по кредитних договорах № CNL-В00/095/2006 від 08.06.2006 року та № CNL-В00/281/2006 від 11.12.2006 року станом на 02.03.2015 року по тілу кредиту, по процентам за користування кредитом, по комісії за користування кредитом та по штрафним санкціям, а якщо кредит виданий в гривнях, яка сума заборгованості в перерахунку на гривні? Якими є реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту за кредитними договорами № CNL-В00/095/2006 від 08.06.2006 року та № CNL-В00/281/2006 від 11.12.2006 року? Чи відповідають розраховані реальна процентна ставка і абсолютне значення подорожчання кредиту даним, наведеним в договорі і додатках до нього? Чи існує суперечність між нормами бухгалтерського обліку в банках України та умовами кредитних договорів №CNL-В00/095/2006 від 08.06.2006 року та №CNL-В00/281/2006 від 11.12.2006 року? Чи правильно ведеться бухгалтерський облік в банку по кредитній справі ОСОБА_2?

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №189/12/2017 від 04.12.2017 року встановлено: 1. За результатами розрахунків згідно умов договорів та наявних матеріалів орієнтовна сукупна вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту №CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006р. складає 43116,11 дол.США, по договору №CNL-В00/281/2006 від 11.12.2006р. складає 14540,42 дол.США. В межах наданих матеріалів, оформлення Банком інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту під час укладення договорів №CNL-В00/095/2006 від 08.06.2006р. та №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р. виконано з недотриманням п.2. та п.4. ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», в зв'язку з тим, що не встановлено інформації, наданої Позичальнику перед укладенням договору щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту та вартості послуг з оформлення договору про надання кредиту, а також детального розпису загальної вартості кредиту для споживача на момент укладення договорів №CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006р. та №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р.

2. За результатами експертизи не встановлена відповідність розрахунків заборгованості за кредитними договорами №CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006р. та №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р. умовам укладених кредитних договорів з додатками та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цими кредитними договорами (в т.ч. виписці по рахунку НОМЕР_1):

*оформлення виписок щодо відображення операцій за договорами №CNL-В00/095/2006 від 08.06.2006р. та №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р. не відповідає вимогам Постанови Правління НБУ №254 від 18.06.2003 року (в т.ч. відсутні номери рахунків-кореспондентів, номери документів щодо операцій та ін.), тому не видається за можливе ідентифікувати (підтвердити) більшість операцій (в т.ч. надходження, перерахування, списання) по рахункам і їх кореспонденцій (з рахунками-кореспондентами);

*операції у меморіальних ордерах від 30.07.2012р. та 01.08.2012р. з використанням НОМЕР_3 щодо погашення заборгованості (за простроченим основним бортом та простроченими відсотками) не відображено Банком у виписці по рахунку НОМЕР_3;

*встановлена невідповідність відображення (оформлення) в бухгалтерському обліку (у виписках по рахунках НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_1) операцій надання кредиту нормативним документам та в меморіальних ордерах за договорами №CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006р. та №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р.;

*оформлення операцій з погашення заборгованості за меморіальними ордерами від 30.07.2012р. та від 01.08.2012р. не відповідає даним у виписках за рахунками НОМЕР_4, НОМЕР_5, а саме «Дебет» рахунку (НОМЕР_3) у меморіальних ордерах, не відповідають «Дебету» рахунків (№37391099593552) у виписках, у зв'язку з чим зарахування коштів на погашення має суперечливі та неузгодженні дані, що відображає подвійний облік вищезазначених операцій;

*за даними виписки по рахунку НОМЕР_3 та розгорнутого розрахунку заборгованості станом на 03.03.2015р. за договором №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р. на дату 01.08.2012р. відсутні будь-які операції, що не узгоджується з даними меморіальних ордерів (№261826, №252938, №257883 від 01.08.2012р.) та виписок по рахункам НОМЕР_4, НОМЕР_5;

*встановлено затримки розподілу сплачених коштів (частини сплачених коштів) у дату внесення платежу на погашення, починаючи з 30.06.2006р., що свідчить про утримання з Позичальника додаткових нарахувань по відсотках, які збільшують фактичну вартість кредиту;

*розміри пені, зазначені у розрахунках заборгованості та у розгорнутих розрахунках заборгованості за договорами №CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006р. та №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р., не узгоджуються між собою та документально не обґрунтовані.

3. Кредитні кошти за договорами №CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006р. та №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р. зараховані на поточний рахунок НОМЕР_1 (меморіальні ордери №129 від 08.06.2006р. на 2952,00 дол.США, №131 від 13.06.2006р. на 44778,00 дол.США, №1 від 11.12.2006р. на 19000,00дол.США, №2 на 5000,00дол.США), але в межах наявних матеріалів відсутні документальні підтвердження фактичної передачі кошів позичальнику (відсутні підписані документи про факт отримання кредитних коштів у вигляді «заяв на видачу готівки» та інші платіжні документи щодо безготівкового перерахування з поточного рахунку, які підтверджували б видачу кредитних коштів з поточного рахунку безпосередньо позичальнику). За наявними матеріалами, встановлена невідповідність відображення (оформлення) в бухгалтерському обліку операцій надання кредиту за договорами №CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006р. та №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р.:

*у виписці за поточним рахунком НОМЕР_1 відображення операцій надання кредитних траншів за договорами відсутні номери рахунків-кореспондентів, з яких перераховувались кошти, що не узгоджується з Постановою Правління НБУ №254 від 18.06.2003р. в частині наявності обов'язкових реквізитів, які мають містити особові рахунки та виписки, а призначення платежів відображене у вигляді нормативно-неузгоджених символів на іноземній мові, тому не можливо ідентифікувати, з якого рахунку надійшли кошти (докладно див. Таблиці 1,3 експертизи);

*відображення в бухгалтерському обліку (у виписці по рахунку НОМЕР_1) оформлення операції надання кредитного траншу на суму 2952,00 дол.США від 13.06.2006р., не відповідає даним меморіального ордеру №129 від 08.06.2006р. та виписки по рахунку НОМЕР_1 за договором №245/МК/2007-840 від 12.09.2007р. (дата видачі траншу 08.06.2006р. в меморіальному ордері та у виписці за поточним рахунком НОМЕР_1 не відповідає даті видачі 13.06.2006р., відображеній у виписці по рахунку НОМЕР_1);

*за даними меморіального ордеру №129 від 08.06.2006р. сума траншу в розмірі 2952,00дол.США видавались з рахунку №22136001593552, що не узгоджується з рахунком НОМЕР_1, в якому відображено збільшення заборгованості на суму 2952,00дол.США від 13.06.2006р. Серед наявних документів відсутній рух коштів (виписка) по рахунку №22136001593552, а у виписці по рахунку НОМЕР_1 не відображено номер рахунку-кореспондента, на який перераховано кредитний транш від 13.06.2006р.;

*у виписках за кредитними рахунками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у відображенні операцій надання кредитних траншів за договорами відсутні номери рахунків-кореспондентів, на які перераховувались кошти, що не узгоджується з Постановою Правління НБУ №254 від 18.06.2003р. в частині наявності обов'язкових реквізитів, які мають містити особові рахунки та виписки, а призначення платежів відображене у вигляді нормативно-неузгоджених символів на іноземній мові, тому не можливо ідентифікувати, на які рахунки перераховано кошти;

- за даними виписки НОМЕР_1 відображені операції видачі коштів з поточного рахунку з призначеннями платежів «@8446804(341) Видача готівки з поточного рахунку...», за даними операціями відсутні номери кореспондуючих рахунків, на які було перераховано кошти з поточного рахунку, що не узгоджується з Постановою Правління НБУ №254 від 18.06.2003р.

4. В межах наявних документів, за результатами дослідження встановлено, Позичальником ОСОБА_2 згідно первинних документів (меморіальних ордерів) та наданих на експертизу виписок сплачено кошти до ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступник ПАТ «ОТП Банк») станом на 03.03.2015р. у загальній сумі 78391,83дол.США .

5. В межах наявний матеріалів не видається за можливе встановити підтвердження заборгованості Позичальника за договорами №CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006р. та №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р. (в т.ч. за тілом кредиту, процентами за користування кредитом, комісії за користування кредитом та штрафними санкціями), у зв'язку з наступним:

*оформлення виписок щодо відображення операцій за договорами №CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006р. та №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р. не відповідає вимогам Постанови Правління НБУ №254 від 18.06.2003р. (в т.ч. відсутні номери рахунків-кореспондентів, номери документів щодо операцій та ін.), тому не видається за можливе ідентифікувати (підтвердити) більшість операцій (в т.ч. надходження, перерахування, списання) по рахункам і їх кореспонденцій (з рахунками-кореспондентами);

*операції у меморіальних ордерах від 30.07.2012р. та 01.08.2012р. з використанням НОМЕР_3 щодо погашення заборгованості (за простроченим основним боргом та простроченими відсотками) не відображено Банком у виписці по рахунку НОМЕР_3;

*встановлена невідповідність відображення (оформлення) в бухгалтерському обліку (у виписках по рахунках НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_1) операцій надання кредиту нормативним документам та в меморіальних ордерах за договорами №CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006р. та №CNL-B00/281/2006 06 від 11.12.2006р.;

*оформлення операцій з погашення заборгованості за меморіальними ордерами від 30.07.2012р. та від 01.08.2012р. не відповідає даним у виписках за рахунками НОМЕР_4, НОМЕР_5, а саме «Дебет» рахунку (НОМЕР_3) у меморіальних ордерах, не відповідають «Дебету» рахунків (№37391099593552) у виписках, у зв'язку з чим зарахування коштів на погашення має суперечливі та неузгодженні дані, що відображає подвійний облік вищезазначених операцій ;

*за даними виписки по рахунку НОМЕР_3 та розгорнутого розрахунку заборгованості станом на 03.03.2015р. за договором №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р. на дату 01.08.2012р. відсутні будь-які операції, що не узгоджується з даними меморіальних ордерів (№261826, №252938, №257883 від 01.08.2012р.) та виписок по рахункам НОМЕР_4, НОМЕР_5;

*встановлено затримки розподілу сплачених коштів (частини сплачених коштів) у дату внесення платежу на погашення, починаючи з 30.06.2006р., що свідчить про утримання з Позичальника додаткових нарахувань по відсотках, які збільшують фактичну вартість кредиту;

*розміри пені, зазначені у розрахунках заборгованості та у розгорнутих розрахунках заборгованості за договорами №CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006р. та №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р., не узгоджуються між собою та документально не обґрунтовані.

6. За даними п.3 Частини №1 кредитного договору №CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006р. процентна ставка за користування кредитом становить 11,00%. В межах наявних матеріалів, сукупна вартість кредиту у процентному значенні (реальна процентна ставка) та сукупна вартість кредиту у грошовому виразі (абсолютне значення подорожчання кредиту) за кредитним договором №CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006р. (в т.ч. додатком №1 до нього) не визначені.

За результатами експертизи, в межах наявних матеріалів, встановлено:

*сукупна вартість кредиту у процентному значенні (реальна процентна ставка) на момент укладення кредитного договору №CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006р. складає 11,85% та є вищою від визначених договором процентів за користування кредитом;

*сукупна вартість кредиту в грошовому вираженні (абсолютне значення подорожчання кредиту) на момент укладання кредитного договору №CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006р. складає 43116,11 дол.США.

За даними п.3 Частини №1 кредитного договору №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р. процентна ставка за користування кредитом становить 12,99%. В межах наявних матеріалів, сукупна вартість кредиту у процентному значенні (реальна процентна ставка) та сукупна вартість кредиту у грошовому виразі (абсолютне значення подорожчання кредиту) за кредитним договором №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р. не визначені.

За результатами експертизи, в межах наявних матеріалів, встановлено:

*сукупна вартість кредиту у процентному значенні (реальна процентна ставка) на момент укладення кредитного договору №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р. складає 14,00% та є вищою від визначених договором процентів за користування кредитом;

*сукупна вартість кредиту в грошовому вираженні (абсолютне значення подорожчання кредиту) на момент укладання кредитного договору №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р. складає 14540,42дол.США.

7. В межах наявних матеріалів, бухгалтерський облік в банку містить неузгодженості щодо відображення операцій за кредитним договором №CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006р. станом на 02.03.2015р. та №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р. станом на 03.03.2015р., а саме:

- оформлення виписок щодо відображення операцій за договорами №CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006р. та №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р. не відповідає вимогам Постанови Правління НБУ №254 від 18.06.2003р. (в т.ч. відсутні, номери рахунків-кореспондентів, номери документів щодо операцій та ін.), тому не видається за можливе ідентифікувати (підтвердити) більшість операцій (в т.ч. надходження, перерахування, списання) по рахункам і їх кореспонденцій (з рахунками-кореспондентами);

*операції у меморіальних ордерах від 30.07.2012р. та 01.08.2012р. з використанням НОМЕР_3 щодо погашення заборгованості (за простроченим основним боргом та простроченими відсотками) не відображено Банком 30.07.2012р. та 01.08.2012р. у виписці по рахунку НОМЕР_3;

*встановлена невідповідність відображення (оформлення) в бухгалтерському обліку (у виписках по рахунках НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_1) операцій надання кредиту нормативним документам та в меморіальних ордерах за договорами №CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006р. та №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р.;

*оформлення операцій з погашення заборгованості за меморіальними ордерами від 30.07.2012р. та від 01.08.2012р. не відповідає даним у виписках за рахунками НОМЕР_4, НОМЕР_5, а саме «Дебет» рахунку (НОМЕР_3) у меморіальних ордерах, не відповідають «Дебету» рахунків (№37391099593552) у виписках, у зв'язку з чим зарахування коштів на погашення має суперечливі та неузгодженні дані, що відображає подвійний облік вищезазначених операцій (докладно див. Таблицю 5 експертизи);

*за даними виписки по рахунку НОМЕР_3 та розгорнутого розрахунку заборгованості станом на 03.03.2015р. за договором №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р. на дату 01.08.2012р. відсутні будь-які операції, що не узгоджується з даними меморіальних ордерів (№261826, №252938, №257883 від 01.08.2012р.) та виписок по рахункам НОМЕР_4, НОМЕР_5;

*встановлено затримки розподілу сплачених коштів (частини сплачених коштів) у дату внесення платежу на погашення, починаючи з 30.06.2006р., що свідчить про утримання з Позичальника додаткових нарахувань по відсотках, які збільшують фактичну вартість кредиту;

розміри пені, зазначені у розрахунках заборгованості та у розгорнутих розрахунках заборгованості за договорами №CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006р. та №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р., не узгоджуються між собою та документально не обґрунтовані.

За таких обставин аналіз вищевказаного висновку експерта свідчить про те, що представником позивача не доведено та не спростовано перед судом переконливість доводів, в обґрунтування своїх вимог щодо позову.

У відповідності до вимог ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Якщо первинна експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експертові. При цьому під неясністю слід розуміти нечіткість, розпливчатість відповідей експерта, внаслідок чого стає незрозумілий хід думок експерта. А недостатньо повним є висновок, заснований на дослідженні не всіх наданих експертові об'єктів або що не містить вичерпних відповідей експерта на всі поставлені питання.

Наведене узгоджується з приписами статті 113 ЦПК України.

Заперечуючи проти висновку експерта, представник позивача в судовому засіданні вказував на те, що належним доказом по справі є лише виписки по рахунках.

Проте, суд критично оцінює посилання представника позивача, як на підставу своїх доказів, а саме виписки по рахунках, оскільки дані виписки були дослідженні експертом при проведенні судово-економічної експертизи та за результатами експертизи не встановлена відповідність розрахунків заборгованості за кредитними договорами №CNL-B00/095/2006 від 08.06.2006р. та №CNL-B00/281/2006 від 11.12.2006р. умовам укладених кредитних договорів з додатками та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цими кредитними договорами (в т.ч. виписці по рахунку НОМЕР_1), ( Додаток 1 експертизи).

За таких обставин суд не приймає як допустимі докази виписки по рахунках, виконанні ПАТ «ОТП Банк».

Отже, позивач не довів і у матеріалах справи відсутні належні, допустимі і достатні докази порушення відповідачем своїх зобов'язань та їх строків, які дають підстави вважати строк користування кредитом таким, що сплив та вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати процентів по них та неустойки.

Таким чином, сам по собі розрахунок розміру заборгованості не є достатнім доказом існування заборгованості та її розміру, оскільки матеріали справи не містять документально підтверджених фактичних даних, що у ньому містяться.

Крім того, слід зазначити, що у суду відсутні підстави сумніватися у достовірності такого висновку експерта. Зокрема, експерт попереджений під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, використав і дослідив надані йому матеріали цивільної справи, матеріали кредитних договорів, нормативно-правові акти, що регламентують порядок проведення судових експертиз.

Враховуючи, що представник позивача клопотання про призначення повторної (додаткової) експертизи не заявляв, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити через його недоведеність.

Враховуючи прийняте судом рішення та у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76, 77, 80, 81, 89, 110, 113, 259, 268, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Повний текст рішення складено 9 листопада 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

СУДДЯ: