Рішення № 77820853, 02.11.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 листопада 2018 р. № 1440/2130/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, вул. Енергетиків, 27,Казанка,Казанківський район, Миколаївська область,56002 до за участю: позивача: ОСОБА_1 представника позивача: ОСОБА_2 представника відповідача: ОСОБА_3Казанківської районної державної адміністрації, вул. Миру, 208, Казанка, Казанківський район, Миколаївська область, 56000 провизнання протиправним та скасування розпорядження від 31.07.2018 № 90-рк, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Казанківської районної державної адміністрації з вимогами визнати протиправним та скасувати Розпорядження №90-рк від 31.07.2018 про звільнення ОСОБА_1, поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти, молоді і спорту Казанківської районної державної адміністрації, з 31.07.2018, стягнути з Казанківської РДА середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.07.2018.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що з 2015 року працює на посаді начальника відділу освіти, молоді та спорту Казанківської районної державної адміністрації. Роботу свою виконувала сумлінно, старанно без будь-яких порушень. Наприкінці 2016 між позивачкою та головою Казанківської РДА виникли неприязні стосунки. Протягом 2017 з боку голови Казанківської РДА вчинявся тиск, проводилися дисциплінарні перевірки, наслідком чого було звільнення 13.10.2017 на підставі п.9 ст.65 Закону України «Про державну службу» за використання повноважень в особистих інтересах. В подальшому, рішенням суду зазначене звільнення було визнано протиправним та позивачку поновлено на посаді.

На думку позивачки, з метою її звільнення голова Казанківської РДА вирішила провести ліквідацію юридичної особи – відділу освіти, молоді та спорту та замість нього створити нову юридичну особу – відділ освіти, охорони здоров’я, молоді, спорту та культури. 30.05.2018 позивачка отримала офіційне попередження про можливе вивільнення у зв’язку з ліквідацією установи. Вже 31.07.2018 позивачку було звільнено з посади начальника відділу на підставі п.1 ст.40 КЗпП у зв’язку з ліквідацією установи.

Новостворена юридична особа була зареєстрована 17.07.2018 та його очолила інша особа, яка до цього працювала у підпорядкуванні позивачки у відділі освіти, молоді та спорту.

Казанківською РДА жодних посад перед звільненням у новоствореному відділі або у будь-якому іншому не пропонувалось.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Відповідачем надано відзив, в якому його позиція аргументовано наступним. Відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» на території Казанківського району в 2017 році утворені Казанківська ОТГ та Володимирівська ОТГ. Таким чином, згідно з додатком 6 Закону України «Про Державний бюджету» державна освітня субвенція на 2018 рік розподілена пропорційно для Казанківської селищної ради, Володимирівської сільської ради та Казанківського району відповідно. Казанківською районною радою прийнято рішення про безоплатну передачу комунального майна Володимрівську ЗОШ, а також про безоплатну передачу комунального майна закладів освіти, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ Казанківського району. В комунальній власності територіальних громад сіл, селищ Казанківського району залишилось 5 закладів загальної середньої освіти. Наведене вище свідчить про те, що в підпорядкуванні відділу освіти, молоді, спорту та культури Казанківської районної державної адміністрації залишилось 35 відсотків об’єктів освіти. Як передбачає ст.5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог ст.18 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій. В зв’язку з суттєвим зменшенням кількості об’єктів освіти, які підпорядковані відділу освіти, молоді спорту Казанківською РДА було скорочено кількість бюджетних асигнувань, виділених на утримання освіти. Таким чином, виникла необхідність в упорядкуванні структури Казанківської РДА. Відділ освіти, молоді та спорту Казанківської РДА є структурним підрозділом райдержадміністрації, як юридична особа публічного права на правах самостійного структурного підрозділу. Як вбачається зі змісту статті 104 Цивільного кодексу України ліквідацією є така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов’язки без передання їх правонаступникам. Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, є ліквідація підприємства, установи організації.

Згідно п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до ч.1 ст.49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Законодавством не встановлено ні форми, ні порядку попередження працівників про наступне звільнення. Відповідно до ст.253 ЦК відлік двомісячного строку починається з наступного дня після попередження конкретної особи про її звільнення. 30.05.2018 позивачці було вручено, під особистий підпис, попередження про звільнення у зв’язку з ліквідацією відділу освіти, молоді та спорту Казанківської райдержадміністрації, згідно п.1 ст.40 КЗпП. Згідно п.1 розпорядження голови Казанківської РДА від 31.07.2018 №90-рк «Про звільнення ОСОБА_1Л.» ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу освіти, молоді та спорту Казанківської райдержадміністрації в зв’язку з ліквідацією відділу освіти, молоді та спорту Казанківської РДА. Також, позивачці було виплачено належні їй, згідно чинного законодавства грошова компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку. Згідно п.1 розпорядження голови Казанківської РДА від 01.08.2018 №93-к у зв’язку з ліквідацією відділу зі штатного розпису виведено всі посади, в тому числі і посада начальника відділу. З 1 серпня 2018 по теперішній час відділ освіти, молоді та спорту Казанківської РДА не працює. Відповідно до законодавства звільнення окремих категорій працівників у зв’язку з ліквідацією підприємства допускається лише з наступним працевлаштуванням. Це стосується: вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів з дитиною до 14 років або дитиною-інвалідом, батьків, які виховують дітей без матері, а також опікунів, прийомних батьків, працівників, яким не виповнилося 18 років. Позивачка до жодної вищезазначеної категорії не належить. При ліквідації підприємства правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

В новоствореному відділі освіти, молоді, спорту та культури Казанківської райдержадміністрації відсутні посади, які б відповідали кваліфікаційному рівню позивача.

Посада начальника відділу освіти, молоді, спорту та культури Казанківської райдержадміністрації на сьогоднішній день є вакантною. Розпорядженням голови Казанківської РДА оголошено конкурс на зайняття вакантної посади державної служби категорії «Б» - начальника відділу освіти, молоді, спорту та культури Казанківській районної державної адміністрації.

В судових засіданнях 01.10.2018, 10.10.2018 та 02.11.2018 позивачка, представник позивачки та представник відповідача підтримали свої позиції, викладені у процесуальних заявах по суті справи.

Суд розглянув справу 02.11.2018 в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

09.07.2015 розпорядженням №90-рк ОСОБА_1 призначена на посаду начальника відділу освіти, молоді та спорту Казанківської районної державної адміністрації.

13.10.2017 розпорядженням голови Казанківської РДА №184-рк ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу на підставі п.9 ст. 65 ЗУ «Про державну службу» за використання повноважень в особистих (приватних) інтересах.

23.02.2018 рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №814/2193/17 зазначене розпорядження про звільнення ОСОБА_1 було визнано протиправним та скасовано, а ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу освіти, молоді та спорту Казанківської районної державної адміністрації.

14.03.2018 розпорядженням №66-р ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу освіти, молоді та спорту Казанківської РДА на підставі судового рішення.

27.04.2018 головою Казанківської РДА видано розпорядження №120-р «Про упорядкування структури Казанківської районної державної адміністрації» відповідно до якого, окрім іншого, вирішено припинити шляхом ліквідації юридичної особи: відділ культури, національностей та релігій та відділ освіти, молоді та спорту Казанківської РДА; утворити відділ освіти, охорони здоров’я, сім’ї, молоді спорту та культури Казанківської РДА.

30.05.2018 ОСОБА_1 попередили про можливе вивільнення у зв’язку з ліквідацією відділу освіти, молоді та спорту.

31.07.2018 розпорядженням №90-рк «Про звільнення ОСОБА_1Л.» ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу освіти, молоді та спорту Казанківської районної державної адміністрації в зв’язку з ліквідацією відділу освіти, молоді та спорту Казанківської райдержадміністрації.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну службу» державна служба здійснюється з дотриманням принципу стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону підставами для припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Відповідно до ст.5 Закону відносини, що виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Приписами п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України обумовлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, суд дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

При вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Так, однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Зазначена правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом України та Верховним Судом у постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14), від 24 жовтня 2018 (справа №802/4079/15-а) та багатьох інших.

З матеріалів справи вбачається, що звільнення позивачки відбулося з причин скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.40 КЗпП та ст.87 Закону, звільнення з цих підстав можливе лише у разі іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Натомість, відповідачем створено інший державний орган – відділ культури, національностей та релігій та відділ освіти, молоді та спорту Казанківської РДА, на який покладено виконання, окрім іншого, і тих самих функцій, що і виконував відділ, з якого звільнення позивачку. В новоствореному відділі відкрито 6 штатних посад – начальник відділу, заступник начальника відділу, 3 головні спеціалісти, 1 спеціаліст.

На час звільнення позивачки, та навіть на час розгляду справи судом, частина штатних посад у цьому відділі є вакантними.

Таким чином, відповідачем жодним чином не доведено факт неможливості працевлаштування позивачки на іншій рівноцінній посаді державної служби, чи іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Посилання відповідача на те, що посади державної служби заміщуються лише за конкурсом суд не приймає до уваги.

Так, дійсно відповідно до ч.2 ст.21 Закону України «Про державну службу» прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Але, стаття 41 Закону, як раз і містить виключення, при яких обставинах допускається призначення на посади державної служби без проведення конкурсу.

Державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов’язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Таким чином, відповідач мав можливість та був зобов’язаний працевлаштувати позивачку у новоствореному відділі культури, національностей та релігій та відділ освіти, молоді та спорту на будь-якої з вакантній посаді, як рівнозначної так і нижчої.

Що стосується позивачки то відповідачем навіть не пропонувалось їй жодної посади як у новоствореному відділі, так і в інших відділах.

На відміну від позивачки інші працівники ліквідованого відділу освіти, молоді та спорту Казанківської райдержадміністрації були переведені до новоствореного відділу культури, національностей та релігій та відділ освіти, молоді та спорту.

З урахуванням факту попереднього звільнення ОСОБА_1 з посади, який був визнаний судом протиправним, суд вбачає в таких діях відповідача упередженість по відношенню до позивачки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, протиправній дій відповідача щодо звільнення позивачки з посади без її подальшого працевлаштування на рівноцінну посаду державної служби, чи іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі, та необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпПУ при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розрахунок суми заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати” №100 від 08.02.1995 року (далі-Порядку).

Згідно п. 2 зазначеного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. При цьому, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Загальна тривалість вимушеного прогулу ОСОБА_1 у період з 01.08.18 по 02.11.2018 склала 66 робочих днів.

Відповідно дорозрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_1, розмір середньоденного грошового утримання позивача складало 356,45 гривень, а середньомісячне – 6416,09 грн. Відтак, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає 23525,70 гривень (66 роб. дня * 356,45 грн.). При цьому, із цієї суми 23525,70 грн., сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 6416,09 грн. підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України постанови про поновлення на посаді у відносинах публічної служби; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; виконуються негайно.

Позов задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (вул. Енергетиків, 27,Казанка,Казанківський район, Миколаївська область,56002 НОМЕР_1) до Казанківської районної державної адміністрації (вул. Миру, 208,Казанка,Казанківський район, Миколаївська область,56000 04056760) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Казанківської районної державної адміністрації №90-рк від 31.07.2018 про звільнення ОСОБА_1.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти, молоді та спорту Казанківської районної державної адміністрації.

4. Стягнути з Казанківської районної державної адміністрації (вул. Миру, 208, Казанка, Миколаївська область, код 04056760) на користь ОСОБА_1 (вул. Енергетиків, 27, Казанка, Миколаївська область, РНОКПП НОМЕР_2) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.08.2018 року по 02.11.2018 року у сумі 17109,61 гривень (сімнадцять тисяч сто дев'ять грн. шістдесят одна коп.), без врахування середньої заробітної плати за одним місяць, що підлягає негайному виконанню.

5. Стягнути з Казанківської районної державної адміністрації (вул. Миру, 208, Казанка, Миколаївська область, код 04056760) на користь ОСОБА_1 (вул. Енергетиків, 27, Казанка, Миколаївська область, РНОКПП НОМЕР_2) середню заробітну плату за один місяць в розмірі 6416,09 гривень (шість тисяч чотириста шістнадцять грн. дев'ять коп.).

6. Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 6416,09 гривень та поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.

7. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко

Повний текст рішення складено 12.11.18