Рішення № 77820821, 09.11.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2018 р. № 1440/2416/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С.в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54020

до відповідачів:Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Адміральська, 27/1, Миколаїв, 54001 Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. 8 Березня, 107, Миколаїв, 54020

треті особи:Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, вул. 8 Березня, 107, Миколаїв, 54020

про:скасування постанови від 05.09.2018 №56698141,

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі-відповідач1), Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (відповідач 2), за участю третьої особи – Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанови від 05.09.2018 р. ВП №56698141 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 р. у справі №814/139/18 за позовом ОСОБА_1 (далі – Рішення суду), проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням суду по справі 814/7139/18 зобов’язання щодо одноразової виплати суми підвищення до пенсії на ГУ ПФУ не покладалось. На даний час проведено виплату пенсії ОСОБА_1 в межах виділених асигнувань. Виплата пенсії буде проведена в повному обсязі, що підтверджується відкладною виплатою, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі – Постанова № 103) та буде виплачуватись з 01.01.2019 року відповідно до постанови № 103. Відсутність коштів на повну виплату пенсії є поважною причиною невиконання рішення суду, тому постанову про накладення штрафу слід скасувати.

Відповідач надав відзив, в якому позов не визнає та просить у задоволенні позову відмовити, оскільки позивач не виконав рішення суду у встановлений державним виконавцем строк. Позивач був зобов’язаний здійснити виплату за здійсненим перерахунком у повному обсязі, оскільки це визначено рішенням суду, тому постанова є правомірною. Позивач повинен виконати у примусовому порядку рішення суду, а не у добровільному порядку постанову № 103, тому застосування приписів постанови № 103 є безпідставним та суперечить вимогам Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 року у справі № 814/139/18 зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.01.2016 року ОСОБА_1.

На виконання рішення суду, 25.06.2018 року Миколаївський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист.

04.07.2018 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56698141 по примусовому виконанню виконавчого листа від 25.06.2018 року у справі № 814/139/18. У постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем зобов’язано боржника (ГУ ПФУ) виконати рішення суду протягом 10 робочих.

Позивач постанову про відкриття виконавчого провадження отримав 10.07.2018 року.

Листом від 16.07.2018 № 5487/08 позивач повідомив відповідача про повне фактичне виконання Рішення суду, що є підставою для закінчення виконавчого провадження. Так, позивачем зазначено, що на виконання Рішення суду ним здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.01.2016 року, що підтверджується дорученням з відкладною виплатою, а виплату буде здійснено з 01.01.2019 по 01.06.2021р. що підтверджується дорученням з відкладною виплатою.

18.07.2018 року відповідачем на адресу позивача, направлено вимогу державного виконавця про надання інформації із зазначенням конкретної суми перерахованої пенсії ОСОБА_1 згідно рішення суду та про надання доказів про виплату перерахованої суми пенсії.

24.07.2018 позивач повідомив головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області, що перерахунок пенсії проведено. ОСОБА_1 проведено виплату перерахованого розміру пенсії в межах наявного бюджетного фінансування за січень-квітень 2018 року в сумі 130,68 грн. Крім того, позивачем забезпечується виплата пенсії в перерахованому розмірі щомісячно. Різниця між виплаченою та нарахованою сумою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 буде проведена згідно відкладної виплати згідно постанови № 103. Також позивач просив закінчити виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII.

Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області від 05.09.2018 року в рамках виконавчого провадження ВП № 56698141 по примусовому виконанню виконавчого листа від 25.06.2018 року у справі № 814/139/18, винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмір 5100,00 грн. Як вказано в постанові від 05.09.2018 року ВП №56698141: “… Згідно інформації боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області проведено перерахунок пенсії, однак сума коштів згідно перерахунку стягувачу – ОСОБА_1 не виплачено..."

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначається вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та міститься попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч.1 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

При цьому, застосування такого заходу реагування є обов’язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Рішенням суду по справі № 814/139/18 позивача було зобов’язано провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.01.2016 року.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Згідно з ч.2,3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

На виконання рішення суду позивач здійснив перерахунок, визначив суму заборгованості, яку необхідно доплатити стягувачу за період 01.01.2016 по 31.12.2017 року, але не виплачує її.

У позові позивач посилається на рішення Верховного Суду України від 08.07.2014 року по справі № 21-222а14, відповідно до якого пенсія є періодичним платежем, виплата якої не обмежена у часі. Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов’язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати. При цьому, при вирішенні питання про зобов’язання нарахувати та виплатити відповідний періодичний платіж, відсутні підстави для обмеження органу, що відповідальний за здійснення таких платежів, певним часовим проміжком.

Тому позивач вважає, що він не обмежений певним часовим проміжком виплатити різницю між перерахованою та виплаченою пенсією, оскільки в рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 року по справі № 814/139/18 зобов’язання щодо одноразової виплати суми підвищення до пенсії на головне управління не покладалось.

Рішення Верховного Суду України від 08.07.2014 року по справі № 21-222а14 судом до уваги не приймається, оскільки рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 814/139/18 стосується інших обставин та правового регулювання.

Окремо суд звертає увагу на те, позивач у листі до відповідача зазначає, що різниця пенсії між виплаченою та перерахованою за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 не виплачена з посиланням на постанову КМУ № 103 від 21.02.2018, а у позові зазначає про відсутність коштів як причину невиплати.

Постанова Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року не регулює порядок виконання судових рішень про зобов'язання пенсійного органу здійснити особі виплату пенсії, перерахованої на виконання рішення суду.

Позивач не повідомляв відповідача про неможливість виконання рішення суду через відсутність коштів. Крім того, на підтвердження відсутності коштів для виконання рішення суду докази не надані. Тому невиконання рішення суду від 21.05.2018 року по справі № 814/139/18 суд розцінює як неповажну причину.

Згідно з статтею 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

У рішенні суду від 21.05.2018 по справі № 814/139/18, яка знаходиться на виконанні у відповідача, суд надав оцінку нормам постанови КМУ №103 і Закону України № 2262 та застосував норми права, які мають вищу юридичну силу – Закон та зобов’язав ПФУ здійснити виплату пенсії з 01.01.2016.

Позивач доказів виконання рішення суду по справі № 814/139/18 ні державному виконавцю, ні суду не надав. Правові підстави не виконувати рішення суду посилаючись на постанову №103 у позивача відсутні.

Відповідно до ст. 77 ч.2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач правомірно наклав на боржник штраф в сумі 5100 грн.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 9, 77, 241-246, 250, 255, 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул.Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 34889877), Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. 8 Березня, 107, Миколаїв, 54020), третя особа Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області (вул. 8 Березня, 107, м. Миколаїв, 54020) про скасування постанови від 05.09.2018 ВП № 56698141 про накладення штрафу - відмовити.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар