Рішення № 77820434, 07.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 листопада 2018 року Справа № 808/338/17 СН/0840/23/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Вельможко К.С.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

представника третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: ОСОБА_3 (69002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до: Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області (69001, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39488184)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 економічного розвитку і торгівлі України (01008, м.Київ, вул. М. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 37508596)

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.06.2016 №9-1301 про сплату транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік на суму 25000,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2017, позов ОСОБА_3 задоволено та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.06.2016 №9-1301.

Постановою Верховного Суду від 05.06.2018 частково задоволено апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

До Запорізького окружного адміністративного суду справа №808/338/17 повернулась 03.08.2018.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2018 справу передано на розгляд головуючому судді Садовому І.В.

Ухвалою суду від 06.08.2018 справу №808/338/17 прийнято до провадження, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 економічного розвитку і торгівлі України та за правилами спрощеного позовного провадження призначено судове засідання на 06.09.2018.

Розгляд справи було відкладено на 20.09.2018.

Ухвалою суду від 20.09.2018 провадження у справі 808/338/17 (провадження №СН/0840/23/18) зупинено за клопотанням позивача до повернення позивача з відрядження до 07.11.2018.

Ухвалою суду від 07.11.2018 провадження у справі поновлено та призначено до розгляду в засіданні 07.11.2018.

У судовому засіданні 07.11.2018, на підставі ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Акорд".

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві від 24.01.2017, поясненнях від 15.09.2018 та додаткових поясненнях від 25.10.2018. В обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік. На думку позивача, норми ст.267 Податкового кодексу України в новій редакції можуть застосовуватись не раніше нового бюджетного періоду, тобто з 01.01.2017, оскільки зазначене узгоджується з приписами пп.4.1.9 п..4.1 ст.4 Податкового кодексу України, відповідно до яких зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Крім того, представник позивача зазначив, що оскільки визначення середньоринкової вартості автомобілів для цілей нарахування транспортного податку є виключною компетенцією ОСОБА_5 та враховуючи, що відповідач не надав доказів, що у його розпорядженні на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення була інформація про середньоринкову вартість автомобіля позивача, то податкове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік відповідач позивачеві визначив безпідставно та передчасно. А, відтак, податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено транспортний податок за 2016 рік, є протиправним та підлягає скасуванню. На підставі вищевикладеного, просить адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у запереченні на адміністративний позов від 20.03.2017 та відзиві на позовну заяву від 23.08.2018. Зокрема зазначив, що відповідно до даних АІС "Податковий блок" встановлено, що у власності позивача є легковий автомобіль Land Rover Range Rover (номерний знак НОМЕР_2), 2013 року випуску. Таким чином, вважає, що вищезазначений легковий автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком, оскільки відповідає вимогам пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України. Вказує, що на виконання вимог пп. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, відповідно до якого обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку, на ім'я позивача було сформоване та надіслане податкове повідомлення рішення від 30.06.2016 №9-1301. Посилається на приписи пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України та вважає, що рішення міської ради не може вплинути на визначення платників податку, об'єкта та бази оподаткування, ставки податку, порядку обчислення податку, податкового періоду, строку та порядку сплати податку, оскільки зазначене чітко визначено Податковим кодексом України. Крім того, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України №909-VIII від 24.12.2015 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" встановлено, що в 2016 році до прийняття рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Крім того, зазначає, що ОСОБА_5 України є уповноваженим органом з визначення середньоринкової вартості та переліку транспортних засобів. Вважає, що відповідачем правомірно та своєчасно прийнято та направлено позивачу оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а тому відсутні підстави для його скасування. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи до суду не прибув. 20.09.2018 до суду надійшли пояснення ОСОБА_4 економічного розвитку і торгівлі України (вх. 29580 від 20.09.2018), відповідно до яких зазначено, що згідно з п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України та Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, для цілей віднесення легкових автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році ОСОБА_5 було розраховано середньоринкову вартість автомобілів, подано ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року та забезпечено роботу офіційного веб-сайту в режимі, який давав змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Згідно п.5 ОСОБА_5, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Відповідно до Інформації середньоринкова вартість легкового автомобіля Land Rover Range Rover з об'ємом циліндрів двигуна 5,0, бензин, автоматичною коробкою переключення передач до 5 років експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на січень 2016 року. Через відсутність в ухвалі Запорізького окружного адміністративного суду від 06.08.2018 у справі №808/338/17 (провадження № СН/0840/23/18) даних про тип пального та пробіг автомобіля надати конкретну інформацію щодо його середньоринкової вартості немає можливості.

Крім того, відповідно до наданих пояснень, ОСОБА_4 економічного розвитку і торгівлі України заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Дослідивши матеріали справи, обставини якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 є власником автомобіля марки Land Rover модель Range Rover, чорного кольору, 2013 року випуску, з об'ємом двигуна 4999 кубічних сантиметрів, реєстраційний номер НОМЕР_2, дата реєстрації 13.08.2014, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ309511 (а.с. 9).

30.06.2016 Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до пп.267.6.2 п.267.2 ст. 267 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №9-1301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік на суму 25000,00 грн. (а.с.12 (зворот), 160).

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено 30.06.2016 на адресу позивача, проте, як вбачається із наданої копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків.

В грудні 2016 року позивач звернувся до Відділення в Олександрівському районі м. Запоріжжя Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області щодо направлення на його адресу податкового повідомлення-рішення з транспортного податку за 2016 рік.

Листом від 30.12.2016 №1811/14/08-26-1301 Відділенням в Олександрівському районі м. Запоріжжя Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області надано відповідь позивачу та направлено на його адресу податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №9-1301 від 30.06.2016 і розрахунком податкових зобов'язань з транспортного податку до нього (а.с.10-14).

Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - Податковий кодекс України).

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015 №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень в 2016 році", яким внесено ряд змін до Податкового кодексу України, зокрема, змінено вимоги до об'єкта оподаткування (як елемента транспортного податку). Тобто зміни до об'єкта оподаткування транспортним податком внесено пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду (2016 рік), в якому такі правила застосовуються.

Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п.267.2.1 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.

Об'єктами оподаткування у відповідності до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2016) є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Як передбачено підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Пунктом 267.4 Податкового кодексу України встановлена ставка транспортного податку у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 Податкового кодексу України, з розрахунку на календарний рік.

За підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період при сплаті транспортного податку дорівнює календарному року.

При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Річний обсяг повинен обчислюватися за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу.

Відповідно до підпунктів 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Зазначене кореспондує підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за яким контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; а також нормі пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, відповідно до якої, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом, відповідно до статті 54 Податкового кодексу України .

Підпунктом 267.7.1 пункту 267.7 статті 267 Податкового кодексу України визначено, що транспортний податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

У відповідності до а) підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, відповідно до принципів, встановлених пунктом 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Пунктом 4.3 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому, згідно із пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Приписи підпункту 10.1.1 пункту 10.1 та пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку, який у обов'язковому порядку повинен бути встановлений місцевою радою.

Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" №909-VIII від 24.12.2015 рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Приписи пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Таким чином, податкові зобов'язання з місцевого податку можуть визначатися податковим органом лише в разі, якщо міська рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок.

Згідно з класифікацією доходів бюджету, встановленою статтею 9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються, зокрема, за такими розділами, як податкові надходження. Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Частиною третьою статті 27 Бюджетного кодексу України встановлено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Як було зазначено раніше, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень в 2016 році", згідно з якими змінився критерій відбору легкових автомобілів, які будуть обкладатись транспортним податком, ухвалений 24.12.2015, тобто після 15 липня поточного року.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Рішення Запорізької міської ради №8 від 15.01.2015 "Про встановлення податку на майно (в частині транспортного податку)" Запорізька міська рада вирішила встановити на території міста Запоріжжя податок на майно (в частині транспортного податку) та затвердити Положення про податок на майно (в частині транспортного податку) (а.с.16).

Згідно з пунктом 1 Рішення Запорізької міської ради №31 від 26.02.2016 "Про внесення змін до Положення про податок на майно (в частині транспортного податку), затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.01.2015 №8" Запорізька міська рада вирішила внести зміни до Положення про податок на майно (в частині транспортного податку), затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.01.2015 №8 (а.с.15).

Відтак, враховуючи, що бюджетний період для всіх бюджетів становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, бюджетним періодом, в якому починає застосовуватися транспортний податок до об'єктів оподаткування, визначених відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII, є 2017 рік.

Також, суд звертає увагу на те, що зі змісту пп. 267.2.1 ч. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України та ОСОБА_5 визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Згідно п. 2 зазначеної ОСОБА_5 середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до ОСОБА_5 (п. 4 ОСОБА_5).

Відповідно до п.13 ОСОБА_5 відповідно до цієї ОСОБА_5 розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 14 даної ОСОБА_5 встановлено, що ОСОБА_5 забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

За приписами п. 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403, середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн ціна нового транспортного засобу в Україні; Г коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

За приписами статті 58 Податкового кодексу України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

В розрахунку, доданому до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відсутні такі обов'язкові елементи, як: ціна нового транспортного засобу в Україні; коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації; коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу; тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач, пробіг легкового автомобіля. (а. с. 12)

З вказаного розрахунку неможливо встановити, на підставі яких даних податковим органом було встановлено, що автомобіль, який належить позивачеві є об'єктом оподаткування у 2016 році.

Відповідачем надано розрахунок вартості транспортного засобу, здійснений на сайті ОСОБА_4 економічного розвитку і торгівлі України здійснений у 2017 році та станом на 26.09.2016, тобто після прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016.

Таким чином, наданий відповідачем розрахунок не дозволяє встановити дійсну вартість автомобіля, що належить позивачу на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та, відповідно підтвердити, що транспортний засіб позивача підпадав під оподаткування при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення.

Жодних інших доказів, які б свідчили про обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідачем не надано.

Враховуючи те, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від ОСОБА_5 інформація, а відповідачем не доведено той факт, що на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в нього була в наявності та використана інформація від ОСОБА_5, тому суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" за 2016 рік та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18.04.2018 у справі № 802/2438/16-а, від 10.05.2018 у справі№ П/811/1630/16, від 05.06.2018 у справі №826/17092/16, від 01.08.2018 у справі № 826/17172/16, від 29.08.2018 у справі №815/5503/16.

Щодо посилань представника відповідача на пункт 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" №909-VIII від 24.12.2015, згідно із яким установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", суд вважає за необхідне зазначити, що вказана норма стосується порядку застосування вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України. В даному ж випадку суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на неможливість зміни елемента податку пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

В іншому випадку, застосування контролюючим органом вищевказаних положень у 2016 році при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, не відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Враховуючи значний об'єм законодавчої бази, яка регулює питання встановлення розміру, порядку адміністрування та сплати транспортного податку, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що визначення ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн. не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

За таких обставин, виходячи з меж позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вищезазначеного.

Судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача, оскільки Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області виконано виконавчий лист по справі від 05.12.2017 про присудження на користь ОСОБА_3 суму судового збору у розмірі 640,00грн. за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області під час попереднього розгляду справи (а.с.146-147).

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (69002, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39488184) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 37508596) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №9-1301 про сплату транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік на суму 25000,00 грн., прийняте Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14.11.2018.

Суддя І.В. Садовий