Ухвала суду № 77819959, 12.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4915/18

У Х В А Л А

12 листопада 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Бутенко А.В., за участю секретаря - Філімоненко А.О., розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ДОЛИНА» про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ДОЛИНА» про зобов'язання вчинити певні дії.

До суду, 31.10.2018 року, від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі. В обґрунтування заяви зазначено, що держаний нагляд Позивачем проведений не був, акт перевірки не складався та на приписи п.7 ст.7 Закону України №877-V та ст. 19 Конституцію України, відповідно до якої, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області не має законодавчо встановлених підстав та права на звернення до адміністративного суду з даним позовом. Отже, даний спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Представник позивача заперечував щодо закриття провадження у справі та з цього приводу надав письмові заперечення.

Розглянувши зазначену заяву про закриття провадження у справі суд дійшов наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 КАС визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона с суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди враховує загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суди звертає увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що звернення Позивача з даним адміністративним позовом до суду виникло у зв'язку з необхідністю забезпечення дотримання Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», що прямо узгоджується з імперативними нормами ч. 4 статті 49 Конституції України, відповідно до якої, Держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Окрім того, звернення Позивача з даним позовом, також узгоджується з вимогами статті 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Суд зазначає, що відповідно до змісту статті 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», громадяни мають право на:

- безпечні для здоров'я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище;

- участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів;

- відшкодування шкоди, завданої їх здоров'ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства;

- достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров'я, здоров'я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров'я та їх ступінь.

Законодавством України громадянам можуть бути надані й інші права щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Згідно з ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, орган нації та громадини зобов'язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що даний спір є публічно-правовим та справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Інші підстави, передбачені статтею 238 КАС України при розгляді поданої заяви судом не можуть бути застосовані, а відтак подана заява про закриття провадження у справі є безпідставною.

Керуючись ст.ст. 238, 241-243, 248 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача про закриття провадження у справі 1540/4915/18 - залишити без задоволення.

Ухвала суду окремо від судового рішення по суті не оскаржується.

Повний текст ухвали складено та підписано 14.11.2018 року.

Суддя Бутенко А.В.