Рішення № 77819954, 14.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2843/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Савулій В.О.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку – фізичної особи від 19.03.2018р. №56, зобов’язання вчинити певні дії,–

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень (від 26.06.2018р. вхід.№18326/18), просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку – фізичної особи від 19.03.2018р. №56, зобов’язати Головне управління ДФС в Одеській області поновити реєстрацію платника єдиного податку - фізичної особи ОСОБА_1 з 01.04.2018р., посилаючись на те, що в Наказі ГУ ДФС в Одеській області «Про результати фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за адресою: м.Одеса, Малиновський район, вул.Маршала Бабаджаняна (вул.Маршала Малиновського),40-В, к-14 (павільйон Ш-31, Ш-62); 40-В, к-12 (павільйон К-67); 40-В, к-15 (павільйон Ш-67-А), щодо дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податку на доходи фізичних осіб платника, військового збору» від 08.12.2017р. №1850/15-32-13-06/НОМЕР_1, не наведено жодного доказу здійснення Костянтином господарської діяльності, як і не підтверджено проведення торгової операції, та не встановлено факт реалізації будь-яких товарів. Крім того, в Наказі ГУ ДФС в Одеській області від 08.12.2017р. №1850/15-32-13-06/НОМЕР_1 працівниками контролюючого органу не встановлено особу, яка перебувала в приміщенні під часи проведення перевірки ФОП ОСОБА_1

Відповідач – Головне управління ДФС в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 01.08.2018р. вхід.№22216/18), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного позивачем рішення Головного управління ДФС в Одеській області щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку – фізичної особи від 19.03.2018р. №56, оскільки в ході проведення перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фахівцями контролюючого органу встановлено перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку. Крім того, відповідач стверджує, що у ФОП ОСОБА_1 наявний податковий борг.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №815/2843/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку – фізичної особи від 19.03.2018р. №56, зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 19.09.2018р. з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу №815/2843/18 до судового розгляду по суті.

Враховуючи наявність передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, у період з 29.11.2017р. по 08.12.2017р., фахівцями контролюючого органу, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п.80.2.7 п.80.2 ст.80, п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до Наказу ГУ ДФС в Одеській області від 24.11.2017р. №6283 «Про проведення фактичної перевірки», проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), у тому числі з тими, яким установлено випробування, у господарських одиницях за адресами: м.Одеса, Малиновський район, вул.Маршала Бабаджаняна (вул.Маршала Малиновського),40-В, к-14 (павільйон Ш-31, Ш-62); 40-В, к-12 (павільйон К-67); 40-В, к-15 (павільйон Ш-67-А).

За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складено Акт «Про результати фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за адресою: м.Одеса, Малиновський район, вул.Маршала Бабаджаняна (вул.Маршала Малиновського),40-В, к-14 (павільйон Ш-31, Ш-62); 40-В, к-12 (павільйон К-67); 40-В, к-15 (павільйон Ш-67-А), щодо дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податку на доходи фізичних осіб платника, військового збору» від 08.12.2017р. №1850/15-32-13-06/НОМЕР_1, у якому зазначено, що в порушення вимог п.п.291.4.1 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування на першій групі єдиного податку, ФОП ОСОБА_1 використовував працю найманого працівника Костянтина, трудові відносини з яким не оформлено відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі складеного Акта перевірки від 08.12.2017р. №1850/15-32-13-06/НОМЕР_1 Головним управлінням ДФС в Одеській області 19.03.2018р. винесено Рішення №56 про анулювання реєстрації платника єдиного податку – фізичної особи.

Не погодившись із вказаним Рішенням про анулювання реєстрації платника єдиного податку – фізичної особи від 19.03.2018р. №56, позивач – Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, оскаржуване позивачем Рішення Головного управління ДФС в Одеській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку – фізичної особи від 19.03.2018р. №56, винесено контролюючим органом неправомірно, безпідставно, та у порушення положень чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 25.04.2005р. ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Одеської міської ради як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №25560000000012180, що підверджується наявною у матеріалах справи копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №103710.

Так, у Акті перевірки Головного управління ДФС в Одеській області від 08.12.2017р. №1850/15-32-13-06/НОМЕР_1 зазначено, що, ФОП ОСОБА_1 фактично здійснює господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування (1 група). На момент проведення фактичної перевірки, а саме 29 листопада 2017р. за адресою здійснення підприємцем господарської діяльності знаходився Костянтин, який здійснював діяльність у павільйоні Ш-31, у зв’язку з чим фахівцями податкового органу встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовував працю найманого працівника Костянтина, трудові відносини з яким не оформлено відповідно до вимог чинного законодавства, що є порушенням вимог п.п.291.4.1 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України.

Водночас, суд не погоджується із вказаною позицією Головного управління ДФС в Одеській області, з урахуванням наступного.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено Главою 1 Розділу XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України, відповідно до статті 291 якої спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з п.п.1 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень.

Відповідно до п.п.299.1, 299.2 ст.299 Податкового кодексу України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Згідно з п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.

Згідно з п.п.6 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у тому числі, у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення.

Пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що анулювання реєстрації платника єдиного податку, з урахуванням п.299.10 ст.299, п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України, за рішенням податкового органу, можливе, у тому числі, за умови перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення.

Між тим, судом встановлено, що відповідачем – Головним управлінням ДФС в Одеській області, на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України, належних доказів на підтвердження перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, суду не надано.

При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги, викладені в Акті перевірки від 08.12.2017р. №1850/15-32-13-06/НОМЕР_1, посилання податкового органу на те, що під час проведення фактичної перевірки, а саме 29 листопада 2017р. за адресою здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності знаходився Костянтин, який здійснював діяльність у павільйоні Ш-31, оскільки будь- яких доказів на підтвердження означеного, суб’єктом владних повноважень суду не надано.

До того ж, Головним управлінням ДФС в Одеській області до матеріалів справи не надано жодних доказів на пітвердження встановлення особи Костянтина, котрий, на думку фахівців податкового органу, перебував у трудових відносинах з позивачем - ФОП ОСОБА_1.

Не заслуговують також на увагу суду і посилання контролюючого органу на наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу, оскільки як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, підставою для прийняття Головним управлінням ДФС в Одеській області спірного рішення слугувало лише перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку (аб.6 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України).

Натомість судом з’ясовано, що відповідно до наявної у матеріалах справи Службової записки від 03.10.2018р. №11/11/15-32-51-08, за підписом начальника відділу погашення боргу Північного управління м.Одеси управління погашення боргу Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_2, станом на 03.10.2018р. відповідно до даних ІС «Податковий блок» в КОР платника податків ОСОБА_1 податковий борг відсутній.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також з урахуванням дослідження наданих позивачем, та наявних у матеріалах справи письмових доказів, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1, відповідно до принципу змагальності, у повному обсязі спростовано доводи контролюючого органу щодо порушення платником податків приписів податкового законодавства.

Згідно з ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначено Європейським судом у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків («Лелас проти Хорватії», п. 74).

Отже, відійшовши від офіційної позиції центрального фіскального органу, суб’єктом владних повноважень порушено низку принципів, на яких ґрунтується податкове законодавства, що призвело до необґрунтованого податкового навантаження та нарахування штрафних санкцій платнику податків за відсутності законодавчо передбачених підстав.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Отже, з урахуванням вищеозначеного, суд дійшов висновку щодо протиправності винесення Головним управлінням ДФС в Одеській області спірного Рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку – фізичної особи від 19.03.2018р. №56.

Відповідно до ч.3 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що судом встановлено протиправність винесення Головним управлінням ДФС в Одеській області оскаржуваного Рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку – фізичної особи від 19.03.2018р. №56, суд, з метою повного відновлення прав, свобод, та охоронюваних законом інтересів позивача – ФОП ОСОБА_1, вважає за необхідне також зобов’язати Головне управління ДФС в Одеській області поновити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в Реєстрі платників єдиного податку з 01.04.2018р.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку – фізичної особи від 19.03.2018р. №56, зобов’язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку – фізичної особи від 19.03.2018р. №56.

3. Зобов’язати Головне управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646) поновити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (65098, м.Одеса, вул.В.Кандинського,13, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в Реєстрі платників єдиного податку з 01.04.2018р.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65098, м.Одеса, вул.В.Кандинського,13, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 3524(три тисячі п’ятсот двадцять чотири)грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.