Ухвала суду № 77819590, 12.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

12 листопада 2018 року м. Київ 810/4762/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Журавель В.О.

за участю секретаря судового засідання - Мкртчян Н.Ц.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не прибув,

представник третьої особи 1 - ОСОБА_2,

представник третьої особи 2 - не прибув,

розглянувши у підготовчому засіданні заяву представника третьої особи-1 - ОСОБА_2 про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС-СІТІ" до Приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області Тернюк Єлизавети Володимирівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

12 вересня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕРС-СІТІ" (далі - позивач) з позовом до Приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області Тернюк Єлизавети Володимирівни (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 (далі - третя особа 1), ОСОБА_5 (далі - третя особа 2), про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36012432 від 6 липня 2018 р. 11:59:35, прийняте приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Тернюк Єлизаветою Володимирівною.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 р. відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

12 листопада 2018 р. у підготовчому засіданні представник третьої особи 1 подав заяву про закриття провадження у цій справі. Заяву обґрунтовано тим, що між позивачем та третіми особами існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Стверджує, що спір має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

У підготовчому засіданні представник третьої особи 1 вказану заяву підтримав в повному обсязі.

Представник позивача проти даної заяви заперечував. Стверджує, що ним було вірно визначено підсудність спору та подано даний адміністративний позов до належного суду. Заперечував той факт, що даний адміністративний позов потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства, так як позивач оскаржує саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36012432 від 6 липня 2017 р., яке прийняте приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Тернюк Єлизаветою Володимирівною. Крім того, представник позивача зазначив, що після оскарження даного рішення буде подавати віндикаційний позов щодо відчуження даного майна з метою повернення його у власність позивача.

Суддя, дослідивши матеріали справи в частині заявленої заяви, встановив таке.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 4 КАС України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що заявник - ТОВ "АВЕРС-СІТІ" - звернувся до суду з метою скасування рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тернюк Єлизавети Володимирівни про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1. На обґрунтування позовних вимог хоча і зазначається про наявність порушень в процедурі реєстрації вказаного у позові майна, проте стверджується, що ТОВ "АВЕРС-СІТІ" є власником цього майна, яке внаслідок реєстраційних дій належить іншій фізичній особі.

Як вбачається із позовної заяви та доданих до неї документів, 4 липня 2017 р. ОСОБА_6 було зареєстровано за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № С356 від 18 жовтня 2010 р., акту прийняття-передачі майнових прав № б/н від 8 грудня 2011 р., довідка ТОВ "АВЕПЕС-СІТІ" № 25/01/11-356 від 25 січня 2011 р., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36012432 від 6 липня 2017, яке прийняте приватним нотаріусом Тернюк Є.В.

Крім того, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №133127574 від 3 серпня 2018 р. власником цієї квартири є ОСОБА_4, що не заперечує і позивач.

Отже, фактично заявник, формально зазначаючи у позові про порушення при здійсненні державної реєстрації майна, по суті хоче захистити своє право власності на нерухоме майно, яке на думку заявника незаконно перебуває у власності іншої особи, тобто захистити порушене цивільне право.

Таким чином, позивач, оспорюючи офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття третьою особою речових прав на нерухоме майно, намагається відновити своє право власності шляхом пред'явлення адміністративного позову до суб'єкта владних повноважень, який від імені держави здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в обхід передбаченого законом порядку розв'язання цивільно-правових спорів між суб'єктами цивільного права та без застосування передбачених законом способів захисту права.

Позов, предметом якого є реєстраційні дії, здійснені на основі юридичних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого можуть бути розв'язані питання, пов'язані з реєстрацією прав власності на квартиру, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правові позиції викладені в постановах Великої палати Верховного Суду від 14 травня 2018 р. у справі № 396/2550/17 та від 17 квітня 2018 р. № 815/6956/15.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на нерухоме майно - квартиру, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачка у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КАС України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. Як убачається п. 2 ч. 2 ст. 183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про закриття провадження у справі. Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад її учасників, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Тобто, у даному конкретному випадку суд зобов'язаний роз'яснити, що розгляд даної категорії справ віднесено до юрисдикції загальних судів, цей позов належить розглядати в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за правилами підсудності, визначеними статтями 26-30 ЦПК України.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_4, про закриття провадження у справі - задовольнити.

2. Закрити провадження в адміністративній справі №810/4762/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС-СІТІ" до Приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області Тернюк Єлизавети Володимирівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення.

3. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Журавель В.О.

Повний текст ухвали складено та підписано - 14 листопада 2018 р.