Ухвала суду № 77819340, 14.11.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

Верховний Суд

судді Житомирського окружного адміністративного суду

Попової Оксани Гнатівни

ПОДАННЯ

в порядку ст. 290 Кодексу адміністративного судочинства України

Відповідно до ч. 1 ст. 290 КАС України якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції.

В моєму провадженні перебуває адміністративна справа №240/4946/18 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.

Зокрема, позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, яка призвела до ненарахування та невиплати з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов'язати відповідача провести з 17.07.2018 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

В обґрунтування позову зазначає, що має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в м. Овруч Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому, враховуючи рішення Конституційного Суду № 6-р/2018 від 17.07.2018, він має право з 17.07.2018 на щомісячне отримання грошової допомоги, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Звертає увагу, що відповідно до підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VII було виключено статті 31, 37, 39 та 45 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Водночас, рішенням Конституційного Суду № 6-р/2018 від 17.07.2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І вказаного Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

На думку позивача, зазначеним рішенням Конституційного Суду з 17 липня 2018 року відновлено дію ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та вона підлягає застосуванню без будь-яких обмежень.

На запит позивача Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації повідомило, що 17.09.2018 управлінням надіслано запит до Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської облдержадміністрації з проханням звернутись до Міністерства соціальної політики України як головного розпорядника коштів за бюджетною програмою КПКВК 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо врегулювання питання відновлення громадянам надання пільг, нарахування та виплати компенсацій, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Після надходження відповіді від Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської облдержадміністрації щодо механізму відновлення виплат відповідач додатково повідомить позивача по суті запиту.

Позивач не погоджується із такими доводами відповідача, посилаючись на те, що реалізація його права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань і посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання зобов'язання встановленого законом. Вважає, що у твердженнях відповідача йдеться про виплату коштів у невизначеному часі, тобто його очікування виплати вказаної соціальної допомоги може бути нескінченним.

На думку позивача, відповідач допустив протиправну бездіяльність, а тому його права мають бути відновлені шляхом зобов'язання останнього вчинити дії щодо нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Наразі, крім даної справи, в провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувають справи №№240/4842/18, 240/4847/18, 240/5076/18, 240/5078/18, 0640/4574/18, 0640/4571/18, 0640/4575/18, 240/4578/18, 0640/4577/18, 240/4845/18, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень, спір у яких, виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких, позивачами заявлено аналогічні вимоги.

Слід зазначити, що відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи на території Житомирської області перебуває 371 населений пункт, що віднесені до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому кількість справ з аналогічними вимогами буде зростати.

Дані справи містять всі ознаки типової справи, що передбачені п.21 ч.1 ст.4 КАС України, а значна їх кількість у суді, визначає доцільність ухвалення Верховним Судом зразкового рішення для формування єдиної судової практики вирішення даної категорії справ.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.290 КАС України, прошу розглянути справу №240/4946/18 Верховним Судом як судом першої інстанції з ухваленням зразкового рішення.

Суддя О.Г. Попова

14.11.18