Ухвала суду № 77816309, 07.11.2018, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №585/3296/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/228/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 41

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Литовченко Н. О.,

суддів - Матуса В. В., Олійника В. Б.,

з участю секретаря судового засідання - Лобанової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 жовтня 2017 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий 03.08.2015 Роменським міськрайонним судом за ч.2 ст.186, ст.ст. 75,76 КК України до позбавлення волі на строк на 4 роки з іспитовим строком 1 рік,

визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

з участю учасників судового провадження:

прокурора – Думал С.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_4,

захисника – ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

До Апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 жовтня 2017 року, якою захисник порушує питання про скасування вироку суду та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 у зв’язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Даним вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання ОСОБА_4 частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Роменського міськрайонного суду від 03.08.2015 у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі і остаточно визначено за сукупністю вироків 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 6623 грн. 60 коп.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник ОСОБА_3 зазначає, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 не відповідає фактичним обставинам та не підтверджується належними та допустимими доказами. Вказує, що у матеріалах кримінального провадження відсутня постанова прокурора про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки та відомості про прийняття такого процесуального рішення прокурором відсутні в реєстрі матеріалів досудового розслідування, стороні захисту та суду постанова прокурора про проведення контролю за вчинення злочину не надавалася. Наголошує, що у матеріалах вказаного провадження також немає доказів про законність походження грошей, які були використані для проведення оперативної закупки (квитанції про їх отримання). Зазначає, що за змістом показів начальника СБНОН Роменського МВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_5, ще 15.09.2015 була отримана достатня інформація, що, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_4 вчиняє особливо тяжкий злочин, проте всупереч вимогам кримінального процесуального закону, відомості про це не були невідкладно направлені до органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування, натомість ОСОБА_5 19.09.2015 була винесена незаконна постанова, погоджена з Роменським міжрайонним прокурором, про проведення оперативної закупки наркотичних засобів у ОСОБА_4 в межах оперативно-розшукової справи № 321 категорії «Захист», а тому досліджені в судовому засіданні докази, отримані в ході проведення оперативної закупки, не можуть бути визнані допустимими доказами і на них не повинен посилатися суд першої інстанції при ухвалені вироку. Крім того, на переконання сторони захисту, незаконними є дії заступника начальника - начальника кримінальної міліції Роменського МВ УМВС України в Сумської від 15.09.2015 з приводу звернення з клопотанням до слідчого судді Апеляційного суду Сумської області про дозвіл на проведення оперативно-розшукових заходів, що тимчасово обмежують права людини у вказаному провадженні. Вважає, що висновки експерта №1233 від 23.09.2015, №15 від 10.06.2016 та висновок судової криміналістичної експертизи відео, звукозапису №3952 від 31.08.2016 є похідними від доказів, отриманих з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому є недопустими доказами. Також вказує на те, що стороні захисту в порядку ст.290 КПК України не відкривалися клопотання про дозвіл на проведення оперативно-розшукових заходів, що тимчасово обмежують права людини, від 15.09.2015, ухвала апеляційного суду Сумської області про надання дозволу на проведення оперативно розшукового заходу від 17.09.2015, протокол про візуальне спостереження за особою від 30.03.2016, що є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими доказами, проте суд першої інстанції, прийнявши до уваги відомості, що містяться в них, при ухвалені вироку порушив тим самим право на захист ОСОБА_4 Вказує, що не можуть бути визнані як належні докази винуватості ОСОБА_4 два оптичні диски з результатами проведення негласних розшукових заходів, оскільки на першому диску неможливо встановити особу, яка перераховує гроші на банківську картку № 4149497829206913, обличчя цієї особи не видно, а, з огляду на покази ОСОБА_6, надані в судовому засіданні, виникає сумнів, що саме він, а не інша особа, перераховував гроші. Разом з тим наголошує, що на іншому диску маються копії цифрових фото, а оригінали в матеріалах кримінального провадження відсутні, в той час як відповідно до ч.3 ст.105 КПК України в матеріалах кримінального провадження повинні зберігатися оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, а тому наведене викликає сумнів щодо автентичності зазначених фото і відсутність монтажу. Стверджує, що в порушення ч.4 ст.333 КПК України, суд першої інстанції, безпідставно задовольнив клопотання прокурора та призначив почеркознавчу експертизу, а також надав дозвіл на тимчасовий доступ до інформації про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_7 у Роменському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк», строк дії якої складав 1 місяць і закінчувався 15.02.2016, проте протокол про проведення вказаних слідчих дій був складений прокурором Стрілою П.П. тільки 19.05.2016 р., тобто поза межами строку дії ухвали суду і в іншому населеному пункті, до того ж додатком до зазначеного протоколу є витяг про рух коштів по карткову рахунку № 4149497829206913 на ім’я ОСОБА_8, який не завірений посадовими особами банківської установи та без дати його складання, а тому висновок експерта № 15 від 10.06.2016 та протокол тимчасового доступу до речей і документів з додатком є неналежними доказами. Сторона захисту також зауважує на тому, що у вироку в обґрунтування вини ОСОБА_4 суд посилається на протокол обшуку від 30.09.2015 в квартирі АДРЕСА_2, під час якого вилучена речовина рослинного походження, проте не надано доказів того, що вона є наркотичною речовиною, зокрема у матеріалах кримінального провадження відсутній висновок експертизи, та сторона обвинувачення це не спростувала. Також зазначає, що суд посилається у вироку на протокол обшуку від 30.09.2015 у квартирі АДРЕСА_3 і зазначає, що була вилучена речовина рослинного походження, в той час така речовина не вилучалась і відомості про її вилучення в протоколі відсутні. Разом з тим посилається на суперечливість показів свідка ОСОБА_6, викладених у вироку, наданим безпосередньо ним під час судового розгляду в частині того, що переписку через інтернет-мережу з ОСОБА_4 з приводу придбання наркотичного засобу вів не він, а його товариш ОСОБА_5, при цьому стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження існування ОСОБА_5 і його особа не була встановлена, а тому є всі підстави стверджувати, що проведена оперативна закупка була провокацією з боку працівників міліції і саме вони проводили оперативну закупку. Стверджує, що суд безпідставно не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_9, яка є матір’ю обвинуваченого, та вважає, що висновки суду з приводу заінтересованості вказаного свідка, є непереконливими. Окрім того зазначає, що у вироку суд не навів доказів того, що посилку з наркотичною речовиною відправив саме ОСОБА_4, а видана закупним ОСОБА_6 експрес-накладна не посвідчує факту її відправлення саме обвинуваченим, оскільки на ній відсутні будь-які дані, що могли б ідентифікувати відправника, зокрема це стосується підпису відправника, що відсутній у відповідному розділі експрес-накладної. Вказує, що під час досудового розслідування сторона обвинувачення з метою встановлення особи, яка відправила посилку, не зверталася до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до оригіналу експрес-накладної, яка зберігається у ТОВ «ОСОБА_2 пошта», і на якій є підпис відправника. Посилається на те, що в експрес-накладній зазначений номер мобільного телефону відправника (097) 058 28 48, який, на думку сторони обвинувачення, належить обвинуваченому ОСОБА_4, проте на підтвердження цього висновку не надано жодного доказу, при цьому номер сім-картки, вилученого під обшуку у обвинуваченого ОСОБА_4, відрізняється від номера телефону мобільного оператора, вказаного в експрес-накладній та в ухвалі слідчого судді, а тому, на думку сторони захисту, вказана сім-картка, як речовий доказ, не може підтвердити жодну з обставин даного провадження. До того ж, судом не з’ясовано, чи працював вилучений у ОСОБА_4 смартфон «APPLE» з номером телефону мобільного оператора «Київстар», який вказаний в експрес-накладній. Зазначає, що судом також не спростовані покази ОСОБА_4 та його матері ОСОБА_9, про те, що смартфон, що був вилучений під час обшуку за місцем мешкання обвинуваченого та за допомогою якого, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_4 через інтернет спілкувався з ОСОБА_6 про збут наркотичної речовини, з’явився у нього тільки 19.09.2015, при цьому через адміністратора сайту, з якого на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_4 домовлявся з ОСОБА_6 про збут наркотичної речовини, не встановлено, чи за допомогою цього телефону здійснювався вихід у інтернет-мережу. Вказує, що стороною обвинувачення взагалі не надано жодного доказу, який би беззаперечно доводив те, що ОСОБА_4 та «Чертежник», як було зазначено свідком ОСОБА_6, що саме під таким ніком здійснювалась переписка між ним та особою з приводу придбання канабісу, є одна і та ж сама особа, в тому числі судом не наведено доказів на підтвердження того, що взагалі існувала електрона переписка користувачів інтернету «Урка» та «Чертежник».

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винуватим у тому, що 19 вересня 2015 року він, за попередньо досягнутою домовленістю через мережу Інтернет з ОСОБА_6, здійснив пересилання вказаній особі наркотичного засобу в посилці № 221487506649 з відділення №2 ТОВ «ОСОБА_2 пошта» в м. Ромни по вул. Щучки,4ж, за передоплату в сумі 805 грн. грошовим переказом на рахунок банківської картки ПАТ КБ «ПриватБанк» № 4149497829206913, видану на ім’я ОСОБА_7, який є дідом ОСОБА_4

22 вересня 2015 року до чергової частини Сумського МВ УМВС України в Сумській області надійшло повідомлення від начальника СБНОН Роменського МВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_5, про те, що до відділення №8 ТОВ «ОСОБА_2 пошта», яка розташована в м. Суми, надійшла посилка №221187506649, в якій можуть знаходитись наркотичні засоби, та яка згідно поштової накладної, була відправлена з відділення №2 ТОВ «ОСОБА_2 пошта», в м. Ромни ОСОБА_4

Цього ж дня в ході проведення огляду місця події у відділенні №8 ТОВ «ОСОБА_2 пошта», яка розташована в м. Суми, проспект П.Лушпи,13, отримувач посилки гр. ОСОБА_6, в присутності понятих, добровільно видав вищевказану посилку. Під час огляду посилки було виявлено та вилучено речовину рослинного походження, яка за своїми зовнішніми ознаками нагадує наркотичний засіб – марихуану (канабіс), та згідно висновку є особливо небезпечним наркотичним засобом – канабісом, масою в перерахунку на висушену речовину 29,28 г.

Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскаржуваного судового рішення, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно статті 94 цього кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Відповідно до змісту ст.92 КПК України обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до ст.94 цього Кодексу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п.150, п.253).

Вирок суду щодо ОСОБА_4 зазначеним вимогам закону не відповідає.

Так, ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КПК України, а саме незаконне пересилання з метою збуту та збут особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинене 19 вересня 2015 року. Обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні вказаного злочину заперечував.

Як вбачається з тексту вироку, як на докази вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину суд послався на пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ряд процесуальних документів та письмових доказів, в тому числі протокол огляду місця події від 22.09.2015 з фототаблицею до нього, протоколи обшуку від 20.09.2015, від 30.09.2015, протокол огляду майна, цінностей, грошових коштів від 19.09.2015, протокол огляду покупця та вручення грошових коштів від 19.09.2015, протокол про результати аудіо-, відео контролю місця (за особою) від 14.10.2015, протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 19.09.2015, протокол про результати здійснення візуального спостереження за особою від 30.03.2016, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 19.05.2016, експрес-накладну № 59000132107097 «Нової пошти», чек № 19092015100105 від 19.09.2015, висновки експерта №1233 від 23.09.2015, №15 від 10.06.2016 та фототаблицю до нього, висновок судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису №3952 від 31.08.2016, два оптичні комп’ютерні диски з аудіо-відеозаписами результатів проведення негласних розшукових заходів, а також речові докази.

Суд першої інстанції, даючи аналіз переліченим вище доказам, дійшов висновку про те, що сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку, а також їх належності, достовірності та допустимості, доводить винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину в повному обсязі, а тому прийняв їх за основу обвинувального вироку.

Між тим, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками місцевого суду, оскільки ряд доказів не можна визнати належними і допустимими з огляду на наступне.

Як встановлено перевіркою матеріалів кримінального провадження, органи досудового розслідування обвинувачували, а суд першої інстанції визнав доведеним факт незаконного пересилання 19.09.2015 ОСОБА_4 з метою збуту та збут канабісу ОСОБА_6 Вказані факти задокументовано в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме контролю за вчиненням злочину у формі контрольованих оперативних закупок згідно протоколу про результати контролю за вчиненням злочину №1173т від 19.09.2015 та протоколу про результати аудіо-, відео контролю місця (за особою) №1304т від 14.10.2015. Такі дії проведено на підставі постанови №1139т від 15.09.2015, підписаної заступником начальника-начальника кримінальної поліції Роменського МВ УМВС України в Сумській області, погодженої з Роменським міжрайонним прокурором.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» проводити контрольовану поставку та контрольовану і оперативну закупку товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупок здійснюється згідно з положеннями статті 271 КПК у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України.

Частиною другою статті 1 КПК встановлено, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_8 України, цього Кодексу та інших законів України.

Оперативно-розшукова діяльність в Україні регулюється, зокрема, Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», який є складовою кримінального процесуального законодавства.

Водночас, відповідно до положень частини третьої статті 9 КПК, закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Статтею 271 КПК визначено порядок і підстави проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.

Відповідно до ч.4 ст.246 КПК виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.

Згідно з вимогами ч.7 ст.271 КПК прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених статтею 251 КПК, зобов’язаний викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину.

Системний аналіз указаних правових норм дозволяє зробити висновок, що з урахуванням наведених положень, виключно прокурор може прийняти рішення про проведення оперативної закупки, передбаченої п.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» і ст.5 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними».

Відповідні висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03 травня 2018 року у справі №569/11930/15-к та 14 червня 2018 року у справі №690/579/16-к.

Проте, в ході дослідження колегією суддів постанови №1139т від 15 вересня 2015 року було встановлено, що дана постанова була прийнята не прокурором, як того вимагають положення закону, а заступником начальника-начальника кримінальної поліції Роменського МВ УМВС України в Сумській області та погоджена з Роменським міжрайонним прокурором.

Колегія суддів приходить до висновку, що вказана постанова не може замінити рішення прокурора про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, а отже, процесуальний порядок винесення рішення про проведення оперативної закупки у ОСОБА_4, яка відбулась 19 вересня 2015 року, не був дотриманий.

Разом з тим, з досліджених під час апеляційного розгляду протоколів про результати контролю за вчиненням злочину №1173т від 19 вересня 2015 року та про результати аудіо-, відео контролю місця (за особою) №1304т від 14 жовтня 2015 року вбачається, що проведення слідчих дій та складання за результатами їх проведення наведених протоколів здійснювалось саме на підставі вищевказаної постанови.

З огляду на викладене, проведення контрольованої оперативної закупки ОСОБА_6 у ОСОБА_4 наркотичного засобу 19 вересня 2015 року не мало передбаченої законом процесуальної підстави, що впливає на допустимість отриманих в її результаті даних, зафіксованих у протоколі про результати контролю за вчиненням злочину №1173т від 19 вересня 2015 року та протоколі про результати аудіо-, відео контролю місця (за особою) №1304т від 14 жовтня 2015 року, оскільки згідно з ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

З урахуванням того, що стороною обвинувачення під час судового провадження не доведено законності проведення оперативної закупки наркотичного засобу у передбаченому КПК України порядку, колегія суддів вважає за необхідне визнати недопустимими доказами:

постанову №1139т від 15 вересня 2015 року, протокол про результати контролю за вчиненням злочину №1173т від 19 вересня 2015 року, а також протокол про результати аудіо-, відео контролю місця (за особою) №1304т від 14 жовтня 2015 року.

Аналіз досліджених в апеляційному суді доказів і фактичних обставин справи дають підстави колегії судів стверджувати, що отримані органом досудового розслідування докази щодо виявлення та вилучення наркотичного засобу під час оперативної закупки від 19.09.2015 були одержані ними із суттєвими порушеннями чинного кримінального процесуального законодавства, а тому не можуть бути належними і допустимими доказами вини ОСОБА_4 по обвинуваченню за ч.2 ст.307 КК України, в зв'язку з чим, всі інші похідні докази, зокрема: протокол огляду місця події від 22.09.2015 року та фототаблицею до нього, протоколи обшуку від 20.09.2015, від 30.09.2015, протокол огляду майна, цінностей, грошових коштів від 19.09.2015, протокол про результати здійснення візуального спостереження за особою від 30.03.2016, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 19 травня 2016 року, експрес-накладна № 59000132107097 «Нової пошти», чек № 19092015100105 від 19.09.2015 року, висновки експерта №1233 від 23.09.2015, №15 від 10.06.2016 та фототаблицею до нього, висновок судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису №3952 від 31.08.2016, два оптичні комп’ютерні диски з аудіо-відеозаписами результатів проведення негласних розшукових заходів, а також речові докази (як «плоди отруєного дерева»), також являються недопустимими доказами.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи захисника ОСОБА_3 в частині неналежності та недопустимості вищевказаних доказів, які були досліджені судом апеляційної інстанції, є обґрунтованими та вмотивованими.

Даючи правову оцінку встановленим у кримінальному провадженні обставинам, колегія суддів вважає, що доводи обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст.307 КК України не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході апеляційного розгляду, так як наведені стороною обвинувачення доводи ґрунтуються на припущеннях та на доказах, здобутих з порушенням процесуального закону, які не відповідають критеріям допустимості і законності, а тому з урахуванням вимог ст.62 Конституції України, трактуються на користь обвинуваченого.

Враховуючи викладене та беручи до уваги відсутність інших доказів винуватості обвинуваченого у незаконному пересиланні з метою збуту та збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду в частині засудження ОСОБА_4 за ч.2 ст.307 КК України скасувати, а кримінальне провадження стосовно нього закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України у зв’язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Керуючись ст.ст. 376, 284, 404,405,407, 418,419, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 задовольнити.

Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_4 скасувати.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, закрити у зв’язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_12. ОСОБА_13.

.