Рішення № 77815970, 12.11.2018, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/986/18

Провадження № 2/740/875/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2018 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

з участю секретаря Філоненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ніжині справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми боргу по кредиту у розмірі 46353,96 гривень. Договір було укладено 16.11.2010 року з відповідачем ОСОБА_3 на суму 13000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін. Станом на 27.02.2018 року у відповідача виникла заборгованість, яка становить 46353,96 гривень з яких: 8813,20 гривень – тіло кредиту, 21501,90 гривень – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 13355,34 гривень – заборгованість за пенею, 500 гривень – штраф (фіксована частина), 2183,52 гривень – штраф (процентна складова). Відповідач попереджалася про можливість звернення до суду з позовом, однак вимогу проігнорувала.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, в позові просить розглянути справу в його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, але надала відзив в якому заперечила заявлені вимоги в повному обсязі вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не можуть бути задоволені судом. В відзиві вказала, що 16.11.2010 року вона зверталась до АТ КБ «Приватбанк» із заявою про видачу платіжної банківської картки. В наданні кредитної картки їй було відмовлено позивачем. В заяві вона просила кредитний ліміт 500 гривень, а в позовній заяві банк стверджує, що нібито отримала кредит в розмірі 13000 гривень. В матеріалах справи немає жодного документу, який би містив її підпис та стверджував отримання нею кредитних коштів в банку. Крім того позовна давність за вимогою АТ КБ «Приватбанк» про стягнення простороченого кредиту розпочала свій перебіг 15.06.2012 року, тривала три роки, та сплила 15.06.2015 року, тому слід застосувати наслідки спливу позовної давності.

Дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом 16.11.2010 року ОСОБА_4 отримала від позивача кошти у розмірі 13000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи після укладення шлюбу в 2016 році, відповідач змінила прізвище з «Костирко» на ОСОБА_3.

Підписання вказаного договору підтверджується анкетою-заявою відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 16).

Відповідач засвідчила своїм підписом, що вказана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими вона ознайомлена і погодилась (а.с. 16 зворот).

Відповідач відповідно до умов даного договору, зобов'язалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов’язків щодо обраного ними кола відносин.

Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч.1 ст.638 та ст.1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, між сторонами правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Про ознайомлення із запропонованими умовами відповідач ознайомилась та погодилась, про що 16.11.2010 року засвідчила власноручним підписом у заяві. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст.634 ЦК України.

Вищевказане спростовує твердження відповідача про те, що між нею та позивачем не виникло договірних правовідносин.

Крім того на запит суду було надано довідку про видачу відповідачу кредитних карток з вказівкою дати відкриття та терміну дії карток, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки з якої вбачається, що 15.01.2014 року позивачу збільшено встановлений кредитний ліміт до 13000 гривень.

Згідно п. 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо потягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг у разі невиконання зобов’язань за договором на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань передбачених цим договором більш ніж 30 днів позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф розмір якого встановлено тарифами договору.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідно до статті 266 та частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Як вбачається з матеріалів справи позов надійшов до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області - 12.03.2018 року вх. № 3921, тобто в межах строку позовної давності.

Останній платіж за кредитним договором відповідач внесла 08.02.2018 року, з позовом банк звернувся 12.03.2018 року, тому суд не знаходить підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, про застосування яких заявила відповідач.

Згідно до вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися сторонами належним чином у встановлені строки.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом (а.с 8-15) станом на 27.02.2018 року у відповідача виникла заборгованість, яка становить 46353,96 гривень з яких: 8813,20 гривень – тіло кредиту, 21501,90 гривень – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 13355,34 гривень – заборгованість за пенею, 500 гривень – штраф (фіксована частина), 2183,52 гривень – штраф (процентна складова).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За даних обставин позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 32998,62 гривень в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем за договором кредиту є наступним: 8813,20 гривень – тіло кредиту + 21501,90 гривень – заборгованість по відсоткам за користування кредитом + 500 гривень – штраф (фіксована частина) + 2183,52 гривень – штраф (процентна складова). У задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Розрахунок часткового відшкодування документально підтверджених понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, які підлягають стягненню з відповідача на підставі приписів статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами: 1762 гривень (сума сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви) (а.с. 39) х 71,19% (задоволено судом вимоги заявленого позову) = 1254,37 гривень.

Керуючись ст.ст. 261, 526, 530, 549, 626, 634, 638 ЦК України, ст. ст. 263 - 265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «Приватбанк» 32998 (тридцять дві тисячі дев’ятсот дев’яносто вісім) гривень 62 копійки суми боргу по кредитному договору, а також 1254 (одна тисяча двісті п’ятдесят чотири) гривні 37 копійок судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Суддя Ніжинського

міськрайонного суду ОСОБА_1