Постанова № 77811777, 01.11.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1794/18

Номер справи місцевого суду: 523/17358/16-ц

Головуючий у першій інстанції Середа І.В.

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.

за участі секретаря - Чепрас А.І.

з участю: представника позивача публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз», відповідачки ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 і їхнього представника

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2017 року (в складі судді Середи І.В.) у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання права власності та витребування квартири з чужого незаконного володіння,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

25.11.2016 року публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» (далі-Товариство) в особі представника звернулось із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування квартири з чужого незаконного володіння, а саме: визнання права державної власності Товариства на квартиру АДРЕСА_1 і витребування спірної квартири з незаконного володіння відповідачки ОСОБА_2 на користь Товариства.

Позов обґрунтовано наступним.

Для забезпечення працівників Товариства житлом у 2005 році укладався договір про інвестування №Бал-2-97 від 25.05.2009 року між ПП «Прогрес-Ріелтор» та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі директора філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», за яким забудовник ПП «Прогрес-Ріелтор» будує будинок і по закінченню будівництва та введення в експлуатацію передає у власність ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» об'єкт інвестування, зокрема новозбудовану квартиру АДРЕСА_1. Після прийняття будинку в експлуатацію і виготовлення технічного паспорту на квартиру, 18.05.2009 року видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить на праві власності НАК «Нафтогаз України». На підставі розпорядження КМУ від 13.06.2012 року №360-р « Про реорганізацію дочірніх компаній НАК «Нафтогаз України» та наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про реорганізацію ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» від 18.07.2012 року №530 припинено діяльність позивача внаслідок реорганізації шляхом перетворення в публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», який, відповідно до п.1.2 Статуту є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків ДК «Укртрансгаз».

Спірна квартира знаходиться на балансі позивача і перебуває у Єдиному державному реєстрі об'єктів державної власності з інвентарним № 15160050531000200030, що підтверджується Витягом від 23.11.2015 року.

Під час проведення інвентаризації державного майна стало відомо, що квартира АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 24.12.2015 року перейшла у приватну власність відповідачки ОСОБА_2

Посилаючись на те, що позивач не вчиняв жодних дій щодо укладення договору купівлі-продажу квартири, правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним, відповідачці надіслано лист-претензію від 19.07.2016 року про повернення спірної квартири у державну власність, фактичне невизнання відповідачем права державної власності на квартиру та фактичне володіння квартирою є підставою для пред'явлення позову з вимогами про визнання права власності та витребування квартири, позивач просив позов задовольнити.

Представник позивача підтримав позов в суді першої інстанції.

Відповідачка і її представник заперечували проти задоволення позову.

Залучений до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_3, який також є представником третьої особи ОСОБА_5 заперечував проти позову.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22.11.2017 року у позові відмовлено.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

В апеляційній скарзі представник Товариства просить рішення суду від 22.11.2017 року скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга представника Товариства зазначає: судом першої інстанції встановлено і підтверджується доказами у справі, що у 2005 році укладався договір про інвестування №Бал-2-97 від 25.05.2009 року між ПП «Прогрес-Ріелтор» та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» про будівництво по АДРЕСА_1, а у 2009 році Товариству видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить на праві власності НАК «Нафтогаз України» і з цього часу квартира знаходиться на балансі Товариства; право власності на квартиру з державної власності до територіальної громади не передавалось; департамент міського господарства Одеської міської ради не мав повноважень щодо прийняття розпорядження про приватизацію квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_6 й оформлення свідоцтва про їхнє право власності на спірну квартиру; розпорядження від 07.06.2013 року і свідоцтво про право власності від 07.06.2013 року є незаконними і такими, що порушують право власності позивача; позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт набуття права власності на спірну квартиру згідно договору про інвестування №Бал-2-97 від 25.05.2009 року, який є підставою набуття права власності Товариства на квартиру й відсутність волі позивача на вибуття квартири з його власності у власність третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6; суд безпідставно зазначив про наявність у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 законного права власності на квартиру і мав застосувати до спірних правовідносин норми ст. ст. 388, 392 ЦК України та задовольнити позов із визнанням права власності й витребуванням квартири із незаконного володіння ОСОБА_2

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 і її представник зазначили: рішення суду ухвалено із додержанням вимог процесуального закону, суд встановив обставини, що мають значення для справи, правовідносини, які виникли з цих обставин і застосував закон, яким ці правовідносини регулюються; апелянт не зазначив всіх обставин, встановлених судом першої інстанції і залишив поза увагою надані відповідачем документи органу приватизації, на підставі яких ОСОБА_3 у 2013 приватизували спірну квартиру, у зв'язку з чим посилання апелянта на відсутність волі на вибуття квартири з його власності необґрунтоване; з 03.06.2009 року квартира перебувала у державній власності, а з 29.09.2014 року право власності зареєстровано за фізичними особами і держава в особі органу приватизації змінила форму власності спірного майна з державної на приватну; суд першої інстанції встановив і зазначив, що розпорядження органу приватизації судом не визнавалось недійсним; відповідно до п.11 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи, а позивач - ПАТ «Укртрансгаз» ніколи не був наділений господарським віданням квартири і не був її власником, оскільки Дочірня компанія «Укртрансгаз» ліквідована.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.

25.04.2005 року між ПП «Прогрес-Ріелтор» та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в особі директора філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» укладений договір №Бал-2-97, відповідно до якого забудовник ПП «Прогрес-Ріелтор» будує житловий комплекс з вбудовано-торговим центром будинок, зокрема квартиру з будівельним №233 загальною площею 55,49м2, розташовану на 5 поверсі будинку, право власності на яку в інвестора виникає у порядку, визначеному цивільним законодавством України (а.с.13-16).

06.05.2008 року затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (а.с.17-19).

18.05.2009 року Одеською міською радою видано свідоцтво про право власності НАК «Нафтогаз України», на праві державної власності на квартиру АДРЕСА_1, а 03.06.2009 року, у встановленому законом порядку, зареєстровано право власності позивача на спірну квартиру (а.с. 8 зворот,9,10,11,12).

Відповідно до розпорядження голови Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №383/01-06 від 16.07.2009 року, за клопотанням начальника Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів від 22.06.2009 року про надання слюсарю з ремонту технологічного обладнання ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1, 23.07.2009 року на ім'я ОСОБА_3 видно ордер на вселення у спірну квартиру в складі 1 особи (а.с.80-87).

ОСОБА_3 проживав і був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 з 19.08.2009 року, його дружина ОСОБА_4 з 12.10.2009 року, донька ОСОБА_5 з 05.02.2010 року і донька ОСОБА_6 з 13.02.2013 року (а.с.64).

07.06.2013 року, згідно до розпорядження органу приватизації №219728 від 07.06.2013 року, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», видано свідоцтво про право власності на житло ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в рівних частках на квартиру АДРЕСА_1. 29.09.2014 року здійснена державна реєстрація права власності на спірну квартиру на підставі свідоцтва про право власності на житло від 07.06.2013 року (а.с.51-61,88-90).

За договором купівлі-продажу від 24.12.2015 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1. 29.09.2014 року (а.с.8,68).

Представник позивача надав суду апеляційної інстанції відомості - довідку про державне майно станом на 01.10.2018 року за формою №26(к) на підтвердження того, що спірна квартира обліковується ПАТ «Укртрансгаз» (а.с.196).

Між сторонами виникли правовідносини із захисту права власності, які регулюються нормами ЦК України.

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, відмовляючи позивачу у позові виходив з того, що відповідачка придбала у власність спірну квартиру за наявності у ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на квартиру, які набули право власності на квартиру у порядку приватизації, при цьому, розпорядження органу приватизації і свідоцтво про право власності на житло недійсними не визнавались (а.с.148,149).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині зважаючи на наступне.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ст. 387 ч.1, 388 ч.1 ЦК України).

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ч.1 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується доказами у справі, що квартира АДРЕСА_1 перебувала у власності позивача в період з 18.05.2009 року по 07.06.2013 року.

Спірна квартира вибула з власності позивача (державної власності) на підставі розпорядження органу приватизації №219728 від 07.06.2013 року і свідоцтва про право власності на житло від 07.06.2013 року (а.с.51-61,88-90).

Розпорядження органу приватизації №219728 від 07.06.2013 року і свідоцтво про право власності на житло від 07.06.2013 року на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у встановленому законом порядку, не визнані недійсними.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові в повному обсязі.

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи представника позивача в скарзі про те, що:право власності на квартиру з державної власності до територіальної громади не передавалось; департамент міського господарства Одеської міської ради не мав повноважень щодо прийняття розпорядження про приватизацію квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_6 й оформлення свідоцтва про їхнє право власності на спірну квартиру; розпорядження від 07.06.2013 року і свідоцтво про право власності від 07.06.2013 року є незаконними і такими, що порушують право власності позивача; позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт набуття права власності на спірну квартиру згідно договору про інвестування №Бал-2-97 від 25.05.2009 року, який є підставою набуття права власності Товариства на квартиру й відсутність волі позивача на вибуття квартири з його власності у власність третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6; суд безпідставно зазначив про наявність у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 законного права власності на квартиру і мав застосувати до спірних правовідносин норми ст. ст. 388, 392 ЦК України та задовольнити позов із визнанням права власності й витребуванням квартири із незаконного володіння ОСОБА_2, - не заслуговують на увагу.

Ствердження представника позивача про те, що департамент міського господарства Одеської міської ради не мав повноважень щодо прийняття розпорядження про приватизацію квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_6 й оформлення свідоцтва про їхнє право власності на спірну квартиру, розпорядження від 07.06.2013 року і свідоцтво про право власності від 07.06.2013 року є незаконними і такими, що порушують право власності позивача безпідставні, оскільки розпорядження органу приватизації і свідоцтво про право власності не визнані недійсними.

Зважаючи на те, що спірна квартира вибула з власності позивача на підставі розпорядження органу приватизації, розпорядження органу приватизації і свідоцтво про право власності, у встановленому законом порядку, не визнані недійсними, відсутні підстави для витребування спірної квартири у добросовісного набувача ОСОБА_2 з підстав ст. 388 ч.1 ЦК України.

Відповідач не заперечувала право власності позивача на спірну квартиру в період з 18.05.2009 року по 07.06.2013 року.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність вимог щодо порушення права власності позивача на спірне нерухоме майно.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а судове рішення залишає без змін.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1 ЦПК України).

Колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, тому судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі Одеського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 09.11.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Г.Я. Колесніков

Є.С. Сєвєрова