Ухвала суду № 77811600, 13.11.2018, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа №492/1848/18

Провадження №1-кп/515/2748/18

Татарбунарський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року м.Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Сметаняка О.Я.,

за участю:

секретаря судового засідання Чумаченко Д.М.,

прокурора Колєвої Л.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника Сокерчака В.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Татарбунари Одеської області клопотання прокурора Білгород - Дністровської місцевої прокуратури Колєвої Л.Г. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні за №12018160220000311 від 05.06.2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Арциз, Одеської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого в останнє Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області від 08.10.2015 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 247, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Татарбунарсього районного суду Одеської області надійшло клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання прокурора, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на ризики передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з посиланням на те, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суд та може вчинити інше кримінальне правопорушення. Більш м'які запобіжні заходи на думку прокурора не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого, відтак, з огляду на стадію розгляду кримінального провадження та закінчення строку дії раніше обраного запобіжного заходу, прокурор просив його клопотання задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт посилаючись на наявність постійного місця проживання.

Захисник просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність прокурором ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Вислухавши пояснення учасників судового провадження, суд зазначає наступне.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до тяжких.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. При цьому, положення третього речення ч. 3 ст. 315 КПК України щодо автоматичного продовження строку тримання під вартою чи домашнього арешту без наявності відповідних клопотань учасників кримінального провадження рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2017 від 23.11.2017 року визнано неконституційним. Конституційний Суд України виходить з того, що зміна процесуального статусу особи з підозрюваного на обвинуваченого (підсудного) та початок стадії судового провадження у суді першої інстанції виключають автоматичне продовження застосування запобіжних заходів, обраних слідчим суддею до такої особи на стадії досудового розслідування як до підозрюваного. У вказаному рішенні зазначено, що такий запобіжний захід як тримання під вартою, який обмежує гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, може бути застосований судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Стаття 177 КПК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання, зокрема, спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, знищити та/або сховати речі, які мають істотне значення для встановлення обставин справи, незаконно впливати на свідків чи потерпілих. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити перелічені дії.

Разом з цим, ст. 178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно ч. 4 ст. 199 КПК України суд повинен розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно із правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом встановлено, що надані стороною обвинувачення докази (обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування) доводять наявність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, тобто ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом встановлено, що надані стороною обвинувачення докази, зазначені вище, доводять наявність обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а саме - особистого зобов'язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, судом на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів надана оцінка у сукупності всім обставинам, в тому числі вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; віку та стану здоров'я підозрюваного (задовільний); міцності його соціальних зв'язків в місті його постійного проживання, відсутності у обвинуваченого постійного місця роботи; репутації обвинуваченого; майновового стану обвинуваченого (незадовільний); розміру майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується та вагомості наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини, його попередніх судимостей.

Суд не приймає доводів сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту та зобов'язання прибувати за викликом до суду, оскільки суд у світлі факторів пов'язаних з характером вказаної особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками вважає недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам, у цей період провадження. Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає необхідним ізолювати обвинуваченого від суспільства, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого і саме обвинувачення у вчиненні ним кримінальних правопорушень, його поведінка, соціальні зв'язки, дають достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, які визначені судом вище.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого, ризики, передбачені статтею 177 КПК України, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 35 240 грн., та покласти на обвинуваченого, у разі звільнення його з-під варти у зв'язку із внесенням застави, обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176 - 178, 182, 183, 193, 194, 315, 369-372, 376, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Білгород - Дністровської місцевої прокуратури Колєвої Л.Г. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні за № 12018160220000311 від 05.06.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 задовольнити.

Обрати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Ізмаїльська установа виконання покарань (№ 22)» міста Ізмаїл Одеської області строком на 60 днів, а саме до 11.01.2019 року, включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу, як альтернативний запобіжний захід, у розмірі 20 розмірів прожиткового мінінмуму, що складає 35 240 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок 37317035005435, банк отримувача: Державна казначейська служба України, МФО: 820172, код отримувача (ЄДРПОУ) 26302945, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Одеській області, призначення платежу: «відповідно до ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області, застава за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1».

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Запобіжний захід у вигляді застави, у разі внесення застави, діє до його припинення.

У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою суду протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.

Покласти на обвинуваченого, у разі звільнення його з-під варти у зв'язку із внесенням застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику ДУ «Ізмаїльська установа виконання покарань (№ 22)» для відома та виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її постановлення.

Суддя О. Я. Сметаняк