Рішення № 77810047, 09.11.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/10443/18

Провадження № 2/520/5681/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., за участю секретаря судового засідання Бундєвій Я.І., розглянув у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Відповідача з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач звернувся до Позивача з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписала Заяву б/н від 15.11.2012р., згідно якої отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В позовній заяві Позивач зазначив, що Відповідач користувалась картковим рахунком та використовувала кредитні кошти. Як вбачається з позовної заяви, в подальшому Позивачем було збільшено кредитний ліміт по картковому рахунку Відповідача, внаслідок невиконання своїх зобов’язань за кредитним договором станом на 16.07.2018 Відповідач має заборгованість у розмірі 60270,36 грн., з яких: 16259,89 грн. – тіло кредиту; 24403,40 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 16260,86 грн. – нараховано пені; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 2846,21 грн. – штраф (процентна складова). Позивач зазначив, що Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов’язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів Позивача.

Відповідач відзив на позовну заяву не надала.

06.08.2018 від представника Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі Позивача, в якому Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що він не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення (а.с. 34).

Від відповідача клопотань не надходило.

Ухвалою суду від 10.09.2018р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 39)

Ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження направлено учасникам по справі (а.с. 40). Учасниками справи отримано ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від Позивача не надійшло заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від Відповідача не надійшло заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підтвердження укладання кредитного договору Позивачем надана копія анкети-заяви (а.с.8) про приєднання Відповідача до ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг, з якої вбачається, що Відповідач підписала зазначену анкету-заяву 15.11.2012р.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п. 2.1.1 Витягу з ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які долучені Позивачем до позовної заяви (а.с.18), умови використання кредитних карт ПАТ КБ ПриватБанку (далі – ОСОБА_2 використання карт), Пам’ятка Клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск та обслуговування кредитних карт (Тарифи), а так само Заява про приєднання до ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі- Заява), встановлюють правила випуску, обслуговування та використання кредитних карток Банку (далі – Карт).

ОСОБА_2 регулюють відносини між Банком та Клієнтом з випуску та обслуговування карт.

Згідно з п.2.1.1.2.1 Витягу з ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.18), для надання послуг Банк видає Клієнту Картку, її вид визначений у Пам’ятці Клієнта/Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якого Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення Договору є дата отримання Карти, зазначена в Заяві.

Суд вважає, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо укладання кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. А тому відповідно до ст.ст. 77-80 ЦПК України вказана анкета-заява не є належним, допустимим та достатнім доказом, який підтверджував би факт надання Відповідачу кредитного ліміту в сумі 5000,00 грн, а також про подальше збільшення Відповідачу кредитного ліміту.

У вказаній анкеті-заяві (а.с.8) Відповідач лише виявив бажання оформити на своє ім’я платіжну картку та погодив, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Водночас судом встановлено, що в заяві Відповідачем взагалі не зазначено який тип платіжної картки Відповідач бажає отримати. Крім того, в анкеті-заяві відсутнє позначення у відповідній графі про отримання та ознайомлення Відповідачем під підпис Пам’ятки Клієнта, яка містить, в тому числі, Тарифи та основні умови обслуговування та кредитування.

Суд звертає увагу на те, що зазначені ОСОБА_2 (а.с.10-24) не містять підпису Відповідача. При цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці ОСОБА_2 є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці ОСОБА_2 мала на увазі Відповідач підписуючи анкету-заяву та, відповідно, чи брала на себе зобов'язання Відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16.

Наданий Позивачем до суду витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 9) також не відповідає вимогам ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки не містить ані підпису Відповідача, ані доказів того, що саме картка «Універсальна» було видана Відповідачу на підставі анкети-заяви Відповідача. Суд зауважує, що в анкеті-заяві також не зазначено тип платіжної картки, яка має бути видана Відповідачу.

Щодо наданого Позивачем розрахунку заборгованості (а.с.5-7), суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Надані Позивачем розрахунки не містять ані дати складання розрахунку, ані номеру карткового рахунку із видом платіжної картки, ані інших реквізитів, з яких можна зробити висновок про належність заборгованості саме Відповідача та з яких саме підстав виникла ця заборгованість.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» 16 липня 1999 року N 996-XIV.

Відповідно до п. 62 Постанови Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна норма містилась в пункті 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, яка була чинною на час підписання анкети-заяви Відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже надані Позивачем розрахунки заборгованості не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» 16 липня 1999 року N 996-XIV, не є первинними документами, не можуть підтверджувати наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем та відповідно не є допустимими доказами в розумінні ст. 79 ЦПК України.

Інших доказів на обґрунтування позовних вимог Позивачем надано до суду не було.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку відмовити у задоволені позову в повному обсязі у зв’язку з недоведеністю обставин, на які посилається Позивач в позовній заяві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-13, 76-89, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Одеської області або через Київський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Суддя Бескровний Я. В.