Рішення № 77808760, 07.11.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15405/18

Провадження № 2/127/2566/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2018 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді - Антонюка В.В.,

за участі: секретаря - Гончарука І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що 26 червня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ТОВ «Марія+» укладено Договір кредитної лінії № 215/МК/2007/ЦВ-980 (далі – «Кредитний договір»), згідно якого останньому надано кредит в сумі 460 000 гривень 00 копійок, строком до 25.06.2014 року, зі сплатою відсотків в розмірі 17,6 % річних за користування строковими кредитними коштами та сплатою відсотків в розмірі 35,2 % річних за користування простроченими кредитними коштами.

Того ж дня, 26.06.2007 року, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань щодо погашення кредиту та інших платежів передбачених Кредитним договором:

- між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1, укладено Договір поруки № 26/06/2007/215/1;

- між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4, укладено Договір поруки № 26/06/2007/215/2;

- між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3, укладено Договір поруки № 26/06/2007/215/3, за якими останні відповідають перед Кредитором у тому ж об’ємі, що і Позичальник.

Згідно п. 3.1.1. Кредитного договору, повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється на рахунок в ВАТ КБ «Надра» згідно з Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, які є невід’ємними частинами цього Договору.

Умови Кредитного договору ТОВ «Марія+» не виконувались належним чином, через що у ТОВ «Марія+» станом на 07.06.2010 року виникла заборгованість в розмірі 589 485,88 грн., в зв’язку із чим Банк був змушений подати до суду позов про стягнення заборгованості з Позичальника та Відповідачів.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 20.11.2010 року у справі № 2-3769-2010, за позовом ВАТ КБ «Надра» до Позичальника та Відповідачів позовні вимоги Банку задоволено в повному обсязі, шляхом солідарного стягнення з Відповідачів заборгованості в розмірі 591 305, 88 грн.

30.01.2018 року ОСОБА_1 було здійснено погашення боргу за Кредитним договором в сумі визначеній в рішенні суду від 20.11.2010 року.

Разом з тим, за період що передував погашенню заборгованості в розмірі визначеному вищезазначеним рішенням суду, утворилась заборгованість за нарахованими відсотками та пенями.

Таким чином, за період з 08.06.2010 року по 31.01.2018 року за Договором кредитної лінії № 215/МК/2007/ЦВ-980 від 26.06.2007 року виникла заборгованість перед Банком зі сплати зобов’язань, яка становить 1 450 871 (один мільйон чотириста п’ятдесят тисяч вісімсот сімдесят одна) гривня 19 копійок, з яких:

- заборгованість за процентами – 977 583, 17 грн.;

- пеня за прострочений кредит – 54 275, 91 грн.;

- пеня за несвоєчасно погашені проценти – 5 929, 84 грн.;

- інфляційні витрати за порушення строку погашення кредиту – 316 449, 28 грн.;

- інфляційні витрати за порушення строку сплати процентів – 96 632, 99 грн.;

Зазначену суму боргу позивач просить стягнути солідарно з відповідачів, а також, просить стягнути судові витрати в розмірі 21 763, 07 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заявлені вимоги підтримав за викладених у позовній заяві обставин, просив позов задоволити.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились. Представники відповідачів в судове засідання не з’явились подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, заявлені вимоги не визнають та просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

На адресу суду надійшло клопотання від відповідача ОСОБА_1, в якому він просив суд засотувати наслідки пропуску строків позовної давності та відмовити в задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра» повністю.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 26.06.2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ТОВ «Марія+» укладено Договір кредитної лінії № 215/МК/2007/ЦВ-980, згідно якого останньому надано кредит в сумі 460 000 гривень 00 копійок, строком до 25.06.2014 року, зі сплатою відсотків в розмірі 17,6 % річних за користування строковими кредитними коштами та сплатою відсотків в розмірі 35,2 % річних за користування простроченими кредитними коштами.

Того ж дня, 26.06.2007 року, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань щодо погашення кредиту та інших платежів передбачених Кредитним договором:

- між Позивачем та ОСОБА_1, укладено Договір поруки № 26/06/2007/215/1;

- між Позивачем та ОСОБА_4, укладено Договір поруки № 26/06/2007/215/2;

- між Позивачем та ОСОБА_3, укладено Договір поруки № 26/06/2007/215/3, за якими останні відповідають перед Кредитором у тому ж об’ємі, що і Позичальник.

Позичальник і Поручителі відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене право і абсолютне право Кредитора вимагати виконання зобов’язань, вказаних у п. 1.2. Кредитного договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від Позичальника та Поручителів разом, так і від кожного окремо.

Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» найменування юридичної особи ВАТ «Комерційний банк «Надра» змінено на ПАТ КБ «Надра».

Згідно п. 3.1.1. Кредитного договору, повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється на рахунок в ВАТ КБ «Надра» згідно з Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, які є невід’ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 3 додаткового договору №2 термін користування кредитом встановлений з 21.11.2007 року по 19.11.2010 року.

Починаючи з 22.12.2008 року позичальник ТОВ «Марія+» припинило належним чином виконувати умови договору кредитної лінії, зокрема вносити обов'язковий мінімальний платіж і банк вимушений був почати нарахування пені за прострочені проценти по кредиту та штрафів за несвоєчасне повернення кредиту.

У відповідності п.п. 2.1, 2.3, 2.4 договору поруки 24.04.2009 року та 11.05.2010 року поручителям були надіслані претензії з вимогою погасити прострочену заборгованість позичальника.

11.05.2010 року на адресу відповідачів за номерами 36-02/00-672, 36-02/00-671, 36-02/00-670 (справа №2-3769/2010 (127/2-3769/2010) а.с. 22,23,24) направлялись листи щодо повного погашення заборгованості по кредиту у строк до 21.05.2010 року.

Умови Кредитного договору позичальником не виконувались належним чином, через що у позичальника станом на 07.06.2010 року виникла заборгованість в розмірі 589 485,88 грн., що і стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з позичальника та поручителів.

20 листопада 2010 року рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці у справі № 2-3769-2010 за позовом ВАТ КБ «Надра» до ТОВ «Марія+» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено позовні вимоги банку в повному обсязі, шляхом солідарного стягнення з ТОВ «Марія+» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 591 305, 88 грн.

Вказане рішення набуло законної сили.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

30.01.2018 року ОСОБА_1 було здійснено повне погашення боргу за Кредитним договором в сумі визначеній в рішенні Замостянського районного суду м. Вінниці від 20.11.2010 року.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

Укладаючи договір кредитної лінії № 215/МК/2007/ЦВ-980 від 26.06.2007 року строк договору сторони окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання.

Так, судом беззаперечно встановлено, що 26 червня 2007 року сторони уклали договір, за умовами якого ТОВ «Марія+» отримало строком на 84 місяці, тобто до 25 червня 2014 року включно, кредитні кошти у національній валюті у розмірі 460 000 гривень 00 копійок, які зобов'язалось повернути зі сплатою відсотків у розмірі 35,2 % річних за користування простроченими кредитними коштами.

Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Позивач обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачам, які зобов'язались за договором повертати кредит з процентами періодичними платежами впродовж 84 місяців до 25 червня 2014 року включно.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов'язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, за період що передував погашенню заборгованості в розмірі визначеному вищезазначеним рішенням суду, Банк нараховував заборгованість за нарахованими процентами, пенями та інфляційними втратами.

Таким чином, за період з 08.06.2010 року по 31.01.2018 року за Договором кредитної лінії № 215/МК/2007/ЦВ-980 від 26.06.2007 року рахується заборгованість перед Банком зі сплати зобов’язань, яка становить 1 450 871 гривня 19 копійок, з яких:

- заборгованість за процентами – 977 583, 17 грн.;

- пеня за прострочений кредит – 54 275, 91 грн.;

- пеня за несвоєчасне погашені проценти – 5 929, 84 грн.;

- інфляційні витрати за порушення строку погашення кредиту – 316 449,28 грн.;

- інфляційні витрати за порушення строку сплати процентів – 96 632,99 грн.

З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право Банку нараховувати проценти за кредитом, то до позовної вимоги про стягнення таких процентів за період з 08.06.2010 року по 31.01.2018 року позовна давність не може бути застосована, а тому вказана вимога є необґрунтованою.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

У постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 Верховний Суд України, аналізуючи приписи статей 266 і частини другої статті 258 ЦК України, дійшов висновку, що можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується.

Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки (пені) та інфляційних витрат за період з 08.06.2010 року по 31.01.2018 року.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст. 77,81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши зібрані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 266, 525, 526, 530, 538, 549, 610, 611, 626, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд -

ВІРИШИВ:

У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.11.2018 року.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456.

Відповідач: ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1, адреса проживання: 21030, АДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_2, ІПН: НОМЕР_2, адреса проживання: 21003, АДРЕСА_2.

Відповідач: ОСОБА_3, ІПН: НОМЕР_3, адреса проживання: 21008, м. Вінниця, вул. Гагаріна, буд. 14.

Суддя: