Ухвала суду № 77804378, 05.09.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17224/17

Провадження № 2-з/761/454/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.,

за участю секретаря Малашевського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача за первісним позовом ТОВ (Партнерство) «Тайт Бізнес ЛП» - Сухова О.С. про забезпечення позову у цивільній справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (Партнерство) «Тайт Бізнес ЛП» до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру та про виселення з квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю (Партнерство) «Тайт Бізнес ЛП» про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

18.05.2017 року ТОВ (Партнерство) «Тайт Бізнес ЛП» звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру та про виселення з квартири.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, як зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та належить останньому на підставі посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 13.09.2016 року.

Відповідач ОСОБА_3, який є знайомим колишньої власниці спірної квартири ОСОБА_4, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, вселився в квартиру за попередніх власників та продовжує проживати в цій квартирі без реєстрації та без будь-якої іншої відповідної правової підстави. ОСОБА_3 вважає, що він має право на спірну квартиру на підставі заповіту, складено ОСОБА_4 20.02.2015 року на користь ОСОБА_3, згідно якого спадкоємець на випадок смерті розпорядилася усім майном, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося.

У зв'язку з тим, що відповідач не визнає дійсність договору купівлі-продажу спірної квартири від 13.09.2016 року на підставі якого право власності на квартиру набуло ТОВ «Тайт Бізнес ЛП», оспорює і не визнає право власності позивача на спірне нерухоме майно, позивач звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просив суд визнати за ТОВ «Тайт Бізнес ЛП» право власності на квартиру АДРЕСА_1, та виселити відповідача з належної ТОВ «Тайт Бізнес ЛП» на праві власності квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, за адресою реєстрації відповідача: АДРЕСА_3.

Ухвалою суду від 28.03.2018 року замінено первісного відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача ОСОБА_2

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Враховуючи викладене, з наведених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову по даній справі щодо визнання права власності на квартиру та про виселення з квартири та заявлений позивачем захід забезпечення позову щодо заборони вчиняти певні дії щодо спірного майна, а саме в частині заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 є взаємопов'язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, заборона вчиняти певні дії, а саме заборона відчуження спірного майна до вирішення спору по суті, не призведе до суттєвого обмеження прав відповідача на володіння та користування його майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження об'єкту нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1.

Окрім того, суд також враховує інтереси відповідача у справі, шляхом вирішення питання щодо зустрічного забезпечення.

Слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1-3 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Відповідно до ч.5 ст. 154 ЦПК України розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.

При цьому, суд враховує вимоги щодо співмірності вказаних заходів зустрічного забезпечення із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову та приходить до висновку про застосування зустрічного забезпечення позову шляхом зобов'язання позивача за первісним позовом внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 10000,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача за первісним позовом ТОВ (Партнерство) «Тайт Бізнес ЛП» - Сухова О.С. про забезпечення позову у цивільній справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (Партнерство) «Тайт Бізнес ЛП» до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру та про виселення з квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю (Партнерство) «Тайт Бізнес ЛП» про визнання права власності - задовольнити частково.

Зоборонити вчиняти будь-які дії щодо відчуження об'єкту нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, загальною площею 75 кв.м., житловою площею 52.4 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1003477280000, що зареєстрована за ОСОБА_2.

Дані про стягувача: ТОВ (Партнерство) "Тайт Бізнес ЛП" код ЄДРПОУ відсутній, не є резидентом України, країна реєстрації: Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії, адреса: Сполучене Королівство Великобританії та Пінічної Ірландії, Офіс 4159, Мітчел Хаус, вул. Мітчел,5, Едінбург ЕН 6 7 BD, Шотладнія.

Дані про боржника: ОСОБА_2: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Зобов'язати ТОВ (Партнерство) "Тайт Бізнес ЛП" протягом десяти днів з дня постановлення ухвали внести 10 000 грн. на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Києва за реквізитами:

УК у Шевчен.р-ні/Шевченк.р-н

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37995466

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача 31217206026011

призначення платежу: грошові кошти за зустрічне забезпечення, згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. у справі № …, цивільне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить грошові кошти) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Роз'яснити, що особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

В решті вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову один рік.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

СУДДЯ М.А. РИБАК