Постанова № 77804, 07.08.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

07.08.06 Справа № 10/89

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

С. Бойко

При секретарі Скочко Ю.

розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у м. Рівне № 1273/10-20 від 21.04.06

на постанову господарського суду Рівненської області від 18.04.06

у справі 10/89

за позовом - ТЗОВ»Альянс Престиж Буд»

до - ДПІ у м. Рівне

про скасування рішення від 17.03.06 № 0000142344/0/23-318

за участю представників сторін:

Від позивача- Петрійчук Т. дор. у справі

Від відповідача - не з»явився

З правами та обов”язками , передбаченими ст..ст. 49,51,54 КАС України, сторони ознайомлені. Відводу складу суду та секретареві не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

Апеляційна скарга ДПІ у м. Рівне подана на постанову господарського суду Рівненської області від 18.04.06 у справі № 10/89, якою позов задоволено. Скасовано рішення про застосування штрафних санкцій від 17.03.06 № 0000142344/0/23-318.

У поданій скарзі, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в позові відмовити. При цьому зазначає, що відповідно до п. 1. 8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування- це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку... Норма п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" крім обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податків.

Відповідно до п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим законом . Тобто Законом України "Про податок на додану вартість" встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та його відшкодуванням. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою - сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Крім того, згадані аргументи підтверджуються самою суттю поняття податку.

ТзОВ "Альянс Престиж Буд" віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбанню товару (бруківки тротуарної), ланцюги постачання яких пройшли певне коло постачальників і в кінцевому результаті вийшли з джерел походження: - ТзОВ "Кроун", яким суми податку на додану вартість не було сплачено до бюджету. Таким чином, ТзОВ "Альянс Престиж Буд" до складу податкового кредиту у січні 2004р. включено суму ПДВ 2958,34 грн. з вартості отриманої бруківки тротуарної, яка постачальником ТзОВ "Кроун" не була сплачена до бюджету, що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ внаслідок того, що надмірна сплата податку у випадках визначених Законом України "Про податок на додану вартість", як передбачено п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" , відсутня.

Згідно інформації ДПІ у Голосіївському районі м.Києва (лист №11834/7/23-503 від 25.08.2005р.), остання звітність товариством "Кроун» подана до податкового органу за червень 2001р. Отже, наведений факт свідчить про те, що до бюджету податок на додану вартість підприємством - постачальником не сплачувався.

Крім того, судом попередньої інстанції безпідставно повернуто витрати на правову допомогу з державного бюджету України, оскільки відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтується її вимоги та заперечення. Позивачем не доведено підставність повернення з бюджету витрат на правову допомогу, оскільки не доведено виконання умов договору від 23.03.20069 р. саме «Виконавцем».

Представник позивача не погодився із доводами апелянта з підстав викладених у запереченнях, просив постанову суду залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення, заслухавши пояснення позивача, дослідивши обставини справи, встановила наступне:

За результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованим до відшкодування позивачем за січень 2004 року ( з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу) ( акт перевірки № 23-300/31894596 від 14.03.06) прийнято податкове новідомлення-рішення за № 0000142344/0/23-318 від 17.03.06, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2958,34 грв.

Зокрема перевіркою зафіксовано порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого позивачем (на думку перевіряючого) завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2004 року на 2958грн.З4коп., оскільки підстави для такого відшкодування були відсутні.

Як пояснив представник позивача на підставі усних домовленостей позивачем придбано у суб'єкта підприємницької діяльності Ікавчука Б.І. бруківку тротуарну в кількості 710 м на загальну суму 17 750грн.00коп., що підтверджується накладними № 636 від 28 січня 2004 року та № 646 від 29 січня 2004 року.

Оплата за отриману продукцію позивачем на користь третьої особи вчинена в сумі 17 750 грн., в т.ч.ПДВ на загальну суму 2 958,34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 15 від 23 січня 2004 року та № 18 від 29 січня 2004 року.

На дані операції продавцем виписані податкові накладні № 748 від 28 січня 2004 року на 160м2 бруківки на суму 4000,00 грн., в т.ч.ПДВ 666,67 грн. та № 764 від 29 січня 2004 року на 550м2 бруківки на суму 13750,00 грн., в т.ч.ПДВ 2291,67 грн. В подальшому витрати, понесені товариством в зв"язку з придбанням названого товару, включені ним до валових витрат відповідного податкового періоду і при проведенні документальної комплексної перевірки податковим органом не оспорювалась правомірність їх включення.

Відповідно до ч.2 пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Як встановлено судом, зазначені вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем були виконані у повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, колегією встановлено, що перевірку позивача проведено було 14.03.06. Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент проведення перевірки) щодо строків ЇЇ проведення, невиїзна (камеральна) перевірка правильності заявлених у декларації даних проводиться податковим органом протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації. Враховуючи, що податкові декларації подані у 2004 році, податковим органом проведено перевірку з порушенням встановленого строку, а саме з перевищенням більше 2-х років, що є нодопустимим.

Слід зазначити , що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо порушення податковим органом вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій .

Зокрема Порядком визначено (пункт 1.2.), що органи державної податкової служби України направляють платникам податків податкові повідомлення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які направляються відповідно до розділу 7 цього Порядку.

Як вбачається із оспорюваного податкового повідомлення-рішення воно стосується двох юридичних осіб: товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Престиж Буд»та відкритого акціонерного товариства «Рівнехолод». Також податковий орган у податковому повідомленні-рішенні від 17.03.06р. за №0000142344/0/23-318 відображає, що товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Престиж Буд»скоєно порушення. Проте податкове зобов'язання з ПДВ та обов'язок щодо сплати суми податку у розмірі 2958грн.З4коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1479грн. 17коп. податковий орган визначає для ВАТ «Рівнехолод».

Згідно пункту 2.6. Порядку податкове повідомлеяня-рішеяня - це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків щодо сплати нарахованих або донарахованих податкових зобов'язань, штрафних санкцій. Тобто податкове повідомлення- рішення має стосуватися лише того платника, щодо якого здійснено один із видів перевірок, та його найменування, із вказанням юридичної адреси та коду ЄДРПОУ, яке має бути зазначене на почакту такого повідомлення-рішення (вступна частина). Таке податкове повідомлення-рішення має стосуватися саме цього платника і ніякого іншого платника, як юридичної особи так і відокремленого підрозділу.

В силу ст..ст 70,71 КАС України, представником апелянта не спростовано належними доказами факту порушень вказаних у акті перевірки, а тому колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про безпідставне зменшення сум ПДВ заявлених до відшкодування.

Щодо відшкодування судом з державного бюджету позивачу витрат на правову допомогу у розмірі 500,00 грв., то слід зазначити, що суд першої інстанції не звернув увагу, що сума витрат по оплаті послуг по наданню юридичної допомоги (договір від 23.03.06) неспіврозмірна сумі позову і при цьому суд не з»ясував наскільки обґрунтовані ці витрати з розглядом справи. На думку колегії, заявлена сума є необґрунтовано завищеною.

Представником позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції подано клопотання від 07.08.06 про відшкодування з держбюджету на користь позивача судових витрат у розмірі 500 грв. у зв»язку з понесенням витрат по оплаті послуг фахівця в галузі права. З огляду на обставини справи, а саме щодо суті спору, колегія вважає, що заявлена сума до відшкодування за представництво інтересів в суді апеляційної інстанції є необґрунтовано завищеною, а тому подане клопотання підлягає задоволенню лише в частині відшкодування витрат по оплаті отриманих юридичних послуг у розмірі 250 грв.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 202,207 п.7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Рівне задоволити частково.

Постанову господарського суду Рівненської області від 18.04.06 у справі № 10/89 скасувати в частині відшкодування з держбюджету на користь ТзОВ «Альянс Престиж Буд» витрат на правову допомогу. Присудити до відшкодування з держбюджету на користь ТзОВ «Альянс Престиж Буд»витрат на правову допомогу у розмірі 250 грв. за представництво інтересів в суді першої інстанції. За представництво інтересів в суді апеляційної інстанції, присудити до відшкодування з держбюджету на користь ТзОВ «Альянс Престиж Буд»витрат на правову допомогу у розмірі 250 грв. В решті постанову господарського суду Рівненської області від 18.04.06 у справі № 10/89 залишити без змін.

Господарському суду Рівненської області видати накази.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Рівненської області.

Суддя-доповідач Р. Марко

Судді С. Бойко

Т. Бонк