Постанова № 77802944, 13.11.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1620/18Головуючий по 1 інстанції Пироженко В.Д. Категорія: 55 Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року

м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Василенко Л.І., Сіренка Ю.В., Храпка В.Д.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_5,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Азот»,

особа, яка звернулася з апеляційною скаргою - Публічне акціонерне товариство «Азот»,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Азот» - Козового Олексія Дмитровича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 липня 2018 року у складі судді Пироженко В.Д., :

в с т а н о в и в :

У червні 2018 року ОСОБА_5, звернувся до суду із позовом до ПАТ «Азот» про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати на час звільнення з роботи, компенсації середнього заробітку за час затримки заробітної плати при звільненні, компенсацію за невикористану відпустку та витрати на правничу допомогу.

Свої вимоги мотивує тим, що 12 вересня 2014 року його прийняли на роботу на посаду електрозварника ручного зварювання 5 розряду, служби механіка, бригади слюсарів-ремонтників №2 цеху М-5 у ПАТ «АЗОТ». 12 вересня 2016 року він був переведений на посаду електрозварника ручного зварювання 6 розряду, служби механіка, бригади слюсарів-ремонтників №1 цеху М-5. Наказом ПАТ «Азот» №271-вх від 11 квітня 2017 року ОСОБА_5 був звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) .

Згідно довідки від 17 квітня 2018 року №381 позивачу було нараховано, але не виплачено заробітну плату за лютий-березень 2017 року, що складає 10546 грн. 56 коп.

Крім заборгованості за 2018 рік, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки у 2017 році, тобто з дня звільнення - 11 квітня 2017 року по день подання позовної заяви до суду - 6 червня 2018 року, що складає 248 робочих дні.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ПАТ «Азот» нараховану, але невиплачену заробітну плату в сумі 19 590 грн. 86 грн.; 84 372 грн. 08 коп. - середній заробіток за час затримки розрахунку; 1 360 грн. 84 коп. - компенсацію за невикористану відпустку та 5 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 липня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «АЗОТ» на користь позивача нараховану, але невиплачену заробітну плату в сумі, що становить 10 546 грн. 56 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі, що становить 84 372 грн. 08 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі, що становить 1 360 грн. 84 коп., утримавши із вказаної суми всі обов'язкові платежі і збори, понесені витрати на правничу допомогу в сумі, що становить 2 500 грн., всього 98779, 48 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник ПАТ «Азот» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 13 липня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що ПАТ «Азот» не зміг вчасно провести виплату заробітної плати позивачу через відсутність об'єктивних можливостей розпорядитися наявними грошовими коштами, оскільки всі рахунки підприємства були арештовані. Проте, судом не було враховано відсутність вини відповідача у своєчасній виплаті заробітної плати.

Крім того зазначає, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені перевищує у 9 разів суму зобов'язання.

Також скаржник посилається на те, що судом не було звернуто увагу на довідку про заборгованість відповідача перед позивачем, оскільки станом на 16 квітня 2018 року заборгованість по заробітній платі складала 9 044 грн. 30 коп., а не 10 546 грн. 56 коп., як зазначено в судовому рішенні.

З огляду на це, скаржник вважає, що суд першої інстанції, при розгляді справи не врахував вище зазначеного, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення неправильного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 зазначає, що скаржник не довів порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції має бути залишене в силі. Відсутність коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення прийшов до висновку, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що 12 вересня 2014 року ОСОБА_5 було прийнято на роботу на посаду електрозварника ручного зварювання 5 розряду, служби механіка, бригади слюсарів-ремонтників №2 цеху М-5 у ПАТ «Азот».

12 вересня 2016 року його було переведено на посаду електрозварника ручного зварювання 6 розряду, служби механіка, бригади слюсарів-ремонтників №1 цеху М-5.

Наказом ПАТ «Азот» №271-вх від 11 квітня 2017 року позивача звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін). Дані обставини підтверджуються записом у трудовій книжці.

В день звільнення розрахунок з позивачем проведений не був. Згідно довідки ПАТ «Азот» від 17 квітня 2018 року №380 заборгованість по заробітній платі складає: за лютий 2018 рік - 3 070 грн. 68 коп., березень - 4 040 грн. 88 коп., квітень - 193 грн. 74 коп., що в загальній сумі складає 9 044 грн. 30 коп.

Відповідно до довідки виданої 17 квітня 2018 року ПАТ «Азот» за №381 середньоденний заробіток позивача складає 340 грн. 21 коп.

За період з 12 вересня 2016 року по 11 квітня 2017 рік позивачем не була використана щорічна відпустка, яка складає 4 календарних дня.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.49 р. N 95, ратифікованої Україною 04.08.61 р., ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Згідно із ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України на роботодавця покладається при звільненні працівника здійснити виплату всіх сум, що належать працівникові, в день його звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При звільненні позивача ПАТ «Азот» не було проведено з ним розрахунок по заробітній платі, що є прямим порушенням вищевказаних норм.

Частиною 1 ст.117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Тому, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, який не спростовується доводами апеляційної скарги, що відсутність коштів у зв'язку з арештом банківських рахунків не звільняє ПАТ «Азот» від відповідальності. Сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не можуть позбавляти працівників права на виплати, що передбачені при звільненні.

При обчисленні середньої заробітної плати суд першої інстанції вірно послався на постанову Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Порядок обчислення середньої заробітної плати», зокрема п. 8, в якому зазначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні розміру середнього заробітку за всі місяці затримки розрахунку районний суд в своєму рішенні навів детальний розрахунок з яким колегія суддів погоджується.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині визначення розміру нарахованої та невиплаченої заробітної плати на час звільнення позивача з роботи, оскільки як було вище встановлено апеляційним судом, загальна сума заборгованості по заробітній платі станом на 16 квітня 2018 року складала 9 044 грн. 30 коп., а не 10 546 грн. 56 коп., як зазначено в судовому рішенні.

Зазначене підтверджене довідкою, виданою ПАТ «Азот» 17 квітня 2018 року (а.с. 8).

Крім того, стягуючи витрати на правничу допомогу суд не врахував положень ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України, де зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції правнича допомога ОСОБА_5 надавалась адвокатом ОСОБА_7 на підставі укладеного договору від 5 червня 2018 року (а.с. 50) та ордеру від 13 липня 2018 року. (а.с. 49)

Пунктом 3.1 вищевказаного договору передбачено, що за надання правової допомоги замовник зобов'язується виплатити адвокату гонорар у розмірі - 5000 грн.

Разом з тим, ОСОБА_5 не надав до суду першої інстанції детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та доказів здійснених ним витрат на надання правничої допомоги.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу підлягає до скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні цих позовних вимог, а в частині визначення розміру нарахованої та невиплаченої на час звільнення заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача - до зміни, з визначенням цієї суми в розмірі 9 044 грн. 30 коп.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують так як вони розкривають лише обставини справи і не містять підстав для скасування чи зміни правильного рішення.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Азот» - Козового Олексія Дмитровича задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 липня 2018 року у даній справі в частині визначення розміру нарахованої та невиплаченої на час звільнення з роботи ОСОБА_5 заробітної плати - змінити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь ОСОБА_5 нараховану та невиплачену на час звільнення з роботи заробітну плату в розмірі 9 044 грн. 30 коп.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 липня 2018 року у даній справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь ОСОБА_5 судових витрат за надання правничої допомоги в розмірі 2500 грн. - скасувати.

ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог в частині стягнення судових витрат за надання правничої допомоги - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Л.І. Василенко

Ю.В. Сіренко

В.Д. Храпко