Рішення № 77798882, 01.11.2018, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/6082/16-ц

Провадження № 2/463/272/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Шеремети Г.І.

за участю секретаря с/з ОСОБА_1

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи: ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом за кредитним договором, яка станом на 26.05.2016 року становить 8 493,53 доларів США, з яких кредит в розмірі 5806,30 доларів США, проценти в розмірі 2687,23 доларів США. А також пеню за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит в розмірі 69 819,40 грн. Вирішити питання про судові витрати.

Позов мотивує тим, що 19.04.2006 року між ОСОБА_3 та АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», було укладено кредитний договір №2476-003/06Р, згідно якого Банк зобов’язувався надати кредит в іноземній валюті в розмірі 15 000 доларів США, зі сплатою 12% за користування кредитом на строк до 19.04.2016 року. З метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника ОСОБА_3 перед Банком за кредитним договором №2476-003/06Р, 19.04.2006 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №2476-003/06Р. Банк свої обов’язки за кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредитні кошти в розмірі 15 000 доларів США шляхом видачі вказаних коштів із каси банку. За період користування кредитними коштами позичальник ОСОБА_3 здійснював часткові платежі на погашення заборгованості по кредиту та відсотках, однак не в повній мірі. У зв’язку з чим станом на 26.05.2016 року виникла заборгованість по сплаті основної суми в кредиту в розмірі 5806,30 доларів США, процентів - 2687,23 доларів США. Вказане, на думку позивача, свідчить про порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та внесення процентів за користування кредитом, відповідальність за яке передбачена п.9.1 Кредитного договору. А тому у відповідності до положень п.9.1 Кредитного договору та ч.1 ст.611 ЦК України просить стягнути пеню в розмірі 69 819,40 грн. Оскільки позичальник та поручитель виниклу заборгованість погасити в добровільному порядку відмовляються, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом, який просить задоволити.

Представник позивача у судове засідання з розгляду даної справи не з’явився, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує в повному обсязі та просить задоволити. Крім того, 06.07.2017 року скерував відгук на заперечення відповідача ОСОБА_4 на позов (а.с.97-99), згідно якого вважає, що позивач 3-річний строк на звернення не пропустив, оскільки дострокове припинення дії кредитного договору відповідно до п.4.4 кредитного договору є правом Банку. Тому навіть при наявній у відповідача простроченій заборгованості, Банк рішення про дострокове припинення договору не приймав та про таке рішення позичальника не повідомляв. Крім того, дата останнього платежу 19.04.2016 року, а не 11.07.2012 року, як зазначають відповідачі.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання з розгляду даної справи не з’явився, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Про поважність причин неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав. Подав заяву про застосування строку позовної давності (а.с.67). Просив відмовити в задоволенні позову відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України у зв’язку з пропуском 3-річного строку позовної давності, покликаючись при цьому на положення п.4.4 кредитного договору. Вважає, що оскільки позичальником ОСОБА_3 останній платіж по кредиту, а також відсотках за користування кредитом здійснено 11.07.2012 року, то кредитний договір у відповідності до положення п.4.4 кредитного договору припинив свою дію 10.09.2012 року, а з позовом позивач звернувся до суду лише 19.12.2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання з розгляду даної справи не з’явився, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Про поважність причин неявки суд не повідомив. Подав заяву про застосування строку позовної давності (а.с.68). Просив відмовити в задоволенні позову відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України у зв’язку з пропуском 3-річного строку позовної давності, покликаючись при цьому на положення п.4.4 кредитного договору. Мотиви зазначив аналогічні мотивам, викладеним в заяві відповідача ОСОБА_4 Крім того, 28.03.2017 року подав заперечення на позов (а.с.69-70), які у відповідності до положень ст.178 ЦПК України, в редакції після набрання чинності змінами від 03.10.2017 року, вважаються відзивом на позов. Просив відмовити в задоволенні позову з мотивів його необґрунтованості та безпідставності, так як позивачем пропущено 3-річний строк на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, який, на думку відповідача, повинен обраховуватись з 10.09.2012 року – момент припинення кредитного договору відповідно до п.4.4 договору у зв’язку з виникненням у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або процентів.

Представник відповідачів в судовому засіданні 07.12.2017 року проти позову заперечив з підстав його необгрунтованості та безпідставності. Просив застосувати строки позовної давності з мотивів, зазначених в письмовій заяві від 05.02.2017 року (а.с.123-124). У зв'язку із зверненням позивача до суду поза межами 3-річного строку з моменту дострокового припинення кредитного договору на підставі п.п.6.1.14, 9.7 кредитного договору.

Представник третьої особи в судовому засіданні при прийнятті рішення поклався на розсуд суду.

Заслухавши думку представника третьої особи, оглянувши матеріали справи та додані до неї письмові документи, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст.265 ЦПК України, суд вважає, що позов слід задоволити виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.04.2006 року між ОСОБА_3 та АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», було укладено кредитний договір №2476-003/06Р, згідно якого Банк зобов’язувався надати кредит в іноземній валюті в розмірі 15 000 доларів США, зі сплатою 12% річних за користування кредитом на строк до 19.04.2016 року (а.с.11-13).

В дотримання п.2.1 кредитного договору Банком було видано позичальнику ОСОБА_3 кредит в розмірі 15 000 доларів США шляхом видачі грошових коштів із каси Банку.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника ОСОБА_3 перед Банком за кредитним договором №2476-003/06Р від 19.04.2006 року, 19.04.2006 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №2476-003/06Р, згідно положень п.1.1 якого поручитель у порядку та на умовах, передбачених договором, зобов’язувався нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним договором №2476-003/06Р від 19.04.2006 року, в тому числі щодо сплати вчасно та в повному обсязі основної суми боргу за кредитом в розмірі 15 000 доларів США, процентів, неустойки (а.с.15-16). Згідно п.4.1 термін дії договору передбачено до 19.04.2019 року.

У відповідності до п.1.2 договору поруки, поручитель стверджує, що він ознайомлений зі змістом зобов’язання, яке забезпечено порукою, та немає претензій до умов Кредитного договору, що є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.п. 4.1-4.2 кредитного договору, позичальник зобов’язується погашати заборгованість по кредиту рівними частинами в сумі 125 доларів США щомісячно, до 10 числа наступного місяця. Проценти за користування кредитом підлягають до сплати щомісячно (за час фактичного користування грошовими коштами на протязі календарного місяця) в строк до 10 числа місяця, наступним за місяцем нарахування відсотків, також в момент повернення кредиту.

Як встановлено зі змісту позовної заяви та доданих до неї письмових документів за період користування кредитними коштами позичальник ОСОБА_3 здійснював часткові платежі на погашення заборгованості по кредиту та відсотках, однак не в повній мірі, чим порушив п.6.3.1 кредитного договору, згідно якого позичальник зобов’язаний своєчасно повертати грошові кошти і здійснювати оплату нарахованих відсотків. У зв’язку з чим станом на 26.05.2016 року виникла заборгованість по сплаті основної суми в кредиту в розмірі 5806,30 доларів США, процентів - 2687,23 доларів США, що стверджується долученим до матеріалів справи розрахунком заборгованості (а.с.8-9), який, на думку суду розрахований у відповідності положень кредитного договору та чинного законодавства.

Статтею 526 ЦК України закріплено загальні умови виконання зобов’язання. Так, п.1 вказаної статті передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За порушення взятих за себе зобов’язань настає відповідальність, передбачена законом або договором.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Так, згідно п.9.1 кредитного договору, за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення процентів за користування грошовими коштами Позичальник сплачує Банку пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної у п.1.2 Кредитного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У зв’язку з порушенням позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та внесення процентів за користування кредитом, позивачем у відповідності до положень п.9.1 Кредитного договору та ч.1 ст.611 ЦК України нараховано пеню в розмірі 69 819,40 грн., що стверджується долученим до матеріалів справи розрахунком заборгованості (а.с.8-9).

Відповідно до ч.1-2 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналіз положень договору поруки свідчить про те, що відповідач ОСОБА_4, поручитель, дав згоду нести солідарну майнову відповідальність перед Банком за виконання в повному обсязі зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним договором №2476-003/06Р від 19.04.2006 року.

Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_3 своїх обов’язків по кредитному договору не виконав, а відповідач ОСОБА_4 поручився перед банком за належне виконання позичальником своїх обов’язків, то суд приходить до висновку, що відповідачі мають відповідати солідарно перед банком за взяті на себе зобов’язання, а тому з відповідачів на користь позивача слід стягнути заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом за кредитним договором, яка станом на 26.05.2016 року становить 8 493,53 долари США, що згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України станом на день розгляду справи (01.11.2018 року, 28,12 грн. за 1 долар США) еквівалентно 238 838,06 грн., з яких кредит в розмірі 5806,30 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України станом на день розгляду справи (01.11.2018 року, 28,12 грн. за 1 долар США) еквівалентно 163 273,16 грн., проценти в розмірі 2687,23 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України станом на день розгляду справи (01.11.2018 року, 28,12 грн. за 1 долар США) еквівалентно 75 564,91 грн. А також пеню за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит в розмірі 69 819,40 грн.

Вирішуючи подані відповідачами заяви про застосування строків позовної давності, суд вважає, що в задоволенні таких слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Чинним ЦК України передбачено два види позовної давності: загальна, яка встановлена тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК України) та спеціальна, яка згідно ст.258 ЦК України встановлена законом для окремих вимог.

Подаючи відповідні заяви про застосування строку позовної давності відповідачі покликались на положення п.4.4 кредитного договору, згідно якого шляхом підписання цього договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення по погашенню заборгованості по кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом, строк користування кредитом, вказаний в п.1.2 договору, припиняється достроково на 10-й день місяця, наступного за місяцем, в якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом Банк письмово повідомляє позичальника.

Аналіз вказаного положення договору свідчить про те, що він стосується дострокового припинення користування кредитом, а не дострокового припинення дії договору, оскільки згідно п.10.5 кредитного договору, такий діє з дня його підписання і до повного виконання зобов’язань по ньому. А тому дострокове припинення користування кредитом не може позбавляти Банк права на повернення позичальником отриманого кредиту та відсотків за ним. Крім того, згідно п.7.1.4 банк має право, а не обов’язок, вимагати дострокового погашення боргу у випадку виникнення обставин, передбачених в тому числі п.4.4 кредитного договору.

Крім того, згідно представленого позивачем розрахунку заборгованості, вбачається, що останній платіж відповідачем ОСОБА_3 було здійснено 19.04.2016 року, а не в 2012 році, як зазначають відповідачі.

А тому покликання відповідачів щодо пропуску позивачем строку звернення до суду суд вважає хибними.

З цих же підстав суд відмовляє в задоволені заяви представника відповідачів про застосування строку позовної давності, оскільки його покликання на п.п.6.1.14, 9.7 кредитного договору, як на підставу припиненні дії кредитного договору, є хибними. Пунктом 6.1.14 кредитного договору передбачено обов’язок позичальника забезпечувати страхування майна, переданого в іпотеку, протягом терміну дії договору, а невиконання вказаного обов’язку у відповідності до п. 9.7 тягне за собою дострокове припинення строку, передбаченому в п.1.2, користування грошовими коштами.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат. Оскільки позов задоволено в повному обсязі то з відповідачів на користь позивача в рівних частках підлягає до сплати судовий збір на загальну суму 4 401,81 грн, яка була сплачена позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст.10,12,13,76-80,259,263,264,273,354,355 ЦПК України, ст.ст. 256,257,526,549,553,554,611,1054 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН:НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» (адреса: м.Київ, Кловський узвіз, 9/2, р/р 29095799980401, МФО 380838, код ЄДРПОУ 14360920) заборгованість за кредитним договором №2476-003/06Р від 19.04.2006 року в розмірі 8 493,53 доларів США (вісім тисяч чотириста дев’яносто три долари п’ятдесят три центи), що згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України станом на день розгляду справи (01.11.2018 року, 28,12 грн. за 1 долар США) еквівалентно 238 838,06 грн. (двісті тридцять вісім тисяч вісімсот тридцять вісім гривень нуль шість копійок), а також пеню в розмірі 69 819,40 грн. (шістдесят дев’ять тисяч вісімсот дев’ятнадцять гривень сорок копійок).

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» судовий збір на загальну суму 4 401,81 грн. (чотири тисячі чотириста одна гривня вісімдесят одна копійка).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку в порядок та строки, передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 09 листопада 2018 року.

Суддя: Шеремета Г. І.