Вирок № 77796976, 13.11.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/5017/18

Дата документу 13.11.2018

Справа № 554/5017/18

Провадження №1кп/554/416/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2018 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Січиокно Т.О.

за участю секретаря судового засідання Ромахової В.В.

прокурорів Турчина Т.П., Зінченка І.С.

законного представника потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

захисника Адамець А.М.

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170040003643 від 07.09.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Полтава, громадянки України, освіта середня спеціальна, розлученої, не працюючої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

в с т а н о в и в:

06 вересня 2016 року приблизно о 16 год. 50 хв. ОСОБА_4 керувала автомобілем DAEWOO MATIZ, д.н.з. НОМЕР_1 та рухалася по вул. Героїв Сталінграда від вул. 23-го Вересня у напрямку вул. Великотирнівської у м.Полтаві. При наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 («зебра») та дорожнім знаком 5.35.1 «Пішохідний перехід», який розташований в районі Полтавської гімназії № 31, що по вул. Героїв Сталінграда, 5 у м.Полтаві, при виникненні небезпеки для руху у вигляді малолітнього пішохода ОСОБА_5, яка тривалий час знаходилась на тротуарі безпосередньо біля краю проїзної частини і пішохідного переходу і розпочала рух по ньому справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, не вжила заходів для зменшення швидкості, а в разі потреби повної зупинки керованого нею транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходу, продовжила рух і скоїла наїзд на неї.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток лівої гомілки, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, саден шкіри голови, кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 462 від 03.05.2017 кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Згідно висновку комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та медичної експертизи № 1176/1177/117 від 30.10.2017 причиною даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що настали є порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди,

п. 18.1 - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека

Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.

Остання мала технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді, для чого у неї не було будь-яких перешкод технічного характер.

За таких обставин суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 КК України, а саме як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала повністю та підтвердила, що 06 вересня 2016 року приблизно о 16 год. 50 хв. вона керувала автомобілем DAEWOO MATIZ, д.н.з.НОМЕР_2 та при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 («зебра») та дорожнім знаком 5.35.1 «Пішохідний перехід», який розташований в районі Полтавської гімназії № 31, що по вул. Героїв Сталінграда, 5 у м.Полтаві, не надала перевагу пішоходу ОСОБА_5 та здійснила наїзд на неї, чим порушила п.п. 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху.

У судовому засіданні потерпіла наполягала на призначенні обвинуваченій основного покарання у виді арешту із позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів. При вирішенні питання про застосування «Закону України у 2016 році» покладалася на розсуд суду.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались, судом не досліджувались. Обвинувачена та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, сумнівів у їх добровільності немає та їм розяснено про позбавлення права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4, суд визнає її щире каяття.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненому визнала повністю, попросила вибачення у потерпілої, виразила жаль з приводу вчиненого, а тому суд вважає за необхідне визнати щире каяття, обставиною, яка пом'якшує її покарання.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а також прийняти до уваги те, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У ході судового розгляду встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, вперше вчинила злочин з необережності середнього ступеня тяжкості, щиро розкаялась, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває.

Згідно висновку органу пробації виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 можливе без позбавлення волі або обмеження волі та її особа не становить високої небезпеки для суспільства.

Таким чином, при призначені основного покарання обвинуваченій, суд враховує наявність пом'якшуючої обставини, однак суд одночасно приймає той факт, що остання не працевлаштована, джерела доходу на даний час не має, що унеможливить виконання нею покарання у виді штрафу. Окрім цього, обвинувачена досягла пенсійного віку, що виключає застосування до неї покарань, визначених санкцією ч. 1 ст. 286 КК України у виді виправних робіт та обмеження волі з огляду на положення ст.ст.57, 61 КК України.

Виходячи із обставин справи, тяжкості наслідків, які настали, приймаючи до уваги наявність пом'якшуючої обставини, вік обвинуваченої, стан здоровя, її не працевлаштованість, невідшкодування нею спричиненої потерпілій шкоди, суд приходить до висновку про призначення основного покарання у виді арешту на строк 4 місяці.

При цьому, зважаючи на обставини вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що водій ОСОБА_4 при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 («зебра») та дорожнім знаком 5.35.1 «Пішохідний перехід», грубо проігнорувала їх вимоги, дані знаки було розташовано поблизу навчального закладу, потерпілою від злочину є малолітня особа, а також відношення потерпілої до міри покарання, не відшкодування спричиненої шкоди, суд вважає за необхідне застосовувати до обвинуваченої додаткове покарання у виді позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 1 рік.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 заявила клопотання про застосування стосовно неї Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки на день набрання чинності даним Законом вона досягла пенсійного віку.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про застосування амністії в Україні» дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання законом про амністію чинності.

Згідно п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності з 07.09.2017 року, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а саме особи, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», тобто 07.09.2017 року, обвинувачена ОСОБА_4, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, досягла 60- річного віку.

Отже, судом встановлені підстави для задоволення заявленого обвинуваченою ОСОБА_4 клопотання про застосування щодо неї Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності з 07.09.2017 року, у звязку з чим приходить до висновку про необхідність звільнення від призначеного основного та додаткового покарання з огляду на положення ст. 15 даного Закону.

У кримінальному провадженні прокурором в інтересах держави в особі бюджетно - фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_4 про відшкодування витрат, понесених державою на лікування потерпілої ОСОБА_5 внаслідок вчинення кримінального правопорушення, розмір яких склав 14015, 92 грн.

Відповідно до положень п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Зокрема, частиною 3 статті 128 КПК України передбачено, що цивільний позов в інтересах держави предявляється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

З матеріалів провадження вбачається, що Дитяча міська клінічна лікарня м.Полтави є міським закладом охорони здоровя, що створена для медичного обслуговування дитячого населення м.Полтава та Полтавської області. Дана лікарня підзвітна і підконтрольна Полтавській міській раді, фінансування лікарні здійснюється за рахунок міського бюджету згідно з кошторисом.

Згідно довідки заступника головного лікаря з економічних питань вказаного вище медичного закладу загальна вартість витрат на лікування хворої дитини ОСОБА_6 у період з 06.09.2016 року по 25.10.2016 (49 л/днів) склала 14015, 92 грн. (а.с.46).

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» № 11 від 27.07.1995 (далі постанова), питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 545 від 16.07.1993 (далі порядок).

Зокрема, як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

У звязку з тим, що на лікування потерпілого установою, яка фінансується за рахунок держави були витрачені кошти, які підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила кримінальне правопорушення, прокурором у кримінальному провадженні, предявлений був позов в інтересах бюджетно - фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради.

Чинним кримінально процесуальним законодавством не передбачено надання прокурором будь яких документів для представництва інтересів держави в суді, окрім належного обґрунтування позову в чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, із зазначенням органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

За цих обставин, суд вважає позовну заяву прокурора такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому її слід задовольнити.

Позивачем ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_4 про стягнення з останньої в рахунок відшкодування моральної шкоди грошових коштів у розмірі 402084, 00 грн.

Позов мотивований тим, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілій ОСОБА_5 було спричинено моральну шкоду у розмірі 402084, 00 грн., так як остання отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоровя, наслідки яких неможливо усунути виходячи протягом двох років. Дитина не може нормально ходити, колінний суглоб деформовано, перелом неправильно зрісся. Внаслідок цього її повноцінне життя змінилося, оскільки вона систематично перебуває на стаціонарному лікуванні, змушена проходити болісні процедури замість того, щоб відпочивати, розважатися з однолітками, вести звичний спосіб життя. Розмір спричиненої моральної шкоди визначено по формулі, запропонованої професором ОСОБА_8

Відповідно до вимог п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Статтями 1167 та 1168 ЦК України визначені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.

При цьому розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Окрім цього підлягають врахуванню конкретні обставини справи і наслідки злочину, характер і глибина моральних страждань потерпілого, негативні впливи внаслідок ушкодження його здоров'я в результаті ДТП .

З цих підстав суд вважає, що протиправними діями обвинуваченої ОСОБА_4 було спричинено потерпілій ОСОБА_5 моральну шкоду, оскільки остання отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоровя, змушена тривалий час лікуватися, зазнала вимушених негативних змін у своєму житті, які вплинули на її працездатність, по теперішній час позбавлена можливості вести звичний спосіб життя, а отже відчуває фізичні та психічні страждання.

Дані обставини справи підтверджено копією виписки із медичної карти хворою ОСОБА_5 від 06.09.2016 року відповідно до якої в період часу із 06.09.2016 року по 25.10.2016 року остання перебувала на стаціонарному лікування у Дитячій міській клінічній лікарні м.Полтава з діагнозом закритого перелому лівої гомілки зі зміщенням. Накладено гіпс на 5 тижнів, школа на дому на 1,5 місяців. (а.с.72).

Відповідно до консультативного висновку № П-219538 від 27.10.2017 року хворій ОСОБА_5 показано оперативне лікування. (а.с.73).

Медичним висновком ЛКК № 40 від 23.01.2017 року хворій ОСОБА_5 рекомендовано систему фтезів на ліву нижню кінцівку. (а.с.74).

Даними рентгенологічного висновку від 03.08.2018 року встановлено, що у ОСОБА_5 виявлено ознаки укорочення лівої нижньої кінцівки. Перекіс тазу праворуч. Відхилення механічної вісі лівої нижньої кінцівки, посттравматична деформація верхньої третини кісток лівої гомілки. (а.с.75).

Із довідки - виписки з історії хворої ОСОБА_5 від 17.08.2018 року вбачається, що останній 08.08.2018 року було проведено операцію, тобто коригуючу остеотомію лівої великогомілкової кістки з фіксацією пластиною та гвинтами. Встановлено лікувальні рекомендації у вигляді нагляду ортопеда - травматолога за місцем проживання з наступними перев'язками та зняттям швів на 12 -14 день, ходьбу за допомогою милиць з дозованим осьовим навантаженням протягом 8- 10 тижнів тощо. (а.с.76).

Окрім цього суд вважає, що наслідки у вигляді неправильного зрощення кісток ОСОБА_5 перебувають у причинному зв'язку із отриманою травмою лівої кінцівки внаслідок автопригоди, яка сталася з вини обвинуваченої, а не внаслідок неправильного надання необхідної медичної допомоги лікарями, як про це стверджує відповідач, оскільки будь - яких переконливих доказів з цього приводу на розсуд суду не надано.

З цих підстав, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням усіх обставин справи суд оцінює спричинену моральну шкоду ОСОБА_5 у розмірі 50000, 00 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу на розгляд суду не надано відповідної квитанції про їх оплату, відсутній розрахунок таких витрат. З цих підстав відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу, оскільки вони належним чином не підтверджені.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України, а саме автомобіль DAEWOO MATIZ, д.н.з. НОМЕР_1 підлягає поверненню обвинуваченій ОСОБА_4

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню із обвинуваченої в доход держави.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити їй покарання у виді арешту на строк 4 (чотири) місяці з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.

Звільнити ОСОБА_4 від відбування основного та додаткового покарання за цим вироком на підставі п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності з 07.09.2017 року, у зв'язку з тим, що вона на день набрання чинності цим Закону досягла пенсійного віку.

Речовий доказ: автомобіль DAEWOO MATIZ, д.н.з. НОМЕР_1 повернути обвинуваченій ОСОБА_4

Цивільний позов прокурора задовольнити повністю та стягнути із ОСОБА_4 в доход держави в особі бюджетно - фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради (36000, м.Полтава, вул. Соборності, 36, р/р № 31415544016002, код платежу: 24060300, банк одержувача УДКСУ у м.Полтаві, код ЄДРПОУ: 38019510, МФО 899998) грошові кошти у розмірі 14015 (чотирнадцять тисяч п'ятнадцять) грн. 92 копійки у рахунок відшкодування витрат, понесених державою на лікування потерпілої.

Цивільний позов законного представника потерпілої ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок вчинення злочину - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 50000, 00 (п'ятдесят тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог та у стягненні процесуальних витрат на правову допомогу - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 в доход держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 7933 ( сім тисяч дев'ятсот тридцять три) гривень. 36 копійок.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій, прокурору.

СуддяТ.О. Січиокно