Рішення № 77793757, 07.11.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року справа № 2340/3372/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання – Попельнуха Ю.І.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Черкаській області про скасування рішення,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1, позивач) подала позов, в якому просить скасувати рішення Головного управління ДФС в Черкаській області (далі – Головне управління, відповідач) № НОМЕР_1 від 19.04.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки на рахунку ЄСВ у позивача рахується переплата на суму 10598,66 грн, а на рахунку за найманих працівників недоїмка у розмірі 9266,21 грн. Позивач зазначає, що дана плутанина виникла у зв’язку із помилками касира банку, а саме під час оформлення платежу касир банку помилково занесла кошти не на той рахунок.

Позивач вважає, що кошти по сплаті податків були перераховані вчасно, ознаки бездіяльності, як платника податків відсутні і підстави для застосування штрафу відсутні.

В письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що оскаржуване рішення Головного управління № НОМЕР_1 від 19.04.2018 винесено з дотриманням норм законодавства, адже фактично платежі єдиного внеску за найманих працівників за жовтень, листопад і грудень 2015 року були сплачені 20 червня 2018 року, тобто з жовтня 2015 року по червень 2018 року законним є застосування штрафних санкцій і нарахування пені.

Також, відповідач наголосив, що позивач мав реальну можливість перевірити рахунки, на які здійснював платежі, наприклад скористатися сервісом “Електронний кабінет платника податків” чи перевірити квитанцію про здійснення перерахунків і виявити помилки у перерахуванні вчасно. У даній ситуації відбулося знехтування принципу “розумної обачності”, за яким платник податків вважається винним, якщо встановлено, що він мав можливість для отримання правил та норм податкового законодавства, однак не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки.

06 вересня 2018 року позивач подала до суду заяву про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, судове засідання призначено на 02.10.2018.

19 вересня 2018 року позивач подала до суду заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 визнано причини неявки позивача поважними та відкладено розгляд адміністративної справи на 12.10.2018.

05 жовтня 2018 року представник відповідача подала до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

12 жовтня 2018 року судове засідання у справі № 823/3372/18 не відбулося, розгляд справи перенесено на 22.10.2018.

22 жовтня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 31.10.2018.

31 жовтня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 07.11.2018.

07 листопада 2018 року представник відповідача подав до суду додаткові докази по справі.

В судовому засіданні 07.11.2018 позивач просила адміністративний позов задовольнити повністю, а представник відповідача – відмовити в його задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 19 квітня 2018 року відповідачем на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування вирішено застосувати до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 6977,24 грн за період з 21.10.2015 до 18.01.2018 та нарахувати пеню у розмірі 3206,23 грн.

Не погоджуюсь з зазначеним рішенням, позивач звернулася до Державної фіскальної служби України зі скаргою, в якій просила скасувати рішення ГУ ДФС у Черкаській області № НОМЕР_1 від 19.04.2018 та зазначила, що у зв’язку із перереєстрацією місця проживання ФОП ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДФС у Черкаській області про видачу довідки про відсутність заборгованості. Відповідач повідомив ФОП ОСОБА_1 про те, що на рахунку ЄСВ у позивача рахується переплата у розмірі 10598,66 грн, а на рахунку за займаних працівників недоїмка 9266,21 грн, тобто в бюджет сплачено на 1332,45 грн більше.

Як вияснилося пізніше, вказані помилкові платежі були сплачені в жовтні – грудні 2015 року, однак на р/р одержувача 37197204012301 та код бюджетної класифікації 71040000, замість р/р одержувача 37196204002301 та код бюджетної класифікації 71010000. Позивач звернулася до Головного управління ДФС у Черкаській області із заявою про перерахування, які 20.06.2018 були перераховані.

Державна фіскальна служба України рішенням № 11524/Р/99-99-11-02-02-25 від 06.08.2018 скаргу позивача залишила без розгляду у зв’язку з пропуском строку для її подання.

Позивач не погоджується з рішенням № НОМЕР_1 від 19.04.2018, а тому звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що у відповідності до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” платник єдиного внеску зобов’язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв’язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно статті 25 вказаного Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин 7, 8 статті 9 вказаного Закону єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.

Частиною 10 статті 9 цього Закону встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з пунктом 9 Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 450 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) помилково сплачені суми єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок органу доходів і зборів перераховуються шляхом оформлення підрозділом фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку органу доходів і зборів розрахункового документа про перерахування коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів за заявою платника не пізніше двох робочих днів з дня надходження висновку, зазначеного у пункті 7 цього Порядку.

Отже, вищезазначені штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов’язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 813/1008/16.

Як свідчать матеріали справи, позивачем у жовтні – грудні 2015 року перераховано єдиний соціальний внесок у розмірі 422,65 грн (квитанція Приватбанку відділення “Різдвяне” Черкаського ГРУ № 0.0.450599746.1 від 20.10.2015), у розмірі 478,17 грн (квитанція Приватбанку відділення “Різдвяне” Черкаського ГРУ № 0.0.464282265.1 від 19.11.2015) та 478,17 грн. (квитанція Приватбанку відділення “Різдвяне” Черкаського ГРУ від 18.12.2015).

У даних квитанціях зазначено р/р одержувача 37197204012301, код бюджетної класифікації 71040000 та призначення платежу – ЄСВ. Відповідно до наданих квитанцій зазначені суми коштів були сплачені та надійшли до Державного бюджету України.

За таких обставин, суд вважає, що контролюючий орган без достатніх на те правових підстав прийшов до висновку про наявність складу правопорушення (несвоєчасна сплата) та застосував штраф і нарахував пеню протиправно, у зв’язку з чим оскаржуване рішення прийнято протиправно та є підстави для задоволення позовних вимог. При цьому суд враховує положення пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України та вважає за необхідне визнати протиправним і скасувати оскаржуване позивачем рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню, то всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Черкаській № НОМЕР_1 від 19 квітня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (19640, Черкаська область, Черкаський район, с. Леськи, вул. Квіткова, 50, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2);

2) відповідач – Головне управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 12.11.2018.

Суддя В.О. Гаврилюк