Ухвала суду № 77793729, 08.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

08 листопада 2018 року м. Київ № 826/15158/18

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 із позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним дії Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення виплати пенсійного забезпечення з 01.08.2014, зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити ОСОБА_2 невиплачене пенсійне забезпечення, починаючи з 01.08.2014.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 залишено позовну заяву без руху та зобов'язано позивача надати пояснення щодо строку на звернення до суду, а також сплатити судовий збір у сумі 704, 80 грн.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

24.10.2018 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) надійшло клопотання представника позивача про поновлення строків на звернення до суду.

03.08.2017 представник позивача - адвокатське об'єднання "Легалітас" звернулося із адвокатським запитом до Пенсійного фонду України.

14.08.2017 листом №45211/07 Пенсійний фонд України повідомив позивача про призупинення пенсійних виплат з 01.08.2014.

Представник у своїй заяві не заперечує факту обізнаності позивача про порушене право ще у 2017 році, однак, підставою пропуску строку на звернення до суду, зазначає брак грошових коштів на укладення угоди про надання правової допомоги позивачу. Крім того, додатково зазначено, що в період перебування адвоката ОСОБА_1 у відпустці, відповідь Пенсійного фонду з технічних причин опинилася в архівних документах, що також стало умовою пропуску строку на звернення до суду.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Згідно із ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач дізналася про порушення свого права ще 14.08.2017.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Отже, наведені приписи Законодавства передбачають право особи звернутися до суду самостійно або через представника.

Крім того, суд зазначає, що право доступу до суду не може бути обмежено відсутністю грошових коштів, оскільки статтею 59 Конституції України передбачено право особи отримати правничу допомогу безоплатно.

З вище вказного слідує, що ОСОБА_2 не була позбавлена можливості звернутися до суду особисто із позовною заявою та клопотанням про здійснення судового розгляду без її участі, або ж звернутися до суду через безоплатного представника, а відтак, підстави на які посилається представник позивача визнаються судом неповажними. Крім того, представником позивача не було додано документів, що підтверджують факт її перебування у відпустці.

Разом з тим, у пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.

З вищевказаного слідує, що строки на звернення до суду не є абсолютними і можуть бути обмеженими Законом, а причини з якими особа пов'язує поважність причин пропуску на звернення до суду повинні бути об'єктивними, непереборними та обгрунтованами належними доказами.

Таким чином, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Крім того, позивач просила суд звільнити останню від сплати судового збору з підстав незадовільного майнового стану, однак, позивач, в порушення ст75-76 Кодексу адміністративного судочинства України не надала суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість сплати судового збору.

Враховуючи, що позивач не усунув недоліки позовної заяви та звернувся до суду після закінчення строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, а із матеріалів справи не вбачається підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.

Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені наслідки пропущення строків звернення до суду, зокрема, позовна заява повертається, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Керуючись ст. 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 повернути.

2. Ухвалу про повернення позовної заяви надіслати позивачу.

3. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому повернуті супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням.

Ухвала, відповідно до змісту ч. 2 ст. 256 та п. 5 ч. 1 ст. 294 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та в строки, передбачені ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур