Рішення № 77793465, 13.11.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2018 року м. Чернігів Справа № 2540/3198/18

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1815 про визнання протиправним та скасування пункту наказу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини А 1815 (далі – в\ч А1815, відповідач) про визнання протиправним та скасування пункту 10 наказу командира відповідача від 02.08.2018 № 877 «Про результати службового розслідування по факту нестачі паливно-мастильних матеріалів, які рахуються за підрозділами військової частини А 1815, відповідно до якого» за порушення вимог статтей 11, 16, 58, 119, 120 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV, ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», статтей 2, 5, 6, 15, 16 «Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225, пункту 6.4 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12.01.2015 № 17, командиру вузла зв’язку механізованого батальйону військової частини А1815 сержанта ОСОБА_1 відповідно до 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженою Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95 притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 2688,72 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з наказу № 877 від 02.08.2018 не зрозуміло з яких підстав до повної матеріальної відповідальності було притягнуто ОСОБА_1 Позивач наполягає, що притягнення до повної матеріальної відповідальності військовослужбовця можливе лише у виключних випадках та за доведеності вини у завданні шкоди. Підставою для такої відповідальності є умисне знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачення військового майна військовослужбовцем або вчинення інших умисних протиправних дій. Позивач зазначає, що за результатами проведеного розслідування документально не підтверджено вини позивача в розтраті паливно-мастильних матеріалів. З огляду на зазначені обставини, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою сторонам надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

25.10.2018 (з порушенням строків вказаних в ухвалі про відкриття для надання відзиву) в\ч А 1815 направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. Відповідач наполягає на тому, що службовим розслідуванням встановлено всі складові, що дають підстави для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності, а саме: заподіяння шкоди; протиправна поведінка; причинний зв'язок та наявність вини позивача у заподіянні шкоди. Відповідач наполягає, що ОСОБА_1 необхідно притягнути саме до повної матеріальної відповідальності за п. 13 Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР. Відповідач вважає, що наказом від 02.08.2018 № 877 права позивача не були порушені, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню. Також відповідач зазначає, що строк для подання відзиву пропустив з поважних причин, зважаючи на те, що на даний час військова частина А1815 в умовах особливого періоду виконує бойові завдання в районі проведення Операції об’єднаних сил, відбувається постійне переміщення особового складу, в зв’язку з чим ускладнюється оперативне реагування на виникаючі питання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що строк подання відзиву на позов військовою частиною А1815 пропущено з поважних причин, та як наслідок відповідний відзив враховується при прийнятті рішення у справі.

07.11.2018 подано відповідь на відзив, в якій вказані обставини зазначені в позові.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходить військову службу у в\ч А 1815 на посаді командира вузла зв’язку механізованого батальйону в\ч А1815, призначений наказом командира в\ч А1815 від 30.12.2017 № 133-рс. Зазначене підтверджується наказом в\ч А 1815 від 02.08.2018 № 877.

Згідно витягу з наказу командира в\ч А 1815 (по стройовій частині) від 15.03.2018 № 65 для прийому справ та посади командира взводу зв’язку механізованого батальйону в\ч А 1815 молодшим сержантом військової служби за контрактом ОСОБА_1 , для прийому матеріальних засобів та майна призначено комісію (а.с.125).

Згідно витягу з наказу командира в\ч А 1815 (по стройовій частині) від 03.04.2018 № 82 призначено молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1, командира відділення зв’язку взводу механізованого батальйону – командиром взводу зв’язку механізованого батальйону, ВОС -423147А. Вважати таким, що з 03.04.2018 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов’язків за посадою з тарифним розрядом 11 (а.с.126).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 05.04.2018 подано рапорт, що в ході приймання посади виявлено нестачу по службі ПММ, а саме: охолоджуючої рідини М-40 в кількості 204 кг (а.с.31).

05.04.2018 наказом № 597 командира в\ч А 1815 призначено службове розслідування на підставі вищевказаного рапорту позивача (а.с.34).

Відповідно до наказу командира в\ч А 1815 № 1328 від 09.07.2018 (а.с.53-54) комісія в\ч А 1815 у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» було проведено службове розслідування з метою з’ясування причин та умов, що призвели до нестачі паливно-мастильних матеріалів, яке рахується за підрозділами в\ч А1815 на загальну суму 6629606,01 грн.

За результатами службового розслідування складено акт, затверджений командиром в\ч А 1815 (а.с.55-77).

В ході проведення службового розслідування встановлено, що аудитом Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту у період з 19 лютого 2018 року по 26 квітня 2018 року у військовій частині А1815 та в ході проведення інвентаризації встановлено нестачу паливно-мастильних матеріалів в підрозділах в\ч А1815 на загальну суму 6629606,01 грн.

В ході проведення аудиторського дослідження у в\ч А1815 встановлено, що система внутрішнього контролю взагалі не забезпечила контроль за законним використанням ресурсів.

Також встановлено, що посадовими особами військової частини не вживались заходи щодо щомісячного звітування командирами підрозділів про рух пального, і лише під час проведення аудиту командиром в\ч А 1815 виданий наказ від 22.02.2018 № 338 відповідно до якого визначено механізм передачі командирами підрозділів донесень про рух пального з обов’язковим додаванням первинних документів (дорожніх листів), які є підставою для списання пального.

Таким чином, згідно довідки аудиту нестача пального була допущена в підрозділах (з урахуванням Акту інвентаризації від 16.04.2018 № 1378 та наказу командира в\ч А 1815 «Про результати інвентаризації та призначення службового розслідування по факту нестачі пального у підрозділах в\ч А1815» від 19.04.2018 № 402): п. 10 встановлено нестачу матеріальних засобів в ВЗ МБ, командир ВЗ МБ молодшого сержанта ОСОБА_1 М-40 – 204 кг на загальну суму 2688,72 грн.

Враховуючи вищевикладені результати службового розслідування, командиром в\ч А 1815 прийнято наказ від 02.08.2018 № 877, п. 10 якого за порушення вимог ст.11, 16, 58, 119, 120 ч. І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV, ст.3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», статей 2, 5, 6, 15, 16 «Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225, пункту 6.4 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України від 12.01.2015 № 17 командира вузла зв’язку механізованого батальйону в\ч А 1815 сержанта ОСОБА_1, призначеного наказом командувача військової частини А 1815 від 30.12.2017 № 133-рс відповідно до п. 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженою постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95 притягнено до повної матеріальної відповідальності в розмірі 2688,72 грн (а.с. 78-94).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).

Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Загальні підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіяні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативно правовими актами визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР (далі – Положення № 243/95).

Відповідно до п. 2 Положення № 243/95 відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Пунктами 3, 4 Положення № 243/95 встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю:

а) заподіяння прямої дійсної шкоди;

б) протиправної їх поведінки;

в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;

г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.

Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоди.

Згідно із п. 13 Положення № 243/95 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі:

умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій;

приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах;

заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані;

дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;

недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Згідно із п. 16 Положення № 243/95 розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України.

Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.

Командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.

У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності.

Розслідування провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту.

Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою чи безпосереднім начальником військовослужбовця чи військовозобов'язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди чи зацікавлені в результатах розслідування.

Розслідуванням повинно бути встановлено:

в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка;

якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду;

вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено;

умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду;

чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків;

ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами;

умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки (пункти 17-19 Положення № 243/95).

Відповідно до п. 37 Положення № 243/95 встановлено, що матеріальна відповідальність не настає у випадках: коли заподіяна шкода є наслідком дії непереборної сили; невстановлення винної особи; смерті винної особи; коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до матеріальної відповідальності може бути притягнено військовослужбовця, у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв’язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди. Отже чітко визначено, що необхідно встановити вину в діях саме того військовослужбовця, що притягується до матеріальної відповідальності.

Як вбачається з наказу командира в\ч А 1815 від 02.08.2018 № 877 підставою для висновків відповідача про заподіяння позивачем матеріальної шкоди державі в особі в\ч А 1815 було зроблено фактично за наслідками проведеного аудиту Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у в\ч А1815 у період з 19.02.2018 по 26.04.2018 та інвентаризації.

Водночас, як свідчить довідка про проведений аудит та акт службового розслідування, що був затверджений командиром в\ч А 1815 не містить жодних посилань на фактичні обставини, що свідчать про те, що саме позивач здійснив розтрату паливно-мастильних матеріалів.

Матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що саме з вини позивача державі було завдано збитки у зв'язку з неналежним виконанням ним службових обов'язків щодо контролю за наявністю та законністю витрачання і списання пального.

Крім того, суд зазначає, що повна матеріальна відповідальність військовослужбовців, настає тільки якщо військовослужбовці умисно знищили, пошкодили, зіпсували, здійснили розкрадання або незаконне витрачання військового майна.

Суд вважає, що ані аудитом, ані службовим розслідування не підтверджено вини саме позивача у втраті військового майна.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про протиправність висновків в\ч А 1815 про притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності через те, що відповідачем не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина у заподіянні шкоди, умови та причини, що сприяли її заподіянню за відсутності доведеності вини позивача у вчиненні порушення.

Також, суд зважає на таке, що аудит Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту було завершено 26.04.2018, після чого було встановлено, що майну в\ч А 1815 завдано матеріальної шкоди, тобто фактично встановлено порушення. Водночас, службове розслідування у в\ч А 1815 було призначено 09.07.2018 та завершено наказом командира в\ч А 1815 № 877 від 02.08.2018. Таким чином, службове розслідування було завершено після спливу більше двох місяців з моменту виявлення завдання матеріальної шкоди. Зазначене свідчить про те, що під час проведення службового розслідування відповідачем не було дотримано вимог пункту 17 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР. В\ч А 1815 не було надано суду доказів продовження цього терміну.

В силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що враховуючи протиправність висновків відповідача про притягнення позивача до відповідальності, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування п. 10 наказу командира військової частини А 1815 від 02.08.2018 № 877 підлягають задоволенню, оскільки винесений без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що наданий чинним законодавством України.

Згідно з частиною статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено правомірності притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини А1815 про визнання протиправним та скасування пункту наказу задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 10 наказу командира військової частини А 1815 від 02.08.2018 № 877 «Про результати службового розслідування по факту нестачі паливно-мастильних матеріалів, які рахуються за підрозділами військової частини А 1815, відповідно до якого» за порушення вимог статтей 11, 16, 58, 119, 120 частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV, ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», статтей 2, 5, 6, 15, 16 «Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225, пункту 6.4 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12.01.2015 № 17, командиру вузла зв’язку механізованого батальйону військової частини А1815 сержанта ОСОБА_1 відповідно до 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженою Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95 притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 2688,72 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

Відповідач: Військова частина А 1815 (вул. Танкістів, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558, код ЄДРПОУ 07880688).

Повне судове рішення складено 13.11.2018.

Суддя О.М. Тихоненко