Рішення № 77792980, 05.11.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 607/13245/18

05 листопада 2018 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Васильчук І.Б.

представника відповідача Попович І.Б.

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної Фіскальної служби України Тернопільської митниці ДФС про скасування постанови Тернопільської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №0162/40300/18 від 06 липня 2018 року, скасування рішення про визначенні коду товару №КТ-UA403000-0006-2018 від 19.06.2018 р.-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовною заявою до Тернопільської митниці Державної фіскальної служби України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне агропромислове підприємство «Агропродсервіс» в якій просила суд скасувати постанову Тернопільської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №0162/40300/18 від 06 липня 2018 року, якою ОСОБА_1 було визнано виною у вчиненні порушення митних правил, передбачених статтею 485 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 116 949 гривень 21 копійка (сто шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять гривень двадцять одна копійка), що становить 300% несплаченої суми митних платежів та скасувати Рішення про визначення коду товару від 19.06.2018 року № KT-UA403000-0006-2018, винесену відділом адміністрування митних платежів Тернопільської митниці ДФС.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про скасування постанови по справі про порушення митних правил №0162/40300/18 від 06 липня 2018 року та рішення про визначення коду товару від 19 червня 2018 року № KT-UA403000-0006-2018 - передано на розгляд Тернопільського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено проводити розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін на 05 вересня 2018 року.

Ухвалою суду від 05 вересня 2018 року постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначення судове засідання на 17 вересня 2018 року.

Ухвалою суду від 17 вересня 2018 року розгляд справи відкладено до 04 жовтня 2018 року.

Ухвалами суду, постановленими в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в судових засіданнях 04.10.2018 та 23.10.2018 розгляд справи було відкладено до 05.11.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова винесена із порушенням норм митного законодавства та законодавства про адміністративні правопорушення, в матеріалах справи про порушення митних правил відсутні докази того, що позивач мала умисел на вчинення дій, передбачених статтею 485 МК України. Відсутність умислу унеможливлює притягнення до відповідальності за цією статтею, тобто відсутній склад адміністративного правопорушення.

Щодо визначення коду товару, зазначає про те, що класифікація вказаних товарів здійснювалась позивачем згідно контракту №03.04.18 від 03.04.18, рахунку-фактури (інвойсу) від 11.06.2018 №2018-2183536, Пакувального листа від 11.06.2018, договору про транспортне обслуговування №08-18 від 08.06.2018, EG - сертифікатів виробника, Специфікації на поставку машин №03.04.18 від 03.04.2018, Митної декларації країни відправлення №18DE535585048096E2, Сертифікату про проходження товару А №59121 від 01.06.2018. А відтак, Рішення про визначення коду товару від 19.06.2018 року № KT-UA403000-0006-2018 вважає неправомірним.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, що викладені у позовній заяві, відповіді на відзив і поясненнях щодо позову, та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні, вказали, що постанова по справі про порушення митних правил №0162/40300/18 від 06 липня 2018 року та рішення про визначення коду товару від 19 червня 2018 року № KT-UA403000-0006-2018 прийняті Тернопільською митницею ДФС в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Представник третьої особи в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги та вказав, що оскаржувані постанова та рішення є протиправними та підлягають до скасування. Свої пояснення виклали у наданих суду поясненнях щодо позову від 05.09.2018.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

19 березня 2013 року між СМП «Райвест» (Брокери) та ПП «Агропродсервіс» (Замовник) укладено Договір №18/13, у відповідності до п.1 якого «Замовник» уповноважує «Брокера» проводити від його імені та за його рахунок митне оформлення (декларування) вантажів, послуги місця прибуття автотранспорту, які «Замовник» експортує за кордон, та вантажів, які надходять «Замовнику» по імпорту, згідно чинного законодавства України.

18 червня 2018 року агент з митного оформлення СМП «Райвест» ОСОБА_1 на підставі договору про надання послуг митного брокера від 19.03.2013 №18/13, укладеного із ПАП «Агропродсервіс» здійснювала митне оформлення товару, а саме:

машина сільськогосподарська, розкидач мінеральних добрив новий - артикульний номер 814120001 начіпний кузов-розкидач TSW А 19, заводський номер - 1347120 М - 1 шт. вагою 5460 кг.; Даний начіпний кузов-розкидач TSW А 19 є замінним обладнанням для трактора. Технічна характеристика: рік випуску 2018; тип - M-20-W; гідравлічний тиск - 210 бар; об'єм кузова - 19 м. куб., з гіркою - 23 м. куб.; внутрішні габарити Д*Ш*В - 6,90*2,05* 1,34 м.; конвеєрне днище - (гідропривід, двохсторонній від 2 конічних редукторів підсилених з однієї сторони) і гідродвигунів, автоматичне натягування ланцюгів); подрібнювач - 2 барабани з кілками на болтах із високоміцного, зносостійкого матеріалу; кулачкова муфта, гідравлічний дозир. шибер (1500мм); тарілчастий розкидач: 2 диски діаметром 1000 мм., товщ. 8 мм., по 6 регульованих лопатей/дисків, 2 муфти вільного ходу між редукторами, підсилена роздаточна коробка для високого навантаження. Торгова марка BERGMANN. Виробник: LUDWIG BERGMANN CmbH Maschinenfabrik. Країна виробництва: Німеччина/DE (Товар №1).

частина причепа нова: - артикульний номер 814110000 Vario 440 шассі-носій для змінних кузовів, заводський номер - 1340107 М - 1 шт. вагою 3750 кг. Являє собою міцну комбіновану раму із прямокутних профілів, 6-ма швидкозмінними кріпленнями для змінних кузовів Twist Lock. Технічна характеристика: тип - M-20-W; рік випуску - 2018; повне навантаження - 24000 кг. Торгова марка BERGMANN. Виробник: LUDWIG BERGMANN CmbH Maschinenfabrik. Країна виробництва: Німеччина/DE (Товар № 2.)

Позивачем подано електронну митну декларацію № UA 403030/2018/006161, де у графі 33 Товару №1 заявлено код товару згідно УКТ ЗЕД - 8432401000 (Машини сільськогосподарські, садові або лісогосподарські для підготовки або оброблення ґрунту; котки для газонів або спортивних майданчиків: - розкидачі та розподільники органічних та мінеральних добрив: - розподільники мінеральних добрив), у графі 47 Товару №1 нараховано: мито за ставкою 0% та ПДВ - 20%, що становить 259887,24 грн. та у графі 33 Товару №2 заявлено код УКТ ЗЕД - 8716901090 (Причепи та напівпричепи; інші несамохідні транспортні засоби; їх частини: - частини: - шассі: - інші), в графі 47 Товару №2 нараховано: мито за ставкою 2,5%, що становить 24717,78 грн., та ПДВ - 20%, що становить 202685,78 грн.

В процесі проведення контролю АСАУР було сформовано митну формальність 107-3 «Контроль правильності класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД. Можлива, неправильна класифікація товару: Розкидачі добрив на базі транспортних засобів або причепів та напівпричепів, які мають ознаки транспортного засобу класифікуються наступним чином: розкидачі добрив на базі автомобілів - 8705908090 УКТ ЗЕД (ставка мита - 5%); причепи та напівпричепи з само завантаженням або само розвантаженням, для використання у сільському господарстві - 8716200000 (ставка мита - 10%); інші причепи та напівпричепи - 8716400090 (ставка мита - 10%)».

На підставі цього Тернопільською митницею було сформовано Рішення про визначення коду товару від 19.06.2018 № KT-UA403000-0006-2018, згідно якого Тернопільська митниця ДФС вважає, що вище вказані товари потрібно було класифікувати згідно УКТ ЗЕД - 8716200000 (Причепи та напівпричепи; інші несамохідні транспортні засоби; їх частини: - причепи та напівпричепи з само завантаженням або само розвантаженням для використання у сільському господарстві).

А тому, відповідач прийшов до висновку, що в даному випадку виник недобір митних платежів, сума якого склала 38983,07 грн., в тому числі мито - 32485,90 грн. та ПДВ - 6497,17 грн.

20 червня 2018 року відповідачем складено Протокол про порушення митних правил №0162/40300/18, згідно якого, ОСОБА_1 вчинила інші протиправні дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, вказала неправдивий код згідно УКТ ЗЕД та внесла у графу 47 Товару № 1 митної декларації неправдиві відомості в частині нарахування суми митних платежів, з метою неправомірного зменшення розміру належних до сплати митних платежів на суму 38 983,07 гривень, що є порушенням правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України.

06 липня 2018 року, Тернопільською митницею ДФС в особі заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Тернопільської митниці ДФС, радником податкової та митної справи II рангу ОСОБА_6 було винесено Постанову в справі про порушення митних правил №0162/40300/18, згідно даної якої, ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 116 949, 21 грн., що становить 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Не погоджуючись з такими рішеннями суб'єкта владних повноважень ОСОБА_1 звернулась до суду з даною позовною заявою.

При вирішенні справи суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Щодо постанови Тернопільської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №0162/40300/18 від 06 липня 2018 року.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 1статті 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Положеннями ст. 486 МК України визначено, що завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Відповідно до ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За диспозицією статті 485 МК України відповідальність настає за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується лише умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).

Матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією статті 485 МК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 416 МК України митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України

Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором (ст.417 МК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач при подачі митної декларації № UA 403030/2018/006161, діяла як агент митного оформлення, тобто відповідно до ст.418 МК України як фізична особа - резидент, що перебуває в трудових відносинах з митним брокером і безпосередньо виконує в інтересах особи, яку представляє митний брокер, дії, пов'язані з пред'явленням органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

В даному випадку, у спірних правовідносинах позивач діяв виключно в межах укладеного договору про надання послуг по декларуванню товару, на підставі отриманих від замовника СМП «Райвест» документів та відомостей, що підтверджується наявними у матеріалах доказами та поясненнями сторін у справі.

Порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, характеризуються умисною (активною) формою вини, зокрема, у спірному випадку - заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Однак, як встановив суд, при здійсненні митного оформлення класифікація вищевказаних товарів за УКТ ЗЕД - 843240100 та 8716901090 здійснювалась на підставі належним чином оформлених документів, таких як: контракт №03.04.18 від 03.04.18, рахунок-фактура (інвойсу) від 11.06.2018 №2018-2183536, Пакувальний лист від 11.06.2018, договір про транспортне обслуговування №08-18 від 08.06.2018, EG - сертифікатів виробника, Специфікація на поставку машин №03.04.18 від 03.04.2018, Митна декларація країни відправлення №18DE535585048096E2, Сертифікат про проходження товару А №59121 від 01.06.2018, та які були надані митному органу і перевірені у встановленому законом порядку. Тобто позивач не вчиняла жодних дій, спрямованих на зменшення розміру митних платежів за розмитнення зазначених вище товарів.

Таким чином уповноважена особа Тернопільської митниці ДФС під час розгляду справи про порушення ОСОБА_1 митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, не встановила і не довела належними доказами наявності в діях позивачки складу зазначеного порушення і наявності її вини.

Позивачкою не вчинено жодних умисних дій щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що є обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, тобто відсутні ознаки суб'єктивної сторони даного правопорушення, оскільки суб'єктивна сторона такого характеризується прямим умислом, якого у ОСОБА_1 не було.

Зазначення позивачем у декларації коду товару, який в подальшому був змінений митним органом на підставі відповідного рішення, не може бути доказом того, що дії позивача були направлені на умисну несплату митних платежів у формі прямого умислу.

Підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил, встановлених ст. 531 МК України є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, оскільки у останньої не було жодного умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. А відтак, рішення про притягнення позивача до відповідальності є необґрунтованим, прийнятим за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, а тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині до задоволення.

Щодо Рішення Тернопільської митниці ДФС про визначення коду товару від 19.06.2018 року № KT-UA403000-0006-2018, то суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивачки в цій частині до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Так, ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем своїх прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. З необхідністю захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень і визначено завдання адміністративного судочинства.

Право на судовий захист, гарантоване Конституцією України, закріплене ст.5 КАС України, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішеннями чи діями суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "прав" має один і той же зміст.

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Аналіз вищезгаданих норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявнику.

Аналогічна правова позиція з цього приводу висловлена Верховним судом України в постанові від 11.04.2017 по справі № 800/340/16.

Предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є, зокрема, позовна вимога, про скасування Рішення Тернопільської митниці ДФС про визначення коду товару від 19.06.2018 року № KT-UA403000-0006-2018.

Твердження позивачки про порушення її прав вказаним рішенням митниці є необґрунтованим, оскільки оскаржуване рішення не стосується її безпосередньо.

У будь-якому разі обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення її порушених прав, і у випадку задоволення судом її вимог, прийняте судом рішення має тягнути за собою відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Однак, позивачем не надано обґрунтувань того, що обраний ним спосіб захисту є ефективним та спрямованим на відновлення його порушених прав.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що позовна вимога про скасування Рішення Тернопільської митниці ДФС про визначення коду товару від 19.06.2018 року № KT-UA403000-0006-2018 не підлягає до задоволення, оскільки спірне рішення прийняте відповідачем і стосується прав ПАП "Агропродсервіс".

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі вищенаведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Постанову Тернопільської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №0162/40300/18 від 06 липня 2018 р., якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 116 949 грн. 21 коп., що становить 300% несплаченої суми митних платежів - скасувати.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2018 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.