Рішення № 77792509, 12.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4402/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 56880691, -

В С Т А Н О В И В:

29.08.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 56880691 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Ухвалою суду від 02.10.2018 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.

16.10.2018 року позивач усунув недоліки визначені ухвалою суду.

Ухвалою суду від 31.10.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Справа розглядається за правилами ст. 287 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що ним добровільно було виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року по справі № 815/368/18 щодо здійснення виплати суми компенсації втрати частини доходів, у зв’язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 8058,15 грн. згідно з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року у справі №2-а-4468/09/1570 за період з 01.02.2012 року по 30 листопада 2017 року. В подальшому 06.08.2018 року до позивача надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 31.07.2018 року ВП № 56880691. На виконання зазначеної постанови листом від 15.08.2018 № 13240/03 головне управління повідомило відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про виконання рішення суду по справі № 815/368/18, здійснено розрахунок компенсації, разом з тим сума компенсації за період з 01.02.2012 року по 30.01.2017 рік відсутня.

Таким чином, позивач зазначає, що головним управлінням виконано рішення суду по справі № 815/368/18 самостійно 19.06.2018 року до надходження постанови про відкриття виконавчого провадження, про що повідомлено відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у строк, встановлений в постанові про відкриття виконавчого провадження.

Однак, 20.08.2018 до позивача з відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшла постанова від 15.08.2018 ВП № 56880691 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.. Позивач вважає, оскаржувану постанову протиправною, оскільки позивачем самостійно було виконано рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2018 року встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 08.11.2018 року та зазначено, що неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Призначено справу до судового розгляду на 09.11.2018 року.

Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області вимоги ухвали суду від 31.10.2018р. не виконано, відзив на позовну заяву до суду не надано, про причини неподання відзиву суд не повідомлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 150 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У судове засідання 09.11.2018 року представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та завчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи звітом про доставлення електронного листа із копією ухвали суду від 31.10.2018 року та судової повістки направлених на офіційну електронну пошту відповідача (а.с. 37-38).

Враховуючи зазначене, суд кваліфікує таку бездіяльність відповідача як визнання позову.

Представник позивача у судове засідання не прибув, 09.11.2018 року надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши позовну заяву, належні та допустимі докази, які містяться в матеріалах справи, в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що до Одеського окружного адміністративного суду 29 січня 2018 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просив визнати протиправними дії з відмови листом №2483/О-11 від 09 січня 2018 року у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів за період з 08 лютого 2005 року по 30 листопада 2017 року, у зв’язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 8058,15 грн та зобов’язати нарахувати та виплатити суму компенсації втрати частини доходів за період з 08 лютого 2005 року по 30 листопада 2017 року, у зв’язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 8058,15 грн. (адміністративна справа № № 815/368/18). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, відмовляючи листом №2483/о-11 від 09 січня 2018 року у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 08 лютого 2005 року по 30 листопада 2017 року, послався на те, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, а виплату компенсації не вирішено у судовому порядку, тому законі підстави для компенсації втрати доходів відсутні. Позивав вважав, зазначену відмову протиправною та такою, що порушує його права, оскільки основною умовою для виплати позивачу, передбаченої ст. 46 Закону України №1058-IV, ст. 2 Закону України №2050-III та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі і пенсії). При цьому, позивач вважає, що порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування самим підприємством установою чи організацією добровільно чи на виконання рішення суду. Таким чином, позивач вважає, що відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», за умови виплати позивачу в грудні 2017 року нарахованої суми недоотриманої пенсії в розмірі 8058, 15 грн., позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з затримкою виплати з 08 лютого 2005 року по 30 листопада 2017 року, донарахованої та виплаченої на виконання постанови суду за цей період пенсії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року по справі № 815/368/18 адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови листом №2483/О-11 від 09 січня 2018 року у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1, адреса проживання: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 30.кв.1) суми компенсації втрати частини доходів, у зв’язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 8058,15 грн. згідно з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року у справі №2-а-4468/09/1570 за період з 01 лютого 2012 року по 30 листопада 2017 року та зобов’язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1, адреса проживання: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 30.кв.1) суму компенсації втрати частини доходів, у зв’язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 8058,15 грн. згідно з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року у справі №2-а-4468/09/1570 за період з 01.02.2012 року по 30 листопада 2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог суд – відмовив.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/368/18 набрало законної сили 11.06.2018 року.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/368/18 позивач здійснив відповідний розрахунок суми компенсації втрати частини доходів, у зв’язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 8058,15 грн. згідно з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року у справі №2-а-4468/09/1570 за період з 01.02.2012 року по 30 листопада 2017 року (а.с. 13).

06.08.2018 року до позивача надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 31.07.2018 року ВП № 56880691 (а.с. 14-15). На виконання зазначеної постанови листом від 15.08.2018 № 13240/03 головне управління повідомило відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про виконання рішення суду по справі № 815/368/18, здійснено розрахунок компенсації, разом з тим сума компенсації за період з 01.02.2012 року по 30.01.2017 рік відсутня (а.с. 16).

20.08.2018 до позивача з відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшла постанова від 15.08.2018 ВП № 56880691 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. (а.с. 17-18) за не виконання рішення суду та ненадання пояснень.

Позивач вважаючи, оскаржувані постанови протиправними, оскільки позивачем самостійно було виконано рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 2 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як, зокрема, постанови судів у адміністративних справах.

Частиною 1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з ч.1-3 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Таким чином, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, тобто встановленого 10-деного строку на виконання рішення суду, повинен особисто перевірити виконання рішення боржником.

Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові державного виконавця від 15.08.2018 р. зазначено, що боржником рішення суду не виконано та не надано письмове підтвердження про повне чи часткове виконання рішення суду.

Однак, згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.08.2018р. №13240/03 адресованого відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області повідомлено про виконання рішення суду, а саме щодо здійснення відповідного розрахунку компенсації, разом з тим, сума компенсації відсутня, про що ОСОБА_1 25.06.2018 року повідомлено під особистий підпис (а.с.16). До вказаного листа додано розрахунок компенсації.

Вказані обставини підтверджуються наданими до суду розрахунком компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 (а.с. 13).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова від 15.08.2018 року ВП № 56880691 Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про накладення на боржника ГУ ПФУ штрафу у розмірі 5100,00грн. є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки боржником фактично виконано рішення суду про що повідомлено державного виконавця, доказів протилежного судом не встановлено та сторонами не зазначено.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами те, що позивачем були порушені приписи законодавства України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача викладені в позовній заяві є обґрунтованими, а відповідно такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжного доручення №1719 від 14.09.2018р. позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 1762,00грн. (а.с. 33).

Враховуючи зазначене суд вважає за можливе стягнути з управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплачений судовий збір у розмірі 1762,00грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 287, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 56880691- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 15.08.2018 року ВП № 56880691 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області судові витрати в розмірі 1762 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П’ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлене та підписане суддею 12 листопада 2018 року.

Суддя Корой С.М.

.