Рішення № 77791501, 31.10.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2341/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Скорика С.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом

позивача Комунального підприємства "Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги" до відповідача Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

В С Т А Н О В И В:

09.07.2018 Комунальний заклад "Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги" (надалі – позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі – відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 02.05.2018 №ПЛ791/161/АВ/П/ПТ/МГ-ФС, винесеної заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області ОСОБА_3.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувану постанову, оскільки компенсація за не використані дні відпустки не входить до складу мінімальних державних гарантій норм і гарантій в оплаті праці. Позивач вважає, що застосування абзацу четвертого частини другої статті 256 КЗпП України до порушення законодавства про працю, зазначеного в акті інспекційного відвідування позивача, є протиправним.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 1640/2341/18, призначено підготовче засідання 08.08.2018.

07.08.2018 до суду надійшов відзив на позов, у якому вказано, що аналіз норм законодавства про працю свідчить, що грошова компенсація за не використані дні щорічної відпустки здійснюється однаково з урахуванням норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100. Відповідач стверджує, що компенсація за не використані дні щорічної відпустки є мінімальною державною гарантією в оплаті праці /а.с. 46-49/.

08.08.2018 відкладено підготовче засідання на 29.08.2018.

29.08.2018 до суду надійшло клопотання представника позивача про заміну позивача у справі – Комунального закладу "Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги" на Комунальне підприємство "Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги" (код ЄДРПОУ 38313933).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 замінено первинного позивача у справі № 1640/2341/18 – Комунальний заклад "Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги" на належного позивача – Комунальне підприємство "Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги". Також указаною ухвалою суду відкладено підготовче засідання до 19.09.2018.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 відкладено підготовче засідання на 11.10.2018.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по на 31.10.2018.

У судовому засіданні 31.10.2018 представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити.

У судовому засіданні 31.10.2018 представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29.03.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято наказ від 29.03.2018 №42П, відповідно до якого визначено посадовим особам Управління провести інспекційне відвідування, зокрема Комунального закладу "Кременчуцький районний центр первинної медико-соціальної допомоги" щодо відповідності вимогам законодавства про працю у зв'язку з надходженням звернення гр. ОСОБА_4 – головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_5 /а.с. 113/.

На підставі вказаного наказу відповідачем видано направлення на проведення заходу державного контролю у період з 03.04.2018 по 17.04.2018 /а.с. 51/.

У період з 05.04.2018 по 17.04.2018 інспектором праці ОСОБА_5 проведено інспекційне відвідування Комунального закладу "Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги" та встановлені наступні порушення, зокрема:

- порушено частину першу статті 83 КЗпП України, а саме: не проведено нарахування та виплату грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки при звільнення працівника. Зазначено, що ОСОБА_6 працювала в закладі на посаді сестри медичної загальної практики – сімейної медицини Чечелівського фельдшерсько-акушерського пункту за зовнішнім сумісництвом у період з 13.02.2017 (наказ про прийом № 31-к від 10.02.2017) по 31.12.2017 (наказ про звільнення № 109-к від 26.12.2017). З 23.08.2017 по 26.12.2017 ОСОБА_6 перебувала по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами (листок непрацездатності серії АДЕ № 295384 від 23.08.2017). Наказом № 89 від 26.12.2017 ОСОБА_6 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 27.12.2017 по 05.11.2020; за період роботи ОСОБА_6 надано частину щорічної основної відпустки з 10.07.2017 по 21.07.2017 терміном 12 календарних днів (наказ № 57 від 03.07.2017); відповідно до розрахункового листа за грудень 2017 року ОСОБА_6 проведено нарахування грошової компенсації при звільненні за 4 календарних дні не використаної щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці у сумі 224,96 грн; ОСОБА_6 не проведено нарахування та виплату грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки при звільненні /а.с. 58 зворот/.

02.05.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ791/161/АВ/П/ПТ/МГ-ФС, у якій зазначено про порушення позивачем вимог частини першої статті 83 КЗпП України, а саме: ОСОБА_6 працювала в закладі на посаді сестри медичної загальної практики – сімейної медицини Чечелівського фельдшерсько-акушерського пункту за зовнішнім сумісництвом у період з 13.02.2017 (наказ про прийом № 31-к від 10.02.2017) по 31.12.2017 (наказ про звільнення № 109-к від 26.12.2017). З 23.08.2017 по 26.12.2017 ОСОБА_6 перебувала по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами (листок непрацездатності серії АДЕ № 295384 від 23.08.2017). Наказом № 89 від 26.12.2017 ОСОБА_6 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 27.12.2017 по 05.11.2020; за період роботи ОСОБА_6 надано частину щорічної основної відпустки з 10.07.2017 по 21.07.2017 терміном 12 календарних днів (наказ № 57 від 03.07.2017); відповідно до розрахункового листа за грудень 2017 року ОСОБА_6 проведено нарахування грошової компенсації при звільненні за 4 календарних дні не використаної щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці у сумі 224,96 грн; ОСОБА_7, тобто грошова компенсація при звільненні нарахована ОСОБА_6 не за всі не використані нею дні щорічної відпустки.

Указаною постановою на позивача на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 37230,00 грн /а.с. 12/.

Не погоджуючись з указаною постановою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 259 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, згідно з пунктом 1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі – Порядок № 295).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 295 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Згідно з пунктом 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю – припис про їх усунення.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці визначено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Згідно з пунктом 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Абзацом 2 пункту 8 вказаного Порядку визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Відповідно до пункту 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Постановою Управління Держпраці у Полтавській області від 02.05.2018 №ПЛ791/161/АВ/П/ПТ/МГ-ФС, яка є предметом оскаржування у цій справі, до позивача застосовано штраф на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України у розмірі 37230,00 грн за порушення положень частини першої статті 83 КЗпП України /а.с. 12/.

Так, згідно з абзацом 4 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, указана норма передбачає відповідальність у вигляді штрафу при наявності факту недотримання, зокрема юридичною особою мінімальних державних гарантій в оплаті праці. При цьому, дослідженню підлягає питання: чи відносяться виявлені відповідачем порушення у недотриманні саме мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Так, позивач не заперечує того, що ОСОБА_6 не проведено нарахування та виплату грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки при звільненні.

Водночас позивач вважає, що грошова компенсація за всі не використані дні щорічної відпустки не є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, тому підстави для застосування штрафу на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України відсутні.

Надаючи оцінку цим доводам позивача, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР (надалі – Закон № 108/95-ВР) мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою.

Положеннями статті 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III визначено, що основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 12 Закону № 108/95-ВР норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Отже, мінімальними державними гарантіями є, зокрема гарантії для працівників щодо оплати щорічних відпусток.

Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відпустки" державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Водночас частиною третьою статті 2 Закону України "Про відпустки" визначено, що право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Аналогічні приписи містять частини перша та четверта статті 83 КЗпП України.

Отже, право на відпустки забезпечується двома різними способами:

- або шляхом оплати щорічної відпустки;

- або шляхом виплати грошової компенсації за не використані щорічні відпустки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що грошова компенсація за не використані щорічні відпустки не відноситься до переліку мінімальних державних гарантій, визначених у статті 12 Закону № 108/95-ВР, у зв'язку з чим притягнення позивача до відповідальності на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України за ненарахування та невиплату звільненому працівнику позивачем грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки є протиправним.

Отже, наявні підстави для визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області від 02.05.2018 №ПЛ791/161/АВ/П/ПТ/МГ-ФС.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства "Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги" (вул. Київська, 237, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701, ідентифікаційний код 38313933) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 02.05.2018 №ПЛ791/161/АВ/П/ПТ/МГ-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136) на користь Комунального підприємства "Кременчуцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги" (вул. Київська, 237, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701, ідентифікаційний код 38313933) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст рішення складено 12.11.2018.

Суддя ОСОБА_8