Рішення № 77790738, 25.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 року м.Київ справа № 810/4492/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагрохолдінг" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагрохолдінг" з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 25.07.2018 №856442/41145888 про відмову у реєстрації податкової накладної від 21.05.2018 за №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагрохолдінг";

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 21.05.2018, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагрохолдінг".

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що спірним рішенням було відмовлено у реєстрації податкової накладної від 21.05.2018 за №3, не зважаючи на її відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Позивач стверджує, що оскаржуване рішення ДФС України не містить чіткої підстави його прийняття, оскільки відповідачем не зазначено, які саме документи, необхідні для здійснення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не були подані позивачем. Також відповідач зазначає, що спірне рішення було прийнято Державною фіскальною службою України передчасно, позаяк пунктом 15 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, платнику податків надано право на подачу до контролюючого органу письмових пояснень та документів, необхідних для здійснення реєстрації податкової накладної, протягом 365 днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній.

На підставі цього, позивач вважає, що спірне рішення було прийнято ДФС України з порушенням процедури, встановленої ст. 201 ПК України, та всупереч вимогам постанови КМУ від 21.02.2018 №117, без урахування первинних документах, складених ТОВ "Промагрохолдінг" та ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» для підтвердження господарських операцій між ними, у зв'язку з чим таке рішення має бути визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №810/4492/18 та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.10.2017.

У судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про здійснення подальшого розгляду справи без його присутності у порядку письмового провадження.

Відповідач не забезпечив явку свого представника ані у підготовче, ані у судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду справи був проінформований належним чином, що підтверджується розпискою про отримання кореспонденції безпосередньо у суді (т.2, а.с.79, 83) та рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення.

Відповідач не повідомив причини неявки до суду, а також не надав відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, що, згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для вирішення справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною дев'ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі зазначених процесуальних норм у судовому засіданні 17.10.2018 судом було задоволено клопотання позивача та постановлено усну ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагрохолдінг" зареєстровано як юридична особа 10.02.2017 (ідентифікаційний код 41145888) за адресою: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 47, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 2, а.с. 72-73).

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 01.04.2017, про що свідчить витяг з Реєстру платників податку на додану вартість №1810284500131 (т. 2, а.с.103).

12.12.2017 між позивачем та Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві був укладений договір про визнання електронних документів №12122017, який, згідно з пунктом 2 Розділу 1, надає платнику податків можливість подавати до органів ДФС податкові документи в електронному вигляді (т.2, а.с.99-101).

З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагрохолдінг" (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» (Покупець) був укладений договір поставки №П-182604-5, пунктом 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором. Товар поставляється окремими партіями товару, які визначаються в додатках до цього договору (в подальшому - додатки або специфікації). Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити кожну поставлену партію товару, визначену окремою специфікацією (т.1, а.с.36-40).

Під товаром у цьому договорі розуміється: пшениця м'яких сортів (2А, 3А, 4Б, 5Б, 6 класів), надалі - товар (п.1.2 договору).

Відповідно до пункту 1.3 договору найменування, одиниці виміру, кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) та ціна товару, що формує відповідну партію товару, визначаються у додатках до цього договору. Додатки підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їхніми печатками та є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору товар, що є предметом цього договору, постачається партіями згідно відповідного додатку, який складається на кожну партію товару окремо, в термін, вказаний у відповідному додатку.

Кожна окрема партія товару передається від постачальника до покупця, що підтверджується видатковими накладними. Датою поставки кожної окремої партії товару вважається дата її передачі постачальником покупцю за останньою видатковою накладною на таку партію товару у місці поставки (п.3.1.1 договору).

В пункті 4.1 договору сторони визначили, що ціна товару встановлюється в національній валюті України та визначається в додатках до цього договору. Загальна ціна договору складається з вартості всіх поставлених партій товару, вказаних у специфікаціях до договору.

Відповідно до пункту 4.2 договору покупець проводить розрахунки з постачальником в безготівковій формі на умовах відстрочення платежу, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника: 100% від вартості поставленої партії товару - протягом 180 календарних днів, відлік яких розпочинається з дати підписання видаткової накладної на таку партію товару.

Податкова накладна повинна бути складена виключно в електронній формі, з дотриманням умов щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному діючим законодавством України.

Видаткова накладна повинна містити посилання на номер і дату договору поставки, підпис уповноваженої особи та печатку постачальника.

Датою поставки товару є дата видаткових накладних, підписаних та завірених сторонами. Сторони допускають іншу форму розрахунків, передбачену чинним законодавством України, узгоджену сторонами в додатках до договору.

27.04.2018 між сторонами договору був підписаний додаток №1, яким передбачено, що постачальник продає, а покупець купує наступний товар: пшениця м'яких сортів (2А, 3А, 4Б, 5Б, 6 класів) кількістю 8 000 тонн +/- 10%, вартістю 5148 грн. 00 коп. за 1 тонну, на загальну суму 41 184 000,00 грн., у тому числі ПДВ 6 864 000,00 грн. (т.1, а.с.41).

На виконання умов укладеного договору позивачем була здійснена поставка товару на загальну суму 39 660 809,76 грн. (у тому числі ПДВ 6 610 134,96 грн.), що підтверджується наступними видатковими накладними: від 01.05.2018 №29 на суму 2 091 658,14 грн., у тому числі ПДВ 348 609,69 грн. (т.1, а.с.45); від 02.05.2018 №47 на суму 1 379 782,40 грн., у тому числі ПДВ 229 963,73 грн. (т.1, а.с.46); від 03.05.2018 №48 на суму 828 102,13 грн., у тому числі ПДВ 138 017,02 грн. (т.1, а.с.47); від 04.05.2018 №49 на суму 343 953,32 грн., у тому числі ПДВ 57 325,55 грн. (т.1, а.с.48); від 05.05.2018 №50 на суму 371 273,76 грн., у тому числі ПДВ 61 878,96 грн. (т.1, а.с.49); від 06.05.2018 №51 на суму 265 739,76 грн., у тому числі ПДВ 44 289,96 грн. (т.1, а.с.50); від 07.05.2018 №52 на суму 675 973,58 грн., у тому числі ПДВ 112 662,26 грн. (т.1, а.с.51); від 08.05.2018 №53 на суму 3 574 858,72 грн., у тому числі ПДВ 595 809,79 грн. (т.1, а.с.52); від 09.05.2018 №54 на суму 1 744 121,81 грн., у тому числі ПДВ 290 686,97 грн. (т.1, а.с.53); від 10.05.2018 №55 на суму 2 636 764,42 грн., у тому числі ПДВ 439 460,74 грн. (т.1, а.с.54); від 11.05.2018 №56 на суму 2 369 603,81 грн., у тому числі ПДВ 394 933,97 грн. (т.1, а.с.55); від 12.05.2018 №57 на суму 10 217 441,52 грн., у тому числі ПДВ 1 702 906,92 грн. (т.1, а.с. 56); від 13.05.2018 №58 на суму 3 069 335,41 грн., у тому числі ПДВ 511 555,90 грн. (т.1, а.с.57); від 14.05.2018 №59 на суму 3 201 963,34 грн., у тому числі ПДВ 533 660,56 грн. (т.1, а.с.58); від 15.05.2018 №60 на суму 628 972,34 грн., у тому числі ПДВ 104 828,72 грн. (т.1, а.с.59); від 16.05.2018 №61 на суму 506 151,36 грн., у тому числі ПДВ 84 358,56 грн. (т.1, а.с.60); від 17.05.2018 №62 на суму 1 381 476,10 грн., у тому числі ПДВ 230 246,02 грн. (т.1, а.с.61); від 18.05.2018 №63 на суму 1 353 821,04 грн., у тому числі ПДВ 225 636,84 грн. (т.1, а.с.62); від 19.05.2018 №64 на суму 1 029 805,92 грн., у тому числі ПДВ 171 634,32 грн. (т.1, а.с.63); від 20.05.2018 №65 на суму 1 792 224,72 грн., у тому числі ПДВ 298 704,12 грн. (т.1, а.с.64); від 21.05.2018 №66 на суму 197 786,16 грн., у тому числі ПДВ 32 964,36 грн. (т.1, а.с.65).

21.05.2018 позивачем була складена зведена податкова накладна №3 на суму 39 660 809,76 грн., у тому числі ПДВ 6 610 134,96 грн. (т.1, а.с. 25), та направлена електронними засобами зв'язку до ДФС України для її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатом обробки цієї податкової накладної її реєстрація була зупинена, про що позивачеві було направлено квитанцію №1 від 18.06.2018 (т.1, а.с.26).

В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем вказано таке: «відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 21.05.2018 №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомляємо: показник "D"=.000250230437776699188611382431167525191757, "P"=946968» (т.1, а.с.26).

17.07.2018 позивачем було направлено до контролюючого органу повідомлення №6 про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, до якого додано 19 додатків (т.1, а.с.27).

Вказане повідомлення з доданими до нього документами було доставлено до контролюючого органу районного рівня - Бориспільського відділення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, про що свідчить квитанція №2 від 17.07.2018 (т.1, а.с.28).

Судом встановлено, що позивачем, серед іншого, було надано контролюючому органу пояснювальну записку, в якій ТОВ "Промагрохолдінг" повідомило, що поставлений ПрАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» товар - пшениця м'яких сортів - був придбаний ним у ТОВ «С.К.С.», що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, та до моменту відчуження знаходився на відповідальному зберіганні у ТОВ «Саундагро», про що свідчить відповідний договір та акти приймання-передачі товару на зберігання.

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія ДФС), було прийнято рішення від 25.07.2018 №856442/41145888, яким у реєстрації податкової накладної від 21.05.2018 №3 було відмовлено (т.1, а.с.31-32).

В якості підстави для прийняття такого рішення Комісією ДФС вказано про ненадання платником податків копій таких документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

01.08.2018 позивачем було подана скарга на зазначене рішення (т.1, а.с.33), яка була залишена без задоволення рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 13.08.2018 №24048/41145888/2 (т.1, а.с.35).

Не погоджуючись з правомірністю спірного рішення від 25.07.2018 №856442/41145888, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (з наступними змінами, далі - Порядок №1246).

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Згідно з пунктом 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку №1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

При цьому, пунктом 3 Порядку №1246 закріплено, що операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Суд звертає увагу на те, що згідно квитанції №1 податкова накладна від 21.05.2018 №3 була отримана Державною фіскальною службою України 15.06.2018 о 18 год. 41 хв., у зв'язку з чим рішення про реєстрацію, відмову у реєстрації або зупинення реєстрації такої податкової накладної мало бути прийнято у той самий операційний день - до 20-ї години 15 червня 2018 року, про що платник податку повинен бути проінформований відповідною квитанцією №1.

Натомість, матеріали справи свідчать, що квитанція №1 про зупинення реєстрації податкової накладної від 21.05.2018 №3 було прийнята та направлена позивачеві лише 18 червня 2018 року, тобто на наступний операційний день (враховуючи, що 16 та 17 червня 2018 року були неробочими днями - субота та неділя), що суперечить вищевказаним положенням Податкового кодексу України та Порядку №1246.

У той же час, згідно з абзацом тринадцятим пункту 201.10 статті 201 ПК України якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вказана норма є чіткою, не допускає довільного тлумачення та закріплює гарантію прав платника податку на своєчасне прийняття контролюючим органом рішення стосовно реєстрації податкової накладної, визначаючи наслідки порушення відповідного строку з боку контролюючого органу - визнання податкової накладної зареєстрованою у операційний день її направлення до ДФС.

При цьому, прийняття контролюючим органом рішення стосовно реєстрації податкової накладної на наступний операційний день, на переконання суду, не нівелює дію вищевказаної норми стосовно автоматичного визнання податкової накладної зареєстрованою, оскільки відповідний правовий наслідок настав раніше за прийняття контролюючим органом рішення щодо реєстрації податкової накладної поза межами гранично встановленого строку для такої дії, а саме: о 20-й годині операційного дня, у який було отримано податкову накладну.

Таким чином, оскільки протягом операційного дня, тобто до 20-ї години 15 червня 2018 року відповідачем не надіслано позивачеві квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної від 21.05.2018 №3, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, не зважаючи на це, суд вважає за необхідне надати окрему правову оцінку обставинам та підставам зупинення та відмови у реєстрації податкової накладної від 21.05.2018 №3, враховуючи невизнання відповідачем факту автоматичної реєстрації цієї податкової накладної.

Так, відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок №117).

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктом 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Згідно з пунктами 12, 13 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Таким чином, законодавчо закріплено, що після надсилання платником податку складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДФС України в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Суд зазначає, що критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій розміщені Державною фіскальною службою України на своєму офіційному веб-сайті за таким посиланням: http://sfs.gov.ua/media-tsentr/novini/331616.html.

Згідно з пунктом 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, який був зазначений відповідачем в квитанції №1 від 18.06.2018 в якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної від 21.05.2018 №3, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку-юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Отже, наведений пункт 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку містить у собі декілька підстав для віднесення платника податку до переліку ризикових, у зв'язку з чим для того, щоб відповідати вимогам обґрунтованості рішень суб'єкта владних повноважень, рішення контролюючого органу про зупинення реєстрації податкової накладної через її відповідність вимогам п.1.6 цих Критеріїв має містити посилання на конкретні обставини, наявність яких є підставою для віднесення платника податку до переліку ризикових.

Відповідно до Порядку формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків, затвердженого наказом ДФС України від 21.03.2018 №144 (який діяв до моменту його скасування на підставі наказу ДФС України від 03.08.2018 №522, тобто був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), усі платники податків, що подають на реєстрацію податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), перевіряються ДФС на відповідність критеріям ризиковості, які затверджено Державною фіскальною службою України та погоджено з Міністерством фінансів України (далі - Критерії).

Керівники комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія), забезпечують розгляд питань на засіданні Комісії щодо внесення платників податків до переліку ризикових платників податків / виключення з переліку ризикових платників податків згідно з п. 1.6 Критеріїв.

Засідання Комісії щодо розгляду питань про внесення платників податків до переліку ризикових платників податків / виключення з переліку ризикових платників податків проводиться згідно з порядком, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", та оформлюється протоколом.

До протоколу засідання Комісій обов'язково додаються: перелік платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з п. 1.6 Критеріїв; матеріали, на підставі яких платників податків віднесено до такого переліку; інша інформація, що розглядається Комісією.

За результатами засідання Комісії та протокольно прийнятого рішення (внесення платників податків до переліку ризикових платників податків / виключення з переліку ризикових платників податків) голова Комісії забезпечує негайне внесення інформації щодо включення / виключення зазначених платників до/із переліку платників податків в режимі "Журнал ризикових платників податків" розділу "Робота Комісії регіонального рівня" підсистеми "Аналітична система" ІТС "Податковий блок" як платників з ознаками ризиковості.

У той же час, під час розгляду справи відповідачем не було надано суду протокол засідання Комісії із відображеним у ньому рішенням про віднесення позивача до переліку ризикових платників податків, а також матеріали, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку, у той час як підстави для зупинення реєстрації податкової накладної від 21.05.2018 №3 (у тому числі обставини віднесення позивача до переліку ризикових платників податків) є спірними, не визнаються позивачем, а отже, потребують доведення у судовому засіданні.

Суд звертає увагу на те, що квитанція №1 від 18.06.2018 містить лише загальне посилання на п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, без зазначення конкретних обставин, за наявності яких платника податку можна віднести до переліку ризикових, що, за відсутності доведення правомірності віднесення позивача до переліку ризикових платників податків, свідчить про те, що зупинення реєстрації податкової накладної від 21.05.2018 №3 було здійснено відповідачем необґрунтовано.

Відповідно до пункту 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд зауважує, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що після зупинення реєстрації податкової накладної від 21.05.2018 №3 позивачем були подані до комісії ДФС України документи, передбачені пунктом 14 Порядку №117, для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 16 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з пунктами 18-21 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про:

- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що в спірному рішенні комісії ДФС від 25.07.2018 №856442/41145888 в якості підстави для відмови в реєстрації податкової накладної від 21.05.2008 №3 зазначено про ненадання платником податку копій таких документів:

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Отже, у спірному рішенні комісії ДФС фактично було лише процитоване положення пункту 14 Порядку №117, а саме: четвертий абзац цього пункту, тобто викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної від 21.05.2018 №3, а також без повідомлення причин, за яких надані позивачем документи не були враховані.

Суд зазначає, що в якості недостатності наданих платником податку документів для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування слід розуміти надання таким платником не всіх документів, передбачених пунктом 14 Порядку №117.

Організаційні та процедурні засади діяльності комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, визначені Порядком роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок роботи комісії).

Згідно з пунктом 7 цього порядку Комісія контролюючого органу складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше ніж семи членів.

Відповідно до пункту 14 Порядку роботи комісії члени комісії контролюючих органів мають право, зокрема,ознайомлюватися з матеріалами, поданими на розгляд комісії, та брати участь у їх перевірці; переглядати всю інформацію про платників податку на додану вартість, наявну в ДФС.

Згідно з пунктом 17 Порядку роботи комісії засідання комісії контролюючого органу є правоможним за умови присутності на ньому не менше двох третин її затвердженого персонального складу.

Засідання комісії контролюючого органу проводиться обов'язково кожного робочого дня, а в разі наявності документів для розгляду - два рази на день.

Рішення комісії контролюючого органу приймається шляхом відкритого голосування.

Рішення комісії контролюючого органу приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів такої комісії.

Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.

Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови комісії, секретарем комісії та членами комісії, які брали участь у засіданні.

Пунктом 22 Порядку роботи комісії передбачено, що розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи:

- доповідь секретаря комісії;

- доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби);

- внесення пропозицій членами комісії, їх обговорення;

- оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання;

- голосування;

- оголошення головою комісії результатів голосування;

- оформлення протоколу, який підписується учасниками засідання.

Таким чином, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією контролюючого органу відповідного засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

У той же час, суд звертає увагу на те, що у спірному рішенні від 25.07.2018 №856442/4114588 про відмову в реєстрації податкової накладної від 21.05.2018 №3 не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а також не зазначено, яких саме документів, окрім тих, що були надані позивачем, не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Комісією ДФС України лише процитовано норму законодавства без будь-якої конкретизації обставин: чи то надані позивачем копії документів складені з порушеннями вимог законодавства, а якщо так, то яких саме; чи то копії наданих документів є недостатніми для прийняття позитивного рішення, а якщо так, то яких саме документів згідно з наведеним в пункті 14 Порядку №117 переліку не надано позивачем; чи то існують обидві зазначені передумови для відмови в реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Водночас, суд зауважує, що спірне рішення фактично не містить чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття Комісією ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, що свідчить про його необґрунтованість.

Керуючись закріпленим в частині четвертій статті 9 КАС України принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який передбачає вжиття судом передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, суд зазначає таке.

Так, з матеріалів справи вбачається, що реалізований позивачем ПрАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль» товар (пшениця м'яких сортів) був придбаний ним у Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С.» (Постачальник) за договором поставки від 16.04.2018 №П-16/04/18 (т. 1, а.с.66-71).

Найменування, одиниці виміру, кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) та ціна товару, що формує відповідну партію товару, були визначені сторонами у додатках до цього договору (т.1, а.с.72-93).

Отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагрохолдінг" пшениці м'яких сортів від Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С.» підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних, які підписані обома сторонами, скріплені печатками підприємств, та розцінюються судом в якості належних первинних документів, які підтверджують факти здійснення господарських операцій (т.1, а.с.101-223).

Оплата позивачем отриманого товару підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (т.1, а.с.95-100).

Придбана позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С.» пшениця м'яких сортів була передана на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Саундагро» на підставі укладеного з ним договору відповідального зберігання від 27.04.2018 №ДЗ-27/04-18 та додаткової угоди до нього від 30.04.2018 (т.2, а.с.17-21).

Факт передачі зерна на відповідальне зберігання підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних актів приймання-передачі майна (т.2, а.с.23-58).

Факт перевезення пшениці м'яких сортів від постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С.» на склад зберігача (ТОВ «Саундагро») підтверджується наявними у справі копіями товарно-транспортних накладних (т.2, а.с.1-16).

Суд зазначає, що всі вищевказані документи, надані позивачем, не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Разом з тим, Комісія ДФС, незважаючи на надіслане позивачем повідомлення та додані до нього документи, прийняла спірне рішення від 25.07.2018 №856442/41145888 про відмову в реєстрації податкової накладної від 21.05.2018 №3, без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування поданих позивачем документів.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії Комісії ДФС України по прийняттю спірного рішення, в якому не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Однак, під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірного рішення та неврахування наданих позивачем Комісією ДФС України документів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем та Приватним акціонерним товариством «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль», та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані відповідачеві, останній не мав правових підстав для прийняття рішення від 25.07.2018 №856442/41145888 про відмову в реєстрації податкової накладної від 21.05.2018 №3.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагрохолдінг" про визнання протиправним та скасування спірного рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 25.07.2018 №856442/41145888.

Водночас, суд визнає непереконливими твердження позивача про передчасне прийняття відповідачем спірного рішення, з посиланням на пункт 15 Порядку №117, оскільки оскаржуване рішення від 25.07.2018 №856442/41145888 було прийнято на підставі поданих позивачем пояснень та документів в межах встановлених пунктами 23-24 Порядку №117 строків.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної фіскальної служби України здійснити реєстрацію податкової накладної від 21.05.2018 №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.

Натомість, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на Комісію ДФС України.

Згідно з пунктом 28 Порядку №117 податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- протягом п'яти робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить менше 30 млн. гривень;

- протягом семи робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 30 млн. гривень включно.

Відповідно до пунктів 19-20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття Комісією ДФС України рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН спірну податкову накладну.

При цьому, вирішуючи питання про належного відповідача у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 6 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2018 №117, до складу комісії центрального рівня включаються посадові особи ДФС.

Комісія контролюючого органу складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше ніж семи членів (п. 7 Порядку роботи комісії).

Голова комісії центрального рівня та її персональний склад затверджується ДФС (п.8 Порядку роботи комісії).

Згідно з пунктом 26 Порядку роботи комісії матеріально-технічне та організаційне забезпечення діяльності комісії контролюючого органу здійснює орган ДФС, в якому сформована така комісія.

Таким чином, Комісія ДФС України не є окремим органом державної влади, а діє у складі ДФС України та складається з її посадових осіб.

Відповідно до частини третьої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Отже, оскільки Комісія ДФС України не є окремим державним органом чи структурним підрозділом державного органу, належним відповідачем у справі є саме Державна фіскальна служба України, яка є роботодавцем осіб, що входять до складу Комісії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до Комісії ДФС України всіх документів, визначених Порядком №117 як достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, та підтвердження належної форми та змісту цих документів, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв'язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання ДФС України здійснити реєстрацію податкової накладної від 21.05.2018 №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагрохолдінг" від 21.05.2018 №3, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5286,00 грн. згідно платіжного доручення №80 від 28.08.2018, оригінал якого міститься у матеріалах справи (т. 1, а.с. 2).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (тут і далі - в редакції станом на момент звернення позивача до суду) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною другою цього Закону встановлено, що за подання до адміністративного суду юридичною особою адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» №2246-VIII від 07.12.2017 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня дорівнює 1762 гривні.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Така правова позиція викладена, зокрема в Довідці про аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», затвердженій Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2.

Отже, вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ДФС про відмову в реєстрації податкової накладної та вимога про застосування відповідних наслідків у разі задоволення такої вимоги у вигляді зобов'язання відповідача зареєструвати податкову накладну є однією вимогою немайнового характеру.

Таким чином, при зверненні до суду позивачу слід було сплатити судовий збір за подання однієї вимоги немайнового характеру у розмірі 1762,00 грн., який і підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України. Інша частина зайве сплаченого позивачем судового збору підлягає поверненню у разі подання позивачем відповідної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги обставини справи, та враховуючи заявлене позивачем у позовній заяві відповідне клопотання, суд вважає за необхідне зобов'язати Державну фіскальну службу України, яка є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 25.07.2018 №856442/41145888 про відмову у реєстрації податкової накладної від 21.05.2018 №3, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагрохолдінг".

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 21.05.2018, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагрохолдінг".

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагрохолдінг" (ідентифікаційний код 41145888; місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 47) судовий збір у сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

5. Зобов'язати Державну фіскальну службу України подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення - 25 жовтня 2018 року.

Суддя Кушнова А.О.