Ухвала суду № 77788664, 13.11.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Номер провадження 2-в/225/88/2018

Єдиний унікальний номер 225/5570/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Нємиш Н.В.,

за участю секретаря Андрієвої Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», заінтересовані особи Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль», Публічне акціонерне товариство «ВЕКТОР БАНК», ОСОБА_2 про відновлення втраченого судового провадження,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», звернулося до суду з заявою про відновлення втраченого судового провадження, посилаючись на те, що Апеляційним судом Донецької області 24.06.2014 року ухвалено рішення по справі № 260/91/13-ц, за позовом ПАТ «ОСОБА_1 Аваль», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/11-165/240 від 08.08.2007 року, яким позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 11136,88 доларів США, що еквівалентно 88776,53 гривень та відшкодування судових витрат у сумі 887,76 грн.

11.12.2017 року Дзержинським міським судом Донецької області було постановлено ухвалу №225/6471/17 за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони у виконавчому провадженні, якою заявлені вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було задоволено та замінено на його правонаступника, проте в резолютивній частині ухвали та виконавчому листі була допущена описка, а саме: невірно зазначено суму, що підлягає стягненню.

05.02.2018 року Дзержинським міським судом Донецької області, заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про виправлення описки в ухвалі та виконавчому листі – задоволено, а саме: замінити сторону виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» суми боргу за кредитним договором №014/11-165/240 від 08.08.2007 рокуу розмірі 11136,88 доларів США, що еквівалентно 88776,53 гривень та відшкодування судових витрат у сумі 887,76 грн. – стягувача ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Заявник вважає необхідним відновити втрачене судове провадження для розгляду заяви ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» з метою отримання рішень суду та на їх підставі отримати дублікати виконавчих листів по справі для захисту своїх прав та інтересів.

Також просить суд поновити строк на звернення з заявою про відновлення втраченого судового провадження для виконання судового рішення.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, хоча були повідомлені про дату, час і місце проведення розгляду справи належним чином. Від представника заявника надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відновлення втраченого судового провадження.

Судом встановлено, що в провадженні Ленінського районного суду м. Донецька знаходилась цивільна справа №260/91/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/11-165/240 від 08.08.2007 року.

13.03.2013 року Ленінським районним судом м.Донецька було ухвалено заочне рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, інн. НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Донецької обласної Дирекції ПАТ «ОСОБА_1 Аваль», суму боргу за кредитним договором № 014/11-165/240 від 08.08.2007 року у розмірі 25 911,27 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ станом на 14.07.2011р. (7,9714) складає 206 549,10 гривень, а також судові витрати в сумів 2 065, 49 грн.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 24.06.2014 року заочне рішення Ленінського районного суду м. Донецьк від 13.03.2013 року в частині вирішення вимог про стягнення пені скасовано. У задоволені позову ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення пені 14774,39 доларів США відмовлено. Рішення суду в частині визначення загальної стягнутої суми та судового збору змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» суму боргу за кредитним договором № 014/11-165/240 від 08.08.2007 року у сумі 11136,88 доларів США, що еквівалентно 88776,53 грн. за курсом НБУ станом на 14.07.2011р. (7,9714), яка складається із заборгованості за тілом кредиту 4712,90 доларів США та відсотками за користування кредитом 6423,98 доларів США; у відшкодування судових витрат 887,67 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 11.12.2017 року було замінено сторону виконавчого провадження – стягувача Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Через те, що м. Донецьк є населеним пунктом, в якому проводиться антитерористична операція, не представляється можливим отримати копію судового рішення, що знаходиться в Ленінському районному суді м. Донецька. Відомостей про наявність судового провадження по цивільній справі №260/91/13-ц в Дзержинському міському суді Донецької області не має.

З огляду на це, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Зі статті 493 ЦПК України вбачається, що при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: 1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); 2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; 3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; 4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; 5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; 6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; 7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.

Як встановлено судом, заявнику необхідно відновити втрачене судове провадження в частині вказаних рішень, з метою отримання зазначених рішення та на їх підставі отримати дублікати виконавчих листів по справі для захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до статті 494 ЦПК України передбачено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Відповідно до положень ч.ч. 1-2 ст.3 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень - автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Процедуру формування та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень визначає «Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року № 1007).

Згідно з абз. 4 п.3 цього Порядку, електронна копія судового рішення - складений в суді у вигляді електронних даних ідентичний судовому рішенню за документарною інформацією та реквізитами електронний документ, засвідчений електронним цифровим підписом особи, що підписала зазначене рішення, який може бути перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Таким чином, при вирішенні питання про відновлення втраченого судового провадження судом було досліджено повний текст рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 13.03.2013 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 24.06.2014 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

При таких обставинах суд вважає установленим зміст зазначених судових рішень по цивільні справі №260/91/13-ц, які підлягає відновленню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 260, 488,493,494 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», заінтересовані особи Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль», Публічне акціонерне товариство «ВЕКТОР БАНК», ОСОБА_2 про відновлення втраченого судового провадження – задовольнити частково.

Вважати установленими зміст відновлених: рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 13 березня 2013року за позовом ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/11-165/240 від 08.08.2007 рокута рішення Апеляційного суду Донецької області від 24 червня 2014 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2, (повний текст) в наступній редакції:

«

Провадження по справі № 2/260/361/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Хмельницької Л.Ї.

при секретарі: Богоявленської А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецьку справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Донецької обласної дирекції Публічного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу за кредитним договором. В обґрунтуванні позову зазначив, що 08 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_1 Аваль" (у зв'язку із прийняттям статуту у новій редакції, затвердженого 04.11.2009р. НБУ - Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Аваль") в особі Центрально- міського відділення Донецької обласної дирекції та відповідачем був укладений кредитний договір № 014/11-165/240, згідно умов якого відповідачу надані кредитні кошти у сумі 35 000 доларів США строком погашення до 08.08.2012 р., зі платою 13,5 % річних за користування кредитними коштами.

Згідно пункту 3.2 кредитного договору, надання кредиту здійснюється у безготівковій формі шляхом переказу (зарахування) всієї суми Кредиту на поточний рахунок Позичальника.

Пунктом 3.1. кредитного договору передбачено умови надання кредиту, відповідно до яких кредит Позичальнику надається на умовах його строковості, повернення та плати за користування.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, кредитного договору, Відповідач зобов'язався помісячно, починаючи з місяця наступного за місяцем надання кредиту, здійснювати погашення кредиту та погашати проценти за користування цим кредитом.

Пунктом 5.7 кредитного договору, на виконання вимог чинного законодавства, врегульовано, що повернення сум кредиту та процентів здійснюється у валюті кредиту.

Станом на 14.07.2011р. відповідач свої зобов'язання щодо Графіку погашення кредитної заборгованості не виконав, у зв'язку з чим, заборгованість перед «ОСОБА_1 Аваль» в особі Донецької обласної дирекції становить: 25 911,27 доларів США (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот одинадцять доларів 27 центів США), що в перерахунку по курсу НБУ станом на 14.07.2011р. (7,9714) складає 206 549, 10 грн., з яких:

-заборгованість за кредитом- 4 712,90 дол. США;

-заборгованість за відсотками-6 423,98 дол. США;

-пеня за прострочення тіла кредиту- 5 464,94 дол. США;

-пеня за прострочення відсотків по кредиту-9 309,45 дол. США

08.08.2009 р. на адресу відповідача був надісланий лист-попередження, щодо усунення порушень зобов'язання або повернення кредиту та інших належних платежів, ще до теперішнього часу Боржником не було здійснено жодних дій, щодо усунення порушень зобов'язання або погашення / повернення кредиту та інших належних платежів.

24 червня 2011 року, державним виконавцем ВДВС Ленінського РУЮ у м. Донецьку МЮ України, шляхом проведення аукціону по реалізації арештованого рухомого майна, при примусовому виконанні виконавчого напису №2834, вчиненого 12.08.2010 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу на договорі застави транспортного засобу №014/11-165/240 від 08.08.2007 року, був реалізований заставний автомобіль марки ВМW моделі 5221, державний номер НОМЕР_2, 2004 року випуску на загальну суму 96 247 гривень.

Згідно ст. 24 ЗУ «Про заставу» у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмету застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Пунктом 3.4 кредитного договору передбачено щомісячне нарахування процентів за суму кредиту за фактичний строк користування кредитом, в тому числі протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком.

Згідно п. 10.1 кредитного договору, за прострочення виконання будь-яких ротових зобов'язань, передбачених кредитним договором, Позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Сплата пені здійснюється в порядки та строки, передбачені для здійснення щомісячних платежів за кредитом або будь-який інший день за згодою або на вимогу кредитора.

Відповідно до умов договору, а саме п.п.8.1.-8.2 кредитного договору, при одержані кредиту позичальник надав іншому контрагенту (Банку-Відповідачу), обраному ним на свій власний розсуд, гарантії того, що він усвідомлює умови договору, вони є для нього зрозумілими, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими.

Позичальник також засвідчив, що він спроможний укласти цей (кредитний) договір виконати зобов'язання, передбачені кредитним договором.

На теперішній час відповідачі ухиляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, а також не вживає жодних заходів щодо погашення боргу, тому позивач вимушений звернутися до суду з позовом.

Просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 25911, 27 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ станом на 14.07.2011 року складає 206 549,10 грн. та судові витрати в сумі 2 065, 49 грн.

До судового засідання представник позивача не з*явився, надіслав на адресу суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, у випадку неприбуття до судового засідання належним чином повідомленого про дату слухання справи відповідача, не заперечував проти ухвалення по справі заочного рішення.

Відповідач до судового засідання не з*явився, на його адресу судом були надіслані судові повістки з зазначенням дати та часу судового засідання рекомендованим листом з повідомленням, але судові повістки були повернені до суду з відміткою поштового відділення «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Таким чином, суд вважає, що відповідач був повідомлений про день та час розгляду справи належним чином, у зв’язку із чим вважає можливим розглянути справу у його відсутність, та зі згоди позивача суд ухвалює рішення в заочному порядку, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України. У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо зобов*язанням встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням) то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ГК України.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 08 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_1 Аваль" (у зв'язку із прийняттям статуту у новій редакції, затвердженого 04.11.2009р. НБУ - Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Аваль") в особі Центрально- міського відділення Донецької обласної дирекції та відповідачем був укладений кредитний договір № 014/11-165/240 (а.с.7-10), згідно умов якого відповідачу надані кредитні кошти у сумі 35 000 доларів США строком погашення до 08.08.2012 р., зі платою 13,5 % річних за користування кредитними коштами.

У відповідності до п.2 ст.524 Цивільного Кодексу України, сторони можуть призначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. При цьому, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.І ст. 1054 Цивільного кодексу України, по кредитному договору банк або (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно пункту 3.2 кредитного договору, надання кредиту здійснюється у безготівковій формі шляхом переказу (зарахування) всієї суми Кредиту на поточний рахунок Позичальника.

Пунктом 3.1. кредитного договору передбачено умови надання кредиту, відповідно до яких кредит Позичальнику надається на умовах його строковості, повернення та плати за користування.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, кредитного договору, Відповідач зобов'язався помісячно, починаючи з місяця наступного за місяцем надання кредиту, здійснювати погашення кредиту та погашати проценти за користування цим кредитом.

Пунктом 5.7 кредитного договору, на виконання вимог чинного законодавства, врегульовано, що повернення сум кредиту та процентів здійснюється у валюті кредиту.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його «виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання неналежне виконання).

На підставі пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на 14.07.2011р. відповідач свої зобов'язання щодо Графіку погашення кредитної заборгованості не виконав, у зв'язку з чим, заборгованість перед «ОСОБА_1 Аваль» в особі Донецької обласної дирекції у відповідності до розрахунку заборгованості (а.с.12-15) становить: 25 911,27 доларів США (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот одинадцять доларів 27 центів США), що в перерахунку по курсу НБУ станом на 14.07.2011р. (7,9714) складає 206 549, 10 грн., з яких:

-заборгованість за кредитом- 4 712,90 дол. США;

-заборгованість за відсотками-6 423,98 дол. США;

-пеня за прострочення тіла кредиту- 5 464,94 дол. США;

-пеня за прострочення відсотків по кредиту-9 309,45 дол. США

08.08.2009 р. на адресу відповідача був надісланий лист-попередження, щодо усунення порушень зобов'язання або повернення кредиту та інших належних платежів, ще до теперішнього часу Боржником не було здійснено жодних дій, щодо усунення порушень зобов'язання або погашення / повернення кредиту та інших належних платежів.

24 червня 2011 року, державним виконавцем ВДВС Ленінського РУЮ у м. Донецьку МЮ України, шляхом проведення аукціону по реалізації арештованого рухомого майна, при примусовому виконанні виконавчого напису №2834, вчиненого 12.08.2010 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу на договорі застави транспортного засобу №014/11-165/240 від 08.08.2007 року, був реалізований заставний автомобіль марки ВМW моделі 5221, державний номер НОМЕР_2, 2004 року випуску на загальну суму 96 247 гривень.

Згідно ст. 24 ЗУ «Про заставу» у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Пунктом 3.4 кредитного договору передбачено щомісячне нарахування процентів за суму кредиту за фактичний строк користування кредитом, в тому числі протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком.

Згідно п. 10.1 кредитного договору, за прострочення виконання будь-яких ротових зобов'язань, передбачених кредитним договором, Позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Сплата пені здійснюється в порядки та строки, передбачені для здійснення щомісячних платежів за кредитом або будь-який інший день за згодою або на вимогу кредитора.

Пунктом 3 статті 549 Цивільний кодекс України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 2 ст. 551 ЦКУ передбачено право збільшення у договорі розміру неустойки, встановлений законом.

Згідно ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно п. 10.1 кредитного договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, Позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Сплата пені здійснюється в порядки та строки, передбачені для здійснення щомісячних платежів за кредитом або будь-який інший день за згодою або на вимогу кредитора.

Відповідно до п.1 ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов*язання.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки всіх наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обгрунтованими і доведеними позивачем та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

У відповідності до п.12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, пов’язаних із кредитних правовідносин» у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає частини третьої статті 533 ЦК.

Крім того, згідно ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 2065, 49 гривень, оскільки з причини невиконання відповідачем взятих на себе обов”язків, позивач змушений був звернутися до суду з позовом.

На підставі ст. ст. 526, 530, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, п.12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, пов’язаних із кредитних правовідносин», керуючись ст. ст. 10,11,209,212,214,215,224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, інн. НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Донецької обласної Дирекції ПАТ «ОСОБА_1 Аваль», яке знаходиться за адресою: 83086, м. Донецьк, вул. Ф. Зайцева 46в (р/р 290975320, МФО 335076, код по ЕДРПОУ 23346741) суму боргу за кредитним договором № 014/11-165/240 від 08.08.2007 року у розмірі 25 911,27 доларів США (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот одинадцять доларів 27 центів США), що в перерахунку по курсу НБУ станом на 14.07.2011р. (7,9714) складає 206 549,10 гривень (двісті шість тисяч п'ятсот сорок дев'ять гривень 10 копійок), а також судові витрати в сумів 2 065, 49 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька в 10-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Л.І.Хмельницька

Єдиний унікальний номер 260/91/13-ц

Номер провадження 22-ц/775/5078/2014

Головуючий у 1 інстанції Хмельницька Л.І. Доповідач Біляєва О.М.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Біляєвої О.М.,

суддів Папоян В.В., Тимченко О.О.,

при секретарі Саєнко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 Аваль” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача на заочне рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 13 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2012 року публічне акціонерне товариство „ОСОБА_1 Аваль” здало на пошту даний позов, посилаючись на те, що 08 серпня 2007 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_2 одержав 35000 доларів США строком до 08 серпня 2012 року й зобов'язався повертати кредит частинами та сплачувати проценти в розмірі 13,5 % річних і в забезпечення виконання таких зобов'язань передав у заставу банку автомобіль. Своїх обов'язків за кредитним договором відповідач не виконав, і 12 серпня 2010 року приватний нотаріус вчинив виконавчий напис, за яким для задоволення грошових вимог банку в сумі 158120 грн. 50 коп. було звернуто стягнення на заставлене майно; у червні 2011 року заставлене майно - автомобіль був проданий, у результаті продажу одержано кошти в сумі 96247 грн. 00 коп. для погашення заборгованості ОСОБА_2, однак така сума не покриває вимог банку в повному обсязі.

Позивач просив стягнути з відповідача залишок заборгованості за кредитним договором у розмірі 25911,27 доларів США, що еквівалентно 206549 грн. 10 коп., та відшкодувати судові витрати.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 13 березня 2013 року позов задоволено.

Ухвалою того ж суду від 06 травня 2014 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що звернення стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису та часткове погашення заборгованості внаслідок проведення аукціону по реалізації арештованого рухомого майна не є вчиненням особою дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Тобто перебіг позовної давності з 07 жовтня 2012 року не переривався. Ураховуючи, що позов пред’явлено 20 грудня 2012 року, суд відповідно до вимог ст. 267 ЦК України мав застосувати наслідки спливу позовної давності.

У судове засідання сторони повторно не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені телефонограмами №№ 13408, 13409, які зареєстровані 11 червня 2014 року в Журналі телефонограм апеляційного суду № 3 (ас. 121-123).

Перевіряючи законність й обґрунтованість оскарженого рішення, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 24 Закону України "Про заставу" передбачено, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Таким чином, у кредитора для задоволення своїх грошових вимог є право звернення стягнення на предмет застави; разом із тим сам по собі факт реалізації предмета застави, в тому числі й на підставі виконавчого напису нотаріуса, не припиняє грошового зобов'язання боржника в тому разі, коли сума, одержана від продажу предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, й у такому випадку закон передбачає право кредитора одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення його вимоги, з іншого майна боржника.

Судом першої інстанції установлено, що відповідач не виконав своїх обов'язків за кредитним договором від 8 серпня 2007 року, 12 серпня 2010 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис і звернуто стягнення на заставлене ОСОБА_2 майно - автомобіль "ВМW 5221", 2004 року випуску. 24 червня 2011 року відділом державної виконавчої служби проведено аукціон із продажу заставленого майна й у результаті продажу автомобіля одержано 96247 грн. 00 коп. для задоволення грошових вимог банку.

Рішення та дії відділу державної виконавчої служби відповідачем не оскаржувалися.

Також установлено, що одержаної від продажу заставленого майна суми грошових коштів недостатньо для повного задоволення грошових вимог публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 Аваль”, станом на 14 липня 2011 року залишок заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором становить 25911,27 доларів США, що еквівалентно 206549 грн. 10 коп., яка складається із заборгованості за кредитом 4712,90 доларів США, відсотками 6423,98 доларів США, пені за прострочення тіла кредиту 5464,94 доларів США, пені за прострочення відсотків за кредитом 9309,45 доларів США.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що позивач не одержав від ОСОБА_2 належного виконання зобов'язання за кредитним договором, не покрила грошових вимог банку й сума, виручена від реалізації предмета застави, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню залишок суми заборгованості за договором.

При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права, в частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотками правильно застосовано норми матеріального права.

Перевіряючи доводи заявника в частині застосування судом норм закону щодо позовної давності, судова палата виходить із такого.

Згідно із частиною першою статті 590 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 20 Закону України від 2 жовтня 1992 року N 2654-XII "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Сам по собі факт реалізації майна не припиняє грошового зобов'язання в разі недостатності для задоволення вимог кредитора вирученої від продажу предмета застави суми та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права отримання процентів за користування кредитом і пені за несвоєчасне погашення кредиту.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та зі сплати процентів за користування кредитом з серпня 2008 року, з вимогами про дострокове повернення кредиту банк звернувся до боржника 08 вересня 2009 року, в наступному звернувся до нотаріуса про вчинення напису про звернення стягнення на предмет застави, включивши до вимог заборгованість в сумі 158120 грн. 50 коп., що еквівалентно 19814 доларів США.

Право вибору способу захисту, передбаченого законом або договором, належить виключно позивачеві.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Матеріалами справи підтверджується, що даний позов здано на пошту 20 грудня 2012 року (ас. 27). Тобто в межах загальної позовної давності.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України та умов договору (п. 10.1) розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання визначений у розмірі 0,5% від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожний день прострочення. За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не обмежується.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже аналіз норм ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду.

Як вбачається з розрахунку позивача, розмір пені за прострочення кредиту та за прострочення сплати процентів за користування кредитом, який просив стягнути позивач, вирахуваний за період з 30 серпня 2010 року по 14 липня 2011 року та з 30 вересня 2008 по 14 липня 2011 року відповідно (ас. 13-14).

Позов пред’явлений 20 грудня 2012 року.

Тобто вимоги про стягнення пені пред’явлені з пропуском строку, передбаченого ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Діючим процесуальним законом передбачено, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Проте ухвалюючи заочне рішення, судом порушені норми ст.ст. 169, 224 ЦПК України, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази належного повідомлення позивача про розгляд 13 березня 2013 року даної справи. Судом порушені права ОСОБА_2 на справедливий розгляд справи, надання заперечень проти позову та відповідних доказів; зробити заяву про застосування позовної давності.

У заяві про перегляд заочного рішення, яка залишена без задоволення, ОСОБА_2 порушив клопотання про застосування позовної давності.

За таких обставин апеляційний суд визнає можливим застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені та відмовити в цій частині позову.

Ураховуючи, що суд стягнув заборгованість, зазначивши загальну суму, апеляційний суд змінює рішення в частині визначення стягнутої суми та стягує з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 Аваль” заборгованість у сумі 11136,88 доларів США, що еквівалентно 88776 грн. 53 коп. за курсом НБУ станом на 14 липня 2011 року (7,9714), яка складається із заборгованості за тілом кредиту 4712, 90 доларів США та відсотками за користування кредитом 6423,98 доларів США.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 5 ст. 88 ЦПК).

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір 2065 грн. 49 коп. (ас. 1) із ціни позову 206549 грн. 10 коп., витрати по сплаті якого присуджені з відповідача.

Отже судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 88776 грн. 53 коп., що складає 887 грн.76 коп.

Керуючись ст. 307 ч.1 п. 2, ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 13 березня 2013 року в частині вирішення вимог про стягнення пені скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 Аваль” до ОСОБА_2 про стягнення пені 14774,39 доларів США відмовити.

Рішення суду в частині визначення загальної стягнутої суми та судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 Аваль” суму боргу за кредитним договором № 014/11-165/240 від 08 серпня 2007 року у сумі 11136,88 доларів США, що еквівалентно 88776 грн. 53 коп. за курсом НБУ станом на 14 липня 2011 року (7,9714), яка складається із заборгованості за тілом кредиту 4712, 90 доларів США та відсотками за користування кредитом 6423,98 доларів США; у відшкодування судових витрат 887 грн.76 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді»

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Донецького апеляційного суду Дзержинський міський суд Донецької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: