Рішення № 77781605, 09.11.2018, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1629/18

Номер провадження 2/573/558/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

09 листопада 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білопіллі заочно справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Ворожбянська міська рада Білопільського району Сумської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

18 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Позовні вимоги мотивовані тим, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 червня 2018 року та свідоцтва про право власності, виданого 13 червня 2018 року належить право власності на квартиру № 8, що знаходиться у будинку № 13 про провул. Слобідському (колишня назва Свердлова) в м. Ворожба Білопільського району Сумської області. У зазначеній квартирі, окрім неї, зареєстровані: сестра – ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Починаючи з 2014 року, а саме з моменту придбання квартири та до цього часу, останній за місцем реєстрації не проживає та не з’являється, місце його проживання не відоме, його особисті речі в квартирі відсутні, участі в утриманні житла та оплаті житлово-комунальних послуг не приймає. Реєстрація ОСОБА_2 у квартирі порушує права позивача як власника. У добровільному порядку відповідач з реєстраційного обліку не знімається, у зв’язку з чим позивач позбавлена можливості вільно розпоряджатись своєю власністю та оформити субсидію на сплату комунальних послуг. Посилаючись на викладені вище обставини, позивач ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 8, що знаходиться в м. Ворожба Білопільського району Сумської області по провул. Слобідському, буд. 13.

Ухвалою від 25 вересня 2018 року відкрито провадження та призначено до підготовчого засідання справу за вказаним вище позовом.

19 жовтня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, проти заочного винесення рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлявся судом про розгляд справи за місцем реєстрації: АДРЕСА_1. Повідомлення про вручення поштового відправлення – судової повістки про виклик у судове засідання повернулося без вручення, оскільки за зареєстрованою адресою останній не проживає. На підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою (а. с. 29, 41).

Представник третьої особи – Ворожбянської міської ради Білопільського району Сумської області у судове засідання також не з’явився. Міський голова письмовою заявою повідомив, що заперечень проти позову не мають, просить розглянути справу без участі представника міської ради (а. с. 31 ).

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач проти заочного вирішення справи не заперечує, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Заслухавши позивача ОСОБА_1, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5І та ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, повно, всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

При ухваленні рішення суд керувався наступними правовими нормами.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право використання помешканням для власного проживання та для проживання членів сім’ї, інших осіб належить його власнику, а за ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном (ст. 383 ЦК України).

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

У відповідності до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

У відповідності з положеннями ст. 167 ЖК України - у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне місце проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Частиною першою статті 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавства не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Таким чином, під час вирішення питання про втрату особою права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13 червня 2018 року приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу Сумської області ОСОБА_7, позивач ОСОБА_1 є власником ? частки квартири № 8, що знаходиться у будинку № 13 по провул. Слобідський в м. Ворожба Білопільського району Сумської області у порядку спадкування після померлого 21 листопада 2017 року ОСОБА_8 (а. с. 5).

Дані обставини також підтверджюється Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, виданого 13 червня 2018 року приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу Сумської області ОСОБА_7 про реєстрацію свідоцтва про право на спадщину (а. с. 7).

Зі змісту свідоцтва про право власності, посвідченого 13 червня 2018 року приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу Сумської області ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 340 вбачається, що позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності ? частки квартири № 8, що знаходиться у будинку № 13 по провул. Слобідський в м. Ворожба Білопільського району Сумської області (а. с. 4).

З ОСОБА_6 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого 13 червня 2018 року вбачається, що власником об’єкта нерухомого майна – квартири № 8, яка розташована по провул. Слобідському, буд. 13 в м. Ворожба Білопільського району Сумської області є ОСОБА_1. Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності, виданого 13 червня 2018 року та свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 червня 2018 року, виданих приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу Сумської області ОСОБА_7 (а. с. 6).

Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2, власником є ОСОБА_1 (а. с. 10-12).

Згідно довідки Філіалу Білопільської ГВД КП «Сумське МБТІ» від 07 вересня 2018 року в БТІ внесено відомості з ДРРПнНМ про право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, посвідченого 13 червня 2018 року та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13 червня 2018 року (а. с. 18).

З будинкової книги громадян, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, прописаний за зазначеною адресою (а. с. 13-17).

Із довідок про склад сім’ї, виданих Ворожбянською міською радою від 03 та 13 вересня 2018 року за №№ 2292, 2460 встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2. За вказаною вище адресою зареєстровані окрім неї, ОСОБА_3, яка є її сестрою та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 9, 19)

Зі змісту акту про відсутність особи та речей по місцю її реєстрації, складеного 05 вересня 2018 року у присутності свідків вбачається, що у квартирі АДРЕСА_3, гр. ОСОБА_2 не проживає з 2009 року у зв’язку із переїздом до іншого місця проживання, речей останнього у квартирі немає (а. с. 8).

У судовому засіданні позивач підтвердила той факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 не є членом сім’ї власника квартири. Вони з чоловіком придбали квартиру у минулого власника у 2014 році, який зареєстрував відповідача ОСОБА_2 у квартирі з 2000 року. Проте зі слів мешканців будинку їй відомо, що відповідач не проживає за вказаною адресою з 2009 року, місце його проживання їй не відомо, його речі у квартирі відсутні.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є сусідами позивача, та проживають квартирах № 7 та № 10 по провул. Слобідському, буд. 13, підтвердили той факт, що ОСОБА_2 проживав у вказаній вище квартирі із колішнею власницею, проте у 2008 році після її смерті, він пішов проживати за іншою адресою, і у квартирі АДРЕСА_4 з того часу не проживає.

Підстав сумніватись у показах вищевказаних свідків у суду немає, так як вони не суперечать один одному і підтверджуються дослідженими судом письмовими матеріалами справи в їх сукупності.

За приписами ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, здійснюється зняття з реєстрації місця проживання особи.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є співвласником або наймачем квартири № 8, розташованої в м. Ворожба Білопільського району Сумської області по провул. Слобідському, буд. 13, яка належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, понад рік без поважних причин не проживає у вказаній квартирі, а лише зареєстрований у ній, не приймає участі в утриманні житла та сплаті комунальних послуг, між сторонами не досягнуто будь-якої домовленості щодо укладення договору найму (оренди) житла.

Суд вважає, що реєстрація відповідача у квартирі, що належить позивачу, порушує її права як власника, оскільки перешкоджає здійсненню права користування та розпорядження своїм майном, як складовими частинами права власності, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд керується положеннями п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, згідно з яким судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку зі зверненням до суду з даним позовом ОСОБА_1 понесла судові витрати у виді судового збору у сумі 704 грн. 80 коп. (а. с. 1). Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст. ст. 9, 64, 71, 72, 150, 167 ЖК України, ст. ст. 316, 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 10, 81, 141, 247, 259, 265, 273, 280, 354-355, ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії МА № 107783, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4), третя особа: Ворожбянська міська рада Сумської області (місце знаходження: м. Ворожба, вул. Б.Хмельницького, буд. 8 Білопільського району Сумської області, код ЄДРПОУ: 04058031), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування квартирою № 8 по провул. Слобідському, буд. 13 в м. Ворожба Білопільського району Сумської області.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судових витрат.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Заочне рішення може бути переглянуте Білопільським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя