Рішення № 7778158, 02.02.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"02" лютого 2010 р. справа № 5020-12/284 Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Харченка І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу за позовом Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз”

(пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, буд. 52/1, м. Сімферополь, 95000),

до Товариства з обмеженою відповідальністю “СГС ПЛЮС”

(пр. Перемоги, буд. 39, кв. 3, м. Севастополь, 99046)

про стягнення заборгованості у розмірі 85 288,65 грн.,

за участю представників:

позивача –Білялова М.Р., довіреність №11/65 від 09.11.2009;

відповідача –Серебряннікової К.В., довіреність №29 від 02.01.2010.

Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “СГС ПЛЮС” (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 85 288,65 грн., з яких: 80128,39 грн. –основна заборгованість, 4158,66 грн. - пеня, 520,83 грн. –3 % річних, 480,77 грн. –інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням Відповідачем зобов’язань з оплати наданих послуг за договором №1083-ТГ-2009 від 02.03.2009.

19.01.2010 представник позивача надав заяву про зміну позовних вимог /а.с. 30, 31/, у якій зменшив позовні вимоги й просить стягнути з відповідача 6056,83 грн., з яких: 4095,33 грн. - пеня, 599,32 грн. –3 % річних, 1 362,18 грн. –інфляційні втрати.

Представник Позивача в судовому засіданні уточненні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник Відповідача надав відзив на позовну заяву /а.с. 38-40/, у якому просить зменшити розмір штрафних санкцій на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

          02.03.2009 між Державним акціонерним товариством “Чорноморнафтогаз” (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СГС ПЛЮС” (Замовник) укладений договір №1083-ТГ-2009 (далі –Договір) на надання послуг з транспортування природного газу, відповідно до пункту 1.1 якого предметом є надання послуг з транспортування у 2009 році природного газу в обсязі 35883.000 тис.м3, по газотранспортній системі «Виконавця»до газорозподільної станції і передачі його в газові мережі Газо збутової організації «ВАТ «Севастопольгаз»).

Вартість послуг і порядок розрахунків визначені розділом 5 Договору.

Так, замовник сплачує вартість послуг з транспортування газу з розрахунку 35,52 грн. за 1000 м.куб. (пункт 5.1 Договору).

Розрахунки за послуги з транспортування природного газу Замовник здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом перерахування коштів на рахунок «Виконавця»не пізніш 25 числа місяця, наступного за звітним, у розмірі 100 % вартості обсягу послуг з його транспортування, відповідно до акту прийому-передачі фактично спожитого за місяць газу (пункт 5.3 Договору).

Строк дії договору визначений сторонами з моменту його підписання і до 31.12.2009

Судом встановлено, що договір недійсним не визнаний.

На виконання умов договору Позивач надав Відповідачу послуги по транспортуванню 3269558,00 м.куб., природного газу, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.07.2009 /а.с 11/ та актом виконаних робіт по транспортуванню природного газу від 31.07.2009 на суму 116134,70 грн. /а.с. 12/, підписаними представниками сторін Договору без зауважень.

Як зазначено у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, а також визнано Відповідачем у відзиві на позовну заяву, обов’язок щодо оплати наданих послуг Відповідач виконував не своєчасно, у зв’язку з чим Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 4095,33 грн., 3 % річних у розмірі 599,32 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 362,18 грн.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

                    Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

                    Укладення договорів про надання послуг регулюється нормами глави 63 розділу III Цивільного кодексу України.

                    Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

                    Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

                    Частина перша статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

                    Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт надання Позивачем послуг відповідно до умов договору №1083-ТГ-2009 від 02.03.2009 Відповідач не оспорює.

                    Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача 3 % річних та інфляційних втрат /а.с. 31/ визнаний судом правильним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 599,32 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 362,18 грн. суд визнає такими, що підлягають задоволенню.

В силу частини другої статті20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відноситься, зокрема, передбачена статтею 549 Цивільного кодексу України пеня, яка є грошовою сумою, і яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.2 Договору при несвоєчасній оплаті за послуги з транспортування природного газу Замовник оплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Заявлений Позивачем до стягнення розмір пені - 4095,33 грн. /а.с. 31/, визнаний судом вірним, тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню.

Щодо клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з частиною першою статті 223 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, Відповідач обґрунтовує клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій не виконанням перед ним зобов’язань іншими особами –споживачами теплової енергії, а також не відшкодуванням Севастопольською міською радою збитку по різниці у тарифі

Проте, невиконання іншими особами зобов’язань перед Відповідачем не звільняє його від обов’язку виконання власних зобов’язань перед іншими особами.

Заявлені Відповідачем до стягнення штрафні санкції у вигляді пені, не є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, оскільки розраховані відповідно до вимог законодавства, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.                     

Керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СГС ПЛЮС” (пр. Перемоги, буд. 39, кв. 3, м. Севастополь, 99046, ідентифікаційний код 32294088, р/р №260020683601 у Філії «Кримська дирекція АБ «Кліринговий Дім», МФО 384920, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державного акціонерного товариства “Чорноморнафтогаз” (пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, буд. 52/1, м. Сімферополь, 95000, ідентифікаційний код 00153117, р/р №26000000131709 в АКБ «Чорноморський банк реконструкції та розвитку», м. Сімферополь, МФО 384577) заборгованість у розмірі 6056,83 грн. (шість тисяч п’ятдесят шість грн. 83 коп.), з яких: пеня - 4095,33 грн. (чотири тисячі дев’яносто п’ять грн. 33 коп.), 3 % річних –599,32 грн. (п’ятьсот дев’яносто дев’ять грн. 32 коп.), інфляційні втрати - 1 362,18 грн. (одна тисяча триста шістдесят дві грн. 18 коп.), а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 852,88 грн. (вісімсот п’ятдесят дві грн. 88 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя           підпис І.А. Харченко