Рішення № 7778151, 26.01.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" січня 2010 р. Справа № 14/183

за позовом Приватне підприємство "Простір"

до відповідача Приватне підприємство "Гарант"

про стягнення в сумі 128 704 грн. 76 коп.

Суддя

Представники:

Від позивача : директор Луцик О.Б.

Від відповідача : директор Остащенко А.Л.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "Простір" звернулося в господарський суд з позовом до Приватного підприємства "Гарант" в якому просить стягнути з останнього 128 704,76 грн. заборгованості за поставлене вугілля на підставі договору поставки №7 від 01.01.2006 року.

До винесення рішення по справі позивач подав доповнення до позовної заяви від 11.01.2010 року (83 а.с.) в яких стверджує, що крім поставок вугілля на умовах визначених договором поставки №7 від 01.01.2006 року, впродовж 2005-2008 років ПП "Простір" здійснювало поставку вугілля ПП "Гарант" на умовах визначених в усній формі, і, що згідно таких домовленостей, ПП «Простір» здійснювало поставку вугілля залізничним транспортом, виписуючи відповідні рахунки-фактури після отримання вугілля ПП «Гарант», а останнє, в свою чергу, зобов'язувалося провести розрахунок за поставлене вугілля та компенсувати витрати на його доставку. При цьому, станція і залізниця призначення визначалася Приватним підприємством «Гарант».

Позивач стверджує, що згідно даних бухгалтерського обліку ПП «Простір», станом на сьогоднішній день залишається повністю чи частково неоплаченим вугілля, поставлене згідно квитанцій про приймання вантажу №35381887, №35381888, №35381889, №35849621, №35849623, №35849624, № 35849632, № 35849633, № 35849634, № 35849635, № 35849657, № 35849658.

Для відображення поставки даного вугілля в бухгалтерському обліку ПП «Простір" складалися відповідні видаткові накладні, зокрема: № РН-0148 від 22.12.06 на суму 92 880,80 грн., № РН-0155 від 26.12.06 на суму 68 658,56 грн., № РН-0000022 від 20.02.07 на суму 30 342,31 грн., № РН-000096 від 10.10.07 на суму 12 130,62 грн., № РН-00069 від 27.09.08 на суму 10 800,00 грн.

Всього на суму 214 812,29 грн.

Відповідачем в свою чергу здійснено часткову оплату поставленого вугілля, а саме:

29.12.06 - 40 000 грн., 30.03.07 - 12 000 грн., 19.04.07 - 9 500 грн., 27.12.07 - 3 300 грн., 05.12.07 - 5 000 грн., 09.10.08 - 5 000 грн.

Всього - 74 800,00 грн..

Таким чином, позивач стверджує, що враховуючи наявність авансу в сумі 11 307,53 грн., Відповідач заборгував ПП «Простір» за поставлене вугілля 128 704,76 грн..

Позивач також заявляє, що ПП «Гарант» своїми діями по частковій оплаті товару підтвердило свою згоду на виникнення взаємовідносин, які підпадають під регулювання глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав суду пояснення на позов в якому вимог позивача не визнає посилається на те, що між сторонами виникли правовідносини саме з договору поставки №7 від 01.01.2006 року, примірник якого відмінний від примірника позивача, надав суду, і що позивач здійснив поставку без заявки покупця та перед поставкою не узгодив ціни вугілля, як того вимагають умови договору. За таких умов відповідач стверджує, що не приймав вугілля від позивача, і що позивач не надав документів, які би підтверджували зворотнє.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до вказаної статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріалами справи встановлено, що цивільні прав та обов'язки між сторонами у спірних правовідносинах виникли з договору купівлі-продажу вугілля №7 від 01 січня 2006 року, примірник якого надано відповідачем. Відтак твердження позивача про те, що він здійснював поставку вугілля ПП "Гарант" на умовах визначених в усній формі, є необгрунтованими та спростовуються доказами наявними в матеріалах справи.

Договір поставки вугілля №7 від 01 січня 2006 року, примірник якого надано позивачем, не може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами, так як, вказаний примірник не підписаний особою, яка укладала його від імені ПП "Гарант", а тільки посвідчений печаткою останнього, що свідчить про його неукладення, так як відповідно до п.8.4. даного договору він вступає в силу з моменту підписання сторонами, і, відповідно до статей 627 та 640 Цивільного кодексу України, вказані дії не свідчать про волевиявлення осіб на укладення договору.

Умовами договору купівлі-продажу вугілля №7 від 01 січня 2006 року передбачено, що поставка вугілля здійснюється по заявкам покупця в рамках дії договору (п.2.1) та, що покупець зобов'язаний оплатити вугілля по ціні погодженій сторонами додатково і вказаній в рахунку (п.1.1).

Матеріалами справи не встановлено і позивачем належними доказами не доведено, що відповідач, як Покупець, направляв позивачу, як Продавцю, заявки на поставку вугілля, і що між сторонами додатково погоджена ціна вугілля.

Посилання позивача на те, що ціна вугілля узгоджена сторонами у видаткових накладних (14-44 а.с.) є необгрунтованим, так як, по-перше, деякі з наданих позивачем видаткові накладні (14-17,19, 20, 39-43 а.с.) не підписані стороною, яка значиться в них, як одержувач, по-друге, в решті накладних не зазначено, особу, яка від імені ПП "Гарант" підписала вказані накладні та на підставі яких ця особа діє від імені ПП "Гарант". Крім того слід зазначити, що при візуальному огляді вищевказаних видаткових накладних, в яких наявний підпис особи в графі "Отримав(ла)" встановлено, що ці підписи різняться між собою. Відтак вказані видаткові накладні не можуть слугувати належним доказом погодження сторонами ціни вугілля та факту одержання вугілля відповідачем- ПП "Гарант".

Не є доказом підтвердження погодження між сторонами ціни вугілля і посилання позивача на те, що відповідачем частково оплачено вартість вугілля, яке поставлялося останньому, так як в наданих позивачем документах, а саме банківських виписках за особовим рахунком ПП "Простір" (45-73 а.с.) як підстава платежу вказується за вугілля згідно певного рахунку. Таким чином в даному випадку сторонами дотримано умов договору купівлі-продажу вугілля №7 від 01 січня 2006 року в частині погодження ціни вугілля, так як відповідно до п.1.1 договору покупець зобов'язаний оплатити вугілля по ціні погодженій сторонами додатково і вказаній в рахунку.

Крім того, пунктом 4.1 договору купівлі-продажу вугілля №7 від 01 січня 2006 року передбачено, що оплата за вугілля проводиться покупцем-продавцю в формі попередньої оплати., а відповідно до п.4.2 договору - попередня оплата проводиться за п'ять днів до поставки вугілля.

Таким чином не отримавши попередньої оплати вартості вугілля позивач не був зобов'язаний здійснювати його поставку відповідачу.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до Довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців серії АВ № 402322 (6 а.с.) місцезнаходженням відповідача є смт.Мізоч, Рівненської області Здолбунівського району, вул.Липки,24, кв.4, однак в квитанціях про приймання вантажу до перевезення №35381887, №35381888, №35381889, №35849621, №35849623, №35849624, № 35849632, № 35849633, № 35849634, № 35849635, № 35849657, № 35849658, які надані позивачем, адреса одержувача вказана м.Рівне, вул. Макарова, 44/254 та вказані різні станції призначення і позивач не довів належними доказами, що саме відповідач по справі отримував вугілля, відправлене по вказаних квитанціях.

Також в накладних наданих відповідачем №35849658, № 35849635, № 35849632, № 35849634, № 35849633, № 35849657, хоча і зазначена дата оформлення видaчі вантажу, однак відсутня відмітка про саму його видачу (графа 6 накладної).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 цього ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вищенаведене свідчить, що позивач не виконав своє зобов'язання у відповідності до вимог договору купівлі-продажу вугілля №7 від 01 січня 2006 року, відтак його вимога про стягнення з відповідача вартості вугілля є не грунтується на законі та договорі і, відповідно, є неправомірною та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову.

Суддя

підписано "01" січня 2010 р.