Рішення № 7778080, 01.02.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.10                                                                                 Справа № 10/273(11/113)

За позовом Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк, в особі Луганської дирекції залізничних перевезень, м. Луганськ

до Державного підприємства "Луганськвантажтранс", сел. Ювілейне м. Луганськ

про стягнення 15 304 грн. 08 коп.

Суддя Мінська Т.М.

в присутності представників сторін:

від позивача - Федорова О.А. - юрисконсульт, довіреність № Н-01/3308 від 28.09.09.;

від відповідача - Завгородній М.П., довіреність № 07/1-32 від 22.01.09., Євдокімова В.С., довіреність № 07/1-41 від 27.07.09., Федорук О.Р., довіреність № б/н від 21.08.09.

У судовому засіданні 21.01.2010 оголошено перерву до 01.02.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15304 грн. 08 коп. провізної плати, нарахованої за наслідками проведення вибіркової перевірки правильності нарахування провізної плати по коліях залізниць приватних локомотивів по станції Технікум.

          Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

          Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач листами №11/912 від 29.09.2008, №11/938 від 03.10.2008, №11/955 від 09.10.2008, №11/962 від 13.10.2008, №11/1186 від 16.12.2008, №04/11-30 від 18.01.2009 на ім”я начальника Луганської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці, в яких просило дозволити пропуск локомотивів, які є його власністю, по коліях залізниці у робочому (діючому) стані, зі швидкістю слідування не більше 80 км/год., а саме: 29.09.2008р. за №11/912 щодо тепловоза серії ТГМ6А №985 від станції Технікум до станції Слов'яносербськ Донецької залізниці, тепловоза серії ТГМ6А №985,831 від станції Слов'яносербськ до станції Технікум ДЗ, тепловоза серії ТГМ6А №985 від станції Технікум до станції Слов'яносербськ ДЗ, 03.10.08 за вих. №11/938 щодо тепловоза серії ТГМ6А №985 від станції Технікум до станції Слов'яносербськ ДЗ, 09.10.2008 за вих. №11/955 щодо тепловоза серії ТГМ6А №982 від станції Технікум до станції Слов'яносербськ ДЗ та №985 від станції Слов'яносербськ до станції Технікум ДЗ, 13.10.2008 за вих. №11/962 щодо 09.12.08 тепловоза серії ТГМ6А №985 від станції Слов'яносербськ до станції Технікум ДЗ, 16.12.08 за вих. №11/1186 щодо тепловоза серії ТГМ6А №985 від станції Технікум до станції Слов'яносербськ ДЗ, тепловоза серії ТГМ6А №1640 від станції Слов'яносербськ до станції Технікум ДЗ, 18.01.2009 за вих. № 04/11-30 тепловоза серії ТГМ6А №1767, № 1687 5 від станції Технікум до станції Мануіловка ДЗ, тепловоза серії ТГМ6А №1767, № 1516 від станції Мануіловка ДЗ до станції Технікум ДЗ.

Державне підприємство "Донецька залізниця" в особі Луганської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці надало право відповідачу на пропуск коліями залізниці приватних (орендованих) локомотивів "своїм ходом" у дні, вказані у листах-заявках, за маршрутами, вказаними у останніх.

На підставі вищевказаних дозволів були оформлені залізничні накладні №51446030, №51446031, №49959620, №49959384, №49959468, №49959444, №49959458, №49959429, корінцями яких позивач підтверджує факт перевезення відповідачем тепловозів на своїх осях.

У вказаних корінцях дорожніх відомостей залізницею зазначено провізну плату, яку відповідачем було сплачено у повному обсязі згідно розрахунку позивача.

26.01.2009 за результатами вибіркової перевірки на залізничній станції Технікум було встановлено факти неправильного нарахування суми тарифу за проїзд (пропуск) коліями Укрзалізниці власних локомотивів відповідача “своїм ходом”, що відображено в акті. Недобір склав згідно акту всього на суму 15304 грн. 08 коп. з ПДВ.

16.02.2009 на адресу відповідача позивачем було надіслано претензію з вимогою сплатити суму недобору, яка відповідачем була залишена без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Позов позивачем мотивований фактом неправильного визначення працівниками позивача розміру провізної плати, що підлягала сплаті при здійсненні відповідачем перевезень “своїм ходом” по коліях залізниці приватним локомотивом, який належить ДП “Луганськвантажтранс”. За доводами позивача у справі неправильність нарахування провізної плати була встановлена за результатами проведення вибіркової перевірки від 26.01.2009 за період з 01.09.2008 по 20.01.2009 правильності нарахування провізної плати при перевезеннях по коліях залізниць приватних локомотивів, які належать відповідачу у даній справі. Як зазначає позивач, при нарахуванні тарифу за перевезення вказаних локомотивів було застосовано тариф по схемі 18 Тарифного керівництва № 1 Міністерства транспорту України, яким передбачено перевезення приватних локомотивів локомотивом залізниці, що є помилковим. Згідно з п. 17.7 Тарифного керівництва № 1 та відповідно до телеграфної указівки Укрзалізниці від 16.01.2007 № 000209/ЦМ плата за перевезення приватного локомотива “своїм ходом” по коліях залізниці сплачується за кожний тепловозо-кілометр у розмірі 12, 1 грн. із застосуванням підвищуючого коефіцієнту. За здійсненими відповідачем перевезеннями сума недобору склала 12753 грн. 40 коп. (без урахування ПДВ), з ПДВ –15304 грн. 08 коп.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з таких підстав:

- згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України(розділ 11 “Правила розрахунків за перевезення вантажів”) остаточні розрахунки між залізницями та одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення, при цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення;

- на момент оформлення видачі вантажу розрахунок за здійснені перевезення відповідачем був здійснений у повному обсязі;

- посилання відповідача на телеграфні вказівки від 16.01.2007 є необґрунтованими, оскільки такі вказівки не є нормативними актами, на підставі яких розраховується провізна плата.

В постанові Вищого господарського суду України від 22.10.2009 по справі № 11/113 вказано, що господарськими судами помилково зроблено висновок, що провізна плата, визначена залізницею у дорожніх відомостях за надані послуги є фіксованою і не може змінюватись у процесі перерахування переборів або недоборів у процесі розрахунку за перевезення вантажів і невірно розтлумачені норми діючого законодавства і на цих підставах відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи.

При новому розгляді даної справи відповідач додатково виклав заперечення на позов, зокрема відповідач вважає, що:

- предметом договірних відносин між сторонами є інший ніж договір перевезення предмет, тому виключається можливість застосування до цих договоірних відносин п. 17.7 Тарифного керівництва № 1,

- операція (послуга), надана позивачем, лише з 26.03.2009р. Міністерством транспорту та зв’язку України як самостійний оплачуваний предмет договору,

- зобов’язання відповідача були припинені виконанням у чіткій відповідності до умов договору, а позивач намагається змінити виконане зобов’язання відповідача в порушення ст. ст. 525, 610 ЦК України.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими з огляду на наступне:

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 №457 (далі –Статут) накладна –основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

          Частиною 1 ст.57 Статуту передбачено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно статті 62 Статуту порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

          Пунктом 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року №864/5085 встановлено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

          Наказом Міністерства транспорту України (в редакції на дату видання наказу) від 15.11.99 №551, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.12.99 №828/4121, затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Тарифне керівництво №1 (далі –Тарифне керівництво №1), згідно п.1 якого тарифи на перевезення, розмір зборів і штрафів, наведені в цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, європейської та вузької колій загальної мережі залізниць України, що включені в постійну експлуатацію, для всіх відправників і одержувачів вантажів.

Пунктом 17.6 Тарифного керівництва №1 передбачено, що перевезення в порожньому стані приватних або орендованих вагонів, локомотивів та іншого рейкового рухомого складу локомотивом парку залізниць сплачуються відповідно до тарифної схеми 18.

Плата за перевезення в складі вантажних поїздів нового приватного рухомого складу (вагони, локомотиви та інший рейковий рухомий склад), що прямує на своїх осях від заводів-виробників на адресу власників, а також рухомого складу, що направляється на металобрухт, визначається за схемою №2. При цьому кожна одиниця рухомого складу вважається окремою відправкою, а власна маса цієї одиниці—масою відправки.

          Пунктом 17.7 Тарифного керівництва №1 встановлено, що перевезення приватних або орендованих вагонів у завантаженому або порожньому стані приватним локомотивом по коліях залізниць загального користування сплачуються по 12,1 грн. за кожен тепловозо-кілометр і по 18,2 грн. за кожний електровозо-кілометр, за вагони— за тарифною схемою 27 зі збільшенням у 2 рази.

При перевезенні вагонів загального парку залізниць приватним локомотивом плата визначається тільки за тарифами, встановленими для приватних та орендованих вагонів.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 30.07.2008р. №955 "Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.08.2008р. №745/15436, внесено зміни до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.01.2008р. №43, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18.01.2008р. №33/14724, згідно пункту 25 якого тарифи, плати та збори, що вказані у розділах 1 і 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України з 23.08.2008р. застосовується коефіцієнт 4,447, а з 01.10.2008р. –коефіцієнт 4,876.

Отже, до даних правовідносин при встановленні плати необхідно застосовувати п. 17.7 Тарифного керівництва №1.

Відповідно до п. 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085 усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Судом не приймаються доводи відповідача стосовно того, що позивач намагається внести зміни в зобов’язання, яке припинилось належним виконанням, оскільки ціна договору є істотною умовою договору. Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін (ч. 2 ст. 190 ГК України). Але вартість послуг, які надані позивачем відповідачу, не є вільною ціною, отже, сторони договору перевезення не позбавлені права, у разі неправильного застосування тарифної схеми регульованого тарифу, звернутись до суду з вимогою повернення або доплати тарифу за перевезення, в тому числі після закінчення перевезення, в межах 6-місячного строку позовної давності. Про застосування вказаних строків відповідачем не заявлено.

Позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України стягуються з відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою сторін у судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

          2.Стягнути з Державного підприємства “Луганськвантажтранс”, ідентифікаційний код 34792034, м. Луганськ, смт. Ювілейне, вул. Алчевське шосе, 6, на користь Державного підприємства “Донецька залізниця” (м. Донецьк, вул. Артема,68, ід. код 01074957) в особі Луганської дирекції залізничних перевезень, ідентифікаційний код 25926039, м. Луганськ, вул. Кірова, 44 провізну плату у сумі 15304 грн. 08 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 153 грн. 04 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання: 08.02.2010р.

Суддя Т.М.Мінська