Рішення № 77779001, 08.11.2018, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/2303/18

Провадження № 2/484/1142/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2018р.Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді - Медведєвої Н.А.

секретар судового засідання –Бикова О.П.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2.

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання за ним право спільної сумісної власності на 1/2 частину житлового будинку №13 по вул.. Загородній в м. Первомайську Миколаївської області.

Мотивуючи позовні вимоги він вказав, що з відповідачем вони перебували в зареєстрованому шлюбі до 15.12.1983р. За час шлюбу вони придбали частину житлового будинку №13 по вул.. Загородній в м. Первомайську Миколаївської області площею 14,2 кв.м. Пізніше, 25.05.1988р., після проведення добудови приймальною комісією Первомайської міської ради спірна частина житлового будинку прийнята в експлуатацію. Рішенням виконкому Первомайської міської ради від 01.02.1995р. затверджена зміна часток в домоволодіння, на підставі якого відповідачу надане свідоцтво про право власності на 1/2 частину житлового будинку №13 по вул.. Загородній в м. Первомайську Миколаївської області. Вважає, що спірна частина житлового будинку є спільною сумісною власністю його та відповідачки, оскільки всі добудови до будинку проводились ними разом.

28.09.2018р. під час підготовчого засідання представником відповідача наданий відзив, в якому останній проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що на момент побудови та введення в експлуатацію спірної частини будинку сторони у шлюбі не перебували, отже відсутні підстави для задоволення позву. Крім того, просив застосувати строки позовної даності, оскільки шлюб між сторонами був розірваний 15.12.1983р., а строк звернення до суду щодо поділу майна подружжя встановлений у три роки після розірвання шлюбу.

02.10.2018р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що позивач про порушене право дізнався у 2017році під час розгляду справи №484/54/17 за позовом ОСОБА_4 до нього про визнання його таким, що втратив право користування спірною частиною житлового будинку, отже строк звернення до суду ним не порушений.

04.10.2018р. до суду від позивача надійшли письмові уточнення до позовної заяви, в яких позивач вказав, що після розірвання шлюбу, в період з 1986р. по 2016р. він та відповідач проживали однією сім’єю та вели спільне господарство. В цей час ним були зроблені добудови до будинку, який був придбаний під час шлюбу.

Ухвалою суду від 12.10.2018р. підготовче провадження закрите, справа призначена до судового розгляду по суті, викликані за клопотанням позивача на судове засідання свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Під час судового засідання позивач та його представник підтримали позов в повному обсязі та просили його задовольнити. Позивач пояснив, що він та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 1974року по 1983 рік та під час шлюбу придбали частину будинку за адресою: вул.. Загородна,13 в м. Первомайську Миколаївської області. Інша частина належала іншій особі та на теперішній час вона належить ОСОБА_7 Хоча будинок реально між співвласниками не поділений, фактично кожний із співвласників користується своєю частиною будинку незалежно один від одного. В період з 1979р. по 1985року він відбував реальне покарання за вироком суду та повернувся до м. Первомайську восени 1985р. В цей час він дізнався, що шлюб між ним та відповідачем був розірваний. З 1986року вони стали проживати однією сім’єю у вказаній вище частині будинку та вирішили перебудувати будинок. Власними силами він здійснював добудову до будинку, після якої частина будинку була введена в експлуатацію, здійснений перерахунок частин співвласників будинку. У 1990році у них народилась друга дитина донька ОСОБА_6. В цей час він працював на різних роботах та отримував заробітну плату.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, вказуючи, що добудова до будинку була здійснена після розірвання шлюбу між сторонами, отже вона є приватною власністю позивача у справі. Право спільної часткової власності за КпШС України, який діяв на той час, визнавалось лише за особами, які перебували у зареєстрованому шлюбі. Вимоги про встановлення факту спільного проживання сторонами однією сім’єю під час здійснення добудови позивачем не заявлені. Крім того, позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, оскільки на момент розірвання шлюбу він знав, що частина будинку оформлена на відповідача, але до суду звернувся лише у 2018р.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріал справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 15.12.1983року (а.с.6). Під час шлюбу з позивачем 29.05.1978 року ОСОБА_8 придбала частину житлового будинку №13 по вул.. Загородній в м. Первомайську Миколаївської області.

На підставі рішення виконкому Первомайської ради №172 від 169.04.1988р. ОСОБА_8 наданий дозвіл на виконання будівельних робіт за адресою: вул.. Загородна,13 в м.Первомайську.

З копії акта приймання в експлуатацію будівництва жилого будинку та господарських будівель індивідуального забудовника (а.с. 8-9) приймальна комісія прийняла в експлуатацію частину будинку, що належить ОСОБА_8 та встановила, що одноповерховий будинок складається з двох квартир.

Рішення виконкому Первомайської міської ради народних депутатів від 01.02.1995р. на підставі заяви відповідача затверджений поданий МБТІ розрахунок часток співвласників та вирішено видати ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на 1/2 частину будинку №13 по вул.. Загородній у зв’язку з тим, що її частка в праві власності змінилась через проведення житлової добудови.

15.12.1995р. відповідач отримала свідоцтво про право власності на 1/2 частину житлового будинку по вул.. Загородній в м. Первомайську Миколаївської області та зареєструвала власність в Первомайському МБТІ (а.с.7).

Вказані обставини сторонами визнані, у суду відсутні сумніви щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно із частиною першою Прикінцевих положень Сімейного кодексу України цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року.

Отже до спірних правовідносин слід застосовувати норми Кодексу про шлюб та сім’ю, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Оскільки сторонами була придбана частина спірного будинку до реконструкції, то вона належала їм на праві спільної сумісною власності як подружжю. Реєстрація прав на частину будинку лише на ім'я відповідача не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998р. №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про власність», відповідних норм ЦК Україниської РСР та з урахуванням пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності». Правила статей 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.

Так, згідно із частиною першою статті 17 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Частиною другою статті 112 ЦК Української РСР визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (стаття 16 Закону «Про власність», ст. 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункт 1 стаття 17, стаття 18, пункт 2 стаття 17 Закону України «Про власність»), тощо.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Тільки в разі встановлення цих фактів положення частини першої статті 17 Закону України «Про власність» вважається правильно застосованим.

Вказаний висновок узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-135цс13 та від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15. Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 372/24/17.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Апеляційним судом Миколаївської області під час розгляду справи № 484/54/17 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, у постанові від 24.01.2018р., яка набрала законної сили, встановлено, що після розірвання шлюбу 15 грудня 1983 року сторони у подальшому продовжили спільне проживання у набутому під час шлюбу будинку, де у них у народилася друга дитина - донька ОСОБА_6.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час судового засідання пояснили, що вони тривалий час знають сторони у справі, оскільки проживали по сусідству по вул. Загородній в м.Первомайську. Також вони підтвердили, що у 1986році позивач, проживаючи разом із відповідачем, власноруч здійснював добудову до будинку. Свідок ОСОБА_6 пояснив, що позивач привозив стройматеріали для будівництва, він допомагав останньому перебудовувати будинок та за допомогу позивач платив йому гроші. Відповідач час від часу приходила та дивилась, як йшло будівництво.

Викладене вище свідчить про те, що сторони після розірвання шлюбу продовжили проживати однією сім’єю та реконструкція будинку була здійснена в результаті їх спільної праці, отже позов обґрунтований та належить задоволенню.

Позивач в суді пояснив, що інша 1/2 частина будинку №13 по вул. Загородній належить ОСОБА_7 Хоча будинок реально між співвласниками не поділений, фактично кожний із співвласників користується своєю частиною будинку незалежно один від одного.

Крім того, судом апеляційної інстанції під час розгляду справи № 484/54/17 встановлено, що інша 1/2 частина спірного будинку зареєстрована за ОСОБА_7 Будинок у натурі між співвласниками не поділено, але ними розмежовані належні їм частини шляхом облаштування огорожі.

Таким чином, суд вважає, що рішення у справі не може вплинути на права та обов’язки іншого співвласникаОСОБА_7

Представник відповідача заявив про застосування строків позовної давності, вказуючи. що такий строк встановлений законодавством у три роки після розірвання шлюбу.

Згідно зі статтею 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічним чином питання початку перебігу позовної давності визначені і в статті 261 ЦК України, згідно якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Частиною третьою статті 29 КпШС України передбачалося, що для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності. Згідно зі статтею 11 КпШС України у тих випадках, коли для окремих вимог встановлено строк позовної давності, він обчислюється, якщо інше не встановлено законом, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічний порядок обчислення перебігу позовної давності визначено й частиною другою статті 72 СК України.

Отже, при визначені початку перебігу позовної давності слід виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15.

Апеляційним судом Миколаївської області під час розгляду справи № 484/54/17 встановлено, що наприкінці 2014 року ОСОБА_1 виїхав зі спірної частини будинку, залишив частину речей, належних йому на праві власності, у цьому будинку у зв’язку з тим, що ОСОБА_8 перешкоджала йому проживати у будинку, та між ними склалися неприязні стосунки, однак він не втрачав зв'язку зі своїм житлом.

Із позовом про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування спірною частиною житлового будинку, ОСОБА_8 звернулась до суду у 2017р. Таким чином, саме у цього часу слід рахувати строк позовної давності, який позивачем не пропущений.

Доказів на підтвердження того, що спір щодо зазначеної вище частини житлового будинку між сторонами виник раніше, представник відповідача суду не надав.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на підставі ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1742,23грн.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати 1/2 частину житлового будинку №13 по вул. Загородній в м.Первомайську Миколаївської області спільною сумісною власністю ОСОБА_1 (місце реєстрації: вул. Зарогодна, 13 м.Первомайськ Миколаївської області, реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1742 (одну тисячу сімсот сорок дві) грн. 23 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складене 12.11.2018р.

Суддя Н.А.Медведєва