Рішення № 77776420, 06.11.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21207/18

Провадження № 2/127/3683/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2018 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі

головуючого судді: Романюк Л.Ф.,

при секретарі: Курутіній О.В.,

за участі позивачки-відповідачки ОСОБА_1,

представника позивачки-відповідачки ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_3,

представника 3-ї особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловими приміщеннями квартири,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 належить 1/10 частка квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа якої 47 кв.м., житлова площа 29 кв.м., частина підвалу під сарай площею 1,7 кв.м. вищезазначена частина квартири належить позивачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ВСО № 842115 від 13.02.2006 року виданого державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та свідоцтва про право на спадщину за законом НМЕ № 512348 від 20.09.2017 року виданого державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_9

Разом із ОСОБА_1 в квартирі зареєстровані також ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, але не проживають у квартирі із 1993 року, що підтверджується актами про тимчасову відсутність особи, зареєстрованої в житловому приміщенні. ОСОБА_1 є пенсіонеркою і через реєстрацію у квартирі відповідачів не має можливості оформити субсидію.

Просила суд визнати ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Зобов’язати Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради зняти з місця реєстрації ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7.

ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловими приміщеннями квартири.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є батьком та сином, ОСОБА_1 являється рідною сестрою ОСОБА_6 та тіткою ОСОБА_7 Спірна квартира відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Вінницької міської ради 26.02.1998 року згідно із рішенням № 182 від 06.02.1998 року, зареєстрованого КП ВООБТІ 25.03.1998 року за реєстровим № 867/32335 в реєстровій книзі № 351, була передана у спільну часткову власність в рівних долях по 1/5 частині кожному: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Після смерті ОСОБА_10 належну йому 1/5 частину квартири успадкувала ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13.02.2006 року.

Після смерті ОСОБА_11 належну їй частину квартири в рівних долях успадкували ОСОБА_6 та ОСОБА_1, кожен прийняв у спадок по 1/10 частині квартири, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20.09.2017 року. ОСОБА_1 не додала до первісного позову документів про державну реєстрацію свого права власності на успадковані нею після смерті батьків частки квартири, позивачам не відомо чи здійснювалось ОСОБА_1 така реєстрація.

Також ОСОБА_1 не надала документу про належність їй 1/5 частки в порядку приватизації. Що стосується державної реєстрації права власності ОСОБА_6 на успадковану після смерті матері 1/10 часку квартири, то така реєстрація ще не проведена, оскільки оформлення права власності на спадщину після смерті матері не довершене через те, що ОСОБА_1 самовільно утримує у себе і приховує від інших співвласників квартири всі документи на неї. Таким чином, в даний час квартира АДРЕСА_3 є об’єктом спільної часткової власності ОСОБА_6, ОСОБА_12 та ОСОБА_1 в наступних частках: ОСОБА_6 є власником 3/10 частини квартири в тому числі і 1/5 частини в результаті приватизації, та 1/10 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11; ОСОБА_7 є власником 1/5 частини квартири в результаті приватизації; ОСОБА_1 є власником ? частини квартири в тому числі 1/5 частини в результаті приватизації, 1/5 частини в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 та 1/10 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11 ОСОБА_4 час між співвласниками квартири є непорозуміння з приводу користування квартирою та оплати комунальних платежів. ОСОБА_1 самовільно зайняла всю квартиру, створила неможливі умови проживання, викрала всі документи, чинить скандали.

Просили суд встановити порядок користування житловими приміщеннями, а саме квартирою №91 в будинку №3 по вул. Замостянській в м. Вінниці з подальшим відкриттям окремих особових рахунків, без зміни ідеальних долей у праві спільної часткової власності на квартиру, виділивши в спільне користування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кімнату 3, площею 16, 9 кв.м. з вбудованою шафою 2, площею 0,3 кв.м., а ОСОБА_1 виділивши в користування кімнату №5, площею 12,1 кв.м. з балконом 0,9 кв.м. та вбудованою шафою 4, площею 1,7 кв.м. Залишити в спільному користуванні ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 коридор 1, площею 6,4 кв.м., кухню 6, площею 5,7 кв.м., ванну кімнату 7, площею2,0 кв.м., вбиральню 8, площею 1 кв.м.

В судовому засіданні позивачка - відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити, зустрічні позовні вимоги не визнала.

Представник позивачки – відповідачки ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зустрічні позовні вимоги не визнав.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала, щодо позовних вимог.

Представник третьої особи ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував, щодо задоволення позовних вимог.

Відповідач – позивач ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився,у зв’язку з хворобою, однак надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, зустрічну позовну заяву підтримав у повному обсязі.

Відповідач – позивач ОСОБА_7 також в судове засідання не з’явився, у зв’язку з перебуванням його за кордоном, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, зустрічну позовну заяву підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які є сусідами ОСОБА_1, кожен окремо, суду показали, що ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 дійсно не проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 вже тривалий час.

Вислухавши думку учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні первинного позову та до задоволення зустрічного позову.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 належить 1/10 частка квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа якої 47 кв.м., житлова площа 29 кв.м., частина підвалу під сарай площею 1,7 кв.м. (а.с.5)

Вищезазначена частина квартири належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ВСО № 842115 від 13.02.2006 року виданого державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_8 (а.с.6) та свідоцтва про право на спадщину за законом НМЕ № 512348 від 20.09.2017 року виданого державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_9 (а.с.7).

Разом із ОСОБА_1 в квартирі зареєстровані також ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, але не проживають у квартирі із 1993 року, що підтверджується актами про тимчасову відсутність особи, зареєстрованої в житловому приміщенні (а.с.8-25).

Відповідно до копії особового рахунку № 113493 за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано чотири особи: ОСОБА_1, ОСОБА_6,ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а.с.26).

Відповідно до довідки № 2710 від 01.06.2017 року КП ВООБТІ, вказано, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 75118 на квартиру АДРЕСА_4 (вул. 50 – річчя Перемоги) в м. Вінниці станом на 29.12.2012 року 1/5 частка квартири зареєстрована за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.02.1998 року. Крім того 1/5 частка вищевказаної квартири зареєстрована за ОСОБА_7 (а.с.66).

Таким чином на даний час квартира АДРЕСА_5 є об’єктом спільної часткової власності сторін ОСОБА_6, ОСОБА_12 та ОСОБА_1

Даний факт не заперечувався сторонами в судовому засіданні.

Статтею 1 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) передбачено, що громадяни України мають право на житло.

Разом з тим, частиною третьою статті 9 ЖК УРСР вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

В той же час, згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Відповідно до статті 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

В той же час, згідно з частиною першою статті 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно статті 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла (в тому числі колишній) втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Стаття 3 СК України визначає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом та мають взаємні права та обов'язки.

Між сторонами по справі, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 склались неприязні стосунки, однак ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як учасники спільної часткової власності на квартиру мають право на володіння, користування та розпорядження нею, а саме тими її частками, які відповідають частці кожного з них у праві спільної часткової власності. ОСОБА_6 і ОСОБА_7 разом мають право на володіння та користування половиною квартири і не заперечують, щоб їх мати та дружина ОСОБА_3 залишалася зареєстрованою на належній їм житловій площі.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.

Зустрічний позо підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

При цьому слід також враховувати, що в силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири; у протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Суд вважає, що необхідно встановити порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1, між співвласниками - сторонами наступним чином: виділити в спільне користування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кімнату 3, площею 16, 9 кв.м. з вбудованою шафою 2, площею 0,3 кв.м., а ОСОБА_1 виділивши в користування кімнату №5, площею 12,1 кв.м. з балконом 0,9 кв.м. та вбудованою шафою 4, площею 1,7 кв.м. Залишити в спільному користуванні ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 коридор 1, площею 6,4 кв.м., кухню 6, площею 5,7 кв.м., ванну кімнату 7, площею2,0 кв.м., вбиральню 8, площею 1 кв.м.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 29, 319, 358, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст. 71 ЖК України ст. ст.12, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку - відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Встановити порядок користування житловими приміщеннями, а саме квартирою №91 в будинку №3 по вул. Замостянській в м. Вінниці, виділивши в спільне користування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кімнату 3, площею 16, 9 кв.м. з вбудованою шафою 2, площею 0,3 кв.м., а ОСОБА_1 виділивши в користування кімнату №5, площею 12,1 кв.м. з балконом 0,9 кв.м. та вбудованою шафою 4, площею 1,7 кв.м.

Залишити в спільному користуванні ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 коридор 1, площею 6,4 кв.м., кухню 6, площею 5,7 кв.м., ванну кімнату 7, площею2,0 кв.м., вбиральню 8, площею 1 кв.м.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: