Рішення № 77772219, 29.10.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1607/18

Провадження № 2/202/1310/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 жовтня 2018 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої судді Зосименко С.Г.,

при секретарі Герасименко В.А.,

за участю відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявоюАкціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач в особі представника за довіреністю звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про стягнення боргу кредитором спадкодавця, відповідно до якої просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 09 липня 2014 року у розмірі 9 424 (дев'ять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 90 коп. та судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані наступним. 09 липня 2014 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла, спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач ОСОБА_1 Позивачем була направлена претензія кредитора до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори, внаслідок чого отримано відповідь, згідно з якою спадкоємці померлої ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини не звертались, спадкова справа була заведена на підставі претензії ПАТ КБ «ПриватБанк». 19 жовтня 2017 року до ОСОБА_1 було направлено лист-претензію з приводу наявності вимог по кредитному договору № б/н від 09 липня 2014 року, однак ніяких дій по сплаті заборгованості відповідачем здійснено не було. Станом на дату смерті боржника заборгованість за кредитним договором № б/н від 09 липня 2014 року становить 9 424,90 грн. Наведене зумовило позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою.

Згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк». Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк».

27 серпня 2018 року на адресу суду спрямовано відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення боргу кредитором спадкодавця, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що відповідач після смерті своєї матері ОСОБА_2 спадщину не приймав та із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався. Звертає увагу суду на те, що останні десять років не проживав за адресою своєї реєстрації, та таким чином на момент відкриття спадщини не проживав разом зі спадкодавцем. Крім того, зазначив, що про існування боргу за кредитним договором йому стало відомо після отримання претензії позивача від 19 жовтня 2017 року.

25 вересня 2018 року представником позивача на адресу суду спрямовано відповідь на відзив ОСОБА_1, відповідно до якого звертає увагу суду на те, що згідно умов договору ОСОБА_2 отримала кредитну картку Універсальна зі строком дії до 31 січня 2018 року. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Оскільки строк дії картки до 31 січня 2018 року, то відповідно і строк пред'явлення вимоги до позичальника починається саме з 31 січня 2018 року та з урахуванням ч.2 ст.1281 ЦК України спливає 31 січня 2019 року. З позовом банк звернувся до суду в 2018 році, таким чином, строк пред'явлення кредиторських вимог до спадкоємців померлого не пропущено. Крім того, у своїй відповіді представник позивача звертає увагу на те, що спадкоємцем, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є саме відповідач ОСОБА_1 Спадкоємці позичальника мали право подати заяву про прийняття або про відмову від прийняття спадщини у строк з ІНФОРМАЦІЯ_3 по 31 лютого 2015 року. Однак у встановлений строк відповідач не подав заяву про відмову від прийняття спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, натомість на адресу суду спрямовано заяву про розгляд цивільної справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву. Крім того, суду доповів, що він є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_2 На час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем не проживав, однак доказів на підтвердження цього факту не надав. До нотаріуса із заявою про відмову від спадщини не звертався.

Заслухавши відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 09 липня 2014 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, за умовами якого остання отримала кредит в сумі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 02 вересня 2014 року. Позивачем на адресу Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори направлено претензію кредитора від 12 травня 2017 року. Із відповіді Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 19 травня 2017 року вбачається, що на підставі претензії банку була заведена спадкова справа № 120/2016 після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3. Станом на дату відповіді ніхто із спадкоємців з заявами про прийняття, відмову, видачу свідоцтва про право на спадщину не звертався. 19 жовтня 2017 року до ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій з боку відповідача виконано не було. Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 09 липня 2014 року, станом на дату смерті ОСОБА_2, заборгованість становить 9 424,90 грн., яка складається з: 9 424,90 грн. - заборгованість за кредитом.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 608 ЦК України, зобов`язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно відповіді Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 15 травня 2017 року (а.с.46) на лист АТ КБ «Приватбанк», після смерті позичальника ОСОБА_2 заведено спадкову справу та на момент подання претензії свідоцтво про право на спадщину не видавалось. 19 жовтня 2017 року позивач АТ КБ «Приватбанк» скерував відповідачу ОСОБА_1 лист-претензію про сплаті заборгованості позичальника ОСОБА_2 (а.с. 47).

Із пояснень відповідача в суді та наданого ним відзиву на позовну заяву (а.с. 80-83) вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив, що є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2, та доводиться померлій сином. Інших спадкоємців немає, отримав претензію від АТ КБ «Приватбанк» та вважає такі вимоги безпідставними. Щодо розміру нарахованої заборгованості заперечень в суді не висловив.

Оскільки боржник помер, то відповідати перед АТ КБ «ПриватБанк» на підставі ст.ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Аналогічні роз'яснення надані в абз.2 пункту 32 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк», як позивач, зобов'язаний довести, що саме відповідач є спадкоємцем померлої, прийняв після неї спадщину та вартість майна, прийнятого спадкоємцем у спадщину.

Позивач зазначає, що спадкоємцем ОСОБА_2 у порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач ОСОБА_1 На підтвердження даної обставини позивач посилається на копію паспорта позичальника та відповідача, де зазначено одну й ту саму адресу зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1

Правова позиція з приводу аналогічних цивільно-правових відносин висловлена в постанові Верховного суду від 16.05.2018 р. у справі № 336/3968/16-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка є обов'язковою для врахування судами загальної юрисдикції.

Згідно вказаної постанови, висновок апеляційного суду про те, що реєстрація місця проживання відповідачів не є належним доказом на підтвердження факту їх постійного проживання із спадкодавцем та доказом, що вони є спадкоємцями першої черги за законом, ґрунтується на припущеннях, оскільки факт постійного проживання разом із спадкодавцем може підтверджуватися відміткою у паспорті спадкоємця про місце реєстрації особи, що за положеннями статті 1268 ЦК України дає підстави для висновку про належність спадщини спадкоємцеві з часу її відкриття.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, практики Верховного суду, враховуючи, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази щодо виконання обов'язку відповідача задовольнити вимоги кредитора, тому, суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити повністю, зокрема, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.07.2014 року в сумі 9 424,90 грн.

Понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 1762 грн. 00 коп. також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На ст. ст. 526, 608, 1054, 1216, 1218, 1281, 1282, Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-257, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: 49051, АДРЕСА_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09 липня 2014 року у розмірі 9 424,90 гривень та судовий збір у розмірі 1762,00 гривень, а всього 11 186,90 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.Г. Зосименко