Рішення № 77767201, 12.11.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.11.2018 Справа №607/3736/18

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С. учасників справи

представника позивача Паньков О. П.

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення нарахованих відсотків, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ «Універсал Банк» звернулося в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення нарахованих відсотків у розмірі 9 922,20 дол. США, посилаючись на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.01.2017 р. з відповідачів на користь позивача стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором № 11/127-К від 18.04.2007 р. у розмірі 27 170,73 дол. США та судові витрати в розмірі 10 731,05 грн. З моменту ухвалення даного рішення відповідачі борг не повернули, а тому, починаючи з 26 травня 2015 року були донараховані відсотки у розмірі 8 233,43 дол. США. Враховуючи той факт, що відповідачі не сплачують відсотки в строки, відповідно нараховується процентна ставка в розмірі 21,82 % річних - підвищена відсоткова ставка у розмірі 1 688,77 дол. США. Враховуючи вищенаведене, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів загальну суму з урахуванням основного боргу, несплачених відсотків та нарахованої підвищеної відсоткової ставки у розмірі 9 922,20 дол. США, яка складається з: 8 233,43 дол. США - прострочена заборгованість зі сплати відсотків та 1 688,77 дол. США - підвищені відсотки. А також, просить стягнути судовий збір в розмірі 3 973,95 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, та просив суд відмовити у його задоволенні, оскільки позивач достроково стягнув кошти з відповідача на підставі рішення суду, тому відсутні підстави для стягнення відсотків за кредитним договором також заявив клопотання про застосування строку позовної давності.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 18 квітня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11/127-К.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк надає позичальникові у тимчасове платне користування грошові кошти (кредит) у розмірі 50000 доларів США, з процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 13,5% річних терміном на 240 місяців, з кінцевою датою погашення кредиту 17 квітня 2027 року.

Позивач ПАТ «Універсал Банк» своє зобов'язання за кредитним договором виконав та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 50000 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером № 255_30 від 18 квітня 2007 року.

Згідно з п. 4.5. кредитного договору сплата позичальником заборгованості по кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення заборгованості по кредиту (Додаток №1), який є невід'ємною частиною даного договору.

Додатком № 1 до кредитного договору - графіком погашення заборгованості, між сторонами встановлено строк виконання відповідачем ОСОБА_3 зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором по 208,33 доларів США, щомісячно, за період з травня 2007 року по березень 2027 року та 209,13 доларів США за квітень 2027 року.

Відповідно до п.п. 4.4. кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня видачі кредиту по день його повернення за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. День надання кредиту і день повернення кредиту при нарахуванні процентів рахуються як один день. Нарахування процентів за фактичну кількість календарних днів користування кредитом здійснюється щомісячно.

Нарахування процентів за користування кредитом в поточному місяці проводиться банком в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому дню поточного місяця. Нарахування процентів в останній робочий день року здійснюється за період з останнього робочого дня попереднього місяця по 31 грудня включно.

Сплата процентів здійснюється позичальником не пізніше 10-го числа наступного за звітним місяцем.

Проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користування кредитом, сплачуються одночасно з поверненням останньої суми кредиту.

Згідно з п.п. 6.1.1., 6.1.2. кредитного договору, позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за кредитом, повернути кредит у визначені даним договором терміни, а також виконувати інші зобов'язання, передбачені даним договором. Грошові кошти, які направляються на виконання зобов'язань, передбачених даним договором, перераховувати в наступному порядку: в першу чергу для сплати процентів за кредит, в другу чергу сплата штрафних санкцій та пені, в третю чергу погашення основної суми кредиту.

Пунктом 10.3. кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені даним договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов даного договору, а позичальник зобов'язаний повернути банку суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти та штрафи, а також відшкодувати збитки, завдані банку у випадку якщо позичальник порушує терміни платежів, що встановлені даним договором.

13 травня 2014 року між банком та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якого змінено розмір процентної ставки за кредитом: з 13 травня 2014 року по 09 травня 2015 року - 9,37 % річних, підвищена - 17,37 % річних, а з 10 травня 2015 року - 13,82 % річних, підвищена - 21,82 % річних та змінено строк повернення кредиту - до 10 травня 2027 року.

Додатком № 2 до кредитного договору - графіком платежів між сторонами встановлено строк виконання відповідачем ОСОБА_3 зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором з урахуванням додаткової угоди, з яким його ознайомлено, про що свідчить підпис ОСОБА_3 на зазначеному графіку.

13 травня 2014 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5 укладено договір поруки б/н (далі - договір поруки), відповідно до умов якого ОСОБА_5 як поручитель зобов'язалася відповідати перед банком за виконання зобов'язань ОСОБА_5, що випливають з кредитного договору №11/127-К від 18 квітня 2007 року та додаткової угоди від 13 травня 2014 року.

Згідно з п. 1.4 договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до п. 1.3 договору поруки поручитель відповідає за зобов'язаннями боржника в повному обсязі, а саме за повернення кредиту, сплату процентів, комісії, відшкодування збитків, сплати пені, інших штрафних санкцій.

Пунктом 4.2 договору поруки визначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання терміну виконання боржником основного зобов'язання за основним договором не пред'явить вимоги до поручителя.

13 квітня 2016 року позивач звернувся до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 із письмовими вимогами про дострокове повернення коштів за кредитним договором у розмірі 30351,5 доларів США.

Зазначені вимоги відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволені не були.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.01.2017, справа №607/10857/16-ц, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь ПАТ «Універсал Банк» 27 170,73 дол. США заборгованість за кредитним договором № 11/127-К від 18.04.2007 р., яких 24861,79 доларів США, 560 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 1715,47 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками та судові витрати в розмірі 10 731,05 грн. по 5365,53 грн. з кожного.

Як вбачається з вищевказаного рішення суду прострочена заборгованість зі сплати відсотків в розмірі 1715,47 дол. США стягнуто станом на 25 травня 2015 року.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 11/127-К станом на 06.02.2018 р. починаючи з 26 травня 2015 року були донараховані відсотки у розмірі 8 233,43 дол. США.

Враховуючи той факт, що відповідачі не сплачують відсотки в строки, на підставі п.п.1.1.1, 1.1.2 Додаткової угоди за користування понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі 21,82 % річних, а тому, відповідно відповідачам нарахована підвищена відсоткова ставка з 26.05.2015 по 06.02.2018 у розмірі 1 688,77 дол. США., дані підвищенні відсотки є пенею.

Із наведеного, відповідачі мають загальну суму з урахуванням основного боргу, несплачених відсотків та нарахованої підвищеної відсоткової ставки у розмірі 9 922,20 дол. США, яка нарахована з 26.05.2015 по 06.02.2018 та складається з: 8 233,43 дол. США - прострочена заборгованість зі сплати відсотків та 1 688,77 дол. США - підвищені відсотки.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконував узятих на себе зобов'язань згідно умов кредитного договору та порушив умови договору щодо строків сплати кредиту, оскільки з жовтня 2014 року перестав погашати кредит та сплачувати проценти за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість за кредитом, яка по даний час відповідачем не погашена.

Наявність заборгованості за кредитним договором підтверджується розрахунком, який міститься у матеріалах справи.

Згідно з п.п. 10.3.1 кредитного договору якщо позичальник порушує терміни платежів, що встановленні даним договором, банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору, а позичальник зобов'язаний повернути банку суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти та штрафи, а також відшкодувати збитки, завдані банку.

Визначення поняття «зобов'язання» міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 ЦК України).

Із статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Суд частково погоджується з доводами позивача про стягнення відсотків з огляду на наступне.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.01.2017, справа №607/10857/16-ц, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь ПАТ «Універсал Банк» 27 170,73 дол. США заборгованість за кредитним договором № 11/127-К від 18.04.2007, яких 24861,79 доларів США, 560 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 1715,47 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками та судові витрати в розмірі 10 731,05 грн. по 5365,53 грн. з кожного.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з вищевказаного рішення суду прострочена заборгованість зі сплати відсотків в розмірі 1715,47 дол. США стягнуто станом на 25 травня 2015 року.

Також рішенням суду встановлено, що 13 квітня 2016 року позивач звернувся до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 із письмовими вимогами про дострокове повернення коштів за вищевказаним кредитним договором.

Таким чином право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав (не виконав, чи виконав не в повному обсязі), не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, оскільки строк дії договору змінився. У такому випадку кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Судом встановлено, що позивач скористався своїм правом на пред'явлення вимоги до відповідачів про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, а також отримав судовий захист своїх прав.

Таким чином, положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню після 13 квітня 2016 року, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 310/11534/13-ц (провадження N 14-154цс18) висловлено правову позицію про те, що за наявності судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, відсутня підстава для нарахування процентів за кредитним договором, оскільки строк дії договору змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, а права та інтереси кредитодавця в цих правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення заборгованості по сплаті відсотків за кредитним договором та договором поруки за період з 26 травня 2015 року по 13 квітня 2016 року (дата звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості) і вказана сума заборгованості становить 2 923,50 грн., а тому слід стягнути солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість в розмірі 2923,50 доларів США, що складає 82 208,82 грн., згідно офіційного курсу встановленого Національним банком України, станом на 01.11.2018 р.

Щодо стягнення пені (підвищених відсотків) за період з 26.05.2015 по 13.04.2016, суд зазначає, що якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі N 14-10цс18.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За таких обставин, суд вважає, що заява представника відповідачів про застосування строку позовної давності заявлена у судовому засіданні підлягає до задоволення в частині стягнення пені за період з 26.05.2015 по 13.04.2016, оскільки позивач звернувся до суду з позовом у березні 2018 року, тобто після спливу річного строку позовної давності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що слід відмовити у задоволені позові, оскільки банком пропущено строк позовної давності по вимогам про стягнення неустойки (пені) за період з 26.05.2015 по 13.04.2016.

Щодо стягнення заборгованості по сплаті відсотків та пені за кредитним договором за період з 13.04.2016, суд вважає безпідставним, оскільки вищевказаним рішенням суду достроково стягнуто із позичальника та поручителів заборгованість за кредитним договором та договорами поруки, підтверджено змінений строк виконання зобов'язання, а тому нарахування заборгованості по сплаті відсотків та пені за кредитом, тіло якого достроково стягнуто за раніше винесеним рішенням суду, законодавством не передбачено, у такому випадку кредитор має право на стягнення з позичальника коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, однак позивач таких вимог не заявляв.

За таких обставин, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих на підставі кредитного договору відсотків та пені з 13 квітня 2016 року.

Відповідно до частин 1 і 3 статі 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За таких обставин, суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача в користь позивача сплачений судовий збір.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, статті 258, 261, 267, 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Задовольнити частково позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення нарахованих відсотків.

Стягнути солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість в розмірі 2 923,50 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять три долара США 50 центів), що складає 82 208,82грн. (вісімдесят дві тисячі двісті вісім гривень 82 копійок), згідно офіційного курсу встановленого Національним банком України, станом на 01.11.2018 р. та сплачений судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. (тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», місцезнаходження: вул. Автозаводська, буд. 54/19, місто Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21133352.

Відповідач: ОСОБА_3, ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Повний текст рішення суду складено 12 листопада 2018 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко